tgoop.com/capsmutok/5239
Last Update:
З останнього прочитаного в 2024-му. Цьогоріч читав порівняно мало, але читав. І це вже +
Отже
З емоційного, ірраціонального
За майже двадцять років після виходу «Трохи пітьми» в 2006-му Любко Дереш видає «Погляд Медузи. Маленьку книга пітьми».
Герої нульових виросли, хоча це зовсім інші люди, в країні війна, кожен стався, але далеко не кожен певен, що це саме те.
Від першої сторінки до феєрично бурлескного фіналу не зникає відчуття, що герої Дереша - твоя фейсбучна бульбашка: дяді та тьоті під сорок, зі схожими із твоїми проблемами, досвідами, моральними дилемами. І це дуже робоча форма ефекту присутності читача в історії.
По суті
«Погляд Медузи» - історія компахи друзів юності, яку знову зводить до купи війна, Різдво, блекаути зими 22-23 і багаж минулого. В кожного - свій.
Славко - єдиний з тусовки, хто пішов воювати, і його повернення до цивільного життя після поранення супроводжується для кожного з героїв своєрідним переродженням.
Соломія, яка більше не впізнає Славка, свого коханого, Славко, який більше нічого до неї не відчуває, Лесь, якого гризе відчуття провини, що він не пішов воювати і тепер не знає як підступитися до давнього друга… + Львів під ракетами. Київ. На героїв от-от чекають глибокі метафізичні прозріння, за якими - щось справжнє, потужне, основоположне.
Загалом
«Погляд Медузи» видався мені різдвяною казкою для дорослих, яка - властиво для кросжанровості Любка - не цурається езотерики, мілофогії, гіперболізації, тлумачних вкраплень есеїстики і навіть ситуативних хеппі ендів, але при цьому - є цікавим настроєвим документом своєї епохи.
Можливо, мені дещо бракнуло розмаху, обсягу, аби герої розкрилися глибше, але вирішує тут як краще лише одна людина - автор.
#любкодереш #книги
BY капітан ▪️ смуток
Share with your friend now:
tgoop.com/capsmutok/5239