Журнал "БІСИ"

Історики сьогодення як і члени Кирило-Мефодіївського Братства, що існувало на початку дев'ятнадцятого століття, сходяться в одному: Русь була роздробленою конфедеративною державою. Була, причому все своє існування, і навіть за жахливої конкуренції за владу не поспішала розвалюватися на удільні князівства. Київ не мав повноти монополії на владу, адже був не столицею в сенсі бюрократичного центру держави, але митрополією — матір'ю міст. За хиткої влади та майже повної відсутності державних інституцій держава скріплювалася Православ'ям та авторитетом столиці для Церкви. Київська Русь була останньою теократією як України, так і Московії, де, хоч і була богословська теорія про третій Рим, але держава трималася за рахунок влади та авторитету монарха. Київ — особлива зона, це навіть не місто, а один суцільний трон Великого князя, що зумовило внутрішньодержавну боротьбу за володіння ним.

Капіталізм - це прибулець із майбутнього, і хоча феодалізм відійшов у далеке минуле як один з атрибутів середньовіччя, багато неореакціонерів переосмислили досвід минулого і дали шанс реабілітуватися політиці феодалізму. Серед іншого цей підхід до ведення держави прийнято називати «Patchwork» - система, що передбачає фрагментацію держави на певну кількість уділів, як це було за часів Русі або Священної Римської Імперії. У зв'язці з політикою неокамералізму кожен з уділів повинен управлятися так званими «акціонерними корпораціями», що обиратимуть «гендиректора-монарха». Передбачається, що в рамках такого наднаціонального формування мікродержави будуть змушені конкурувати одна з одною за громадян, підвищуючи рівень життя.

Загалом, пост трохи дивний, зокрема коли автори відсилаючись до Платона спираються на якісь «національні інтереси». Хоча здавалося б, де Платон до нації та її якихось «інтересів». Нація володіє суб'єктністю чи свідомістю щоб мати свої персональні інтереси? Можливо автор посту є прихильником філософії Еріка Швігбелея, який вважає, що якщо держава є просторово розподіленим конкретним об'єктом, то немає причин вважати, що вона не володіє свідомістю відмінною від свідомості її індивідуальних учасників.

@bisovnya

Telegram

[☧]Ангарта.

***

Держава гієрархічна, а себто єдиновірна за першопочатковою метафізикою державної сутности, закладеної у чітковизначеній теоретиці ще за Платона, може виявлятися повномірно лише за февдального устрою. Вищі рівні гієрархії означаються не більшим рівнем…

www.tgoop.com/bisovnya/962

321 viewsSep 25 at 13:54

Історики сьогодення як і члени Кирило-Мефодіївського Братства, що існувало на початку дев'ятнадцятого століття, сходяться в одному: Русь була роздробленою конфедеративною державою. Була, причому все своє існування, і навіть за жахливої конкуренції за владу не поспішала розвалюватися на удільні князівства. Київ не мав повноти монополії на владу, адже був не столицею в сенсі бюрократичного центру держави, але митрополією — матір'ю міст. За хиткої влади та майже повної відсутності державних інституцій держава скріплювалася Православ'ям та авторитетом столиці для Церкви. Київська Русь була останньою теократією як України, так і Московії, де, хоч і була богословська теорія про третій Рим, але держава трималася за рахунок влади та авторитету монарха. Київ — особлива зона, це навіть не місто, а один суцільний трон Великого князя, що зумовило внутрішньодержавну боротьбу за володіння ним.

Капіталізм - це прибулець із майбутнього, і хоча феодалізм відійшов у далеке минуле як один з атрибутів середньовіччя, багато неореакціонерів переосмислили досвід минулого і дали шанс реабілітуватися політиці феодалізму. Серед іншого цей підхід до ведення держави прийнято називати «Patchwork» - система, що передбачає фрагментацію держави на певну кількість уділів, як це було за часів Русі або Священної Римської Імперії. У зв'язці з політикою неокамералізму кожен з уділів повинен управлятися так званими «акціонерними корпораціями», що обиратимуть «гендиректора-монарха». Передбачається, що в рамках такого наднаціонального формування мікродержави будуть змушені конкурувати одна з одною за громадян, підвищуючи рівень життя.

Загалом, пост трохи дивний, зокрема коли автори відсилаючись до Платона спираються на якісь «національні інтереси». Хоча здавалося б, де Платон до нації та її якихось «інтересів». Нація володіє суб'єктністю чи свідомістю щоб мати свої персональні інтереси? Можливо автор посту є прихильником філософії Еріка Швігбелея, який вважає, що якщо держава є просторово розподіленим конкретним об'єктом, то немає причин вважати, що вона не володіє свідомістю відмінною від свідомості її індивідуальних учасників.

@bisovnya

BY Журнал "БІСИ"