8 травня «Центр забезпечення виробництва» Укрзалізниці уклав угоди на постачання фарби та інших хімікатів для покраски вагонів на 64 мільйони гривень. Це стало однією з найскандальніших закупівель УЗ цього року. Бо залізничники фактично захистили свого улюбленого монопольного постачальника фарби від посягань конкурентів, які пропонували фарбу на 13 мільйонів гривень дешевше. В ході оскаржень в АМКУ заточка під монополіста проявилась в повний зріст.

Виявилось, що замовник в тендерній документації вимагав взаємовиключні речі. З одного боку, залізничники хотіли, аби постачальник запропонував емалі, грунтовки, затверджувач, розчинник і шпаклівку однієї торгової марки. Це логічно, бо так гарантується нормальна взаємодія цих хімікатів. Але з іншого боку, залізничники в іншому місці тендерної документації вимагали, аби затверджувач і розчинник учасника були придатними для використання з емалями марки «НіАКолор». Це означає, що конкурент «Колор С.І.М.» не може запропонувати затверджувач або розчинник власного виробництва, тому що вони не сертифіковані для використання з емаллю «НіАКолор».

На жаль, «Колор С.І.М.» цю дискримінаційну вимогу не оскаржив вчасно, на початку тендеру. І замовник формально законно відхилив його пропозицію. Антимонопольний комітет не мав підстав скасовувати це рішення залізничників.

Але тепер ця заточка стала цілком очевидною, і нове керівництво «Укрзалізниці» може дуже просто вплинути на ситуацію, просто прибравши заточку під «НіАКолор».

Докладніше https://nashigroshi.org/2023/05/23/yak-ukrzaliznytsia-zakhystyla-monopol-noho-vyrobnyka-vahonnoi-farby-vid-znyzhok-konkurentiv/

#стінгазета Вчора «Український антитраст» повідомив https://www.tgoop.com/antitrustUA/416 про дуже хамську заточку під одного виробника на закупівлях вагонної фарби на десятки мільйонів гривен. Це був антимонопольний аспект проблеми, але всім зрозуміло, що цю заточку хтось же своїми руцями туди вписував. І хтось отримував конкретні мільйони маржі.

І ось стало відомо, що НАБУ прийняло заступника керівника закупівельної філії Укрзалізниці Олексія Онисимюка і двох «бізнеків» за корупцію по фарбовій темі. Цей закупівельник взяв хабар у вигляді «Тойоти камрі» вартістю 1,5 млн грн за сприяння укладенню контрактів та проведення оплати.

І це не кінець історії. Бо окрім затримання цього хабарника детективи зазирнули на ̶в̶о̶г̶н̶и̶к̶ обшук і до куди більш значимого персонажа – директора з безпеки Укрзалізниці Едуарда Кріцина.

Кріцин очолив внутрішню безпеку залізниці у 2020 році, коли на УЗ заходили Камишин і Лященко. Тобто у фокусі детективів вже дії саме нинішньої влади, без відсилок до клятих папєрєдніків.

І ще. Кріцин до залізниці працював у СБУ. Він очолював департамент інформбезпеки, у якому працював Артем Шило. А Шило зараз є правою рукою Татарова по економічним справам СБУ. І у його дружини з дружиною Кріцина є спільний бізнес. І взагалі ці громадяни фігурують у одному розслідуванні «Бігус.інфо» з керівником УЗ Лященком.

Вважайте це трейлером синопсису)))

Як отримати більшу віддачу від західних оборонних бюджетів. Уроки війни в Україні

Світ озброюється. Дивіденди миру, якими він насолоджувався після закінчення холодної війни - вивільнення пачок грошей з оборонного бюджету на інші потреби - закінчуються. На зміну приходить новий «податок на війну». Наші симуляції показують, що глобальні витрати на оборону можуть зрости на $200-700 млрд на рік, або на 9-32%. Звинувачують у цьому геополітику - особливо вторгнення Росії в Україну і брязкання шаблями Китаю на Тайвані.

Америка і Китай вступили в гонку за військове домінування в Азії. Європейські країни намагаються досягти мети НАТО - витрачати 2% ВВП на оборону. Польща прагне досягти 4% і хоче подвоїти свої збройні сили. Оборонний бюджет Японії зросте щонайменше на дві третини до 2027 року, що може зробити її третьою країною у світі за витратами на оборону. Австралія разом з Америкою і Британією розробляє дорогі атомні підводні човни.

Проте для західних урядів знайти гроші на озброєння буде нелегко. Вони повинні виплачувати відсотки по боргах і справлятися з фіскальним тиском, якого не було у 1980-х роках, наприклад, з необхідністю піклуватися про старіюче населення і стримувати кліматичні зміни. Крім того, як і в часи холодної війни, існує ризик того, що через бюрократію і кумівство гроші будуть витрачені на хороше, але непомірно дороге обладнання. Як отримати максимальну віддачу від оборонних витрат у 2020-х роках?

Війна в Україні дає деякі підказки. Першочерговим пріоритетом для західних урядів є поповнення виснажених арсеналів і розвиток заводів, які виробляють снаряди і ракети. Війна з'їдає величезну кількість боєприпасів. Україна за місяць випускає приблизно стільки 155-мм артилерійських снарядів, скільки Америка може виробити за рік. У війні з Китаєм за Тайвань Америка може вичерпати життєво важливі протикорабельні ракети протягом декількох днів. Збільшення обсягів виробництва вимагає визначеності для промисловості у вигляді багаторічних контрактів, а також великої роботи з пошуку і усунення вузьких місць у виробництві.

Далі, урядам слід прискорити процеси закупівель і зруйнувати затишну структуру оборонної промисловості. Західна зброя показала свою цінність в Україні, і війна має стати «бойовою лабораторією» для нових ідей. Проте закупівлі все ще відбуваються жахливо повільно і дорого. Нові учасники, особливо динамічні технологічні компанії, могли б покласти край олігополії великих підрядників.

SpaceX, супутникова компанія, вирвалася з-під влади великих, неповоротких конкурентів і знизила вартість виведення об'єктів на орбіту. Її сузір'я супутників зв'язку Starlink виявилося безцінним для українських збройних сил. Все більше фірм Кремнієвої долини допомагають об'єднувати і аналізувати дані для створення «павутини вбивств»: мережі розрізнених «датчиків» і «стрільців», яка є більш потужною, ніж будь-яка окрема зброя. Уряди повинні вітати приплив венчурного капіталу в експериментальні оборонні стартапи і визнати, що деякі невдачі неминучі.

Нарешті, західним країнам необхідно створити єдиний оборонний ринок, який стимулюватиме економію на масштабах і конкуренцію. Спільні стандарти, в розробці яких може допомогти НАТО, є однією з складових цього процесу. Україна з її величезним арсеналом безоплатно наданої зброї знає все про несумісність західного озброєння: Британські танки мають нарізні гармати, тому вони не можуть стріляти боєприпасами, призначеними для гладкоствольних німецьких і американських танків. Американські танки працюють на бензині, європейські - на дизелі. З огляду на зростаючу важливість даних в озброєннях, програмне забезпечення з відкритою архітектурою, яке дозволяє «підключити і грати», має бути корисним.

Створення інтегрованого ринку також означає протистояння протекціонізму. Європа потрапила в безглузді суперечки - і змарнувала час - через спроби Франції виключити неєвропейські фірми з програми ЄС з постачання 1 млн. артилерійських снарядів в Україну протягом року. Навіть могутня Америка могла б виграти від більшої співпраці. Вона має одного постачальника ракетних двигунів для багатьох ракет; купівля у надійних союзників зробила б її ланцюги постачання більш стійкими. У нестабільному світі ліберальні демократії повинні з'ясувати, як зміцнити свою безпеку, незважаючи на інші нагальні потреби в державному бюджеті. Найкращий спосіб - це впровадження інновацій і безжальне прагнення до ефективності і масштабування. ■

https://www.economist.com/leaders/2023/05/25/how-to-get-more-bang-for-the-buck-in-western-defence-budgets

«Енергоатом» вже втретє оголосив тендер на електробуси з новими заточками проти українського заводу.

В цей раз замовник поставив вимогу, щоб обсяг річного доходу учасника торгів за 2022 рік був не менший від очікуваної вартості тендеру 236 мільйонів. А у українського заводу під час війни зі зрозумілих причин обсяг виробництва впав. Тому він і просив АМКУ аби той примусив замовника знизити цю вимогу до рівня, прийнятного для українського заводу. Але АМКУ не зміг вплинути, бо «слуги народу» у 2019 році і справді зашили у закон відповідну норму, яку тоді лобіювали «великі будівельники» для свого картелю.

Ось так «Енергоатом» вчергове і викинув львів'ян. А дилерів з турецькими автобусами - допустив. Бо у них навіть під час війни обсяг виручки не впав. Бо вони не завод, а просто імпортер авто світових виробників Тому вони на аукціоні фактично і не знижували ціну, тоді як львів’яни давали пропозицію на 60 мільйонів гривень дешевше. Бо навіщо ж знижувати маржу, яку потім можна конвертувати в різних напрямках?

АМКУ створив нові Комісії по оскарженню тендерів: є вихідці з Департаменту оскаржень Романа Коваля.

Створено дві комісії для розгляду тендерних скарг по три уповноважених у кожній.

На шість посад поки що обрано чотирьох уповноважених, хоча згідно закону їх має бути десятеро:

Горносталь Ганна Володимирівна. До цього працювала у Департаменті з питань оскаржень рішень у сфері публічних закупівель АМКУ.

Романенко Інна Юріївна. Раніше працювала у Державній аудиторській службі та управлінні Державної податкової служби у Сумській області.

Бурзак Сергій Іванович. Точних даних про нього немає. У відкритих джерелах є дані про начальника відділення внутрішньої безпеки по органам центрального підпорядкування Окремого відділу внутрішньої безпеки (з м.д. ОКПП «Київ»).

Бєгалов Євгеній Павлович. У 2021 році проходив перевірку для прийняття на роботу в АМКУ, можливо працював у Департаменті з питань оскаржень під керівництвом Романа Коваля. До того був адвокатом, мав практику у Кропивницькому. Його батько Павло Бєгалов – підприємець з Кропивницького, має ряд компаній, пов’язаних з будівництвом та сільським господарством. В його власності знаходиться два будинки в Кропивницькому та квартиру в Києві, а також 24 земельні ділянки. Батько Бєгалова має спільне майном з адвокатом Андрієм Мягким, власником адвокатської контори у Кропивницькому та членом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Нагадаємо, створення Комісій з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель було ініційовано відповідним законом ще на початку 2021 року. Тоді ще спостерігався бум оскаржень. Та розгляд скарг здійснювали держуповноважені АМКУ, які також вели інші антимонопольні розслідування. Це було значним навантаженням, тому було прийнято зміни у законі по розвантаженню ДУ. Тепер для тендерних скарг створені ці комісії, у які прийняли нових людей.

Разом з тим, за цей час навантаження на орган оскарження впало. Оскільки було значно піднято плату за подання скарг. Також під час війни було запроваджено процедури закупівлі, які не передбачаються оскаржень в АМКУ.

У березні «Укренерго» провело закупівлю сотні акумуляторів ємністю 370 А/г для підстанції Рудна. Їх купили на чверть дорожче від європейських цін – по 14 077 грн.

Ми почали розбиратись, чому очікувана ціна тендеру «Укренерго», і ціна від підрядника були вищими від цих цін. І виявилось, що вся проблема полягала в… стелажах.

Стелаж під акумулятор – це просто полички на вертикальних стояках. Ви можете побачити такі у будь-якому магазині. Аж ось виявилось, що технарі на Рудній раніше встановили стелажі певного розміру під певні акумулятори. І не хотіли їх міняти під нові акумулятори, нехай навіть кращої якості. При цьому різниця у розмірах стелажів йшла реально на сантиметри. Але вона призводила до того, що технарі ставили жорстку вимогу: розмір кожного акумулятора мав бути жорстко не більшим від 124 міліметрів у довжину, не більше 206 мм у ширину і не більше 528 мм у висоту. Бо якби вони були трохи більшими, то не влізли б у стелаж.

Один з учасників ринку скаржився енергетикам, що їхні жорсткі вимоги щодо розмірів стелажу зменшать конкуренцію та призведуть до надмірних витрат коштів. Але енергетики відповіли, що вони ж не вимагають точних розмірів, а лише не більше певних габаритів. Тому нічого міняти не будуть.

Проста ідея замінити стелаж або навіть власноруч зробити його з підручних засобів їм чомусь не спадала на думку. І як виявилось у ході подальших подій це «чомусь» коштувало конкретних мільйонів.

Торги пройшли саме так, як і казав скаржник. Прийшло лише дві фірми, одна з них зробила дешевшу пропозицію, але її відхилили через те, що її акумулятори були на 6 сантиметрів довші від бажаних.

Але «Укренерго» зробило висновки з цієї історії. І на наступний тендер на закупівлю двох сотень акумуляторів для підстанції у Сумах пом’якшило вимоги до розмірів акумуляторів. Якщо для підстанції Рудна вимагали чітко не більше певного розміру, то зараз дозволили відхилення ±4%.

Також у саму закупівлю додали ще й стелажі. Тобто постачальник мав відразу везти й акумулятори, і підходящі під них стелажі. І ціна виявилась значно меншою: 8 586 грн проти 14 077 грн за штуку. При цьому зараз придбали акумулятори більшої ємності, ніж для Рудної - 420 А/г.

Стелажі не обтяжили кишеню замовника. Давайте порахуємо. В Суми купили чотири нових стелажі за 108 тисяч гривень. У перерахунку на дві сотні акумуляторів вони додали лише по 516 грн до ціни кожного акумулятора. Тобто можна сказати, що для Сум акумулятори обійшлись у 8 586 + 516 = 9 102 грн.

Тобто ціна більш ємних акумуляторів зі стелажами принесла економію 35%(!) у порівнянні з попереднім тендером із жорсткою вимогою по габаритах. Щоб уявити собі вау-ефект, можна сказати інакше. Вартість однієї сотні акумуляторів для Рудної виявилась майже такою ж, як вартість двох сотень для Сум: 1,82 млн грн проти 2,27 млн грн.

Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина 1498) провела цікавий експеримент.

Восени 2022 року прикордонники закупили польові душові установки по 99 тисяч гривень за штуку. Процедура закупівлі була звичайна для воєнного часу – без використання електронної системи. Тобто купуй у кого хочеш. І у кого купили – невідомо, оскільки оборонні закупівлі тоді передбачали повну анонімність переможців і взагалі відсутність будь-якої інформації про сам факт закупівлі.

Аж ось у червні 2023 року, вже після прийняття нового закону про прозорість НЕзбройних закупівель, та сама комендатура прикордонників вирішила знову закупити душові установки, але з однією відмінністю. Тепер обрали процедуру відкритих торгів з особливостями, яка дозволяє провести класичний тендер. На нові торги очікуваною вартістю 4 мільйони гривень прийшли дев’ять(!) фірм, кожна з яких на аукціоні знижувала ціну. Найдешевшу пропозицію подало ТОВ «Лакофарбовий завод «Штарк» – душові по 64 тисячі гривень, у півтора рази дешевше від мінулорічної закупівлі прикордонників.

Ще однією фішкою прикордонників стало те, що вони не вимагали від учасників подавати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на свої вибори прямо на ці торги. Обраний постачальник муситиме надати його вже під час поставки товару.

З одного боку, це ризиковано, якщо недобросовісний переможець так і не надасть цей висновок, тобто змусить сумніватись у гігієнічності виробу, призначеного для миття бійців. З другого боку, відсутність необхідності бігти за висновком прямо під час швидкоплинних торгів дозволяє збільшити конкуренцію, а відтак і збити.

Зараз нові торги прикордонників знаходяться на стаді обрання переможця. Якщо ближчими днями найдешевша пропозиція буде відхилена з якихось причин – перейдуть до наступної. І навіть якщо повідхиляють усіх аж до найдорожчого учасника, то душова буде коштувати 88 тисяч гривень. Тобто все рівно дешевше від минулорічних 99 тис грн.

Докладніше https://nashigroshi.org/2023/06/23/hola-pravda-pro-koryst-vidkrytykh-torhiv-istoriia-z-dushovymy-kabinamy-viys-kovykh/

💲Вавришу збили ціну відбудови. Це у чистому вигляді реклама конкуренції)).

Фірма відомого забудовника Андрія Вавриша вперше вийшла на ринок відбудови житла у Київській області, зруйнованого рашистами на початку вторгнення. Ми придивились до кошторисних цін і маємо дві новини:
- Більшість кошторисних цін у Вавриша – на рівні ринку;
- Там де ціни були дуже завищені – дещо вдалось збити за рахунок конкуренції на одному з тендерів.
Ситуація така. Є два зруйновані будинки у Бородянці на одній вулиці. Для них обох потрібен полістироловий утеплювач, балконні блоки та нові газові колонки. В одному випадку на торгах у фірми Вавриша не з’явилось конкурента. А в другому – був. І ось в другому випадку забудовник був змушений торгуватись і опускати кошторисні ціні по окремим позиціям. Під час аукціону балконні блоки подешевшали з 6 до 5,5 тисяч за квадратний метр.
Ми не знаємо, чому на тендерах Київської облдержадміністрації досі немає повсюдної конкуренції за цю відбудову. Розігруються чималі підряди на десятки мільйонів гривень кожен. Очевидно, що конкуренція б не завадила зробити більше. Будемо сподіватись, що у Держанетства відновлення вийде краще.

Докладніше

Достатньо було просто зачекати, щоб АМКУ сам показав свою нікчемність. Піщанська у липні 2023 року похизувалась розкриттям змови на дрібному тендері у Маріуполі в 2019 році. Замість того, щоб займатись корисною державі роботою, щось там рішають за ремонт тротуарних водостоків у давно окупованому і знищеному місті https://amcu.gov.ua/news/tov-dnepr-ekostroj-mpp-bmd-i-ko-ta-tov-trest-bild-oshtrafovani-za-zmovu-na-zakupivli-shchodo-rekonstrukciyi-vodostokiv-u-mariupoli

Немає нічого більш безпорадного, безвідповідального і зіпсованого, ніж ефірні зомбі. Я знав, що рано чи пізно ми перейдемо і на цю погань. Більше того - я попереджав.

💲Вперше в Україні пораховано доходи будівельних компаній, отримані від держави з початку 2022 року до сьогодні.

У системі «Spending» містяться дані про виплати на 56 млрд грн для 155 компаній.

40 відсотків всіх грошей отримали чотири компанії – «Автомагістраль-південь», «Автострада», «Ростдорстрой» і «Онур».

Саме вони були лідерами по отриманим грошам на ремонт доріг під час «Великого будівництва» перед вторгненням. Вони складали основу картелю, який діяв під дахом «Укравтодору». Ці компанії завдяки дискримінаційним вимогам щодо менших учасників ринку тоді отримували найбільші підряди. І в результаті накопичили найбільші фінансові ресурси та виробничі потужності.

Відтак під час вторгнення саме у цих фірм була найбільша спроможність виконувати роботи за власні гроші. Бо у держави зараз фактично немає коштів на великі будівельні проекти.

Наприклад, будівництво трубних водогонів вартістю 13 млрд грн до міст Дніпропетровської і Запорізької областей, що залишились майже без води через підрив рашистами Каховської ГЕС, ведеться поки що без оплати з боку держави. За повідомленням голови Держагентства відновлення Мустафи Найєма, USAID надасть допомогу у фінансуванні додаткової експертизи будівництва водогону.

Так само будівництво захисту великих електропідстанцій від ракет і дронів Держагенство відновлення також віддало компаніям, з якими працювало по ремонту доріг. І тут більшість підрядів (загальна сума оприлюднених звітів – 37 млрд грн) теж отримали саме колишні «картелісти». Оскільки вони мали спроможність вести роботи за свій рахунок.

Загалом очевидне превалювання дорожніх підрядників над компаніями, яким держава замовляє відбудову пошкоджених цивільних об’єктів.

Загальна таблиця з грошами і підрядами 155 будівельних фірм України - за посиланням

💲Це історія про найбільші закупівлі України минулого тижня. Мільярд на труби по нинішнім часам - це багато навіть для такого успішного олігарха як Пінчук. Його юристи намагались знести імпортного конкурента через АМКУ по ось такому приводу.

"Друга претензія «Інтерпайпу» була пов’язана з підозрою, що «Vorex» фальсифікував документ у тендерній пропозиції. Йдеться про підтвердження досвіду поставки таких труб в Україну.

Американська фірма надала позитивний відгук від ТОВ «Полтавська бурова компанія» з групи Миколи Злочевського про постачання труб по контракту від 2018 року. Цей відгук було датовано 21 березня 2023 року.

«Інтерпайп» звернувся до полтавчан з проханням підтвердити дані по цьому відгуку. «Полтавська бурова компанія» відповіла, що «не надавала листа-відгука за номером вих.№228 від21.03.2023 для Учасника VOREX LLC».

Більше того, полтавчани повідомили, що «договір поставки №1/18-CTD від 01.03.2018 року здійснювався з відхиленням від зазначеного обсягу товару та термінів його поставки».

Однак «Укргазвидобування» на це відповіло, що станом момент оцінки тендерних пропозицій воно не мало цих даних, а тому прийняло рішення на підставі наявного відгуку. АМКУ задовольнився такими поясненнями і відмовив «Інтерпайпу»."

Докладніше

👍 АМКУ вперше підтвердив право українських замовників не розглядати пропозиції товарів від «Міжнародних спонсорів війни»!

Тендерна колегія Антимонопольного комітету 18 серпня підтвердила правоту Золочівської сільради (Київська обл), яка не захотіла аби учасники її закупівлі системи відеоспостереження пропонували продукцію китайських виробників з Реєстру НАЗК «Міжнародні спонсори війни».

За даними «Наших грошей», це прецедентне рішення АМКУ.

Замовник пояснив, що компанії з реєстру НАЗК «активно працюють в російській федерації, наповнюючи російський бюджет та постачають обладнання подвійного призначення, яке використовується у воєнних цілях проти України. Зокрема і китайський державний виробник і постачальник обладнання для відеоспостереження для цивільних і військових цілей Hikvision несе загрозу національній безпеці, адже надає широкий спектр продуктів фізичної безпеки, включаючи відеозахист, контроль доступу та системи сигналізації, що може бути використаний проти України».

Замовник вказав, що проблем зі зменшенням конкуренції без участі однієї китайської компанії не очікується.

«Аналізуючи ринок контрагентів, що постачають системи відеоспостереження та моніторинг цін, Замовником встановлено, що є достатня кількість виробників, зокрема таких як Cannon, Axis, Bosch, Geovision, Greenvision, Hanwa та інші, що не мають відношення до міжнародних спонсорів війни, не перебувають в міжнародних санкційних списках чи санкційних списках України та можуть постачати системи відеоспостереження», – наголосив замовник.

Також Мінцифри повідомило, що продукція "Хіквіжн" несе загрози критичних вразливостей та недоліків організації користування системами, оскільки таке обладнання має ряд технічних недоліків (проблеми із прошивкою ІР-камер, уразливості відеореєстраторів на предмет несанкціонованого доступу, критичні вразливості глобальних хмарних сервісів, тощо)».

Докладніше

Ольга Піщанська йде з АМКУ на Фонд держмайна. Удівітєльна траекторія у сестри Світлани Піщанської, на родина Зеленських повісила фірму в Італії, яка і володіє 15-кімнатною віллою в курортному містечку Форте-дей-Мармі.

🙈 Наші співчуття співробітникам Антимонопольного комітету(((( Новим керівником туди прогнозують голову Донецької облдержадміністрації Павла Кириленка. У нього в житті нічого не було хоч якось пов'язаного з антитрастом. Ось біографія, навіть додумувать нічого не треба:

2008 року закінчив Юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство».

В прокуратурі України працює з липня 2008 року помічником прокурора, прокурором відділу, заступником прокурора, прокурором прокуратури та начальником слідчого управління прокуратури. Працював у прокуратурах Донецької області, Криму та Генпрокуратурі.

Наказом Генерального прокурора України від 22 вересня 2017 року призначений військовим прокурором Ужгородського гарнізону Західного регіону України.

26 червня 2019 Кабінет Міністрів підтримав призначення Кириленка на посаду голови Донецької ОДА.

Міністерство охорони здоров’я щойно провело громадське обговорення змін до закону «Про публічні закупівлі» щодо удосконалення системи медичних закупівель». На думку редактора «Наших грошей» Юрія Ніколова, законопроект контроверсійний і несе цілком очевидні ризики.

Головна новелла така – закупівлі медичного устаткування за певним переліком (буде окремо затверджуватись Урядом) по всій Україні планують вивести з відкритих торгів на закупівлі через електронний каталог. Тобто замість того аби регіональні лікарні чи облздрави вирішували, які саме швидкі їм потрібні – дешеві чи якісні? Все передадуть у Київ в каталог і там вже вирішать що купувати.

Боротись з цим пропонують централізацією. Закупівлі для всієї країни пропонуються віддати мозівському держпідприємству «Медичні закупівлі України». І скоріш за все інші структури МОЗу писатимуть технічні вимоги до цього обладнання. Таким чином регіональна лікарня більше не зможе на свій розсуд купити якісніший товар, ніж йому запропонують з Києва.

Це дуже схоже на дискусію, яка останнім часом йде щодо турнікетів для бійців ЗСУ. Міністерство оборони передає військовим якісь найдешевші китайські вироби. Які самі по собі є смертельною загрозою для солдатів, оскільки вони мають низьку якість і рідко виконують свою основну функцію – зберегти пораненому життя. Тому волонтери своїм коштом купують найкращі світові вироби для українських воїнів, які держава вперто відмовляється купувати через бажання зекономити.

Більше про ризики монополізації та корупції у статті «Наповнити Україну найдешевшим барахлом?» https://nashigroshi.org/2023/09/07/napovnyty-ukrainu-naydeshevshym-barakhlom/