Час раптових різдвяних гот колдтейків (зрозуміли? холод? зима?): на мою думку, багато адаптацій «Різдвяної пісні в прозі» Дікенса чомусь роблять місцевим Скруджем або лиходія, або злочинця, що не відображає дуже прямолінійну мораль першоджерела — бути жадібним і грубим погано. Скрудж просто суворий працедавець, скнара, буркотливий сусід, що жене з майданчика, родич, якого ви запрошуєте на свята через обов'язок, а за спиною розповідаєте, який він неприємний. Він відмовляється допомагати біднякам, бо «і примусові роботи існують, і закон про бідних усе ще чинний». Це попередження читачам, щоб вони самі не ставали як Скрудж (навіть якщо іноді просто лякаючи їх смертю на самоті та Божою карою). Якщо він стає гіршим, якщо його неприємний характер перетворюється на злочинність і загрозу суспільству, ніхто не асоціюватиме себе з ним.

Словом, дивіться або версію з Маппетами (несподівано, так?), або мультфільм Земекіса з Джимом Керрі, ну або диснеївську зі Скруджем Макдаком, я і її теж люблю.