Рубрика Кубрика

"Час жити" (2024),
реж. Джон Кроулі

Це сталося. Більше 15 років карʼєри з наймилішим обличчям в Голлівуді – і Ендрю Гарфілд погодився знятись у мелодрамі. Ромкому ми вже певно не дочекаємось. Хоча його ніколи і не цікавили двовимірні проекти. Та актор в свої 41 і досі виглядає ледь на 30, тому навіть у ролі батька його досі бачити доволі незвично.

Та це не просте жанрове кіно, а А24, які навіть історію кохання розповіли з авторським художнім почерком і нелінійним оповіданням сюжету, яке насправді абсолютно не ускладнює перегляд. А ось нетиповий для жанру і типовий для студії рейтинг R все ж відколов якусь аудиторію від кінотеатрів. Словом, глядачі і критики одноосібно дають по фільму змішаний фідбек. В нагородному сезоні фільм поки теж не помічений.
Дійсно, це не оскарбайтне кіно (але це завжди плюс).

Фільм відчувається затишним і невеликим, хоча і зачіпає великі питання. Він не женеться витиснути з вас сльози, а вдумливо запрошує прожити всі конфлікти і складнощі між Флоренс Пʼю та Гарфілдом. Перегляд фільму з партнером може стати корисним досвідом. Навіть якщо проблеми героїв вам нерелевантні, ви можете змоделювати, якби ви вчинили на їх місці. Або перешкоди персонажів можуть наштовхнути вас на ті, які стосуються саме вас і проговорити їх. А якщо фільм спонукає до обговорення і навіть може виконати терапевтичну функцію, то його вже можна вважати успішним.

Ендрю Гарфілд на своєму місці. Замість нього міг зіграти будь-який актор, але ніхто не зміг би зіграти, як він. Хоча я вже почав жартувати, що він може заплакати в кадрі ще до того, як на нього наведуть фокус, але такій щирісті мені, як актору, ще треба вчитися і вчитися.

Та головна героїня це Флоренс Пʼю, і вона тримає планку. Хоча всезагальне захоплення нею вмикає в мені мого тренера, який від талановитих завжди вимагав ще більше. Впевнений, найкращі її роботи ще попереду.

Режисер Джон Кроулі був першим, хто зняв Гарфілда в головній ролі, це був «Хлопчик А» (2007). З тих пір він майстерно показує тонкі нюанси людської душі («Бруклін»).

Сценарист Нік Пейн, доволі молодий, більш відомий своєю театральною драматургією. Думаю, ця робота закріпить його і в кіно-царині.

Камера і монтаж заслуговують окремої відзнаки. Чудові самі по собі, разом вони створюють гармонію. Велика заслуга того, що у фільмі працюють всі сцени, саме у них.

Я рідко звертаю увагу на саундтрек та тут він є частиною мого серця. Музику написав Брайс Десснер, гітарист виняткового гурту The National. Також у фільмі звучить пісня Villagers, ще одного геніального артиста.

Цікаво, що Бенедикт Камбербетч вперше виступив виконавчим продюсером у фільмі, в якому він не знімається.

І одне слово про грим – здавалось би не та стрічка, де може бути взагалі помітна його робота, але тут він неабияк додає до реалізму історії.

«Час закруглятись жити» – не шедевр, та фільм не переслідує таких цілей. При цьому я не можу сказати, чого мені не вистачило. Він достатній, і це чудове відчуття.

Фільм: 9/10.
Ендрю: 10/10.

#гарфілдофон
#iseeUAflag

www.tgoop.com/RubricKubrick/4495

1.2K viewsDec 15 at 15:49

"Час жити" (2024),
реж. Джон Кроулі

Це сталося. Більше 15 років карʼєри з наймилішим обличчям в Голлівуді – і Ендрю Гарфілд погодився знятись у мелодрамі. Ромкому ми вже певно не дочекаємось. Хоча його ніколи і не цікавили двовимірні проекти. Та актор в свої 41 і досі виглядає ледь на 30, тому навіть у ролі батька його досі бачити доволі незвично.

Та це не просте жанрове кіно, а А24, які навіть історію кохання розповіли з авторським художнім почерком і нелінійним оповіданням сюжету, яке насправді абсолютно не ускладнює перегляд. А ось нетиповий для жанру і типовий для студії рейтинг R все ж відколов якусь аудиторію від кінотеатрів. Словом, глядачі і критики одноосібно дають по фільму змішаний фідбек. В нагородному сезоні фільм поки теж не помічений.
Дійсно, це не оскарбайтне кіно (але це завжди плюс).

Фільм відчувається затишним і невеликим, хоча і зачіпає великі питання. Він не женеться витиснути з вас сльози, а вдумливо запрошує прожити всі конфлікти і складнощі між Флоренс Пʼю та Гарфілдом. Перегляд фільму з партнером може стати корисним досвідом. Навіть якщо проблеми героїв вам нерелевантні, ви можете змоделювати, якби ви вчинили на їх місці. Або перешкоди персонажів можуть наштовхнути вас на ті, які стосуються саме вас і проговорити їх. А якщо фільм спонукає до обговорення і навіть може виконати терапевтичну функцію, то його вже можна вважати успішним.

Ендрю Гарфілд на своєму місці. Замість нього міг зіграти будь-який актор, але ніхто не зміг би зіграти, як він. Хоча я вже почав жартувати, що він може заплакати в кадрі ще до того, як на нього наведуть фокус, але такій щирісті мені, як актору, ще треба вчитися і вчитися.

Та головна героїня це Флоренс Пʼю, і вона тримає планку. Хоча всезагальне захоплення нею вмикає в мені мого тренера, який від талановитих завжди вимагав ще більше. Впевнений, найкращі її роботи ще попереду.

Режисер Джон Кроулі був першим, хто зняв Гарфілда в головній ролі, це був «Хлопчик А» (2007). З тих пір він майстерно показує тонкі нюанси людської душі («Бруклін»).

Сценарист Нік Пейн, доволі молодий, більш відомий своєю театральною драматургією. Думаю, ця робота закріпить його і в кіно-царині.

Камера і монтаж заслуговують окремої відзнаки. Чудові самі по собі, разом вони створюють гармонію. Велика заслуга того, що у фільмі працюють всі сцени, саме у них.

Я рідко звертаю увагу на саундтрек та тут він є частиною мого серця. Музику написав Брайс Десснер, гітарист виняткового гурту The National. Також у фільмі звучить пісня Villagers, ще одного геніального артиста.

Цікаво, що Бенедикт Камбербетч вперше виступив виконавчим продюсером у фільмі, в якому він не знімається.

І одне слово про грим – здавалось би не та стрічка, де може бути взагалі помітна його робота, але тут він неабияк додає до реалізму історії.

«Час закруглятись жити» – не шедевр, та фільм не переслідує таких цілей. При цьому я не можу сказати, чого мені не вистачило. Він достатній, і це чудове відчуття.

Фільм: 9/10.
Ендрю: 10/10.

#гарфілдофон
#iseeUAflag

BY Рубрика Кубрика