✙splendoris ⁣ △pparent⁣✙

Сьогодні ми розпочинаємо серію статей про регуляцію приватних військових та оборонних компаній (саме така назва є коректною, згідно з Документом Монтре "Про відповідні міжнародно-правові зобов’язання і передові практики держав, що стосуються функціонування приватних військових та оборонних компаній у період військового конфлікту" 2008 року).

Чому саме зараз, коли шум навколо законопроєкту №11214 вщух? Все просто — адмін нарешті зібрав усе докупи, щоб дати комплексну оцінку не лише самому законопроєкту, але й загальному правовому регулюванню ПВОК.

Розпочнімо з простого питання: “Що таке ПВОК?”.

Одразу скажу — це не найманці в класичному розумінні цього слова, на відміну від найманських загонів. Це складні корпоративні структури, які надають комерційні послуги у сфері оборони або військової діяльності.

Якщо говорити загалом, то ПВОК не так часто працюють на конкретні держави. Найчастіще, виконують функції підрядників з підготовки військових чи завдання х охорони власності приватних осіб в країнах із підвищеним рівнем ризику. Наприклад, вони можуть захищати вантажні судна від сомалійських піратів або супроводжувати вантажі у Південному Судані.

Чи завжди так було? Ні. ПВОК — це явище сучасної історії, яке почало розвиватися у 1960-х роках під час громадянських конфліктів у країнах Африки.

Варто зазначити, що це було своєрідною альтернативою так званим "радянським воїнам-інтернаціоналістам" для захисту інтересів західного блоку без застосування власних військ. Однак після прийняття додаткового протоколу до Женевської конвенції 1979 року використання ПВОК у конфліктах значно зменшилося. Натомість зросла їхня роль як охоронців або допоміжних сил у навчанні військових підрозділів.

Правила регулювання ПВОК на сьогодні більшою мірою залишаються "джентльменськими угодами", а не жорсткими міжнародними нормами. Переважно вони регулюються національним законодавством країн-контрагентів (на сьогодні таких країн більше 60, серед яких США, ПАР, Велика Британія, Швейцарія та Франція).

А в чому різниця між ПВОК та звичайними загонами найманців або добровольчими формуваннями? Насправді — у всьому.

По-перше, на відміну від найманців, ПВОК мають чітку корпоративну структуру і діють легально. По-друге, мета діяльності - суто комерційна.

Звісно, можна заперечити, згадавши ПВК "Вагнер", яка до повномасштабного вторгнення в Україну діяла напівлегально, без офіційного визнання держави. Вона тісно пов'язана з представниками влади країни-агресора і переважно брала участь у сирійському конфлікті, що ставить під сумнів її приватний статус.

Повертаючись до відмінностей між ПВОК і найманцями, це можна порівняти з різницею між Ост-Індською компанією та піратським кораблем.

Таким чинном, надаєм визначення: ПВОК — це суб’єкт господарювання з чіткою структурою, який на законних підставах здійснює діяльність у військовій та/або оборонній сфері, має офіційне представництво і головний офіс у країні реєстрації.

Це була вступна стаття. У наступній ми розглянемо Документ Монтре, Кодекс поведінки найманців та додатковий протокол до Женевської конвенції 1979 року.

www.tgoop.com/RightSideStrongSide/1951

173 views✙⁣△Bogdan Viazovchenko△✙ ⁣, Oct 4, 2024 at 18:19

Сьогодні ми розпочинаємо серію статей про регуляцію приватних військових та оборонних компаній (саме така назва є коректною, згідно з Документом Монтре "Про відповідні міжнародно-правові зобов’язання і передові практики держав, що стосуються функціонування приватних військових та оборонних компаній у період військового конфлікту" 2008 року).

Чому саме зараз, коли шум навколо законопроєкту №11214 вщух? Все просто — адмін нарешті зібрав усе докупи, щоб дати комплексну оцінку не лише самому законопроєкту, але й загальному правовому регулюванню ПВОК.

Розпочнімо з простого питання: “Що таке ПВОК?”.

Одразу скажу — це не найманці в класичному розумінні цього слова, на відміну від найманських загонів. Це складні корпоративні структури, які надають комерційні послуги у сфері оборони або військової діяльності.

Якщо говорити загалом, то ПВОК не так часто працюють на конкретні держави. Найчастіще, виконують функції підрядників з підготовки військових чи завдання х охорони власності приватних осіб в країнах із підвищеним рівнем ризику. Наприклад, вони можуть захищати вантажні судна від сомалійських піратів або супроводжувати вантажі у Південному Судані.

Чи завжди так було? Ні. ПВОК — це явище сучасної історії, яке почало розвиватися у 1960-х роках під час громадянських конфліктів у країнах Африки.

Варто зазначити, що це було своєрідною альтернативою так званим "радянським воїнам-інтернаціоналістам" для захисту інтересів західного блоку без застосування власних військ. Однак після прийняття додаткового протоколу до Женевської конвенції 1979 року використання ПВОК у конфліктах значно зменшилося. Натомість зросла їхня роль як охоронців або допоміжних сил у навчанні військових підрозділів.

Правила регулювання ПВОК на сьогодні більшою мірою залишаються "джентльменськими угодами", а не жорсткими міжнародними нормами. Переважно вони регулюються національним законодавством країн-контрагентів (на сьогодні таких країн більше 60, серед яких США, ПАР, Велика Британія, Швейцарія та Франція).

А в чому різниця між ПВОК та звичайними загонами найманців або добровольчими формуваннями? Насправді — у всьому.

По-перше, на відміну від найманців, ПВОК мають чітку корпоративну структуру і діють легально. По-друге, мета діяльності - суто комерційна.

Звісно, можна заперечити, згадавши ПВК "Вагнер", яка до повномасштабного вторгнення в Україну діяла напівлегально, без офіційного визнання держави. Вона тісно пов'язана з представниками влади країни-агресора і переважно брала участь у сирійському конфлікті, що ставить під сумнів її приватний статус.

Повертаючись до відмінностей між ПВОК і найманцями, це можна порівняти з різницею між Ост-Індською компанією та піратським кораблем.

Таким чинном, надаєм визначення: ПВОК — це суб’єкт господарювання з чіткою структурою, який на законних підставах здійснює діяльність у військовій та/або оборонній сфері, має офіційне представництво і головний офіс у країні реєстрації.

Це була вступна стаття. У наступній ми розглянемо Документ Монтре, Кодекс поведінки найманців та додатковий протокол до Женевської конвенції 1979 року.

BY ✙splendoris ⁣ △pparent⁣✙