Про тоненьку шикарну книжечку буде трохи згодом, а поки що - відзначу важливе. Вас вже 300 (і навіть четверта сотня вже непомітно почалась), чому я дуже тішуся абсолютно всебічно. Дякую, що ви поруч!

Помітила, що найбільше лайків набирають навіть не окремі книжки, а щось, що повʼязано зі мною і якимись замальовками з життя. Спочатку це трохи лякало, але пройшов час - і це було прийнято. Тож, чому б на честь першого майлстоуну і не зробити б пост-знайомство?

Я Елла (звідси і L - хіба не логічно?), вже 35 років гладжу котів на цьому світі. Родом з Донецька (що точно наклало свій відбиток) але, змінивши 4 міста і 21 квартиру за ці 10 років, осіла в Києві. Одружена за найсолодшим пиріжечком, виховую двох...кхм... котів. З останніми ви, в цілому, знайомі: старший, пан Ґаррус, названий на честь найкрутішого персонажу з гри Mass Effect, відповідальний за томність і ніжність в окремо взятій квартирі, а молодший, пан Ґібсон (його вже називала я, бо відома любовʼю до батька кіберпанку) - за хаос і непосидючість. Люблю їх, і все ще вважаю своїм основним соціальним капіталом - і так, побачите їх тут ще неодноразово. Люблю ерл-грей, сир з пажитником, тріп-хоп і желейки (і дуже, дуже рада, що от особливо останній пункт вже перетворився на внутряковий мем). Кавозалежна.

Книжки мені завжди були можливістю відволіктись від реальності, а якщо я чимось займаюсь - то на повну котушку (звідси і статистика в стилі "30 книжок на місяць"). Читаю, мабуть, все: класику, романтичні історії, фантастичні історії, нонфік, веселе, сумне, абсурдне... Максимально субʼєктивна в своїх відгуках, і щиро не вірю в існування книг, що обовʼязково має прочитати кожен - тому і намагаюсь навіть якщо і рекомендувати, то дуже обережно, у всіх свої смаки, погляди і тригери.

Рада, що почала писати про книжки - словами не передати, як багато цей процес мені дає. По-перше, регулярні повторювальні дії - і от вже моя кукуха зафіксована в стабільному положенні, а це ж безцінно, скажу я вам. По-друге, можливість бути в потоці - теж круто, навіть коли визначила собі листопад як час, коли треба пригальмувати (правда, дивлюсь я зараз з висоти останнього дня місяця - і розумію, що якось я навпаки розігналася, і нестись не перестає). По-третє, тут я познайомилась з неймовірними людьми, і теплий ламповий канал продовжує рости і приносити все більше розваг і спілкування. За що дуже вдячна кожній і кожному. Не перемикайтесь, буде цікаво... і коти, звичайно!