tgoop.com/booksanuta/2072
Last Update:
видавництво: Наш Формат, безмежно
Відверто, щиро та глибоко.
Моя усвідомлена фанатська любов до Алана Рікмана почалась з фільму «Реальне кохання», який я переглянула в переддень Нового 2018 року. На той момент я вже була заядлим поттероманом, який знав про існування Северуса Снейпа у виконанні цього актора, але не приділяв окремої уваги Алану. Саме з «Реального кохання» я полюбила хімію між Еммою Томпсон та Рікманом, і їхній броманс для мене є певним взірцем. Мені було цікаво прочитати, які ситуації в них виникали та що думав, в цілому, Алан про свою подругу(саме ці записи я виділяла рожевим кольором).
Я не можу сказати багато про цю книгу, бо це щоденники. Щоденники, які повні щирих, сумних, веселих, відвертих, іронічних, саркастичних, чуттєвих, перебіжних записів та думок, які дають лише ліпше зрозуміти та пізнати внутрішній світ Алана. Він з любов’ю, з певною ніжністю або інколи з злістю та розчаруванням писав про своїх друзів та знайомих, а між рядками можна вловити те, з якою чуттєвістю думав про Ріму Гортон, свою супутницю життя. Окреме місце в його серці та думках, звичайно, займав театр. І це справді той момент, коли всі його невдоволення щодо нього сприймаються не як бурчання людини, а критика професіонала, що вболіває всією душею.
Записи про зйомки «ГП» були по-особливому теплі, бо в них вся магія зникала і на місце її приходили веселі історії, щире переживання за колег та необ’ємна злість на Девіда Єйтса за останні частини
Я раджу ці щоденники, особливо, якщо ви хоч трішечки зацікавлені в закулісній історії актора. І обовʼязково читати з телефоном, аби гуглити певних знаменитостей та місця, бо в мене часто було так: шукаю за ім’ям людину і така: «о, так я тебе знаю!».
Ще не раз буду повертатись🫶🏻
#дегустація
