🇺🇦🇹🇷 Мала теплу зустріч із першою леді Туреччини пані Еміне Ердоган. Одна з моїх колег, які першими відгукнулися на російську агресію проти України. Та, разом із ким нам вдалося евакуювати до Туреччини понад 1000 дітей із дитячих будинків та інтернатів.

📍 Сьогодні мала нагоду відвідати декого з них – вихованців Одеського будинку дитини «Сонечко», які знайшли порятунок від російської небезпеки в Анкарі.

А ще вдячна пані Ердоган за постійну участь у Саміті перших леді та джентльменів. Темою четвертого Саміту восени 2024 року була якраз безпека дітей, і у великому міжнародному дослідженні ми з’ясували страхи та надії, характерні для дітей і батьків 15 країн світу.

🤝 У Туреччини та України виявилося багато спільного: 65 % батьків у Туреччині та 73 % батьків в Україні вважають, що загроз добробуту дітей стало більше, ніж було в їхні власні дитячі роки. І українські, і турецькі діти найчастіше називають війну серед загроз, що впливають на них.

Один зі способів протистояти загрозам і страхам – глибокі знання про себе й одне про одного. Саме для цього ми з міністерствами закордонних справ й освіти та науки України започаткували торік Глобальну коаліцію українських студій – проєкт із вивчення України та української культури у вишах країн світу.

🎓 Спілкуючись із пані Ердоган, висловила надію, що українські студії скоро з’являться і в Туреччині (наразі єдине в країні відділення україністики діє в Стамбульському університеті, який я відвідала торік). І їхньою невід’ємною частиною стануть кримськотатарські студії – це тим важливіше, що Крим – частина як української, так і турецької історії.

Все це для того, щоб молодь наших країн знала й розуміла об’єктивні факти та будувала майбутнє, спираючись на правду.

Небесна Сотня. Герої, які загинули, захищаючи свободу, гідність, право нашої держави вільно обирати своє майбутнє. Самопожертва, що нагадує нам про ціну самовизначення.

Вічна шана Героям Небесної Сотні!

🇦🇹 Поділилася емоціями, розмовляючи з колегою, першою леді Австрії Доріс Шмідауер: не очікувала, що й нині, через три роки тяжкого спротиву російській агресії, нам усім доведеться переживати майже такий самий складниий період, як і на її початку.

Так само, як і тоді, демократичні й звичайні людські цінності, такі як емпатія, справедливість, опинилися під загрозою.

👉 Але водночас я бачу, як більшість міжнародної та європейської спільноти, як і раніше, зберігає ці принципи й підтримує Україну та її оборону. За що дякую, зокрема, Австрії:
І дякую моїм колегам – учасникам Саміту перших леді та джентльменів.

Ніде не вчать, як бути й діяти, коли опиняєшся в цьому статусі. Тож, якщо хочеш приносити користь своїй країні, мусиш самостійно опановувати те, чого професійні політики вчаться роками, – дипломатію, економіку, геополітику, налагоджувати зв’язки та вибудовувати відносини.

📍Коли більш ніж чотири роки тому ми заснували Саміт перших леді та джентльменів, перше, що він зробив, – допоміг нам із колегами обмінятися досвідом, «звірити» вивчене самостійно та відчути себе частиною потужної, впливової сили, яка здатна не лише на протокольні кроки.

Усі ці роки, порушуючи на самітах важливі теми (від ментального здоров’я до безпеки дітей), ми й самі вдосконалювали своє розуміння світу, щоб бути ефективнішими.

📑 Сьогодні з Доріс Шмідауер поговорили також про те, що багато учасників Саміту зацікавлені в постійному навчанні з міжнародних відносин та інших соціальних і політичних дисциплін.

Тож спільними зусиллями плануємо найближчим часом провести такі студії та включити до них, зокрема, питання м’якої сили, публічної дипломатії та гендерної рівності.

Це особливо актуально зараз, коли буквально кожен день демонструє нам, наскільки важливі глибокі знання в тому, чим займаєшся, особливо коли від них може залежати доля цілих країн.

Влад Руденко з Херсона – один із депортованих українських дітей, яких нам вдалося повернути з російського полону, і один із 19 тисяч, яких викрав агресор.

Після окупації Херсона загарбники відправили хлопця в табір буцімто на відпочинок. Табір виявився військово-виховним. Влада зачиняли за «провинності» у двометровій кімнаті, змусили видалити з телефона всі українські контакти та фото. Коли мама нарешті розшукала його, їй довелося провести кілька діб на принизливих допитах. З мішком на голові.

Що сталося б з Владом, якби його не вдалося повернути в Україну? Відповідь – у долях інших українських хлопців. Мілітарна машина агресора закрутила їх у вир, із якого вони не вийшли живими.

Наприклад, 16-річний Ілля Москвітін потрапив у російський табір патріотичного виховання на окупованій території Донецької області. І загинув навесні 2022 року. Ще один хлопець, Дмитро Котов, жив у Джанкої, коли у 2014-му рф окупувала Крим. Також потрапив до таборів патріотичного виховання. Уже як військовий загинув – його відправили «завойовувати» Україну.

🇱🇹 Сьогодні у Вільнюсі, в Українському центрі, який патронуємо з першою леді Литви Діаною Наусєдєнє, проходить міжнародний форум «Три роки, безліч доль: на захисті свободи та майбутнього українських дітей». Наш друг Литва як одна з більш ніж 40 країн – учасниць Міжнародної коаліції за повернення українських дітей прагне привернути увагу до цієї теми, за що я дуже вдячна.

У відеовиступі закликала учасників із різних країн стати голосом Влада та інших українських дітей – убитих, покалічених, викрадених. Закликала ставати посередниками у їхньому поверненні, допомагати реінтегруватися тим, хто вже повернувся. Бо їхні психологічні, соціальні втрати після пережитого такі, що самим їм не впоратися. В Україні для допомоги таким дітям діє програма Bring Kids Back UA, створена за ініціативою Президента Володимира Зеленського.

Закінчується третій рік української оборони від повномасштабного російського вторгнення. На що я сподіваюся, крім героїзму українських чоловіків і жінок? На свідомість та емпатію всіх відповідальних людей із різних країн. Котрим не байдуже, яким буде життя та як його побачать і відчують їхні діти.