Ендрю — старший лейтенант, командир аеромобільної роти 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗС України.
Його життя — це шлях людини, яка не боїться викликів. Родом із Шостки, він понад двадцять років мешкає в Києві, де до війни працював начальником відділу збуту у великій міжнародній компанії. «І там труби, і тут труби», — жартує він, згадуючи перехід із цивільного життя до війська, де спершу був навідником міномета.
Його бойовий шлях розпочався у 2015 році. А з перших днів повномасштабного вторгнення він знову став на захист країни. У складі 46 бригади Ендрю від початку створення, дістав поранення під час боїв за Херсонщину. «Цей бронік пам’ятає», — каже він, демонструючи слід від кулі і її саму, — тепер як кулон на шиї. Після реабілітації та навчань, зокрема за кордоном, він повернувся на фронт, уже у званні офіцера.
Сьогодні Ендрю командує ротою, використовуючи не лише військовий, а й управлінський досвід, здобутий у цивільному житті. «Зараз моя основна зброя — це рація і планшет, — пояснює він. — Це мої інструменти управління і координації, що дають змогу бути в курсі, бачити загальну картину, аналізувати ситуацію й ухвалювати зважені рішення».
Страйкбол, його довоєнне хобі, також став у пригоді. «Це був наш фан-гурток, але саме цей досвід дав мені потужний старт у війську», — розповідає Ендрю. Командна гра за прописаними й, водночас, несподіваними сценаріями виявилася чудовою підготовкою до реальних бойових умов.
Попри нелегкі будні військового, він знаходить місце людяності й підтримці своїх людей. «Було все: і поранення, і полон наших, і моменти, коли “народились у сорочці”. Власний приклад — це те, що об’єднує наш колектив у єдине ціле і підтримує бойовий дух», — підкреслює він.
Ендрю — це командир, який пройшов шлях від солдата, і не ховається за спинами побратимів. І в підтвердження цьому численні нагороди: лицар ордена Богдана Хмельницького, володар Срібного Хреста, Хреста ДШВ, отримав медаль за поранення, почесний нагрудний знак бригади «Шлях Честі» та перстень бригади. Його історія свідчить, що кожен може змінити своє життя, щоб захищати власне майбутнє і майбутнє своєї країни.
Відділення комунікацій 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України
Його життя — це шлях людини, яка не боїться викликів. Родом із Шостки, він понад двадцять років мешкає в Києві, де до війни працював начальником відділу збуту у великій міжнародній компанії. «І там труби, і тут труби», — жартує він, згадуючи перехід із цивільного життя до війська, де спершу був навідником міномета.
Його бойовий шлях розпочався у 2015 році. А з перших днів повномасштабного вторгнення він знову став на захист країни. У складі 46 бригади Ендрю від початку створення, дістав поранення під час боїв за Херсонщину. «Цей бронік пам’ятає», — каже він, демонструючи слід від кулі і її саму, — тепер як кулон на шиї. Після реабілітації та навчань, зокрема за кордоном, він повернувся на фронт, уже у званні офіцера.
Сьогодні Ендрю командує ротою, використовуючи не лише військовий, а й управлінський досвід, здобутий у цивільному житті. «Зараз моя основна зброя — це рація і планшет, — пояснює він. — Це мої інструменти управління і координації, що дають змогу бути в курсі, бачити загальну картину, аналізувати ситуацію й ухвалювати зважені рішення».
Страйкбол, його довоєнне хобі, також став у пригоді. «Це був наш фан-гурток, але саме цей досвід дав мені потужний старт у війську», — розповідає Ендрю. Командна гра за прописаними й, водночас, несподіваними сценаріями виявилася чудовою підготовкою до реальних бойових умов.
Попри нелегкі будні військового, він знаходить місце людяності й підтримці своїх людей. «Було все: і поранення, і полон наших, і моменти, коли “народились у сорочці”. Власний приклад — це те, що об’єднує наш колектив у єдине ціле і підтримує бойовий дух», — підкреслює він.
Ендрю — це командир, який пройшов шлях від солдата, і не ховається за спинами побратимів. І в підтвердження цьому численні нагороди: лицар ордена Богдана Хмельницького, володар Срібного Хреста, Хреста ДШВ, отримав медаль за поранення, почесний нагрудний знак бригади «Шлях Честі» та перстень бригади. Його історія свідчить, що кожен може змінити своє життя, щоб захищати власне майбутнє і майбутнє своєї країни.
Відділення комунікацій 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України
tgoop.com/GeneralStaffZSU/19933
Create:
Last Update:
Last Update:
Ендрю — старший лейтенант, командир аеромобільної роти 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗС України.
Його життя — це шлях людини, яка не боїться викликів. Родом із Шостки, він понад двадцять років мешкає в Києві, де до війни працював начальником відділу збуту у великій міжнародній компанії. «І там труби, і тут труби», — жартує він, згадуючи перехід із цивільного життя до війська, де спершу був навідником міномета.
Його бойовий шлях розпочався у 2015 році. А з перших днів повномасштабного вторгнення він знову став на захист країни. У складі 46 бригади Ендрю від початку створення, дістав поранення під час боїв за Херсонщину. «Цей бронік пам’ятає», — каже він, демонструючи слід від кулі і її саму, — тепер як кулон на шиї. Після реабілітації та навчань, зокрема за кордоном, він повернувся на фронт, уже у званні офіцера.
Сьогодні Ендрю командує ротою, використовуючи не лише військовий, а й управлінський досвід, здобутий у цивільному житті. «Зараз моя основна зброя — це рація і планшет, — пояснює він. — Це мої інструменти управління і координації, що дають змогу бути в курсі, бачити загальну картину, аналізувати ситуацію й ухвалювати зважені рішення».
Страйкбол, його довоєнне хобі, також став у пригоді. «Це був наш фан-гурток, але саме цей досвід дав мені потужний старт у війську», — розповідає Ендрю. Командна гра за прописаними й, водночас, несподіваними сценаріями виявилася чудовою підготовкою до реальних бойових умов.
Попри нелегкі будні військового, він знаходить місце людяності й підтримці своїх людей. «Було все: і поранення, і полон наших, і моменти, коли “народились у сорочці”. Власний приклад — це те, що об’єднує наш колектив у єдине ціле і підтримує бойовий дух», — підкреслює він.
Ендрю — це командир, який пройшов шлях від солдата, і не ховається за спинами побратимів. І в підтвердження цьому численні нагороди: лицар ордена Богдана Хмельницького, володар Срібного Хреста, Хреста ДШВ, отримав медаль за поранення, почесний нагрудний знак бригади «Шлях Честі» та перстень бригади. Його історія свідчить, що кожен може змінити своє життя, щоб захищати власне майбутнє і майбутнє своєї країни.
Відділення комунікацій 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України
Його життя — це шлях людини, яка не боїться викликів. Родом із Шостки, він понад двадцять років мешкає в Києві, де до війни працював начальником відділу збуту у великій міжнародній компанії. «І там труби, і тут труби», — жартує він, згадуючи перехід із цивільного життя до війська, де спершу був навідником міномета.
Його бойовий шлях розпочався у 2015 році. А з перших днів повномасштабного вторгнення він знову став на захист країни. У складі 46 бригади Ендрю від початку створення, дістав поранення під час боїв за Херсонщину. «Цей бронік пам’ятає», — каже він, демонструючи слід від кулі і її саму, — тепер як кулон на шиї. Після реабілітації та навчань, зокрема за кордоном, він повернувся на фронт, уже у званні офіцера.
Сьогодні Ендрю командує ротою, використовуючи не лише військовий, а й управлінський досвід, здобутий у цивільному житті. «Зараз моя основна зброя — це рація і планшет, — пояснює він. — Це мої інструменти управління і координації, що дають змогу бути в курсі, бачити загальну картину, аналізувати ситуацію й ухвалювати зважені рішення».
Страйкбол, його довоєнне хобі, також став у пригоді. «Це був наш фан-гурток, але саме цей досвід дав мені потужний старт у війську», — розповідає Ендрю. Командна гра за прописаними й, водночас, несподіваними сценаріями виявилася чудовою підготовкою до реальних бойових умов.
Попри нелегкі будні військового, він знаходить місце людяності й підтримці своїх людей. «Було все: і поранення, і полон наших, і моменти, коли “народились у сорочці”. Власний приклад — це те, що об’єднує наш колектив у єдине ціле і підтримує бойовий дух», — підкреслює він.
Ендрю — це командир, який пройшов шлях від солдата, і не ховається за спинами побратимів. І в підтвердження цьому численні нагороди: лицар ордена Богдана Хмельницького, володар Срібного Хреста, Хреста ДШВ, отримав медаль за поранення, почесний нагрудний знак бригади «Шлях Честі» та перстень бригади. Його історія свідчить, що кожен може змінити своє життя, щоб захищати власне майбутнє і майбутнє своєї країни.
Відділення комунікацій 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України
BY Генеральний штаб ЗСУ
Share with your friend now:
tgoop.com/GeneralStaffZSU/19933