EX LIBRIS Abraham Hosebr

Едвард Едінґер
"Психе і античність: Гностицизм і раннє християнство"

Юнґ був одним з найвідоміших реактуалізаторів гностицизму 20-го століття. Едвард Едінґер та Марія Луїза Фон-Франц - найкращі учні Юнґа стали його головними тлумачами, своєрідними перекладачами на доступну мову.
В цій роботі, Едінґер робить огляд основних гностичних течій в парадиґмі юнґіанського психоаналізу. Мета роботи - детальніше пояснити такі ключові роботи Юнґа, як "Еон" і "Відповідь Йову".
Доступно та детально Едінґер оглядає основні течії християнського гностицизму: вчення Василіда, Маркіона, Гарпократа та інших. В наступних частинах розглядаються концепції Орігена і Тертуліана, маніхейство і концепції Авсустина.
Книга мега-насичена, тому читати потрібно повільно та вдумливо. Я часто повертався до попередніх розділів, перечитував деякі епізоди по кілька разів. Едінґер не залишається в рамках гностичного знання, а й багато пише про алхімічні перетворення, аналізує деякі акварелі Блейка, наводить сни та випадки з клінічної практики.
Книга дуже цілісна, цікава.
Напевно найзахопливіші розділи - перші. Це аналіз трьох поглядів на фігуру Месії, які сформувалися в дохристиянський період в єврейській общині. Також дуже цікавим є розділ з порівнянням Павла і Симона-мага.
Деякі цитати наведу нижче:

Згідно з Йосифом Флавієм існувало чотири конкуруючі школи серед єврейського народу за часів Христа.
1. Саддукеї, храмові священики, представляли консервативну основу. Вони були практиками і не займалися розробкою теологічних теорій чи виправленням доктрин.
2. На відміну від Саддукеїв, Фарисеї були теологами. Вони були більш схильні до образного мислення, більш вдумливі та інтровертовані. Вони вірили у воскресіння та божественне призначення. Обидві ці групи майже не вплинули на образ Месії, що формувався, тому що були надто вкорінені в потік щоденного функціонування суспільства. Інші дві секти, охоплені архетипом, були Єсеї та Зелоти.
3. Зелоти були бунтівниками, які мали намір вигнати Рим з Юдеї за допомогою військових методів. Вони чекали настання політичного Месії, який буквально звільнив би євреїв від римського правління і відновив монархію Ізраїлю.
4. Інша група – секта Єсеїв, які були згадані в Кумранських Сувоях. Вони відокремилися від Єрусалимських священиків і переселилися в пустелю, де жили скитницьким життям, чекаючи на пришестя Месії і кінця світу. Вони є яскравим прикладом одержимості архетипом Месії.

В своїх ппацях Юнґ окреслив три типи месіанства Ісуса:

1. Ісус ідеальний духовний вчитель, який володіє великою мудрістю, усвідомлює, що його вчення чинитиме відповідний вплив, тільки якщо він забажає пожертвувати заради цього своїм життям.
2.Ісус - сильна, але чутлива, особистість, яка перебуває в постійному конфлікті з навколишньою дійсністю, і володіє вражаючою волею до влади. Він взяв роль проповідника і реформатора серед свого народу і засновував духовне царство замість невдалого політичного заколоту. Втрутившись у політичний кругообіг в Єрусалимі, він заплутається власними інтригами і зустрічає свій трагічний кінець з повним розумінням свого провалу.
3. Ісус – інкарнація Бога-Отця. Як Бог-Людина мандрує по землі, називаючи себе обраним своїм небесним батьком, говорячи про загальне спасіння, але будучи, в основному, незрозумілим грає роль досконалої жертви, і тим самим позбавляє людство від вічного прокляття.

З цього пасажу очевидно, що звертаючись до історичного Ісуса, Юнг схиляється до другої позиції. Третя інтерпретація, звичайно ж, лише опис архетипу є символічним зображенням двох різних, накладених одна на одну подій. У другому людина приймає архетип образу Бога і опиняється в пастці його втілення в життя.

*

Досвід Павла в дорозі до Дамаську – класичний приклад зіткнення людини з нумінозним. Таке зіткнення справляє сильний вплив на життя. Юнг думав про досвід Павла, так само як і про свій власний, коли написав наступний вражаючий опис в есе "Щодо Відродження".

www.tgoop.com/abrahamhosebr/3974

89 viewsedited  Jan 9 at 12:49

Едвард Едінґер
"Психе і античність: Гностицизм і раннє християнство"

Юнґ був одним з найвідоміших реактуалізаторів гностицизму 20-го століття. Едвард Едінґер та Марія Луїза Фон-Франц - найкращі учні Юнґа стали його головними тлумачами, своєрідними перекладачами на доступну мову.
В цій роботі, Едінґер робить огляд основних гностичних течій в парадиґмі юнґіанського психоаналізу. Мета роботи - детальніше пояснити такі ключові роботи Юнґа, як "Еон" і "Відповідь Йову".
Доступно та детально Едінґер оглядає основні течії християнського гностицизму: вчення Василіда, Маркіона, Гарпократа та інших. В наступних частинах розглядаються концепції Орігена і Тертуліана, маніхейство і концепції Авсустина.
Книга мега-насичена, тому читати потрібно повільно та вдумливо. Я часто повертався до попередніх розділів, перечитував деякі епізоди по кілька разів. Едінґер не залишається в рамках гностичного знання, а й багато пише про алхімічні перетворення, аналізує деякі акварелі Блейка, наводить сни та випадки з клінічної практики.
Книга дуже цілісна, цікава.
Напевно найзахопливіші розділи - перші. Це аналіз трьох поглядів на фігуру Месії, які сформувалися в дохристиянський період в єврейській общині. Також дуже цікавим є розділ з порівнянням Павла і Симона-мага.
Деякі цитати наведу нижче:

Згідно з Йосифом Флавієм існувало чотири конкуруючі школи серед єврейського народу за часів Христа.
1. Саддукеї, храмові священики, представляли консервативну основу. Вони були практиками і не займалися розробкою теологічних теорій чи виправленням доктрин.
2. На відміну від Саддукеїв, Фарисеї були теологами. Вони були більш схильні до образного мислення, більш вдумливі та інтровертовані. Вони вірили у воскресіння та божественне призначення. Обидві ці групи майже не вплинули на образ Месії, що формувався, тому що були надто вкорінені в потік щоденного функціонування суспільства. Інші дві секти, охоплені архетипом, були Єсеї та Зелоти.
3. Зелоти були бунтівниками, які мали намір вигнати Рим з Юдеї за допомогою військових методів. Вони чекали настання політичного Месії, який буквально звільнив би євреїв від римського правління і відновив монархію Ізраїлю.
4. Інша група – секта Єсеїв, які були згадані в Кумранських Сувоях. Вони відокремилися від Єрусалимських священиків і переселилися в пустелю, де жили скитницьким життям, чекаючи на пришестя Месії і кінця світу. Вони є яскравим прикладом одержимості архетипом Месії.

В своїх ппацях Юнґ окреслив три типи месіанства Ісуса:

1. Ісус ідеальний духовний вчитель, який володіє великою мудрістю, усвідомлює, що його вчення чинитиме відповідний вплив, тільки якщо він забажає пожертвувати заради цього своїм життям.
2.Ісус - сильна, але чутлива, особистість, яка перебуває в постійному конфлікті з навколишньою дійсністю, і володіє вражаючою волею до влади. Він взяв роль проповідника і реформатора серед свого народу і засновував духовне царство замість невдалого політичного заколоту. Втрутившись у політичний кругообіг в Єрусалимі, він заплутається власними інтригами і зустрічає свій трагічний кінець з повним розумінням свого провалу.
3. Ісус – інкарнація Бога-Отця. Як Бог-Людина мандрує по землі, називаючи себе обраним своїм небесним батьком, говорячи про загальне спасіння, але будучи, в основному, незрозумілим грає роль досконалої жертви, і тим самим позбавляє людство від вічного прокляття.

З цього пасажу очевидно, що звертаючись до історичного Ісуса, Юнг схиляється до другої позиції. Третя інтерпретація, звичайно ж, лише опис архетипу є символічним зображенням двох різних, накладених одна на одну подій. У другому людина приймає архетип образу Бога і опиняється в пастці його втілення в життя.

*

Досвід Павла в дорозі до Дамаську – класичний приклад зіткнення людини з нумінозним. Таке зіткнення справляє сильний вплив на життя. Юнг думав про досвід Павла, так само як і про свій власний, коли написав наступний вражаючий опис в есе "Щодо Відродження".

BY EX LIBRIS Abraham Hosebr