Telegram Web
🖼️Османська Порта часів Сулеймана І, у атмосферних
роботах Мельхіора Лорка (1527 - 1583).
✍️З 1555 р. данський художник і гравер Мельхіор Лорк потрапив на дипломатичну службу до Карла V та Фердинанда І. Йому пощастило супроводжувати знамените посольство Ож’є Гіслена де Бусбека у Стамбул, де Лорк провів майже три роки свого життя. Тут він на власні очі спостерігав особу султана, його двір з численними родичами та
підданими, а також стародавні й сучасні визначні місця. Художник створив майже дві сотні малюнків, на основі яких згодом виготовили ксилографії.
Це серія крутезних гротескних типажів, з великою увагою до деталей...
📌Роздивитись детальніше їх можна на сайті Британського музею:
https://www.britishmuseum.org/collection/search?agent=Melchior%20Lorck
#мистецтво #Мельхіор_Лорк #Османська_імперія
Шкатулка часів Новоассирійської імперії – 900-700 роки до н.е.

На бенкеті грає ансамбль з трьох музикантів: подвійна дудка (типу авлоса), бубон, халкофон (мідний чи бронзовий інструмент – чи то шумний, чи то типу цимбалів).

Знайдено при розкопках в Німруді (недалеко від Мосула, Ірак).
Цікавий філологічний факт: ше досить недавно слово "кохати" в першу чергу значило "доглядати". Того люди говорили "викохати худобу", "викохати дітей", "кохатися у вівцях". Ви могли таке читати в художній літературі наприклад. Чи в діалектах таке буває.

Я і в корпусі української мови глянув. В авторів 19 століття, і навіть середини 20 "кохатися" – це в основному про любов до роботи. Звичайно є і про любов романтичну: є формулювання типу "вірно кохався", але це не про секс.
Прочитав в твіторі про дуже цікаву виставку в Британському музеї, присвячену міжнародній торгівлі в давній час (яку прийнято називати Великий шовковий шлях).

Зразу згадується багато чого з наших країв. Є шось спільне в китайської золотої кружечки з срібною, розкопаною в половецькому Чингульському кургані. Повезло в 2021 році побачити на виставці в Софії Київській.
В Національній бібліотеці Франції зберігається книжка, переписана в 1587 році (995 році Гіджри) – поема Юсуф і Зулейха, на популярний коранічний сюжет, з авторською любовною лінією. Пророк Юсуф (в християнській традиції – Йосип) був улюблений син Якова, і йому заздрили брати. Вони продали його в єгипетське рабство, але через свій талант і божу ласку Юсуф зробив собі стрімку карʼєру. Там його полюбила Зулейха, дружина фараона, якій Юсуф снився за роки до того. Але Юсуфа бог застеріг від гріха, і він відмовив Зулейсі в близькості. В кінці кінців завдяки вмінню тлумачити сни і бачити майбутнє Юсуф став фараоном, а стара вдова Зулейха стала його жінкою (потім правда їй ангел Джебраїл вернув молодість і вони мали 12 дітей).

Якщо вірити тексту, цю поему написав на «кримській степовій мові» Махмуд Киримли, але помер і не закінчив її. Тоді на турецьку мову поему переклав інший поет, Алі син Халіля. Ймовірно і оригінал, і переклад – це 14-15 століття. Є думки і про раніші дати, але там складна заплутана історія.
Анонімний автор 18 століття
В Національній бібліотеці Франції зберігається книжка, переписана в 1587 році (995 році Гіджри) – поема Юсуф і Зулейха, на популярний коранічний сюжет, з авторською любовною лінією. Пророк Юсуф (в християнській традиції – Йосип) був улюблений син Якова, і…
Цю поему першим почав досліджувати російський тюрколог Фальов. Ше в 1913 році вийшла його стаття і друкований текст на арабиці, без початку, бо його немає в рукописі з Дослідницької бібліотеки Ґоти. Це одна з найбільших бібліотек рукописів в Німеччині.

За текстом німецький рукопис здається повністю збігається з французьким, і мені здається навіть писані вони одною рукою. Хоча між ними досить немалий проміжок: німецький рукопис закінчений в 1551 році (958 Гіджри), а французький – в 1587, тобто між ними 36 років різниці. Ви самі можете побачити, наскільки пропорції кожної літери збігаються. Цілком імовірно, шо обидва рукописи переписані в Криму.

Відомий і третій рукопис поеми, 1810 року. Він зберігається в Туреччині, і в 1960 році видали його факсиміле.

В 2013 році кримськотатарський поет і дослідник Різа Фазил видав цю поему книжкою, перевівши текст на кирилицю.
Дуже гарна новина, вітаю Олексія і музей. Дуже хочу тепер цього каталога собі.
Неймовірно радий, що нарешті, через кілька років роботи, ми можемо презентувати видання «СПАДЩИНА. MİRAS. THE HERITAGE», присвячене культурно-історичним надбанням кримських татар. Видання є логічним продовженням виставки «MİRAS. СПАДЩИНА», яка експонується в Скарбниці НМІУ з жовтня 2022 року. Кілька слів про цю чудову подію, ідею видання, учасників проєкту і партнерів читайте на сайті музею за посиланням. Згодом будемо трохи детальніше говорити про концепцію видання, тож стежте за анонсами:
#Miras_спадщина #музей #Крим #кримські_татари #книга
https://nmiu.org/posts/286
Приїхав в Одесу, зайшов в кафе вечеряти. Кафе арабське, відвідувачі тільки чоловіки, крім мене всі по-арабськи говорять і курять кальян.

Працівниця слухає стару російську попсу. В відвідувачів звучить азан.
2025/06/27 20:24:27
Back to Top
HTML Embed Code: