✙splendoris ⁣ △pparent⁣✙

Хвилинка лагідної українізації

Знаєте традицію – залишати на Різдво місце для випадкових гостей або для душ предків? У нас якось так вийшло, що буквально щороку до святкування долучається людина, яка формально не належить до родини (друзі молодшого покоління).

Раніше цього не було – маючи дуже велику родину – всі просто збиралися в прабабусі або в когось зі старших родичів і відбувалось таке традиційне закрите святкування, куди сторонні не потрапляли (технічно місце було, бо це теж традиція, але посеред міста зазвичай рандомні люди не приходять пожувати за чужим столом). Однак, на жаль, старше покоління потрохи відходить, молодші – виїжджають за кордон, і вже кілька років звичного святкування на 100500 родичів уже немає. І от одного разу на святкування втрапив пан адмін. Відкрилось вікно Овертона, але вийшло непогано.

У нас Різдво – це така масштабна доволі подія. Кілька днів всі займаються майже виключно підготовкою до нього: прибрати, попрати, красоту навести, 12 страв приготувати (ми буквально тремо мак на кутю макогоном у керамічній макітрі), поставити дідуха (який в принципі стоїть довше ніж я живу). При чому, все відбувається не за принципом «так робила моя бабця, а до того – її бабця», а з поясненням чому так і як так склалось. Тобто це є реально існуюча традиція, котра не припинялась і не переривалась, зокрема і в Сибірі у депортації. Ми нічого не відновлюємо, бо все уже є.

Водночас, люди, котрі потрапляють на цю підготовку і святкування – ті, у кого, з якихось причин аналогічна традиція не склалась або була втрачена. Мені подобається дивитись як вони беруть участь, дізнаються для себе щось нове і бачать, що воно не є чужим. Місця, де збереглися Різдвяні традиції, доводять, що ми маємо справу з цілком живою культурою, а не якоюсь нещасною, притлумленою, давно забутою, «вигаданою леніним». Що це не всякі вузькопрофільні спеціалісти-етнографи намагаються займатись некромантією і підіймати з могил древні ритуали, щоб довести відмінність українців від кого б то не було. Ми маємо ці традиції не для того, аби відрізнятись, а тому що вони історично і культурно склалися та мають для нас значення. До того ж, не лише в умовних Карпатах.

Якщо вам пощастило бути носієм традиції – не соромтесь ділитись з іншими, якщо ж у вас традиція не склалась або була втрачена і ви хочете її створити чи відновити – не соромтесь долучатись. І не забувайте підтримувати і допомагати тим, завдяки кому ми можемо передавати ці традиції в майбутнє.

З Різдвом Христовим!

www.tgoop.com/RightSideStrongSide/2073

94 views△✙Skarlet Fire ✙⁣ △, Dec 24 at 16:09

Хвилинка лагідної українізації

Знаєте традицію – залишати на Різдво місце для випадкових гостей або для душ предків? У нас якось так вийшло, що буквально щороку до святкування долучається людина, яка формально не належить до родини (друзі молодшого покоління).

Раніше цього не було – маючи дуже велику родину – всі просто збиралися в прабабусі або в когось зі старших родичів і відбувалось таке традиційне закрите святкування, куди сторонні не потрапляли (технічно місце було, бо це теж традиція, але посеред міста зазвичай рандомні люди не приходять пожувати за чужим столом). Однак, на жаль, старше покоління потрохи відходить, молодші – виїжджають за кордон, і вже кілька років звичного святкування на 100500 родичів уже немає. І от одного разу на святкування втрапив пан адмін. Відкрилось вікно Овертона, але вийшло непогано.

У нас Різдво – це така масштабна доволі подія. Кілька днів всі займаються майже виключно підготовкою до нього: прибрати, попрати, красоту навести, 12 страв приготувати (ми буквально тремо мак на кутю макогоном у керамічній макітрі), поставити дідуха (який в принципі стоїть довше ніж я живу). При чому, все відбувається не за принципом «так робила моя бабця, а до того – її бабця», а з поясненням чому так і як так склалось. Тобто це є реально існуюча традиція, котра не припинялась і не переривалась, зокрема і в Сибірі у депортації. Ми нічого не відновлюємо, бо все уже є.

Водночас, люди, котрі потрапляють на цю підготовку і святкування – ті, у кого, з якихось причин аналогічна традиція не склалась або була втрачена. Мені подобається дивитись як вони беруть участь, дізнаються для себе щось нове і бачать, що воно не є чужим. Місця, де збереглися Різдвяні традиції, доводять, що ми маємо справу з цілком живою культурою, а не якоюсь нещасною, притлумленою, давно забутою, «вигаданою леніним». Що це не всякі вузькопрофільні спеціалісти-етнографи намагаються займатись некромантією і підіймати з могил древні ритуали, щоб довести відмінність українців від кого б то не було. Ми маємо ці традиції не для того, аби відрізнятись, а тому що вони історично і культурно склалися та мають для нас значення. До того ж, не лише в умовних Карпатах.

Якщо вам пощастило бути носієм традиції – не соромтесь ділитись з іншими, якщо ж у вас традиція не склалась або була втрачена і ви хочете її створити чи відновити – не соромтесь долучатись. І не забувайте підтримувати і допомагати тим, завдяки кому ми можемо передавати ці традиції в майбутнє.

З Різдвом Христовим!

BY ✙splendoris ⁣ △pparent⁣✙