🇮🇹Італія на межі, уряду Драґі загрожує крах

В даний момент в Сенаті парламенту Італії проходять слухання щодо виділення 26 млрд. євро на зменшення варторсті енергоносіїв для громадян, який Маріо Драґі називає голосуванням за вотум довіри урядові.

Напередодні, лідер головної партії коаліції ("5 зірок") Джузеппе Конте заявив, що його партія не підтримає дане рішення, якщо пан Драґі не піде на домовленості з партією.

Що включають їх вимоги? Підняття мінімальної заробітної плати, збільшення бюджетних витрат, підвищення соціальних виплат та створення стимулів для екологічного перетворення будинків. Крім того Італія є пасивним отримувачем рішень які приймають ЄС та НАТО, така позиція також сприяла відірванню "Заходу" від решти Світу, вона має бути переглянута.

Уряд заявив, що готовий розглянути питання щодо мінімальної заробітньої плати, однак не щодо збільшення витрат державного бюджету.

Разом з цим, якщо уряд Драґі отримає вотум недовіри, партія "5 зірок", а також партія "Ліга" не будуть приймати участь в формуванні нового уряду, навіть сам Драґі заявляв, що не очолить уряд без участі партії "5 зірок". Однак, якщо нова коаліція буде зібрана президент Італії пан Матарелла скоріш за все запропонує Маріо Драґі залишитися, чи він залишить країну на межі колапсу?

Якщо коаліція не буде створена будуть оголошені дострокові вибори, що є малоймовірним, за словами політичних експертів, оскільки восени парламент має розглянути питання бюджету і жодна партія не буде намагатися розігнати уряд в умовах пандемії, яка триває, війни в Європі, засухи та фінансових проблем поки це питання не буде закрито. Більш того рейтинг партії "5 зірок" обвалився, партія "Ліга" також знаходиться не в найкращих кондиціях. Чи потрібні їм вибори за таких умов?

Олаф Шольц написав колонку для впливової німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung.

В ній, крім іншого, канцлер висловив думку, що задля збереження статусу великого світового гравця, ЄС повинен позбутись принципу одноcтайності в питаннях міжнародної політики.

Таким чином Шольц хоче позбавити "проблемних" партнерів по Євросоюзу права вето, яке не раз сповільнювало або унеможливлювало рішучі та ефективні дії ЄС, зокрема і в питанні протидії російській агресії.

Албанія та Північна Македонія офіційно почали перемовини про вступ до Європейського Союзу.

Нагадуємо, що детально ознайомитись зі шляхом вступу до ЄС ви можете в нашому матеріалі.

🚄 Майбутнє Європи. ЄПС та Україна

9 травня цього року, виступаючи в Страсбурзі, Еммануель Макрон оголосив про потребу створити Європейську Політичну Спільноту. Це питання одразу викликало бурю обговорень. Невже нас залишать на задвірках ЄС?

Трохи більше ніж через тиждень Шарль Мішель наголосив на потребі реформування політики розширення ЄС. І додав деталей до ідеї ЄПС, однак назвав він її Європейською Геополітичною Спільнотою. Яка різниця між цими двома пропозиціями? Чи є вона взагалі? І навіщо це все потрібно?

Про це ми і поговоримо сьогодні.

Читати весь матеріал

21 червня ЄЦБ неочікувано підняв облікові ставки

Що відбувається з економікою ЄС?

📊 Економіка зростає повільніше (прогноз Єврокомісії - 2,7% був 4%) через високу інфляцію, більшу невизначеність, ріст витрат фірм, російське вторгення в Україну. В червні інфляція склала 8,6% та, за прогнозами, в найближчій перспективі буде залишатися на високому рівні.

📊 Але наслідки пом'якшуються тому що економіка відновлюється, люди знов починають подоружвати та продовжують витрачати заощаджені під час пандемії кошти.

🎯 Ціль ЄЦБ - інфляція 2%

Що зроблено:

🔧 Три облікові ставки ЄЦБ підвищено на 50 базових пункти (0.5%). Це облікові ставки щодо:
- рефінансування (тепер 0.50%)
- граничного кредитування (0.75)
- депозитів-овернайт (0.00)

(Пояснення впливу підвищення ставок на графіку, детальніше)

🔧 погоджено Transmission Protection Instrument. ЄЦБ буде викупати держоблігації країн, фінансування яких погіршується через складні економічні умови, в необхідному обсязі.

Наступний перегляд політики ЄЦБ планується у вересні.

Віднайдення України

Спільний Європейський Економічний Простір – відкритий та інтегрований ринок між ЄС та ...Росією, який ґрунтується на імплементації спільних чи сумісних правил, включаючи сумісні адміністративні практики, як основи для синергії та ефекту масштабу... В кінцевому підсумку цей Простір буде охоплювати всі сектори економіки.

Ось так, дві сторони, 20 років тому на 12-му спільному саміті ЄС і Росія визначили майбутнє своїх відносин. Звісно, можна довго обговорювати політичні нюанси – проблеми з дотриманням прав людини, Чечня, Придністров'я, розбіжності щодо Іраку та Афганістану. ЗМІ розповідали, що обидві сторони лише імітують діяльність, але ані Берлусконі, який приймав цей саміт, ані Путін не зважали на це. Разом з економічним мали постати й три інші Простори: свободи, безпеки та правосуддя; співпраці в сфері зовнішньої безпеки та простір спільних досліджень та освіти.

Насправді, досить амбітний план як для країни з якою ЄС лише продовжував розвивати старі відносини часів СРСР. На відміну від Угоди про Асоціацію, яка відкриває нові можливості для співпраці, сприяє поступовому зближенню, створює умови для посилення економічних і торгових відносин [відчуваєте, як вас заохочують, але без конкретних пропозицій?], план пропонував чітке бачення майбутнього, спільний шлях.

Слід зазначити, що Росія не стала б членом ЄС, власне це й не було потрібно жодній зі сторін. Росія прагнула грати самостійно на рівні великих гравців і ЄС не був готовий конкурувати з російськими елітами за право визначати свій курс. Отже, обидві сторони були задоволені наміченим маршрутом. Але чи стала б Україна членом ЄС? І питання навіть не в економіці чи в функціонуванні державного апарату. Наші сусіди – балтійці, поляки, румуни й болгари на зорі своєї подорожі до ЄС не сильно економічно відрізнялися від сьогоднішніх нас. Більш того – економічний стимул отриманий ними після входження в склад ЄС дав їм можливість дуже швидко залишити Україну позаду. Навіть Білорусь, обравши конкретний напрям – Росію – змогла чітко визначити своє місце і отримувала вигоду від такої співпраці. Україна залишилася наодинці, російська труба і чорноземи – єдині економічні якорі, що тримали країну.

Наші сусіди не просто почали рух до ЄС, вони понеслися. Так Угоди про Європейську Асоціацію були підписані: в 1991 році з Польщею, Угорщиною, в 1993 році з Румунією, Болгарією, Словаччиною, Чехією, в 1995 році з Литвою, Латвією, Естонією. І вже в 2004му всі ці країни, крім Румунії з Болгарією які мали особливо великі проблеми з корупцією та верховенством права, доєдналися до Союзу (Румунія та Болгарія – 2007-го). Україна ж 1994-го року отримала Угоду про Співпрацю і Взаємодію, яка була продовженням і певним чином розширенням радянської угоди торгівлю та економічну співпрацю (про що було сказано в Преамбулі Угоди) і давала хіба що туманні перспективи.

ЄС таким чином провадив двояку політику щодо нашої країни. З одного боку – Росія, співпраця з якою так й не могла вийти на рівну дорогу, постійні вибоїни і дрейф у бік від "передбачуваності", з іншого – небажання робити різкі рухи щодо незрозумілої України. Вигадуючи можливі сценарії розвитку подій євробюрократи поділитися на два умовних табори: ідеалістів та реалістів, перші прагнули реформувати Україну жорстко щоб вичавити звідси Росію, другі не так жорстко щоб не підштовхнути Україну в обійми РФ. Україна була не просто об'єктом гри, вона була "нічийною". Росія мала військову базу в Севастополі, але не могла схилити нас на свій бік. Лише через майже 20 років незалежності розгублена, виснажена Україна обрала людину яка повела нас на союз з Росією. ЄС спостерігав, але готував план Б. Ми самі не розуміли що відбувається. А далі море крові...

Тепер же Європа міцно тримає нас за руку і не відпустить як би сильно ми не впали. Політично питання вирішене. Туман спадає.

Українська армія стримує навалу зі Сходу.
Ми втомилися.
Відчуття, що про нас забули. США зайняті своїми справами — поринули в передвиборчу гонку двох стариганів. Китай бряцає зброєю навколо Тайваню, знову. А ЄС, острівець спокою і стабільності, окутаний скандалами, готується до епохальних виборів до Європарламенту. Куди?..

До Європейського Парламенту.

Для України ці вибори важливі в першу чергу через те, що такі знакові для нас політики як Урсула фон дер Ляєн, Роберта Мецола, Жозеп Боррель, які два роки стояли пліч-о-пліч з нашою країною, будуть шукати переобрання на свої посади або будуть замінені. Після виборів ми отримаємо новий Європарламент та нову/оновлену Єврокомісію. І якщо в Єврораді особливих змін не відбулося, останнім часом і поки не передбачається status quo в європейській політиці зміниться.

Що ж давайте розбиратися.
Трохи перепочинемо, переведемо дух і далі в бій!

12 зірок розпочинає серію подкастів про Європейський Союз. Будемо розбиратися як і на що він впливає, чи взагалі можливо розібратися в ньому і чи справді це страшенно нудна тема.

Європейський Парламент. Історія тихої революції.

В студії:
Головний редактор 12 зірок — Георгій Рябцун
Політолог — Ярослав Божко
Ставить питання — Віталій Нелепов

Слухати на Apple Podcast

Слухати на Spotify Podcast

Слухати на YouTube


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

З 6 по 9 червня громадяни Європейського Союзу прийдуть на виборчі дільниці і визначать образ майбутніх 5 років Унії. Проте з закінченням голосування все лише починається.

Як і хто сформує керівні органи ЄС? Якими є головні політичні сили Європи? Звідки вони взялись та хто за ними стоїть?

Відповіді на всі ці питання ми шукаємо не лише тому що ЄС — найбільший і найвпливовіший сусід України, а і тому що обʼєднане Європа — це наше майбутнє.

Вашій увазі другий епізод подкасту «12 зірок» (якщо пропустили перший в якому ми дізнавалися про «тиху революцію» — переходьте за посиланням і надолужуйте)

Європейський Парламент. Яблуко розбрату

В студії:
Головний редактор 12 зірок — Георгій Рябцун
Політолог — Ярослав Божко
Ставить питання — Віталій Нелепов

Слухати на Apple Podcast

Слухати на Spotify Podcast

Слухати на YouTube


🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Прощавай, Британіє! Перші вибори до Європейського Парламенту без участі Сполученого Королівства.

Майже 400 мільйонів виборців з 6 по 9 червня, будуть вирішувати кому дістануться 720 місць в Європарламенті. В жорсткій боротьбі за ці місця зійдуться тисячі кандидатів з більш ніж 200 партій в 27 країнах ЄС.

І вже 10 червня будуть відомі перші контури нового Європарламенту. Чому він важливий ми з вами вже дізналися. А що буде далі – видовище, що заслуговує свого виступу в Колізеї. Ми спробували і про це поговорити. Ми вже знаємо, що вибори в ЄП це тільки перший етап, а далі найцікавіше.

Отже, чи зможе пані фон дер Ляєн переобратися на другий термін? Чим закінчиться епопея навколо фігури прем'єр-міністра Італії Джорджі Мелоні? Та чи не утне Еммануель Макрон чергового стратегічного кульбіту?

Слідкуємо і занотовуємо.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Перший день виборів до Європарламенту завершився. Проголосували Нідерланди 🇳🇱
І перші Breaking News!

Як повідомляє Europe Elects, посилаючись на екзит-пол Ipsos, перемагає з незначним відривом обʼєднаний список Соціалістів-Зелених. Хоча ще за тиждень до цього лідерство було в руках ультраправої партії Герта Вілдерса (PVV).

Нідерланди мають всього 31 один мандат в Європарламенті. Отже, попередньо, Соціалісти-Зелені отримають 8 місць, ультраправі та ліберали (Renew) по 7 місць, ЄНП отримає 6 місць. Окремо відмітимо, що кількість мандатів у лібералів та ЄНП не зміниться, зміниться лише їх розподіл у лібералів та у ЄНП зʼявляться нові партії які компенсують втрачені місця.

Франц Тіммерманс, лідер Соціалістів в короткому коментарі заявив, що виходить ультраправі не обовʼязково мають перемогти! І справді, на вибори до Європарламенту в першу чергу йдуть голосувати ті хто позитивно сприймає Євросоюз, про це ми говорили в нашому подкасті про вибори до Європарламенту.

Слідкуємо далі.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Вибори до Європарламенту породили величезний стос прогнозів «що буде далі?», більшість з яких досить поверхнево базуються на загальних показниках - коаліції, кількості депутатів в різних групах, і популярності тих чи інших ідеологічних груп.

Ми ж навпаки, вирішили підкреслити більш невидимі масовому оку тренди. Однак, саме вони будуть розвиватися далі і впливати на структуру домовленостей всередині ЄП.

Передусім варто зазначити: масово публіковані схеми і кількість депутатів в тій чи інших групах ЄП нового скликання є дуже умовними. Реально усі коаліції формуються і переформатовуються безпосередньо вже в стінах ЄП на засіданнях фракцій. Переходи залишаються абсолютно реалістичні, а справжні торги ще навіть не починалися. Велика кількість депутатів, приміром, від ЄНП наразі не досить точно визначились де саме в підсумку вони опиняться. Можливі казуси і сюрпризи. По суті вибори в ЄП уже каталізували дві важливі зміни: парламентські вибори достроково оголошені у Франції і відставку Уряду в Бельгії, що може привести до тих самих наслідків. В обох випадках причина рішень - успіх на виборах в ЄП крайньо правих партій, однак попри breaking news з Австрії, Німеччини та деяких інших країн, партії центру не сильно похитнулися у своїй міцності. Більш детально послухати про характеристику таких домовленостей та ролі різних груп та європейські кулуари можна в нашому подкасті про ЄП.

Втім, поза дужками дискусії про точний склад фракцій можемо виділити наразі наявні тренди:

1. Дуже значно зросте кількість депутатів, що не входять до жодної з груп у ЄП. Як правило, це політики що обираються від партій які ще не знайшли собі союзників з основних політсил представлених в ЄП. З найбільш відомих і одіозних подібних політсил в такому статусі можуть опинитися депутати Фідесу - партії премʼєра Угорщини Орбана.

2. Деякі політсили проходять до ЄП вперше і взагалі вперше серйозно беруть участь у виборах. Передусім - євроскептичні ультраліві комуністи з партії Блок Сари Вагенкнехт, які змогли набрати 6% у ФРН. Вагенкнехт є вихідцем з партії Die Linke, яка цього разу йшла окремо від неї. У той же час, вперше до ЄП з результатом у 30% обрано правоцентристську партію «Тиса» угорського політика Петера Мадьяра, який вирішив позмагатися з Орбаном і буде складати йому потенційно досить значну конкуренцію в Угорщині. Проходження партії до ЄП передусім розглядається такими політсилами як трамплін на національному рівні - шанс заявити про себе і потіснити передусім інші схожі партії.

3. Попри переоцінений тренд на зростання євроскептиків, їх загальна спроможність падає порівняно з попереднім скликанням. У середовищі ультралівих існує ймовірність появи ще одного альянсу - між Блоком Сари Вагенкнехт і італійським рухом «5 зірок», які не входитимуть до існуючого блоку Left та GUE/NGL. Аналогічна ситуація і з ультраправими: Альтернатива для Німеччини покинула обʼєднання ID, і ймовірно буде змушена створювати власне більш дрібне обʼєднання, або ж повертатися до лав ІD з гучним скандалом. На тлі загальної дрібності євроскептичних блоків у ЄП їх додаткове фракціонування лише зменшує здатність впливати на ситуацію.

4. З тих, хто безумовно послабився з цими виборами до ЄП варто звернути увагу на Зелені партії - партійна коаліція Зелених суттєво ослабла і тепер відкочується вглиб турнірної таблиці.

5. Точковий успіх євроскептиків не варто перебільшувати: обʼєднання правоцентристів і лівоцентристів з лібералами (ЄНП + S&D + Renew) залишається безальтернативним варіантом для формування коаліції в Європарламенті. Однак, як було сказано вище, євроскептики будуть використовувати це в якості трампліну всередині своїх країн на національних виборах.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Еммануель Макрон не підвів нас! Стратегічний кульбіт в дії. Ситуація критична: три роки до виборів і ультраправі мають шанс дійти до них в ролі головної опозиційної сили – що робити? Правильно! Дати їм влади, але трошки і не зовсім влади.

Франція є президентською республікою тому парламент лише символізує, що інтереси всього населення представлені, однак без можливості останнього слова – воно за президентом.

Консерватори-голлісти (республіканці) переживають кризу – очільник партії, оголосив про союз з Ле Пен. Однопартійці не оцінили такий рух і провели засідання на якому його відсторонили, але прийшлося робити це не в штабі бо він там забарикадувався і оголосив що він все ще легітимний. На знак протесту проти його дій декілька сенаторів з цієї партії залишили її. Не найкращі часи для колись могутньої партії Де Голля-Ширака-Саркозі. Спостерігають з подивом і созники республіканців з ЄНП – німецька ХДС заявила що буде піднімати питання про виключення республіканців з ЄНП у разі їх блокування на виборах з Ле Пен. Давно пора – республіканці відмовилися підтримати Урсулу фон дер Ляєн як кандидата від ЄНП на пост президента ЄК. Це істотно підважує їх позиції всередині ЄНП і робить не дуже визначеною їх роль в ЄП загалом.

Водночас, Макрон заготовив деякі стилістичні ходи, які мають посприяти йому у президентській та, можливо, парламентській кампаніях. Ле Пен, яка буде його основним опонентом на президентських виборах це для Макрона не стільки загроза, скільки можливість. По-перше, в нього уже давно проглядається потяг до інструменталізації образу Шарля Де Голля (і себе як його реінкарнації). Подібно Де Голлю, Макрон може оголосити «хрестовий похід проти фашизму» – і мобілізувати на цю справу передусім не тих, хто любить Макрона, а тих, хто не любить ультраправих. Макрон провів навіть не дуже помітні нам, але знакові для Франції зміни: на герб Франції додали Лотаринзький хрест (символ руху «la France combattante» Шарля Де Голля) і змінив колір синього на прапорі на більш-темний (власне, який і був у голлістські часи – до 1976 року).

У цій ситуації Макрону не досить зручно займати конкретну ідеологічну нішу, в якій існує його партія – ліберальну. Позбавлення від чіткої ідеологічності робить його ближчим до ролі «Де Голля» над партійною битвою. У цьому проглядається і сенс оголошення перевиборів до парламенту на тлі успіхів ультраправих: у гонці Макрон хотів би остаточно зібрати навколо себе увесь електорат що виступає проти приходу Ле Пен до влади, а для цього треба відсунути вбік партії-конкуренти – лівоцентристів та правоцентристів, або ж змусити підтримати його кандидатуру. Тому – «ризикнути» новими парламентськими виборами виглядає не тільки можливістю для ультраправих, але і можливостями для Макрона, помноженими на проблеми для інших політсил.

Але не тільки ультраправі а й ліві становлять велику загрозу для Макрона – коаліція комуністів-соціалістів та зелених – Народний фронт (відсилка до коаліції 1936го року яка створювалася для протистояння фашистам, правда проіснувала всього декілька років – Макрона влаштовує) оголосили про спільний похід на вибори.

Де Голль Макрон проти фашистів та комуністів!

Чи доживе ліберальний блок Макрона до кінця?
Значний зсув праворуч – мімікрія під Де Голля, може спричинити незворотні рухи всередині правлячого альянсу Макрона, який є достатньо строкатим. Найбільший партнер чинного президента – Демократичний рух (МоДем) – який є нащадком Жискар д'Естена (єдиного президента не від голлістів/соціалістів) буде не в захваті бо він створювався щоб протистояти голлістам. Хоча і був в опозиції з часів відходу Жискар д'Естена від влади і аж до приходу до влади Макрона. Апелювання Макроном до мейнстрімного виборця може не дати своїх плодів. І тоді центр буде зруйновано.

На сьогодні опитування демонструють наступну тенденцію – Ле Пен посідає перше місце з майже 30% підтримки, на декілька відсотків менше отримує Народний фронт і лише на третьому місці з 18% – блок Макрона, четверті – республіканці (6%).

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Вчора ввечері відбувся неофіційний «євросаміт» – вечеря лідерів країн ЄС на якій обговорювалися поточні питання. І в першу чергу можливий розподіл посад – президента Єврокомісії, Європарламенту та Євроради, головного дипломата ЄС (вищого представника). Під час цієї вечері жодних офіційних рішень не було прийнято, однак, ще до цього лунали заяви від Макрона та Шольца, стосовно того що питання розподілу посад потрібно вирішити якомога швидше.

Повідомляють що головною причиною чому рішення не було знайдене, стало те, що ЄНП – партія яка перемогла на виборах і укріпила своє становище забажала більше преференцій щодо розподілу посад. Так, крім посади президента Єврокомісії та Європарламенту ЄНП висунули вимогу розділити термін перебування на посаді президента Євроради на дві частини – за прикладом президентства в Європарламенті. Щоб один термін отримали СД, а другий – ЄНП.

Офіційно на наступному Євросаміті – 27-28го червня лідери країн запропонують Європарламенту кандидатуру на пост президента Єврокомісії. Пізніше вже в складі Єврокомісії буде оголошено кандидатуру на пост «головного дипломата» і восени відбудеться призначення нового президента Євроради.

Президента Європарламенту оберуть на першому засіданні ЄП 16 липня.

Детальніше про процес призначення ми поговорили раніше.

Основні кандидати на топ посади:
• Урсула фон дер Ляєн (президент Єврокомісії).
• Роберта Метсола (президент Європарламенту).
• Кая Каллас (верховний представник), премʼєр-міністр Естонії від лібералів.
• Антоніу Кошта (президент Євроради), колишній премʼєр-міністр Португалії від соціалістів.

Імена відомі, але нам незрозумілі. Поки вирішується доля цих посад пропонуємо трохи розібратися з головною фігурою цієї історії.

Навчалася в одній школі з Борисом Джонсоном. Жила під фальшивим імʼям. Виросла у великій сімʼї й сама багатодітна мати. Пройшла всі щаблі політичної вертикалі своєї партії. Крім найвищого. Очолила Європейський Союз і провела його через низку криз. Для нас справжній союзник – очолила коаліцію в підтримку України. Політик по крові. Однак всередині панк-рокер.
Урсула фон дер Ляєн.

Унікальний контент для українського сегменту YouTube. Історія пані Урсули.
Дивитися обовʼязково.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Вчорашній Євросаміт завершився без сенсацій. Лідери країн ЄС затвердили кандидатури на пост президента Єврокомісії, Євроради та верховного представника. Ними стали як і очікувалося Урсула фон дер Ляєн, Антоніу Кошта та Кая Каллас.

Антоніу Кошта вступить на посаду 1го грудня, коли завершиться термін перебування на посаді Шарля Мішеля, а от з приводу двох інших посад історія трохи складніша – тепер хід за Європарламентом.

Орієнтовно 16го липня Європарламент збереться на перше засідання серед питань якого буде й призначення президента Єврокомісії. Для обрання пані Урсулі необхідно заручитися підтримкою 361 депутата. На сьогоднішній день «коаліція» ЄНП-СД-Ренью складає 399 депутатів, однак це не означає що всі вони підтримають кандидатуру Урсули фон дер Ляєн і більш того це не означає, що ця кількість «доживе» до першого засідання (наприклад, цього тижня з Ренью вийшла чеська партія Андрея Бабіша з 7 депутатами). Кандидатуру на пост верховного представника затверджують разом з усім складом Єврокомісії вже після обрання президента і після слухань в Європарламенті. Це може тривати досить довго. За планом з 1го листопада нова Єврокомісія має почати свою роботу. Якщо звісно всіх єврокомісарів Європарламент затвердить вчасно. Детальніше про процедуру слухайте в нашому подкасті.

Відзначилися вчора і головні breaking news мейкери – Мелоні та Орбан.

Мелоні знов заявила що «проголосувала відповідно до волевиявлення виборців» натякаючи на те що її блок консерваторів який зараз посідає третє місце в Європарламенті не був включений в угоду щодо посад.

Мелоні та Орбан проголосували наступним чином:
фон дер Ляєн 🟡 🔴
Кошта 🔴 🟢
Каллас 🔴 🟡

Слідкуємо далі.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Перший тур парламентських виборів у Франції завершився, водночас для деяких округів він же і став останнім. Перший тур відзначився надвисокою явкою - 66.7% виборців, а в багатьох округах у другий тур пройшли не двоє, а троє кандидатів, що подолали відповідний барʼєр. Це робить перегони більш напруженими, а ситуацію значно цікавішою.

У світлі мажоритарної (та ще і двотурової) виборчої системи, приділяти увагу кольоровим стовпчикам результатів на схемах в медіа немає великого сенсу. Це popular vote, який в умовах мажоритарки не відображає повну картину остаточно. Втім, доконаний результат першого туру: 75 депутатів було обрано в першому ж турі (вони набрали більше 50% голосів в своєму окрузі). Europe Elects повідомляють: 38 з них - ультраправі, 32 - з лівої коаліції «Народний фронт», троє голлістів (Republicains), двоє - однопартійці Макрона з Ensemble.

Чи було це сюрпризом для Макрона? Аж ніяк. Можна звісно уявити собі ситуацію, де його рішення про оголошення дострокових виборів до Нижньої палати парламенту було абсолютно випадковим, однак простежується достатньо чітка політична логіка. У нинішньому парламенті Макрон не має більшості і коаліція є досить хиткою - майже кожен закон політизується і стає предметом боротьби між лівими і центром. Електоральний шторм і ультраправа загроза - ледве не єдині фактори які здатні трусонути ситуацію і врешті дати Макрону шанс на велику парламентську фракцію та більш стійку коаліцію.

Типова політична технологія «єднання навколо прапора» буде більш видимою саме у другому турі виборів. В першу чергу тому, що за відомим висловлюванням, перший тур це голосування «за», другий тур це голосування «проти» когось. У першому турі кожна партія грає сама за себе, у другому ж очевидно ми зможемо розгледіти приховані електоральні коаліції - в окремих округах виборці однієї партії будуть масово голосувати за інші і навпаки.

Наразі очевидно, що коаліції між партіями в кожному окремому окрузі стануть топ-темою підготовки до другого туру. За підрахунком AFP понад 210 осіб уже зняли свої кандидатури з другого туру виборів. Переважно від лівих (127) або від табору макроністів (81), ці кандидати здебільшого посіли треті місця в окрузі, де Національне об’єднання лідирувало в першому турі.
Загалом залишається лише 110 округів, в яких буде три або і чотири кандидати (спершу таких округів було 311).

Натомість, голлісти з Republicains не давали поки своїм виборцям жодних інструкцій як діяти далі. Вочевидь дрібніші партії воліли б мати хоч щось - умовний таємний поділ округів між основними політсилами окрім ультраправих з метою їх недопущення до влади.

Ці парламентські вибори можуть бути для Макрона не самоціллю. Вище ми також писали і про хитрий маневр Макрона - оголошення виборів в умовах зростання популярності ультраправих, що мало викликати консолідацію суспільства проти Ле Пен і сформувати умови для можливої зміни правил гри. По-перше, мова про можливість балотуватися на третій президентський строк для Макрона: наразі це заборонено Конституцією, однак глибока криза і є тим джерелом з якої може походити запит на її зміну. Макрон же подібний до серфера: він не тікає від хвилі, а радше лише прагне аби вона була сильніша. За стабільного сценарію довгострокове і остаточне падіння його підтримки було би майже гарантованим варіантом.

По-друге. Забавний етюд в кінці червня стався з французьким виданням Europe 1. Журналісти опублікували статтю про плани Макрона застосувати статтю 16 Конституції, яка передбачає особливі одноосібні повноваження президента в умовах коли небезпека загрожує інститутам Республіки.

Скандал розгорівся, відбулося офіційне спростування Єлисейського палацу, але врешті ситуація з раптовими виборами почала виглядати зрозумілою. Єдиний раз ця стаття була застосована де Голлем в 1961 році, аби уникнути військового заколоту після Алжирської поразки.

Чи вдасться Макрону осідлати полумʼя яке він сам підживив? Другий тур відповість на ці питання вже 7 липня.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Ми звикли вести дискусії про людей і це логічно, тому що саме людина визначає хід історії. Саме тому так багато новин щодо призначення тих чи інших кандидатів на топ посади різних структур Євросоюзу. Однак, ЄС це не тільки топ посадовці, точніше не в першу чергу. Що ж тоді першочергове? Плани, стратегії – те, що покликане проростати десятиліттями незалежно від імен та партійних приналежностей.

Одним з камінчиків цієї будови є Стратегічний Порядок Денний. Тобто розрахована на п'ять років стратегія діяльності Єврокомісії, Європарламенту та Ради ЄС. Такий Порядок Денний приймається Єврорадою де лідери всіх країн-членів ЄС визначають політичні пріоритети на майбутнє.
Його мета – задати вектор руху усім структурам ЄС в єдиному напрямку (Єврокомісії, Європарламенту, Раді ЄС). Крім того він буде підкріплений і фінансово – наступний Багаторічний Фінансовий План (2027-2033) – бюджет ЄС на 6 років, буде розроблений таким чином щоб відображати пріоритети цього Порядку Денного.

Отже, які пріоритети бачить ЄС на наступні пʼять років. Як сильно вони змінилися порівняно з попереднім Планом. Та що закодовано в складній, багатошаровій Європейській термінології. Давайте поглянемо.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Екзит-пол Ipsos – Обʼєднання лівих лідирує на виборах до Національної Асамблеї Франції.
Партія Ле Пен навіть не друга. Чекаємо офіційних результатів.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Кола від кинутого у воду камінця розходяться довго, поступово зменшуючись, аж поки вода знов не поверне тиху гладінь. І так до наступного камінця.
Вибори до Європарламенту завершилися більше ніж місяць назад, однак, гладінь ще не повернулася на цю водойму. За цей час відбулося декілька важливих подій серед яких – було сформовано дві нові політичні групи.

Перша – «Патріоти за Європу», посіла третє місце за кількістю депутатів (84) в новому скликанні ЄП, на даний момент, звісно, але передумов для того щоб прямі конкуренти – ЄКР (78) та Ренью (77) обійшли Патріотів дуже обмаль.

Друга новосформована група – «Європа Суверенних Націй», постала як спроба дуже ультраправих та певним чином русофільських партій створити власну групу щоб отримати доступ до фінансування та участі в законодавчій роботі ЄП на преференційних умовах. Більше про роль політичних груп в Європарламенті слухайте в нашому подкасті.

Що ж це за групи?

Основою Патріотів є партія Національне Раллі ЛеПен, Ліга Сальвіні. Проте ці партії приєдналися до групи крайніми. Джордан Барделла – очільник партії Ле Лен, програвши вибори до Національної Асамблеї Франції задовольнявся втішним призом у вигляді посади президента цієї групи. Засновниками Патріотів є Орбан, ультраправі австрійці та партія колишнього премʼєра Чехії Бабіша. Орбан, як єдиний член Євроради, де засідають лідери країн ЄС, скористався моментом – Мелоні та Ле Пен не змогли знайти спільної мови для обʼєднання і зібрав навколо себе австро-угорську ватагу. Історична спадщина цих країн має спільне продовження і не тільки у вигляді газового хабу РФ.

Але місце на пʼєдесталі групі принесла іспанська партія Вокс, яка неочікувано вийшла з групи Мелоні (-6) і приєдналася до Патріотів (+6).

Про Суверенністів потрібно знати тільки те що це обʼєднання навколо німецької АфД партій які свідомо відмовилися від нормалізації тому що вони не мають жодного шансу хоча б мінімально впливати на діяльність ЄП.

Якщо відкинути спекуляції про можливі перетікання партій з групи в групу значних «вільних партій» залишилося дві – німецька партія Вагенкнехт (6), яка свого часу вийшла з групи Лівих та партія премʼєра Словаччини Фіцо (5) яку виключили з групи СД, і яка можливо приєднається до обʼєднання Орбана зацементувавши трете місце за Паріотами.

Така інтенсивна боротьба за депутатів потрібна не тільки для того щоб повпливати на обрання топ-посадовців. Триває змагання за менші але не менш важливі посади в першу чергу в ЄП – посади віце-президентів, квесторів та очільників профільних комітетів. Скоріш за все ЄКР посилить свою присутність при розподілі посад, однак Патріоти не отримають жодної. Проти співпраці з ультраправими виступають усі мейнстрімні політичні групи.

Що ж до обрання Президента Єврокомісії питання ускладнюється. СД, Ренью та Зелені одноголосно виступили проти будь-якої «структурованої співпраці» з ЄКР, про решту ультраправих мова навіть не йде. Коаліція ЄНП-СД-Ренью має достатньо голосів (401) для того щоб обрати Урсулу фон дер Ляєн на посаду (потрібно 361 голос), але ми памʼятаємо, що французькі та румунські члени ЄНП заявляли, що не підтримують пані Урсулу. Таємне голосування звільнить багатьох від відповідальності. Саме тому фон дер Ляєн вже провела перемовини з Зеленими і планує наступного тижня зустрітися з групою ЄКР. Що таке «структурована співпраця» – субʼєктивне питання яке залежить від інтересів СД, Ренью та Зелених. І між іншим така позиція не заважає ЄКР мати своїх представників на посадах в Європарламенті вже сьогодні. Очевидно, що політичні пріоритети ЄКР не будуть відображені в програмі Урсули фон дер Ляєн, однак щодо деяких питань позиція ЄНП не сильно контрастує з вимогами ЄКР – наприклад щодо жорсткішої боротьби з іммігрантами. Тому ситуативна підтримка ЄКР не виключена. Все що необхідно Урсулі фон дер Ляєн – 361 голос «за» наступного четверга.

Європарламент – складна інституція в якій камінці не перестають падати у воду. Постійна боротьба за кожне важливе питання означає лиш те, що ніяка структурована співпраця, навіть ніяка коаліція не може гарантувати результат.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок

Не потрібно нагадувати, що літо добігає кінця. Більш того погода з цим не погодиться.

Пропонуємо вам разом з нами згадати, що ми вже дізналися і трошки привідкрити завісу над тим, що на нас чекає.

Обирайте текстовий або аудіо формат. Непоганий спосіб відпочити під час екстрених відключень електроенергії.

Перший цикл статей про шлях України до ЄС:
І. Зрозуміти Європу
ІІ. Україна-ЄС. Шлях до кандидатства
ІІІ. Україна-ЄС. Шлях до членства
ІV. Майбутнє Європи. ЄПС та Україна
V. Віднайдення України

Подкаст про Європейський Союз:
Серія І. Європейський парламент. Історія тихої революції
Серія ІІ. Європейський парламент. Яблуко розбрату

Другий цикл статей про Стратегію ЄС на найближчі роки:
І. Стратегічний Порядок денний ЄС 2024-2029

Те що на нас очікує:
ІІ. Політичні Орієнтири Єврокомісії 2024-2029
ІІІ. Спільний ринок та Конкурентоспроможність – звіти Енріко Летти та Маріо Драґі
ІV. Розширення та Реформування ЄС
V. Оборонна та безпекова політика ЄС

І набагато більше.

🇪🇺 Підписатися на 12 зірок