Олег Шарп

🍁 Байден та його оточення скептично ставляться до "плану перемоги" Зеленського та рішення вторгнутися до Курської області, - Politico з посиланням на джерела.

Мало того... Нещодавно слухав MSNBC, де стверджували, що Зеленський, копіюючи путіна, мав намір "юридично" приєднати захвачену частину Курщини до України. Але потім, під впливом Заходу відмовився від цієї ідеї, бо останній розцінив такі дії як "вкрай небезпечну авантюру". Достовірність цієї інформаціїї підтвердити не можу. Як і спростувати.

Але повернемось до "плану перемоги". Видання пише, що він виявився стандартим списком вимог та побажань - від "прийміть нас до НАТО" до "дозвольте бити по умовному Воронежу зі зброї, яку ви нам зобов`язані дати".

А чого очікували у Білому домі? Зараз поясню...

Щоб просити друзів прийняти чийсь "план перемоги", треба, щоб друзі побачили якусь власну перемогу. Слова про те, що комусь сторонньому треба допомогти "заради демократії та міжнародного права" красиві, але друзі потребують більшого. Їм потрібен не перелік танків, які хоче отримати Київ, а спільна стратегія щодо того:

👉 якою саме Україна бачить перемогу - без лозунгів та бойових закликів;

👉 розрахунок людських ресурсів, якими володіє Київ для того, щоб (умовно) вийти на кордони 1991 року - бо зброї можна дати й більше, але чи вистачить українців, щоб з цією зброєю отримати абсолютну перемогу;

👉 межа тих компромісів, на які готовий піти - ні, не Зеленський - український соціум;

👉 щодо НАТО - яка робота зроблена у плані подолання корупції всередені країни (бо постійне розкрадання військових ресурсів напружує не тільки нас, але й наших союзників); чи готова Україна до того, щоб піти під парасольку НАТО у межах тієї території, що контролює - або буде битись до кордонів 1991-го, і тільки потім піднімати питання вступу до Альянсу;

👉 якою Київ бачить післявоєнну систему безпеки, якщо вступ до НАТО на цьому етапі виявиться нереальним.

І далі у такому ключі.

Ще раз: "план перемоги" - це не список побажань та вимог до союзників. Це цілістна концепція стратегічного (а не тактичного) рівня, де детально виписуються всі можливі сценарії розвитку подій та розрахунки під це ресурсної бази на основі наших внутрішніх резервів та можливостей. Думаю, саме цього очікували у Вашингтоні.

Кортить залучити декілька насправді розумних людей для написання такої стратегії. Але кому вона буде потрібна, якщо наразі все в країні вирішують його світлість та ще "5-6 менеджерів"?

🙏 От тільки не набігайте знову (вони знають, до кого я звертаюсь) і не волайте, що я постійно критукую ваше «сонечко». Хотів би цього не робити, але не виходить. І критикую я його максимально тактично, бо він наш демократично вибраний президент, як ніяк...

www.tgoop.com/Ol_Sharp/20619

48.5K viewsOleg Sharp, edited  Sep 27 at 18:31

🍁 Байден та його оточення скептично ставляться до "плану перемоги" Зеленського та рішення вторгнутися до Курської області, - Politico з посиланням на джерела.

Мало того... Нещодавно слухав MSNBC, де стверджували, що Зеленський, копіюючи путіна, мав намір "юридично" приєднати захвачену частину Курщини до України. Але потім, під впливом Заходу відмовився від цієї ідеї, бо останній розцінив такі дії як "вкрай небезпечну авантюру". Достовірність цієї інформаціїї підтвердити не можу. Як і спростувати.

Але повернемось до "плану перемоги". Видання пише, що він виявився стандартим списком вимог та побажань - від "прийміть нас до НАТО" до "дозвольте бити по умовному Воронежу зі зброї, яку ви нам зобов`язані дати".

А чого очікували у Білому домі? Зараз поясню...

Щоб просити друзів прийняти чийсь "план перемоги", треба, щоб друзі побачили якусь власну перемогу. Слова про те, що комусь сторонньому треба допомогти "заради демократії та міжнародного права" красиві, але друзі потребують більшого. Їм потрібен не перелік танків, які хоче отримати Київ, а спільна стратегія щодо того:

👉 якою саме Україна бачить перемогу - без лозунгів та бойових закликів;

👉 розрахунок людських ресурсів, якими володіє Київ для того, щоб (умовно) вийти на кордони 1991 року - бо зброї можна дати й більше, але чи вистачить українців, щоб з цією зброєю отримати абсолютну перемогу;

👉 межа тих компромісів, на які готовий піти - ні, не Зеленський - український соціум;

👉 щодо НАТО - яка робота зроблена у плані подолання корупції всередені країни (бо постійне розкрадання військових ресурсів напружує не тільки нас, але й наших союзників); чи готова Україна до того, щоб піти під парасольку НАТО у межах тієї території, що контролює - або буде битись до кордонів 1991-го, і тільки потім піднімати питання вступу до Альянсу;

👉 якою Київ бачить післявоєнну систему безпеки, якщо вступ до НАТО на цьому етапі виявиться нереальним.

І далі у такому ключі.

Ще раз: "план перемоги" - це не список побажань та вимог до союзників. Це цілістна концепція стратегічного (а не тактичного) рівня, де детально виписуються всі можливі сценарії розвитку подій та розрахунки під це ресурсної бази на основі наших внутрішніх резервів та можливостей. Думаю, саме цього очікували у Вашингтоні.

Кортить залучити декілька насправді розумних людей для написання такої стратегії. Але кому вона буде потрібна, якщо наразі все в країні вирішують його світлість та ще "5-6 менеджерів"?

🙏 От тільки не набігайте знову (вони знають, до кого я звертаюсь) і не волайте, що я постійно критукую ваше «сонечко». Хотів би цього не робити, але не виходить. І критикую я його максимально тактично, бо він наш демократично вибраний президент, як ніяк...

BY Олег Шарп