tgoop.com/booksanuta/3578
Last Update:
той випадок, коли що читай анотацію, що ні, а все рівно твої очікування введуть в оману
я не дочитала цю книгу, і зі щирим серцем закидаю її на полицю «потенційно забутих» до другого тому «Звіяних вітром» та «Маленького життя»
мабуть, це була моя помилка братися за цю історію, нафантазовуючи собі важкі переживання один за одного на фронті, останні подихи, руки в багнюці, заборонені погляди тощо. насправді ж, автор вирішив не церемонитися і показати все реально: війна - це смерть, ніяких ніжностей - лише грубе трахання, жертви-жертви-жертви
не сказати, що я не очікувала жорстокості, бо це було б по-дурному (книги про війну не бувають ніжними), але в моменті автор почав виводити на перший план кров, кишки, травми, наслідки захоплень міст - і все правильно, бо так воно було і є, на жаль, - просто після детальних описів оцього всього, опис почуттів героїв здається сміховинним, я в нього не те, що не вірю, просто не можу перемкнутися і все стає походити на гротескну насмішку
ще мабуть тут зіграло те, що я планувала саме віддатися в хвилювання за кохання головних героїв, відчувши атмосферу зими і відчаю, а у висновку - мене запхали головою у історичний пиздець, який дуже болісно відгукується із сьогоденням.
коротше, історія-то наче добре, але максимально не моя
#дегустація та #проміжні_емоції