Пройшов вже достатній період з початку моєї служби, я багато що зібрав докупи в голові за цей період, тож думаю варто почати серію невеликих постів на підставі моїх спостережень.
Моральна паніка
19 грудня Президент України Володимир Зеленський озвучив цифру дефіциту особового складу, котра була передана йому найвищим військовим керівництвом — 450-500 тисяч осіб. Для багатьох ці числа виявилися шоком – як, в умовах постійної мобілізації, ми зіштовхнулися з такою потребою? Трохи менше здивування вона викликала в тих моїх знайомих, що проходять службу, й в тому числі в мене, що за цей рік встиг зіштовхнутися з особливостями роботи ТЦК та СП, навчальних центрів та кадровою ситуацією ряда підрозділів.
Отже, почну з того, чому з'явилась ця цифра.
Відповідь: фактично мобілізації в Україні не відбувається. Плани, що спускаються згори в ТЦК та СП, не виконуються. Навіть ті результати, що демонструються, з'являються за рахунок добровольців котрих оформлюють як мобілізованих (як автор цього тексту) та значної кількості загублених по життю людей, на котрих виходило вплинути психологічно та протягнути їх по всім етапам оформлення в ТЦК та СП.
Не дивлячись на всю істерію в ЗМІ та серед широких народних мас багатомільйонної країни, що спекулюють навколо відео, де декілька військовослужбовців невдало намагаються виписати повістки декільком людям в спортзалі, чи вступають в конфлікт та поліція когось заарештовує, фактично це не робить абсолютно жодної погоди та ніяк не впливає на процес комплектування.
Справа в тому, що в Україні неможливо мобілізувати людину проти її волі, а військовослужбовці що виконують задачі з комплектування не мають жодних повноважень щоб якось примусити їх це робити. Повістки, що приходять, не мають жодної сили. За неявку не передбачено жодної санкції. Навіть якщо призовник приходить в ТЦК, той не може ніяк обмежити його до завершення ВЛК та отримання "повістки на відправку". Тобто, щоб отримати її, це ще треба постаратися та завершити всі бюрократичні процеси в центрі комплектації. Але навіть якщо призовник проігнорує її, то сісти через це буде важкувато — на практиці, подавати призовника в розшук це занадто велика волокіта для ТЦК, а суди від початку війни фактично паралізовані по ряду причин.
Нарешті, коли ви мобілізований, то тоді здавалося б все, під ковпаком... Але ні. Досить швидко найбільш зухвалі військовослужбовці розуміють, що навіть армійська бюрократія має на них мінімальний тиск. В той час, як в усіх воюючих арміях світу протягом всієї історії покарання (за те саме невиконання наказу) доходило до вищої міри, в Збройних Силах України процес притягнення військовослужбовця що пішов у повний відказ хоч до якоїсь відповідальності настільки трудомісткий, що легше цього порушника просто вивести поза штат та забути за нього. Навіть якщо зібрати всі документи, все знову упреться в те, що судова гілка фактично паралізована й дезертир ніколи не буде покараний.
Чим більше я думаю про це, тим більше дивуюся тому що ми взагалі якось воюємо та місцями навіть здобуваємо успіхи. Багатотисячне військо, де всі процеси відбуваються за рахунок небайдужості учасників при майже повній відсутності якоїсь працюючої системи. ЗСУ не існує — є тільки Бог, чи якась інша трансцедентна сила що утримує в купі всю цю махновську ватагу з кадрових військових, добровольців та випадкових людей, іншого пояснення власним спостереженням я досі не можу знайти.
Пройшов вже достатній період з початку моєї служби, я багато що зібрав докупи в голові за цей період, тож думаю варто почати серію невеликих постів на підставі моїх спостережень.
Моральна паніка
19 грудня Президент України Володимир Зеленський озвучив цифру дефіциту особового складу, котра була передана йому найвищим військовим керівництвом — 450-500 тисяч осіб. Для багатьох ці числа виявилися шоком – як, в умовах постійної мобілізації, ми зіштовхнулися з такою потребою? Трохи менше здивування вона викликала в тих моїх знайомих, що проходять службу, й в тому числі в мене, що за цей рік встиг зіштовхнутися з особливостями роботи ТЦК та СП, навчальних центрів та кадровою ситуацією ряда підрозділів.
Отже, почну з того, чому з'явилась ця цифра.
Відповідь: фактично мобілізації в Україні не відбувається. Плани, що спускаються згори в ТЦК та СП, не виконуються. Навіть ті результати, що демонструються, з'являються за рахунок добровольців котрих оформлюють як мобілізованих (як автор цього тексту) та значної кількості загублених по життю людей, на котрих виходило вплинути психологічно та протягнути їх по всім етапам оформлення в ТЦК та СП.
Не дивлячись на всю істерію в ЗМІ та серед широких народних мас багатомільйонної країни, що спекулюють навколо відео, де декілька військовослужбовців невдало намагаються виписати повістки декільком людям в спортзалі, чи вступають в конфлікт та поліція когось заарештовує, фактично це не робить абсолютно жодної погоди та ніяк не впливає на процес комплектування.
Справа в тому, що в Україні неможливо мобілізувати людину проти її волі, а військовослужбовці що виконують задачі з комплектування не мають жодних повноважень щоб якось примусити їх це робити. Повістки, що приходять, не мають жодної сили. За неявку не передбачено жодної санкції. Навіть якщо призовник приходить в ТЦК, той не може ніяк обмежити його до завершення ВЛК та отримання "повістки на відправку". Тобто, щоб отримати її, це ще треба постаратися та завершити всі бюрократичні процеси в центрі комплектації. Але навіть якщо призовник проігнорує її, то сісти через це буде важкувато — на практиці, подавати призовника в розшук це занадто велика волокіта для ТЦК, а суди від початку війни фактично паралізовані по ряду причин.
Нарешті, коли ви мобілізований, то тоді здавалося б все, під ковпаком... Але ні. Досить швидко найбільш зухвалі військовослужбовці розуміють, що навіть армійська бюрократія має на них мінімальний тиск. В той час, як в усіх воюючих арміях світу протягом всієї історії покарання (за те саме невиконання наказу) доходило до вищої міри, в Збройних Силах України процес притягнення військовослужбовця що пішов у повний відказ хоч до якоїсь відповідальності настільки трудомісткий, що легше цього порушника просто вивести поза штат та забути за нього. Навіть якщо зібрати всі документи, все знову упреться в те, що судова гілка фактично паралізована й дезертир ніколи не буде покараний.
Чим більше я думаю про це, тим більше дивуюся тому що ми взагалі якось воюємо та місцями навіть здобуваємо успіхи. Багатотисячне військо, де всі процеси відбуваються за рахунок небайдужості учасників при майже повній відсутності якоїсь працюючої системи. ЗСУ не існує — є тільки Бог, чи якась інша трансцедентна сила що утримує в купі всю цю махновську ватагу з кадрових військових, добровольців та випадкових людей, іншого пояснення власним спостереженням я досі не можу знайти.
Find your optimal posting schedule and stick to it. The peak posting times include 8 am, 6 pm, and 8 pm on social media. Try to publish serious stuff in the morning and leave less demanding content later in the day. Among the requests, the Brazilian electoral Court wanted to know if they could obtain data on the origins of malicious content posted on the platform. According to the TSE, this would enable the authorities to track false content and identify the user responsible for publishing it in the first place. How to build a private or public channel on Telegram? So far, more than a dozen different members have contributed to the group, posting voice notes of themselves screaming, yelling, groaning, and wailing in various pitches and rhythms. The main design elements of your Telegram channel include a name, bio (brief description), and avatar. Your bio should be:
from us
