Не слід вважати, що деякі наші імпульси, на­приклад, материнська любов чи патріотизм, – добрі, а інші, приміром, статевий потяг чи інстинкт боротьби, – погані; це думка хибна. Можна лише сказати, що в житті ситуації, коли статевий потяг або інстинкт боротьби треба гамувати, трапля­ються набагато частіше, ніж випадки, коли втихомирювати вар­то материнську любов чи патріотизм. Бувають, однак, обставини, у яких обов’язок одруженого чоловіка – розбудити в собі статевий потяг, а обов’язок солдата – розбурхати інстинкт бо­ротьби. Трапляються й ситуації, коли любов матері до своїх ді­тей або любов чоловіка до своєї країни треба трохи стримати, інакше вона може призвести до несправедливости стосовно дітей інших батьків чи народів інших країн. Суворо кажучи, чогось такого, як добрі і погані імпульси, просто не існує. Зга­даймо ще раз про фортеп’яно. Клавіші у ньому не діляться на два різновиди – “правильні” і “неправильні”. Кожна нота – за­лежно від того, коли вона прозвучала, – може бути і правиль­ною, і неправильною. Моральний закон – це не якийсь окре­ мий інстинкт і не група інстинктів; моральний закон – це те, що керує інстинктами, породжуючи при цьому своєрідну ме­лодію (саме її ми й називаємо доброчесністю, або ж належною поведінкою).

Тут варто, до речі, зазначити, що сказане вище має не­ абияке практичне значення. Найнебезпечніше, на що здатна людина, – це вибрати з-­поміж властивих їй від природи інстинктів якийсь один і надалі за всяку ціну, будь-­що-­будь за нього триматися. Кожен з наших інстинктів здатний перетво­рити нас на справжнісіньке породження пекла, коли ми сприй­матимемо його як абсолютний дороговказ для себе. Можна вважати, наприклад, що любов до людства взагалі цілком без­печна, але насправді це не так. Варто лише раз чи два знехту­вати справедливістю – і ви рано чи пізно скотитеся до того, що почнете “заради блага всього людства” порушувати угоди, да­вати неправдиві свідчення в суді й урешті-­решт станете люди­ною жорстокою і зрадливою.

Просто християнство

#lewisdaily
#merechristianity

Листопад - місяць відомого письменника і мислителя, Клайва Стейплза Люїса.

📚У нашому видавництві вже вийшло в українському перекладі чимало його книг. Цього разу спільно з телеграм каналом спільноти Клайва Стейплза Льюїса ми розігруємо новинку "Листи до Малкольма"

Умови участі дуже прості:

1️⃣ бути підписаним на наш телеграм канал і на телеграм канал Клайв Стейплз Льюїс;
2️⃣ натиснути кнопку "взяти участь!"

Переможця розіграшу рандомним чином обере бот 6 грудня о 21:00.

Бажаємо успіху!🎉

Кнопка "Взяти участь" на сторінці "Свічадо" під дописом)

Неважливо, що всі фотографії Г. невдалі. Це не має значення не надто що моя пам'ять про неї недосконала. Образи, на папері чи в уяві, самі по собі неважливі. Це просто ланки. Проведіть паралель із нескінченно вищої сфери. Завтра вранці священник дасть мені маленьку круглу, тонку, холодну, несмачну облатку. Чи це недолік — чи це певною мірою не перевага - те, що вона не може претендувати на найменшу подібність до того, із чим мене єднає?

Мені потрібен Христос, а не те, що нагадує Його. Я хочу Г., а не того, що на неї схоже. Справді хороша фотографія може стати пасткою, жахіттям і перешкодою.

Зображення, мушу припустити, мають свою користь, інакше вони не були б такими популярними. (Немає великої різниці чи це картини і статуї поза розумом чи уявні конструкції всередині нього.) Проте для мене їхня небезпека більш ніж очевидна. Зображення святого легко стають святими образами - священними й недоторканими. Моє уявлення про Бога не є божественним уявленням. Його потрібно раз у раз руйнувати. Він руйнує його Сам. Він великий іконоборець. Хіба ми не можемо сказати, що це руйнування є одним із ознак Його присутности? Його Втілення є того найкращим прикладом; воно руйнує всі попередні уявлення про Месію. Хоча більшість «ображені» іконоборством; і блаженні ті, хто ні. Але ж те саме відбувається в наших приватних молитвах.

Уся реальність іконоборча. Земна кохана людина навіть у цьому житті безупинно тріумфує над вашим поверховим уявленням про неї. І вам хочеться, щоб вона це робила; вона потрібна вам з усією її опірністю, усіма її недоліками, усією її непередбачуваністю. Тобто в її стійкій і незалежній реальності. І саме це, а не зображення чи пам'ять, є тим, що ми маємо любити й далі, після її смерти.

Але «це» неможливо зараз уявити. У цьому ракурсі і Г., і всі мертві схожі на Бога. У цьому розумінні любити її стало дещо схожим на любов до Нього. В обох випадках я маю простягнути руки любови - очі любови тут не стануть у пригоді - до реальности, крізь - супроти - усіх мінливих фантасмагорій моїх думок, пристрастей і домислювань. Я не маю сидіти задоволеним самою цією фантасмагорією і поклонятися їй замість Нього, або любити її замість Г.

Не моє уявлення про Бога, а Бога. Не моє уявлення про Г., а саму Г. І не моє уявлення про мого сусіда, а самого сусіда. Бо хіба ми не робимо часто цю помилку щодо людей, які ще живі, які з нами в одній кімнаті? Розмовляємо і взаємодіємо не із самою людиною, а з тією картиною - майже рrécis - яку ми склали про неї у своїй свідомості? І та людина має доволі сильно відійти від цієї картини, перш ніж ми взагалі помітимо цей факт. У реальному житті - і це одна з рис, яка відрізняє його від книжкових романів - слова й учинки людини, якщо спостерігати уважно, майже ніколи не відповідають "її характеру", чи то пак тому, що ми називаємо її характером. У її руці завжди є карта, про яку ми не знали. І я переконаний, що допускаюся цієї помилки щодо інших людей лише тому, що часто бачу, як інші явно помиляються щодо мене. Хоч ми всі переконані, що добре знаємо одне одного.

Й увесь цей час я, либонь, знову будую картковий будиночок. І якщо це так, Він укотре зруйнує будівлю. Він руйнуватиме її стільки разів, скільки буде необхідно. Хіба що, зрештою, мене повважають безнадійним і назавжди залишать будувати картонні палаци в пеклі; «вільним серед мертвих».

Переживаючи скорботу

#lewisdaily
#AGriefObserved

В своїй сутності загробні "блаженство" чи "муки" - зовсім не релігійні. Той, хто в них вірить, скоріш за все, уникатиме мук та буде прагнути блаженства. Але релігійного в цьому не більше ніж в накопичуванні грошей чи в турботі про здоров'я. Різниця лише в тому, що на кону більше, тому й непомірно більші надія та страх. Але й надії чи страхи ці - про себе, не про Бога; Бога шукають для чогось іншого. Існувати вони можуть і без віри в Бога. Будисти, наприклад, дуже стурбовані посмертною долею та в Бога не вірують.

...Той, хто любить Бога, хоче не просто бути з Ним, а бути з Ним вічно і боїться Його втратити. Саме тому, віруюча людина надіється на рай і боїться пекла. Коли ж "рай" розуміють не як єднання з Богом, а "пекло" - не як бути відкинутим геть, віра в загробне життя - зле марновірство. З одного боку це - вульгарний "хепі-енд", а з іншого - жахіття, від якого люди божеволіли чи переслідували ближніх.

Міркування над Псалмами
#ReflectionsOnThePsalms
#адвентзЛьюїсом

На дотепників, які пробують висміяти християнську надію на "небо" і заявляють, що не мають охоти "збавити цілу вічність, бренькаючи на арфі", зважати не варто. Найкраще у відповідь сказати так: якщо вони не розуміють книжок для дорослих, то й говорити про них їм не слід. Усілякі біблійні образи (арфи, вінці, золото і т.д.) - це, ясна річ, суто символічна спроба виразити те, що виразити годі. Музичні інструменти згадано там тому, що для багатьох (проте не всіх) людей саме музика з-поміж багатьох властивих цьому світу явищ пов'язана з екстазом і безконечністю чи не найсильніше. Згадка про вінці вказує на те, що люди, поєднані з Богом у вічності, поділяють Його велич, силу і радість. Золото символізує непідвладність неба часу (адже цей метал не ржавіє) і його коштовність. Ті, хто сприймає ці символи буквально, з таким самим успіхом могли б стверджувати, що Христос, наказуючи нам бути подібними на голубів, хотів сказати, що ми маємо нести яйця.

Просто християнство
#merechristianity
#адвентзЛьюїсом
#lewisdaily

Жодна істота не народжується з бажаннями, які неможливо задовольнити. Немовля відчуває голод - існує їжа. Каченя хоче плавати - існує вода. Люди відчувають статевий потяг - на те існують статеві стосунки. Тож якщо я відчуваю в собі бажання, яке не спроможний задовольнити жоден сьогосвітній досвід, то це, найімовірніше, можна пояснити тим, що мене було створено для якогось іншого світу. Якщо цього бажання не тамує по-справжньому жодна із земних насолод, то це ще не означає, що всесвіт навколо - суцільна омана. Можливо, земні насолоди й розраховані на те, щоб це бажання не тамувати, а власне розпалювати, вказуючи на справжню мету. ...треба не ставитися до згаданих земних благословень з погордою, виявляючи таким чином невдячність, ніколи не сприймати їх за щось інше, за те, відлунням чого вони, по суті, є. ...я мушу живити в собі тугу за своєю справжньою батьківщиною. Прагнення дістатися до того краю самому і допомогти в цьому іншим має стати головною метою мого життя".

Просто християнство
#адвентзЛьюїсом

...неперервне очікування вічного світу - це не різновид ескапізму і не схильність приймати бажане за дійсне (як вважає багато хто з наших сучасників), а один із обов'язків християнина. Це аж ніяк не означає, що ней світ можна відтак полишити на поталу долі. Читаючи книжки з історії, ми раз по раз переконуємося, що християни, які зробили для цього світу чи не найбільше, належали водночас до тих, хто найбільше думав і про світ прийдешній. Самі апостоли, які поклали початок наверненню Римської імперії, великі люди, завдяки яким постало Середньовіччя, прихильники Євангельської Церкви в Англії, які причинилися до припинення работоргівлі, - усі вони залишили свій слід на землі власне тому, що їхні думки найбільше займало небо. Відколи ж християни перестали думати про прийдешній світ, успіхи їхні у цьому світі ставали щораз меншими і меншими. Прагни неба - здобудеш землю; прагни землі - не здобудеш ні землі, ні неба.

Просто християнство
#merechristianity
#простохристиянство
#адвентзЛьюїсом

Більшости з нас узагалі дуже важко прагнути "неба" як такого - ну, хіба що тією мірою, якою "небо" означає можливість знову побачитися з уже померлими друзями. Частково це можна пояснити тим, що нас до цього просто не привчили, адже вся наша освіта спрямована на те, щоб зосередити наші думки винятково на цьому світі. Ще одна причина полягає у тому, що навіть за наявности в нас непідробного прагнення неба ми просто неспроможні це прагнення розпізнати. По-справжньому навчившись зазирати у найсокровенніші глибини свого серця, більшість людей зізналася б, що прагне - і то дуже гостро - чогось такого, що у цьому світі здобути годі. Тут, звісно, дуже багато всього, що начебто й готове вже дати нам бажане, проте так ніколи до кінця цієї обіцянки й не дотримує. Прагнення, що здіймаються в нашій душі... насправді не може задовольнити жоден шлюб, жодні мандри, жодне навчання.

Просто християнство
#адвентзЛьюїсом

Бог неодмінно прийде. Мені тільки цікаво, чи ті, хто просить Його відкрито і безпосередньо втрутитися у справи нашого світу, цілком усвідомлюють, що трапиться, коли це таки відбудеться. Адже тоді настане кінець світу. Коли на сцену виходить автор, значить, уже по всьому – вистава скінчилася.

Гаразд, отже, Бог прийде; та який сенс заявляти про те, що ви – на Його боці, коли матеріяльний усесвіт навколо вже танути­ме і розвіюватиметься просто на очах, ніби сон?.. Адже цього разу Бог прийде вже не потай, а відкрито, і те видовище буде настільки приголомшливе, що сповнить кожну істоту або непереборною любов’ю, або непереборним жахом... То буде не час для вибору; то буде час, коли ми остаточно з’ясуємо, чий бік насправді обрали, байдуже, усвідомлювали це раніше чи ні. Зараз, сьогодні, цієї миті шанс зробити правильний вибір у нас ще є. Властиво, Бог і бариться, щоб дати нам цей шанс. Та вічно це не триватиме. Ми мусимо визначитися: так або ні..

Просто християнство
#адвентзЛьюїсом

У Біблії сказано, що всесвіт створено для Христа і що саме в Ньому має поєднатися все суще. Навряд чи комусь із нас до снаги збагнути, як усе це відбуватиметься в масштабах цілого всесвіту. Нам не відомо, що і хто живе (якщо взагалі живе) у тих його частинах, які віддалені від нашої Землі на мільйони миль. Зрештою, не знаємо навіть, як ці слова стосуються всього решта на самій Землі - усього, крім людини... Божий задум нам розкрито тільки тією мірою, якою він пов'язаний безпосередньо з нами...

Нам сказано тільки те, як можемо поєднатися з Христом ми, люди; як можемо стати частиною того дивовижного дарунка, що його молодий Князь усесвіту хоче піднести своєму Отцеві, - дарунка, яким є Він сам, а отже, й ми у Ньому. Лише для цього нас, власне, й створено. У Біблії ж можна знайти дивні, хвилюючі натяки на те, що після того, як ми долучимося до Христа, дуже багато всього у природі виправиться, знову стане таким, яким було задумане. Поганий сон закінчиться; настане ранок.

Просто християнство
#адвентзЛьюїсом

Бог створив нас, винайшов, як людина винайшла, приміром, двигун. Автомобіль сконструйований так, що працює на бензині, й ні на чому іншому належним чином не працюватиме. Людську ж "машину" Бог замислив так, що працювати вона може лише на Ньому самому. Адже саме Бог є тим паливом, яким має горіти наш дух, або ж тим харчем, що має наш дух живити. Інших варіянтів не існує. Тому немає сенсу просити Його зробити нас щасливими на якийсь інший, приємніший для нас манір, а не морочити голову релігією. Бог не може дати нам щастя і мир поза Ним самим. Нічого подібного поза Богом просто немає.

Просто християнство

#адвентзЛьюїсом
#merechristianity

Усе - і добре, і погане - ми, якщо можна так висловитися, підхоплюємо, ніби заразну хворобу, таку собі інфекцію. Якщо ви хочете зігрітися, то маєте стати біля вогню; якщо хочете намокнути - маєте ввійти у воду. Якщо прагнете здобути радість, силу, мир, вічне життя, то маєте наблизитися - а чи навіть увійти - туди, де все це є. Радість, сила, мир, вічне життя - це винагорода, що її Бог міг би, якби тільки захотів, просто вручити кожному. Це - велике джерело енергії і краси, яке б'є у самісінькому осередді дійсности. Якщо ви підійдете ближче, бризки вас намочать; зупинитеся віддалік - зостанетеся сухі. Якщо людина поєднана з Богом, то як же їй не жити вічно? І що залишається тому, хто від Бога відокремлений, як не зачахнути і померти?

Просто християнство

#merechristianity
#адвентзЛьюїсом

Мушу відволіктися, щоб поділитися хорошою новиною. Минулого тижня, під час молитви, я раптом усвідомив, що простив одній людині, якій намарно намагався простити понад тридцят літ. Намагався і молився, щоб простити. Коли ж це таки сталося – несподівано, наче в сусіда вимкнули нарешті радіо – моя перша думка була: «Як же ж це просто. Чому я ще сто років тому не пробачив?» Так багато речей йде легко лиш у ту мить, коли осилиш їх зробити. Але до того часу це абсолютно неможливо. Це як навчитися плавати. Місяцями жодні зусилля не помагають втриматися на воді, але наступає день, година, хвилина, після якої потонути майже неможливо. А ще мені здалося, що пробачити (жорстокість цієї людини) і бути прощеним (за свою образу) — це одне і те ж. «Пробачте, і вам буде прощено» звучить як угода... прощати і бути прощеним — це дві назви одного й того ж. Важливо, що залагоджено незгоду, і зробив це, ясна річ, великий Залагоджувач...

Листи до Малкольма
#адвентзЛьюїсом

...треба виробляти в собі навик віри. Перший крок - це визнати, що настрій у вас змінюється. Наступний крок: якщо вже ви прийняли християнство, то треба подбати про те, щоби щодня на якийсь час свідомо повертатися подумки до деяких найважливіших елементів християнського вчення. Тому-то щоденні молитви, читання релігійної літератури і відвідування церкви є невід'ємними елементами християнського життя. Нам слід повсякчас нагадувати собі, у що саме ми віримо. Адже ні ця віра, ні будь-які інші переконання не закріпляться в нас у голові назавжди автоматично. Їх треба живити. Якщо вже на те пішло, візьміть сто людей, які втратили віру в християнство, і поцікавтесь, скільки з них відійшли від віри під впливом вагомих аргументів. Хіба ж більшість не відходить поступово, крок за кроком?

Просто християнство
#merechristianity
#адвентзЛьюїсом

Гадаю, молитви, які нам здаються найгіршими, в очах Божих, мабуть, є найліпшими. Маю на увазі ті, які найменше підживлюються побожним трепетом, які йдуть найважче. Бо ж вони – майже цілком воля, походять з глибшого рівня, аніж почуття. У почуттях так багато насправді не нашого – такого, що походить, від погоди, від самопочуття та останньої прочитаної книги. Одне здається безсумнівним: не варто гнатися за яскравими моментами. Іноді здається, що Бог розмовляє з нами найбільш інтимно, коли застає нас, так би мовити, зненацька. Наші приготування до Його приходу, інколи дає протилежний ефект. Хіба ж Чарльз Вільямс якось не казав, що «жертовник часто треба збудувати в одному місці, аби вогонь із неба зішов у якомусь іншому»?

Листи до Малкольма
#адвентзЛьюїсом

...християнський підхід, можливий у будь-якому віці, полягає в тому, щоб довірити своє майбутнє Богу. Чому б так не зробити? До того ж майбутнє знаходиться у Божих руках незалежно від того, ввірили ми його Богу чи ні. Ніколи, ані у мирний час, ані воєнний, не ввіряйте своїх чеснот та щастя майбутньому. Щасливо працює лише той, хто ставиться до власних довготермінових планів дещо несерйозно, а в кожний момент життя здійснює працю “наче для Господа”. Насущний хліб – єдине, про що нам варто просити. Зараз – єдиний час, коли можемо здійснювати свої обов’язки та отримувати благодать.

Навчання під час війни
#адвентзЛьюїсом

Ми маємо жити відповідно до власних законів, а не природних. Ми повинні в особистому та громадському житті дотримуватись закону любові та поміркованості, навіть якщо він веде нас на вірну смерть, а не закону змагання та загарбництва, навіть якщо він видається необхідними для виживання. Адже наш духовний закон, поміж іншим, вимагає ніколи не ставити виживання понад усе – навіть виживання людського виду. Ми повинні засвоїти думку, що виживання людства та планети, а тим паче виживання країни, культури чи класу, не варте наших зусиль, якщо ми не здатні забезпечити його гідними та милосердними засобами.

...Ніщо з такою ж вірогідністю не знищить людство чи країну, як намір вижити за будь-яку ціну. Збереження цивілізації, найімовірніше, залежить від людей, які найбільше переймаються чимось іншим, а не цивілізацією. Землі найвідданіше служать ті, хто понад усе прагнуть Неба. Для людей найбільше роблять ті, хто люблять їх менше за Бога.

Про життя у ядерну добу
#адвентзЛьюїсом

Я не думаю, що життя на небесах схоже на гру чи танець несерйозністю. Але поки ми тут, в "долині сліз" серед турбот, тягарів, невиправданих надій, небесного можна сягнути в тих справах, які тут і тепер вважаються легковажними. Життя блаженних - довершення, де безмежна свобода і порядок добровільно примирені, найгнучкішим, витонченим і прекрасним способом. Чи знайдеш ти схожість цьому в наших "серйозних" справах, в повсякденному чи й тутешньому духовному житті? Ні, Малькольме. Тільки у дозвіллі, у хвилинах добрих веселощів ти знайдеш подібність. Танці і гра - легковажність і пустощі тут, бо їхнє природне місце не тут. Тут вони лише короткий перепочинок від життя, яке треба прожити. Але у цьому світі все вверх ногами. Те, що тут, продовжившись задовго, перетвориться в марноту, - лише подоба того, що в кращому світі є Довершенням довершень. На небесах радість - найсерйозніша справа.

Листи до Малькольма
#адвентзЛьюїсом

Гаразд, добрий і вірний рабе! ...в Царство Боже не увійти, коли не станеш як дитя; а дитина - хороша, не нахабна чи капризна - дуже і відкрито хоче, щоб її похвалили. Цього хоче й собака, навіть незалежний кіт! Те, що багато років мені здавалося смиренням, заважало мені побачити найсмиреннішу радість - радість собаки перед людиною, дитини перед батьком, учня перед вчителем, творіння перед Творцем. ненадовго, з самого початку...

І той, хто знає ту мить, може уявити собі, як спасенна душа взнає те, на що не могла і надіятися: Господь задоволений нею. Марнославство їй не загрожує, вона вже точно знає про велич своєї немочі; мить, яка звільняє її від приниження, звільняє також від гордині. Досконале смиріння звільняє від скромності. Якщо нами задоволений Бог, то і ми, в новому, не схожому на земний, сенсі, можемо бути задоволені собою. Мені скажуть, що немудро хотіти, щоб тебе погладили по голові. Може й немудро, але не хотіти - гордо, а не розумно.

Тягар Слави
#адвентзЛьюїсом