Про французький колоніалізм і Крим є до речі, цікаві думки в подкасті з Олексієм Савченком. Я радив, але ше раз знов радю:
https://youtu.be/IJQikanOsI0?si=qW8dsJbVatXHtFLv

Складно придумати таке довге речення без ніякого сенсу, але екскурсоводи Україна інкогніта змогли!

(деякий час не міг зрозуміти, коли і за шо вони мене забанили на фб, але тепер ясно, шо я їм певно якесь зауваження зробив)

Найстаріший зразок світської (не церковної) музики, записаний візантійськими нотами. Орієнтовно перша половина 15 століття. Твір названий словом Персикон, тобто "перська музика". Відповідно, це і найстарший запис перської музики.

З каталогу Киріякоса Калайдзідіса.

До речі, каталог можна повністю скачати, кому треба.

https://www.researchgate.net/publication/339705171_Post-Byzantine_Music_Manuscripts_as_a_Source_for_Oriental_Secular_Music_15th_to_Early_19th_Century

А це сучасне виконання іншого перського твору грецьких нот. Називається Тасніф персикон і його автором вказаний відомий композитор і теоретик музики Абдулькадир Марагі (народився в середині 14 століття, помер в 1435). Марагі серед інших місць жив в Багдаді, Самарканді (туди його привіз Тимур, як трофей), а в 1421 році написав трактат для Османського султана Мурада ІІ.

Рукопис, в якому знаходяться ноти, датується 1572 роком, і це найстаріший запис твору, який приписується Марагі.

Якшо говорити про виконання на відео – воно мене трохи дивує. Ансамбль Кудсі Ерґюнера виконує всю музику зовсім однаково, не дивиться на епоху – чи це твір 21 століття, чи 15. Всі твори приводяться до стилю, який законсервуався десь певно в 1980х роках. Через це я навіть не можу нормально розслухати мелодію, якшо чесно, хоча рази 3 вже послухав. Надіюсь, колись хтось наблизить наскільки можна, цю історичну музику до її епохи.

https://youtu.be/RapN_AD9vvI?si=jjIS0Ok1IEn6dciO

Коли Рубрук був в Константинополі і збирався до генуезької Солдаї (тепер Судак), то купці йому порадили взяти з собою гостинців для адміністрації, шоб йому помогли з дорогою. В той час адміністрація була не в місті, і йому сказали, шо такі гарні гостинці згодяться далі, бо будуть до смаку навіть Сартакові, синові Батия.
За теперішніми мірками ці гостинці – досить доступні продукти, які можна найти в супермаркеті: плоди, мускатне вино, добрі сухарі.

Насилу вже можу похвалитись: для платформи "Вчися вухами" я зробив три аудіоуроки з історії культури Криму. Платформа дуже прикольна, на ній можна найти уроки з різних тем з історії і української мови і літератури.

Конкретно цей урок – це більш-менш те, шо я і так весь час розказую, але коротко і з гарним голосом Алли Пустовіт. І з зразками звучання, бо це ж про музику!

https://audiolessons.nus.org.ua/history_of_crimea/iak-zvuchala-istoriia-krymu/

Зовсім забув. В мене ж є тизер до цього урока!

Це другий урок – про пісні.
Багато хто з нас знає, шо є українські історичні пісні про татарські набіги. Менше людей розуміє, шо війни були взаємні і пісні про війну були подібні в українців і кримських татар.
А шо ше менше відомо – це те, шо в нас, як і в усіх сусідів є немало спільного крім війни. Особливо коли мова йде про любов і обряди.

https://audiolessons.nus.org.ua/history_of_crimea/pisni-iaki-spivaly-vid-lvova-do-bakhchysaraiu/

І третій мій урок. Публікую зранку, бо він про каву. Це така коротка історія кави в Криму, в Україні з кількома характерними епізодами, шоб зрозуміти, як все почалось, і як ми тепер маємо традиційну кавову культуру.

https://audiolessons.nus.org.ua/history_of_crimea/chotyry-stolittia-rankovoi-kavy/

А це я робив останніх кілька днів. Наніс на карту всі опубліковані записи кримськотатарської традиційної музики і пісень, зроблені до 1944 року. Якшо точніше, то перші ноти записані в 1891 році, остання публікація вийшла в 1932, всього 10 експедицій.

З одного боку тут дуже багато білих плям, на багато питань ніколи не буде відповідей. З дугого боку, дуже багато досліджених сіл знищили комуністи, і тепер там люди не живуть.

Надіюсь, колись вийде зробити цю карту інтерактивною, шоб кожен міг вибрати точку – і почути, як вона звучала.

А це найцікавіша лекція, яку я чув за довгий час – "Ковчег до Ноя" Ірвіна Фінкела з Британського музею. Якшо коротко:
- з 19 століття відомо, шо біблійна історія про потоп має відповідника в ассирійських текстах того самого часу, коли і складена Біблія, але не було зрозуміло, хто цей сюжет знав раніше,
- достатньо недавно був відкритий текст приблизно на тисячу років давніший – з тим самим сюжетом, на вавилонській мові, з дуже детальним і дуже точним розрахунком, як і з яких матеріалів і як будувати човна,
- цей човен цілком реального типу, на таких до 20 століття в регіоні плавали (гугліть kufa boat), просто гігантського розміру,
- це круглий човен, плетений як кошик з мотузків і дерев'яних ребер, обмащений бітумом – вже є його реконструкція, але в меншому розмірі,
- мотив вавилонських богів знищити людей був не гріх, а великий шум і клопіт, який вони мали від людства,
- спас людей бог Енкі, але на жаль його мотив не розкритий,
- якшо вертатись до питання, як цей сюжет став частиною Біблії, то відповідь є в самому тексті Книги пророка Даниїла: коли цар Навуходоносор завоював Єрусалим, він переселив до Вавилона єврейську еліту, і там їх навчали вавилонської мови і літератури,
- цей факт є не тільки в Біблії, але і в тодішніх історичних документах,
- і так само в нас є приклади шкільних текстів з Вавилону – в них були міфи і епос Ґільґамеш,
- серед інших сюжетів, які з вавилонських міфів прийшли в Біблію – це чудесне спасіння пророка Мойсея в дитинстві, коли колиску з немовлям знайшли в очереті. Цей самий сюжет є в біографії царя Саргона.
- вавилоняни вірили, шо далеко на краю світу можна побачити та самі дерев'яні ребра ковчега – судячи з карти того часу це було десь в горах Урарту (грубо кажучи теперішньої Вірменії),
- біблійна версія про Арарат ймовірно походить якраз з того часу, коли євреїв вчили вавилонської мови і літератури, і вони її сприймали на слух, і трохи спотворили назву.

Словом, дуже рекомендую, якшо ви знаєте англійську мову, послухати самим – там багато неймовірних деталей.

https://youtu.be/jqBQKHl5PeA?si=4odI_QwCN2WQ-eSf

Цікаво, шо більша частина цих тез є в такій статті на українській вікіпедії, але я б ніколи сам не взнав, шо така стаття є, якби не шукав шось про такі човни)

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%84%D1%84%D0%B0?wprov=sfla1

Цій фотографії сто років. Це туркменське весілля, а в наметі везуть молоду.

Бачив зранку відео з Саратова, нагадав цікаві факти про це місто:

Це спочатку було ординське місто, про шо нагадує назва "Сари тау" – жовта гора.

Там в околицях є половецькі кургани, в одному з них був знайдений музичний інструмент 14 століття кобуз.

В кінці 16 століття Саратов палили башкири з каракалпаками.