tgoop.com/PARUKR/4934
Last Update:
В одному з наших відео на каналі була теза про те, що Канада – це успішна ресурсна держава. Вона такою сформувалася нещодавно, за останні 30 років – після того, як у 1994 році запрацювала NAFTA. До північноамериканської зони вільної торгівлі Канада була індустріалізованою країною, в експорті якої домінували товари з високою доданою вартістю. Після NAFTA Канада стала країною, де сировинний експорт зростає набагато швидше за промисловий, тому країна пережила відносну деіндустріалізацію.
Станом на початок 2025 року Канада – це, в першу чергу, прибудова до економіки США: ¾ експорту та половина імпорту припадає саме на них. Зрозуміло, що це не вся економіка – в кінці кінців, 70% ВВП Канади – це послуги, але значною мірою вони організовані навколо міжнародної торгівлі, обслуговуючи імпорт/експорт та споживчий попит. У цьому немає нічого дивного – у глобальній економіці це зустрічається всюди.
Важко сказати, чи програла, чи виграла Канада від деіндустріалізації, тому що до NAFTA Канада була достатньо багатою, а з NAFTA Канада теж залишається достатньо багатою країною. Але хто точно виграв від деіндустріалізації Канади та розширення сировинного експорту – це Сполучені Штати. Більшість сировини, яку продає Канада, – це сировина для американських компаній, які переробляють її і продають свою продукцію або на глобальному ринку, або на ринку Сполучених Штатів. Близькість Канади, відсутність мит та тривала політика добросусідства означають, що транзакційні витрати та витрати на логістику для американців нижчі, ніж при взаємодії з іншими регіонами.
Мито, яке Дональд Трамп планує ввести завтра, вдарить, у першу чергу, по конкурентоспроможності американських компаній. Ці 25% тарифу означають, що канадська сировина буде дорожчою для американських компаній, і вони будуть змушені або сплачувати мито, або шукати сировину на інших ринках. Це додаткові витрати в будь-якому випадку.
Кілька днів тому ми говорили про те, що ринки коммодітіс глобальні. Рано чи пізно Канада зможе знайти варіанти експортувати свою сировину в інші індустріалізовані країни – у першу чергу, в ЄС або КНР. Звісно, це не буде безкоштовний процес – логістичні витрати обійдуться канадцям недешево, і доведеться перебудувати інфраструктуру, пов'язану з експортом. З часом ці витрати окупляться.
Однак деіндустріалізація була неповною. І досі у структурі канадського експорту достатньо вагому частку займають товари з високою доданою вартістю. Виробники цих товарів постраждають найбільше. Ринки для них не такі глобалізовані, як для коммодітіс, і знайти нових партнерів буде непросто. Варто очікувати, що деіндустріалізація продовжиться ще швидшими темпами, ніж до 2025 року.
Рішення підняти тарифи не має жодної економічної та політичної логіки. Воно знизить конкурентоспроможність американських компаній, збільшить ціни для споживачів у Сполучених Штатах, створить економічну кризу на одному з ринків збуту і інтегрує свого найближчого союзника в економічні ланцюги інших держав. Такі справи.
Потикати експорт-імпорт можна тут
BY 🇪🇺 Записки державного експерта 🇺🇳
Share with your friend now:
tgoop.com/PARUKR/4934