tgoop.com/cslewisua/2277
Last Update:
Неважливо, що всі фотографії Г. невдалі. Це не має значення не надто що моя пам'ять про неї недосконала. Образи, на папері чи в уяві, самі по собі неважливі. Це просто ланки. Проведіть паралель із нескінченно вищої сфери. Завтра вранці священник дасть мені маленьку круглу, тонку, холодну, несмачну облатку. Чи це недолік — чи це певною мірою не перевага - те, що вона не може претендувати на найменшу подібність до того, із чим мене єднає?
Мені потрібен Христос, а не те, що нагадує Його. Я хочу Г., а не того, що на неї схоже. Справді хороша фотографія може стати пасткою, жахіттям і перешкодою.
Зображення, мушу припустити, мають свою користь, інакше вони не були б такими популярними. (Немає великої різниці чи це картини і статуї поза розумом чи уявні конструкції всередині нього.) Проте для мене їхня небезпека більш ніж очевидна. Зображення святого легко стають святими образами - священними й недоторканими. Моє уявлення про Бога не є божественним уявленням. Його потрібно раз у раз руйнувати. Він руйнує його Сам. Він великий іконоборець. Хіба ми не можемо сказати, що це руйнування є одним із ознак Його присутности? Його Втілення є того найкращим прикладом; воно руйнує всі попередні уявлення про Месію. Хоча більшість «ображені» іконоборством; і блаженні ті, хто ні. Але ж те саме відбувається в наших приватних молитвах.
Уся реальність іконоборча. Земна кохана людина навіть у цьому житті безупинно тріумфує над вашим поверховим уявленням про неї. І вам хочеться, щоб вона це робила; вона потрібна вам з усією її опірністю, усіма її недоліками, усією її непередбачуваністю. Тобто в її стійкій і незалежній реальності. І саме це, а не зображення чи пам'ять, є тим, що ми маємо любити й далі, після її смерти.
Але «це» неможливо зараз уявити. У цьому ракурсі і Г., і всі мертві схожі на Бога. У цьому розумінні любити її стало дещо схожим на любов до Нього. В обох випадках я маю простягнути руки любови - очі любови тут не стануть у пригоді - до реальности, крізь - супроти - усіх мінливих фантасмагорій моїх думок, пристрастей і домислювань. Я не маю сидіти задоволеним самою цією фантасмагорією і поклонятися їй замість Нього, або любити її замість Г.
Не моє уявлення про Бога, а Бога. Не моє уявлення про Г., а саму Г. І не моє уявлення про мого сусіда, а самого сусіда. Бо хіба ми не робимо часто цю помилку щодо людей, які ще живі, які з нами в одній кімнаті? Розмовляємо і взаємодіємо не із самою людиною, а з тією картиною - майже рrécis - яку ми склали про неї у своїй свідомості? І та людина має доволі сильно відійти від цієї картини, перш ніж ми взагалі помітимо цей факт. У реальному житті - і це одна з рис, яка відрізняє його від книжкових романів - слова й учинки людини, якщо спостерігати уважно, майже ніколи не відповідають "її характеру", чи то пак тому, що ми називаємо її характером. У її руці завжди є карта, про яку ми не знали. І я переконаний, що допускаюся цієї помилки щодо інших людей лише тому, що часто бачу, як інші явно помиляються щодо мене. Хоч ми всі переконані, що добре знаємо одне одного.
Й увесь цей час я, либонь, знову будую картковий будиночок. І якщо це так, Він укотре зруйнує будівлю. Він руйнуватиме її стільки разів, скільки буде необхідно. Хіба що, зрештою, мене повважають безнадійним і назавжди залишать будувати картонні палаци в пеклі; «вільним серед мертвих».
Переживаючи скорботу
#lewisdaily
#AGriefObserved
BY Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦
Share with your friend now:
tgoop.com/cslewisua/2277