tgoop.com/booksanuta/3508
Last Update:
видавництво: Віхола, 9/10
Потішно, захопливо та яскраво.
Я оце недавно подрузі божилася, що підліткове фентезі – то все ж не моє, ну немає у мене того захвату, що раніше. Ага, канєшно. Я просто читала неправильні книжки!
Історія про Софію та нещастимців у Франику – стала тим самим подорожником для мого похмурого настрою. Спроба просто відволіктись від іншої історії перетворилася в певну залежність від поглинання пригод десятикласниці та сім’ї мисливців на нечисть.
В центрі сюжету маємо Софію, яка просто бажала зробити круте фото для шкільної газети, а у висновку незрозуміло як вижила після падіння з даху багатоповерхівки і на додачу почала бачити нещастимців - безтілесних духів, які харчуються негативними емоціями. Вона швидко розуміє, що вина цього на дивному хлопці, якого вона бачила за декілька хвилин до падіння, і твердо вирішує показати йому де раки зимують.
Бляха, це було класно! Мене захопив світ, придуманий пані Оленою, потішала купка персонажів (їх було мало, але кожен добре прописаний ¬+ незвааючи на те, що в багатьох минуле і передісторія залишається за кадром, нам все рівно цікаво спостерігати за діями та діалогами).
Окремий захват любовній лінії. Мені здавалося, що я вже пережила еру фанфікшена з жанрами «від неприязні до кохання» та «слоубьорна», але виявилося, що давно не читала чогось якісного. Звісно, як тільки появився персонаж, з яким у Софії не складалося спілкування, я відразу похопила, що вони будуть разом, але, о боже, як довго вони до цього йшли. Можна сказати, що певні проблеми та сварки були висмоктані із пальця, але лише під кінець книги все стає на місця і ти сидиш такий: «а-а-а, так ось воно що було».
Відзначу також, що авторка в розповіді охопила все життя звичайного підлітка (від школи до гуртків та любовний інтересів), що вже є неабияким плюсом, бо зазвичай автори фентезі забувають, що персонаж-то має соціальні зобов’язання. Цей момент мені прямо дуже сподобався. До слова, у пані Олени ще класне почуття гумору і певні ситуації та думки головної героїні змушували мене смітися в голос.
Щодо Софії. Боже, як же в мене підгорало. Вона в певних місцях настільки дратувала своїми словами та діями, що я просто відсовувала книгу і в повітря маюкалася добрих хвилини дві. Хоча я потім майже відразу згадувала, що вона десятикласниця і їй відкрився новий світ, в якому є магія. Тому не дивно, що шило в одне місце кололо.
Ну і на кінець: моє признання в коханні Дексу. Його гумор, іронія/сарказм та коментування неймовірно розбавляли ситуацію та певні моменти. Взагалі, 50% успіху цієї історії я віддаю йому (все ж другорядний саркастичний персонаж, який більше хвилюється за своє брендове взуття, аніж магічну тварюку, яка хоче його прибити, завжди виграшний варіант!).
Раджу! Це буде дуже класний подарунок не тільки підлітку, але і просто книголюбу.
#дегустація
