Учора в Івано-Франківську, у просторі Підземному Переході Ваґабундо провели презентацію результатів проєкту "Жіночі голоси Другої світової війни", що був реалізований завдяки фінансовій підтримці House of Europe!

Учасники Павло Артимишин, Юлія Шелеп та Данило Кравець розповіли про свій досвід упорядкування усних свідчень жіночого досвіду.

Окрему увагу приділили процесу оцифрування цих спогадів — історій у яких відображені початок війни, депортації родин, репресії, ув’язнення, співпраця з ОУН, голод, переслідування церкви, допити, окупація та насильство українського населення.

Також учасники дослідницької групи поділилися найбільш вражаючими історіями респондентів, почутими під час експедицій, та розповіли, як проєкт стане у пригоді майбутнім поколінням.

Щиро вдячні за вашу присутність і небайдужість до наших проєктів та української історії!

Як вижити в радянських таборах та зберегти людяність серед абсолютного зла?📖

Друзі, у нас залишилось лише декілька примірників книги “Сила опору”. У виданні зібрано 25 історій українців, які пройшли крізь пекло радянських тюрем і таборів. Вони засновані на особистих спогадах очевидців. Серед героїв і підпільники ОУН, засуджені в 1940-х, і дисиденти, які вийшли на волю лише напередодні відновлення Незалежности в 1991-му.

Усіх їх об’єднує спротив московській імперії зла та спільна мета — свобода. Свобода бути українцями. Свобода жити у власній державі.

▶️ Встигніть придбати свій примірник → https://bit.ly/3yDYq0J

Чи були православні східні слов’яни в Україні XIX століття малоросами, гілкою "триєдиного російського народу", чи були вони українцями — окремим народом із власним минулим та майбутнім? Якби ви поставили це запитання селянину в одному із сіл на берегах Дніпра, відповіддю на питання був би здивований погляд. Терміни малороси та українці були незнайомі широким верствам населення. Дискусія з цього питання точилася серед еліт регіону, передусім у місті Києві, де зацікавлені інтелектуали обирали одну з двох сторін і будували свої уявні спільноти навколо них.

Молодий науковець Фабіан Бауманн зробив взаємодію цих суперечливих національних проєктів темою свого докторського дослідження, результати якого тепер опубліковані під назвою "Розділена династія". Ця майстерно написана монографія пов’язує широку історію з життям і часами однієї родини — Шульгиних, члени якої опинилися по обидва боки поділу. Бауманн показує, що обидва рухи не були окремими всесвітами, а скоріше тісно переплетеними середовищами, які обмінювалися ідеями та взаємодіяли у повсякденному житті.

Автор розгортає переконливу лінію аргументації щодо ролі жінок. Через обмеження українського публічного життя, накладені Емським указом, український національний рух відступив у приватну сферу, де жінки мали більше впливу, ніж у публічному просторі.

У певному сенсі "Розділена династія" нагадує мелодраму з чималою кількістю подружньої зради, позашлюбних дітей і незаконних шлюбів (особливо в консервативній гілці родини). Майстерне плетиво історичного аналізу та родинної оповіді робить цю книжку хорошим чтивом, не ставлячи під сумнів її академічної цінності. Дослідження пропонує цілісну, добре структуровану розповідь, насичену корисними спостереженнями, що є неабияким досягненням, зважаючи на те, що це перша монографія автора.

Пропонуємо ознайомитися з рецензією Тобіаса Вальса, історика з Мюнхенського університету Людвіга Максиміліана на працю Фабіана Бауманна "Розділена династія. Родинна історія російського й українського націоналізмів", яка побачила світ у видавництві "Локальна історія" ↓

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/grunt-natsii-ie-podatlivoiu-substantsiieiu-ogliad-rozdilenoyi-dinastiyi/ 

Придбати книгу "Розділена династія" Фабіана Бауманна за ціною 520 грн можна в онлайн-крамниці видавництва → https://bit.ly/4kMJsZZ

Родовід родини Шульгіних.

До дня народження Романа Шухевича даруємо знижку -30% на комікс “Шух. Історія легенди”!🎉

На сторінках мальопису розповідаємо про різностороннього командира Української повстанської армії. Шухевич був не лише одним із найвідоміших українських військовиків XX століття, а й амбітним спортсменом, музикантом, креативним підприємцем та невловимим конспіратором, який роками вислизав з рук ворожих спецслужб.

У виданні на вас чекає динамічний сюжет, історична достовірність і яскраві ілюстрації.

Шукаймо справжнього “Шуха” на сторінках цього мальопису!

👉 Знижка діє до 3 липня! Замовляйте в онлайн-крамниці видавництва за ціною 455 грн → bit.ly/3D5xIR5

135 років з дня народження Петра Франка!

Майбутній інженер-хімік, співзасновник "Пласту" і спортивного руху на Галичині з'явився на світ 28 червня 1890 року в родині українського письменника Івана Франка.

Він був одним із перших, хто зрозумів, що перемогти на землі неможливо без панування в небі. 1 грудня 1918 року Петра Франка призначили командантом Летунського відділу УГА та референтом летунства при Державному секретаріаті військових справ.

Створити авіацію УГА не було простою справою. Армія не мала літаків, летовища, пілотів, пального… Усе це належало надбати й організувати. Петро Франко мав кипучий темперамент. Тож складні виклики йому навіть подобалися. Він особисто стежив за тим, як монтували літаки, випробовували двигуни, виправляли неполадки, врешті, як злітали в небо пілоти.

Один із найлегендарніших вильотів Петра Франка відбувся 4 січня 1919 року. Тоді сотник разом із напарником, підстаршиною Василем Кавутою, потрапив у полон до поляків й опинився в таборі військовополонених у Кракові. Франкові вдалося врятуватися завдяки винахідливості. Він виміняв в охоронця на золотий перстеник польську форму і, переодягнувшись жовніром, утік із полону.

Як оповідала Петрова небога Зеновія Франко, коли військові патрулі розшукували його на вокзалі, той спокійно собі пив каву в кав’ярні.

Ця історія написана людською кров’ю і повітряними слідами літаків. Про іншого Франка, про польоти не лише в уяві, а й наяву читайте у матеріалі → https://surl.li/fvgkud

«То які ми дисиденти? Ми не були дисидентами. Ми були націоналістами і критикували комуністичну ідеологію не тому, що вона нам не підходила, а тому, що вона була абсолютно чужою і заперечувала все українське».

Сьогодні відійшов у засвіти поет та політвʼязень Ігор Калинець.

У 1972 році його засудили до шести років в’язниці та трьох років заслання за причетність до дисидентського руху. Аналогічний вирок отримала його дружина, Ірина Калинець-Стасів. Їхня донька залишилася у Львові – подружжя побачило її аж у 1980-х роках.

Повернувшись до Львова, пан Ігор припинив писати. Він збагнув, що висловив у поезії вже все, що міг. А дисидентом, зізнавався, ніколи себе не вважав.

У розмові Ігор Калинець розповідав про переслідування КДБ, допити, радянські табори та повернення вже іншою людиною. Читайте у матеріалі → bit.ly/4czjvZj

Її чимало ганили за життя і старші, і молодші — від Івана Нечуя-Левицького до Володимира Винниченка. Нею захоплювалися люди різних естетичних і політичних поглядів — від Миколи Зерова до Дмитра Донцова.

Її викреслювали з канону й укладали перелік усталених докорів. А вона називала себе шістдесятницею, зберігала почуття гідності і творила нові слова, сенси та середовища.

Ольга Косач повсякчас переймалася створенням українськомовного середовища для своїх дітей: "Я дуже турбувалася тим, щоб оберегти дітей від російських впливів, бо вже рішуче треба було зайнятися шкільною наукою їхньою".

Сьогодні 176 років з дня народження Олени Пчілки!

Про непересічну українську письменницю, перекладачку та громадську діячку читайте у матеріалі ➡ https://surli.cc/btiyin