tgoop.com/cpplastic/380
Last Update:
Зараз нитиму трохи, тож в принципі можете проходити повз.
Читав, значить, позавчора на вікіпедії статтю про РДУГ. Витратив на це понад годину. Уважний читач (так, ти) може помітити, що стаття хоч і довгенька, але аж ніяк не на пів години навіть. Та в процесі читання я десять разів відірвався на бозна-що, включно з цим дописом!
Тобто я, читаючи, такий думаю собі: «Щось давненько я нічого в канал не постив, а ну як всі повідписуються, тож треба щось накидати — раптом з цієї теми щось вийде». (В реальності ж зазвичай відписуються після подібних дописів якраз, а не в періоди тиші). І почав записувати. А ще за хвилину я цю ідею кинув, а дописую наступного дня ось.
Також, доки «читав» статтю, різко пригадалося, що треба замовити паперові рушники, які закінчилися, що хотів epub скинути на читалку тощо. Та блін, я навіть якийсь відос на ютубі встиг глянути — вже не згадаю, про шо.
Чи є в мене РДУГ? Я хз, я ж не лікар, щоб діагностувати. Мабуть, нема. Певні симптоми канєш є ще з дитинства, але в кого нема? У багатьох моїх знайомих щось теж присутнє.
Та щось помітив, що інколи прям вкрай важко сфокусуватися на задачах. А в інші моменти — навпаки. Якась гіперфіксація прям.
Ось днями дружина підкинула ідею простого пристрою з буквально однією кнопкою. Причому не в форматі «а зроби ось таке», а радше як «було б цікаво колись у далекому майбутньому спробувати, якби така штука існувала». Але мене прям зачепило відразу. Я поміркував і зрозумів, що в мене навіть все для прототипа є:
Почав робити hello world, який можна запустити на мікроконтролері. Нагадую, що вперше щось притомне на Ada я кодив у грудні на Advent of Code. Швидко щось накидав тоді за півдня. Ну й зараз теж зробив, і думаю такий: «Якийсь не ідіоматичний виходить код, треба почитати книжку».
Стягнув книжку (той самий epub, про який згадав вище), почав читати. А там 2284 сторінки. Ну й все, не можу позбутися цього відчуття, що треба спочатку всю прочитати. Лягаю спати — думаю про це, прокидаюся — теж думаю. А інші заняття страждають.
Я безумовно усвідомлював, що в мене таке буває нерідко і що врешті я все-таки перемкнуся на щось ще і вестиму в паралель декілька активностей. Але в розмові з корешем вирішив підрахувати все, що наразі розпочав і не закинув: книжки, курси, пет-проєкти якісь, внесок в опенсорс тощо — чисто для себе називаю це все просто проєктами.
І виявилося, що таких штук у мене щонайменше вісімнадцять! Ще б пак мені геть не вистачало часу й сил! Доки не записав, то в голові воно уявлялося рази в 3-4 менше.
Взагалі це диво, що я хоч щось до кінця доводжу чи принаймні до якоїсь логічної точки, адже ще N років тому так не було, а зараз інколи вже трапляється. Поки не до кінця певен, що саме змінилося, але точно став наполегливіше слідкувати за тим, щоб повернутися до того, що розпочав і не закінчив.
Висновків тут жодних поки що не буде, та я вас на початку попереджав ))