Рубрика Кубрика

"Носферату" (2024): я бачу мене не цікавить пітьма

Я скорився темряві і пішов на прем'єру "Носферату" в IMAX. До жахів я особливо критичний, але поважаю Роберта Еггерса, тож дав йому шанс. Та досягти атмосфери рівня його Відьми чи стати видатним, як Маяк, Носферату не вдалось.

В цьому є частина і моєї провини, бо весь фільм мені здавалось, що графа Орлока грає Джим Керрі із Соніка. Ви просто скажете, що я йому заздрю (ці два жарти ви зрозумієте після перегляду). Але ні – це Білл Скарсгаард, для якого це вже друге разюче зовнішнє перевтілення після Пеннівайза. Головну ж роль грає Лілі-Роуз Депп, донька колись хорошого актора. І схоже пішла по стопам батька, який теж багато поклав на алтар готичної естетики. Зарано казати, чи в них будуть інші кар’єрні збіги, але поки вона грає доволі лячно, що для жахастиків добре. Її ж чоловіка грає Ніколас Холт, який вже років 10 виглядає на 20, що змушує задуматись, може його дійсно десь якийсь вампір вкусив. Аарон Тейлор-Джонсон після лінивої роботи в "Каскадері" і зашкварної в "Крейвені" видає пристойну гру. До Віллема Дефо теж, як завжди, питань нема.

Стрічка ж вийшла просто казкою для дорослих, де Носферату – це метафора на токсичного колишнього. В кінці чекав, що Дефо скаже в камеру "Ось така ху**я малята". Враження, що я вже бачив цей фільм, настільки передбачуваними були всі повороти в коридорах замку Еггерса. Та думаю він і не жадав винаходити карету, а просто влив свіжої крові на дорогий йому твір німецького експресіонізму сторічної давнини. І трохи на “Дракулу” діда ФФК.

Справедливості заради, всі технічні компоненти на притаманно високому для режисера рівні. Камера, колір, звук, художники-постановники філігранно відтворюють епоху Німеччини 19-століття...Але як казав колишній секретар РНБО Олексій Данилов: “і шо”.

Звісно, може це я, і вас ця історія про аб’юзивного екс-бойфренда затягне у пітьму і злякає як слід. Але це ви просто мою колишню не бачили.

6 часників з 10.

#шопокіно

www.tgoop.com/RubricKubrick/4552

973 viewsJan 2 at 21:57

"Носферату" (2024): я бачу мене не цікавить пітьма

Я скорився темряві і пішов на прем'єру "Носферату" в IMAX. До жахів я особливо критичний, але поважаю Роберта Еггерса, тож дав йому шанс. Та досягти атмосфери рівня його Відьми чи стати видатним, як Маяк, Носферату не вдалось.

В цьому є частина і моєї провини, бо весь фільм мені здавалось, що графа Орлока грає Джим Керрі із Соніка. Ви просто скажете, що я йому заздрю (ці два жарти ви зрозумієте після перегляду). Але ні – це Білл Скарсгаард, для якого це вже друге разюче зовнішнє перевтілення після Пеннівайза. Головну ж роль грає Лілі-Роуз Депп, донька колись хорошого актора. І схоже пішла по стопам батька, який теж багато поклав на алтар готичної естетики. Зарано казати, чи в них будуть інші кар’єрні збіги, але поки вона грає доволі лячно, що для жахастиків добре. Її ж чоловіка грає Ніколас Холт, який вже років 10 виглядає на 20, що змушує задуматись, може його дійсно десь якийсь вампір вкусив. Аарон Тейлор-Джонсон після лінивої роботи в "Каскадері" і зашкварної в "Крейвені" видає пристойну гру. До Віллема Дефо теж, як завжди, питань нема.

Стрічка ж вийшла просто казкою для дорослих, де Носферату – це метафора на токсичного колишнього. В кінці чекав, що Дефо скаже в камеру "Ось така ху**я малята". Враження, що я вже бачив цей фільм, настільки передбачуваними були всі повороти в коридорах замку Еггерса. Та думаю він і не жадав винаходити карету, а просто влив свіжої крові на дорогий йому твір німецького експресіонізму сторічної давнини. І трохи на “Дракулу” діда ФФК.

Справедливості заради, всі технічні компоненти на притаманно високому для режисера рівні. Камера, колір, звук, художники-постановники філігранно відтворюють епоху Німеччини 19-століття...Але як казав колишній секретар РНБО Олексій Данилов: “і шо”.

Звісно, може це я, і вас ця історія про аб’юзивного екс-бойфренда затягне у пітьму і злякає як слід. Але це ви просто мою колишню не бачили.

6 часників з 10.

#шопокіно

BY Рубрика Кубрика