tgoop.com/booksanuta/2220
Last Update:
видавництво: Прометей, 8/10
Літньо, легко, незабутньо.
Я не читаю книги по сезонам. Вони для мене – «ліки». І ось історія Сергія Скришевського «У Штормовому – штиль» це чудовий вітамін D, що бодрить.
За зав’язкою книга розповідає про Олега, підлітка, який на відпочинку в Штормовому знайомиться з Павлом. У них зав’язується дружба, що плавно перетікає в більш глибокий зв’язок. І ось що з цього вийде, оскільки відпочинок триває всього два тижні, а перше кохання таке підступне.
Відразу скажу, що мені сподобалось. Це не захват і не розбите серце. Це просто добре. Я не сприймала історію надто серйозно, оскільки якщо бути прискіпливим, можна взагалі не відчути теплого сонця. Історія написана легко, часом навіть надто, але це грає лише в плюс. Бо це справді книга на «відпочити», та, яку потрібно брати з собою у відпустку.
Автор зіграв дуже добре тим, що поставив на ностальгію та відчуття читача по тим самим «дитячим та підлітковим» спогадам відпочинку з батьками. Оскільки при читанні всі описи не просто візуалізувалися в голові, а виникали, неначе спогади того, як було в тебе. І окрема за це подяка пану Скришевському. На жаль, я ніколи не була в Криму, але з описаної атмосфери, зрозуміла, що обов’язково треба то виправити після нашої перемоги.
Герої не картоні, цікаві, але не глибокі та моментами несправжні. Особисто для мене все було надто швидко: як і в стосунках, так і прийнятті. Тобто не було якогось глибокого та довгого міркування: «чи все це нормально?». Ну ось не вірю я, що в 2013 році, коли наше суспільство ще було далеке від толерантності та ЛГБТ-спільноти, підліток, який зростав в консервативній сім’ї, так легко прийняв те, що закохався в хлопця. Трішки не ті реалії.
Також окремі мої аплодисменти епілогу. Він болісний, але справжній. І ось тут я повірила на всі сто. Так і буває в житті, на жаль.
Раджу брати з собою у відпустку або на відпочинок!
#дегустація
