Що я читаю на книжковому каналі: "Серія «Родина Роялів» — історія, яка миттєво затягує і розпалює уяву!"

Що я бачу:

Дійсно розпалює уяву.

Сьогоднішня ніч була знову палка і я дуже сподіваюся, що з вами все гаразд.
Тому знову зробила підбірку зборів, яким довіряю, щоб задонатити і ділюся з вами:

-Постійний збір сестри на підтримку ППО (FPV i комплектуючі, звіти тут)

- Маленький збір татового побратима на ремонт авто для 2 роти 80 Дшбр(татова)

-Збір сестри Марі Ініч на машину для її підрозділу (сестри)

-Збір команди, яка займається ремонтом авто військових (звіти, фото-відео машин тут)

-Збір пані Тихої в імʼя її полеглого батька для його побратимів

Бережіть себе❤️‍🩹

Побудова кліфгенґерів на прикладі Коллінз та Сандерсона

За вихідні замахнула другу частину "Голодних ігор" і серйозно задумалася над питанням: чому при читанні "Трес зі смарагдового моря" кліфгенґери мене відверто дратували, але в Голодних іграх — ідеально виконували свою функцію подальшого залучення. Додумалася до пари теорій, якими тепер хочу поділитися.

Кліфгенґер — художній прийом у створенні сюжетної лінії (у літературі чи кіно), під час якої герой стикається зі складною дилемою або наслідками своїх чи чужих вчинків, але у цей момент оповідання обривається, таким чином, залишаючи розв'язку відкритою до появи продовження. Цей прийом часто використовують автори, щоб збільшити ймовірність того, що глядачі будуть зацікавлені у продовженні у надії дізнатися, чим закінчилася історія.

Перша і найочевидніша причина: побудова розділів.

Річ в тім, що в "Тресс" цілий розділ міг бути присвячений лору світу. Так, це був невеликий розділ, але він ніяк не рухав сюжет. І коли в кінці такого розділу, одним реченням закидувався "гачок", щоб я одразу бігла читати наступний розділ — це виглядало очевидним кліфгенґером.

В "Голодних іграх" кожен розділ рухає сюжет вперед. Навіть якщо більша частина тексту присвячена стражданням Катніс над своєю долею, там все одно буде щось, що рухає її далі подіями. Відповідно, раптові сюжетні повороти не виглядають такими неочікуваними.

Друга, менш очевидна причина: темп і настрій оповіді.

У "Тресс" оці маленькі кліфгенґери були як перемикачі швидкості. От команда плила собі морем, тоді бац — щось трапилося: бій, зрада, балакучий пацюк. В рамках сюжету це цілком обґрунтовано, але при читанні відчувається так ніби з пішого кроку я перейшла на поїздку мотоциклом по проспекту Берестейському, при чому, за секунду.

У "Іграх" кліфгенґери дуже рідко виступають тим, що міняє темп чи настрій оповіді. Частіше, вони нагнітають атмосферу, ескалюють конфлікт, але лише в дуже окремих випадках різко міняють темп і ніколи не міняють настрій. Через це вони менше виділяються.

Третя, найбільш глобальна причина: підводка до кліфгенґера.

Я не кажу, що абсолютно всі гачки у "Тресс" виникали раптово і без підводки, це була б брехня. Однак окремі, набільш дратуючі, були саме такими. Можливо, це особливість побічної історії світу, можливо стилістика автора, не можу судити, але мені це не сподобалося.

В Голодних іграх, були гачки в останніх розділах, які заклалися ще в перших. Щобільше, не так багато з них були реально неочікуваним поворотом сюжету: з перших сторінок зрозуміло, що в цій історії буде ставати гірше, цікаво лише яким чином. І такий підхід до побудови сюжету не може не викликати в мене захвату.

Підбиваючи підсумок, хочу наголосити: я не вважаю "Тресс" поганою книгою. Я буду її рекомендувати, мене потішив жіночо-піратський сеттінг, захопила краса оформлення книги. І я в жодному разі не порівнюю її з Голодними іграми повноцінно, бо це абсолютно різні історії. Втім, те як Сюзанна Коллінз робить саме кліфгенґери мені подобається на порядок більше, ніж як те саме робить Сандерсон.

Класний аналіз від пані Наталі 👆👆👆

До теми кліфгенґерів - мені дуже подобається, як це робить Бардуґо. Вона майстриня закінчувати розділи так, що одразу ж хапаєшся за наступний, і це дійсно виглядає виправдано й органічно. У себе я наслідую логіку "закінчувати розділ на найбільш неочікуваному повороті" - і воно прикольно працює.

Ну, власне... IT'S ALIVE 😱!

Взяла квитки на Київ на вихідні. Готую пальці, купую ручки.

it's coming...
✍️

Друзі, книги книгами, а русня і досі гній. Якщо є потреба і можливість конвертувати гнів у донати - нагадую про збір на протидронну рушницю KVERTUS. Там вже є половина банки, але треба ще 🙏 Загальна сума дуже повільно повзе до фінішу.

🫙https://send.monobank.ua/jar/2t5zSFNqRd

Боги-боги, вона справжня!
Не можу передати, що відчуваю. Все одночасно.

Не знаю, як таке сталось. Мить - бачу в якомусь каналі, що вийшов "Фамільяр" Бардуґо. Наступна мить - я на сайті Вівату перевіряю, чи є електронка. Ще мить - у мене знімаються гроші з картки.

Нічого не очікую, просто купую і читаю все, що пише ця жінка.

🫡 Звітую - підписала всі передзамовлення ✨