Vae Victis 🇺🇦✙

В ніч з 26 на 27 листопада перші розвідувальні групи опозиції вийшли на нічну задачу, а вже зранку основні сили вирушили у утворений прорив в напрямку Алеппо, до котрого тоді було 16 км. Фронт рухнув, урядові війська побігли.

На третій день з мінімальними боями був взятий Алеппо — друге місто країни. На четвертий, себто зараз, передові групи опозиції увійшли в Хаму — майже місто-мільйонник та провінційний центр. Провінція Ідліб повністю визволена, а урядові війська вийшли майже з усіх важливих позицій в провінції Алеппо. Утворився вакуум влади, котрий починає хаотично заповнюватися незначними за обсягом силами: варто розуміти, що сили опозиції, що під авіаударами ледь утримували половину провінції Ідліб, це не армія Венка — це обмежені за своїм ресурсом та чисельним складом сили. Ще слабшими є протурецькі проксі, котрі бояться діяти без прямого наказу Анкари — дуже обмежені дії вони розпочали тільки на ранок третього дня, коли урядові війська вже відійшли — Ердоган явно досі боїться сваритися з Путіним. Курди, що залишилися без асадівсько-російського протекторату, на відміну від урядових військ, намагаються чіплятися за ситуацію, але їх ресурс так само обмежений й вони вперше за довгий час вимушені зіштовхнутися прямо на вулицях Алеппо зі сп'янілою від перемог сирійською опозицією. В той же час урядові війська, хоч й хаотично відходять з цілих областей, нікуди не зникли: вони досі мають серйозний людський та технічний ресурс. Проблеми, котрі вони переживають, мають більше морально-психологічний характер: соцмережами ходять панічні чутки, що рації вибухають, росіяни вже садяться в кораблі та упливають, навколо зрада, турки та джихадисти. Звісно ж, це не так — так само, як режим рятувався роками до цього, так само його будуть рятувати всі його колишні союзники до останнього, й в першу чергу Іран, що боїться втратити сухопутний коридор до Лівану.

Ситуація зависла в повітрі. Ресурс обмежений, а виклики вже стають стратегічними: сирійській опозиції треба вирішити, чи йти на конфронтацію з курдами й рухатися на схід вздовж Євфрата, звільняючи від курдів арабські міста, чи сконцентруватися на наступі на південь, максимізуючи успіх в Хамі. Курдам треба вирішити чи йти на конфронтацію зі свого боку чи відходити за Євфрат. Нарешті, урядовим військам треба вирішити на яких рубіжах починати перегрупування та контрнаступальні дії, а союзникам Асада вирішити скільки їм треба виділити ресурсу щоб врятувати його й цього разу.

Монетка підкинута, й тільки Бог знає, яким ребром вона впаде.

[2/2]

www.tgoop.com/adbestias/6836

25.7K viewsedited  Nov 30 at 20:37

В ніч з 26 на 27 листопада перші розвідувальні групи опозиції вийшли на нічну задачу, а вже зранку основні сили вирушили у утворений прорив в напрямку Алеппо, до котрого тоді було 16 км. Фронт рухнув, урядові війська побігли.

На третій день з мінімальними боями був взятий Алеппо — друге місто країни. На четвертий, себто зараз, передові групи опозиції увійшли в Хаму — майже місто-мільйонник та провінційний центр. Провінція Ідліб повністю визволена, а урядові війська вийшли майже з усіх важливих позицій в провінції Алеппо. Утворився вакуум влади, котрий починає хаотично заповнюватися незначними за обсягом силами: варто розуміти, що сили опозиції, що під авіаударами ледь утримували половину провінції Ідліб, це не армія Венка — це обмежені за своїм ресурсом та чисельним складом сили. Ще слабшими є протурецькі проксі, котрі бояться діяти без прямого наказу Анкари — дуже обмежені дії вони розпочали тільки на ранок третього дня, коли урядові війська вже відійшли — Ердоган явно досі боїться сваритися з Путіним. Курди, що залишилися без асадівсько-російського протекторату, на відміну від урядових військ, намагаються чіплятися за ситуацію, але їх ресурс так само обмежений й вони вперше за довгий час вимушені зіштовхнутися прямо на вулицях Алеппо зі сп'янілою від перемог сирійською опозицією. В той же час урядові війська, хоч й хаотично відходять з цілих областей, нікуди не зникли: вони досі мають серйозний людський та технічний ресурс. Проблеми, котрі вони переживають, мають більше морально-психологічний характер: соцмережами ходять панічні чутки, що рації вибухають, росіяни вже садяться в кораблі та упливають, навколо зрада, турки та джихадисти. Звісно ж, це не так — так само, як режим рятувався роками до цього, так само його будуть рятувати всі його колишні союзники до останнього, й в першу чергу Іран, що боїться втратити сухопутний коридор до Лівану.

Ситуація зависла в повітрі. Ресурс обмежений, а виклики вже стають стратегічними: сирійській опозиції треба вирішити, чи йти на конфронтацію з курдами й рухатися на схід вздовж Євфрата, звільняючи від курдів арабські міста, чи сконцентруватися на наступі на південь, максимізуючи успіх в Хамі. Курдам треба вирішити чи йти на конфронтацію зі свого боку чи відходити за Євфрат. Нарешті, урядовим військам треба вирішити на яких рубіжах починати перегрупування та контрнаступальні дії, а союзникам Асада вирішити скільки їм треба виділити ресурсу щоб врятувати його й цього разу.

Монетка підкинута, й тільки Бог знає, яким ребром вона впаде.

[2/2]

BY Vae Victis 🇺🇦✙