tgoop.com/cslewisua/2238
Last Update:
Поза тим, де ж Бог? Це найтривожніший симптом. Коли ти щасливий, настільки щасливий, що не відчуваєш у Ньому потреби, щасливий аж так, що сприймаєш Його вимоги як втручання в особисте життя, ти все одно знаєш, що, отямившись та звернувшись до Нього з вдячністю та хвалою, тебе буде прийнято з розпростертими обіймами (принаймні так здається). Та спробуй звернутися до Нього, коли ти у відчаї, коли вже нічого не допомагає. Що тоді? Перед твоїм носом гримають дверима, ти чуєш, як з того боку двічі повертають ключ в замку, і настає тиша. Ти теж можеш піти. Чим довше чекаєш, тим виразнішою стає тиша. У вікнах темно, будинок виглядає покинутим. Тут взагалі хтось жив до цього?
Раніше здавалося, що так, і це враження було настільки ж стійким, як нове відчуття, що нині тут нікого немає. Що це? Чому Він, як володар, виявляє Свою присутність у дні благополуччя, але приховує Себе від нас, коли ми найбільше потребуємо Його допомоги в біді?
Сьогодні поділився цими думками з Ч. Він нагадав, що зі Христом трапилось те саме: “Чому ти покинув Мене?” Знаю. Але від цього не легше.
Не думаю, що існує небезпека втратити віру в Бога. Що насправді небезпечно, так це почати вірити в настільки жахливі речі про Нього. Мені не так страшно прийти до висновку “виявляється, немає Бога”, як до заключення “так ось, який Він насправді. Годі себе дурити”.
Старші люди корилися й казали “нехай буде воля Твоя”. Як часто гірку образу придушують смертельним страхом та вимушеною любовʼю (так, саме вимушеною), тільки щоб приховати свої справжні почуття.
Авжеж, простіше сказати, що Бога немає, коли Він нам найбільше потрібен, бо Його взагалі немає, Він не існує. Але ж чому Він здається нам настільки близьким, коли, відверто кажучи, ми і без Нього можемо обійтися?
Споглядаючи скорботу
переклад Олександра Малова
#lewisdaily
#AGriefObserved
BY Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦
Share with your friend now:
tgoop.com/cslewisua/2238