L та її вигадані світи

Санаторій - Сара Пірс

Звичка писати довгі відгуки інколи грає категорично проти мене - хоча б тому, що інколи попадаються книги, про які мало що є сказати. Та реферат з ятрохімії я свого часу написала - то і тут розберусь.

Елін - слідча, що після травматичної події перебуває у відпустці. В якийсь момент вона їде зі своїм бойфрендом до Швейцарії у колишній санаторій для хворих на туберкульоз (який перебудуваливали в модний готель класу люкс) святкувати заручини свого брата - та в якийсь момент наречена загадково зникає, невдовзі знаходять труп ще однієї жінки, а шлях до готелю перекриває спочатку снігова буря, а потім і лавина. Тож, розкриття всіх загадок лягає саме на плечі Елін - хоче вона того, чи ні.

В якийсь момент про цю книгу я чула з кожної праски. Здається, її реклама була в усіх соцмережах, в усіх книгарнях стояли охайні стосики і заманювали мене в свої тенета. А я, що типово, купила її в аудіоформаті, бо треба було під щось готувати і чистити котячі лотки. Тим парадоксальнішим було відчуття вже десь відсотках на 30, що воно якось "ну норм" - і не більше того. 

Страшенно бісила звичка авторки кожну главу закінчувати спробою в кліфгенґер. Це нагадало мені мене зразка 2006 року, коли кожне речення закінчувалось виключно трикрапкою - в надії, що так я матиму таємничий вигляд, за яким ховається неймовірна глибина. Десь на 70% мені вже було неймовірно нудно, і хотілось, щоб кого треба вже повбивали, а кого треба - кинули у вʼязницю. Непопулярна думка: довгі монологи в кінці для пояснювання злодійської мотивації ротом - то відбірна крінжатіна, і виключення з цього правила я поки що не знайшла. 

Гештеґу про нахіба тут не буде - бо історія виконала свою роль, послугувавши мені фоном під рутинні завдання. Плюс, воно не прям погане - просто посереднє аж до хресту щелеп. Не певна, що слухатиму другу частину - хіба що на Абук закінчаться трилери, або мене все ж таки доконає бажання дізнатись, що там з Елін далі сталося, і чому її знов понесло в віддалений куточок. От що було в цій історії прекрасне - так... яка неочікуваність, хто б здогадався, що я про це напишу - голос Соні Сотник. Богіня! Обожнюю! А для всього іншого лишимо слово meh.

www.tgoop.com/LandSomeBooks/1227

175 viewsFeb 24 at 14:07

Санаторій - Сара Пірс

Звичка писати довгі відгуки інколи грає категорично проти мене - хоча б тому, що інколи попадаються книги, про які мало що є сказати. Та реферат з ятрохімії я свого часу написала - то і тут розберусь.

Елін - слідча, що після травматичної події перебуває у відпустці. В якийсь момент вона їде зі своїм бойфрендом до Швейцарії у колишній санаторій для хворих на туберкульоз (який перебудуваливали в модний готель класу люкс) святкувати заручини свого брата - та в якийсь момент наречена загадково зникає, невдовзі знаходять труп ще однієї жінки, а шлях до готелю перекриває спочатку снігова буря, а потім і лавина. Тож, розкриття всіх загадок лягає саме на плечі Елін - хоче вона того, чи ні.

В якийсь момент про цю книгу я чула з кожної праски. Здається, її реклама була в усіх соцмережах, в усіх книгарнях стояли охайні стосики і заманювали мене в свої тенета. А я, що типово, купила її в аудіоформаті, бо треба було під щось готувати і чистити котячі лотки. Тим парадоксальнішим було відчуття вже десь відсотках на 30, що воно якось "ну норм" - і не більше того. 

Страшенно бісила звичка авторки кожну главу закінчувати спробою в кліфгенґер. Це нагадало мені мене зразка 2006 року, коли кожне речення закінчувалось виключно трикрапкою - в надії, що так я матиму таємничий вигляд, за яким ховається неймовірна глибина. Десь на 70% мені вже було неймовірно нудно, і хотілось, щоб кого треба вже повбивали, а кого треба - кинули у вʼязницю. Непопулярна думка: довгі монологи в кінці для пояснювання злодійської мотивації ротом - то відбірна крінжатіна, і виключення з цього правила я поки що не знайшла. 

Гештеґу про нахіба тут не буде - бо історія виконала свою роль, послугувавши мені фоном під рутинні завдання. Плюс, воно не прям погане - просто посереднє аж до хресту щелеп. Не певна, що слухатиму другу частину - хіба що на Абук закінчаться трилери, або мене все ж таки доконає бажання дізнатись, що там з Елін далі сталося, і чому її знов понесло в віддалений куточок. От що було в цій історії прекрасне - так... яка неочікуваність, хто б здогадався, що я про це напишу - голос Соні Сотник. Богіня! Обожнюю! А для всього іншого лишимо слово meh.

BY L та її вигадані світи