Вагалися, чи піднімати цю тему. Але цифри річ уперта. А іноді й промовиста.

Станом на 1 січня минулого, 2024 року (за даними обласних державних військових адміністрацій), релігійних громад УПЦ включно з монастирями, духовними навчальними закладами та парафіями в Україні нараховувалося 1️⃣1️⃣0️⃣0️⃣0️⃣.

10919, якщо бути зовсім точним. Дані містяться на сайті ДЕСС.

Іще раз.

11 тисяч релігійних громад УПЦ.

За минулий 2024 рік, знову ж таки, за даними ДЕСС, з УПЦ до ПЦУ перейшли 218 громад. Що вдвічі менше порівняно з попередніми 2023 та 2022 роком.

Тільки уявіть. Шалений тиск. Невпинна інформаційна кампанія. Постійні погрози (закриття парафій, мобілізації, обшуків та арештів).

А перехід парафій зменшується вдвічі.

• 2019 рік – 319 громад;
• 2020 рік – 30 громад;
• 2021 рік – 25 громад;
• 2022 рік – 496 громад;
• 2023 рік – 471 громад;
• 2024 рік – 218 громад.

З одного боку, це говорить про те, що метод тиску з українцями не працює. З іншого, очевидно, що державна релігійна політика не може бути такою — однобокою та дискримінаційною.

Але просто порахуйте, скільки реальних живих людей (виборців) стоять за цими 11 тисячами парафій.

І наскільки, зціпивши зуби й ніяк не огризаючись на опонентів, вони продовжують працювати задля підтримки країни в війні й перемоги України. Моральної перемоги передусім.

Бо коли ти знаєш, що не винен, але тебе не хочуть слухати, мовчки працювати, не зневірюючись, — це вже є перемогою над обставинами.
***
Державники тиснуть, а ми стоїмо😏
А ще робимо висновки, намагаємося виправляти ті перекоси, які мали місце в духовному житті, та доростати до імені справжніх Христових учнів.
Поки що, правда, не дуже ще виходить, але що неможливе людям, можливе Богові😊

Тримаймося, друзі. 200 переходів за складний 2024 рік — це символ. Може, впертості. А може, стійкості. Час покаже.

***
На світлинах вище — виключно герої наших публікацій, віряни та духовенство УПЦ, яке роками боронить Україну чи невпинно волонтерить.

Для нас, православних України, колядує ієромонах Парфеній з афонського монастиря Дохіар.
Отець Парфеній грек, з дитинства окормлявся у старця Григорія (Зуміса). Він любить Україну і дуже поважає нашого митрополита Онуфрія (власне, як і всі афоніти).
І так, колядку записано, звісно, не 25 грудня, а 7 січня, оскільки Свята Гора Афон, хоч і перебуває в юрисдикції Константинопольського патріарха, на новий стиль не переходила.

Продовжуються бійки довкола календарів. Але люди вперто не хочуть бачити декілька проблематичних пунктів цього питання.

1️⃣Чому так активно обговорюється календар, а не виконання Заповідей і правил Церкви?

Вибачте, коли питання календаря обговорюють люди, котрі гадають в ніч перед Різдвом, котрі святкують Купала і шукають обереги, котрі крадуть суспільні гроші, це виглядає як циркові клоуни обговорюють "фахово" хід нейрохірургічної операції.

Основа віри — Заповіді. Сам Спаситель сказав в Євангелії: «Хто любить Мене, той Заповіді Мої виконує», а ми, виконуючи апокаліптичне "але не покаються ні в крадіжках, ні у вбивствах, ані в чародійстві", вирішуємо питання церковного календаря.

2️⃣Ніякого "новоюліанського" календаря немає - є григориянський, католицький, календар.

Перехід на нього (що зробили по своїх причинах деякі, не всі, західні Православні Церкви) викликає проблему необхідністю користування обома календарями паралельно, оскільки по григориянському неможливо відраховувати Пасхалію згідно з апостольскими правилами. (Пасха може випадати на іудейську або навіть раніше, що суперечить правилам апостолів і історичності Воскресіння Христового).

Так, ті західні Церкви, які перейшли на григориянський календар, вимушені одночасно користуватися юліанським для визначення Пасхалії.

3️⃣Коли публікуєте фото з старих богослужбових книжок, не смішіть мою сивину - там згадується юліанський календар, навіть у греко-католицьких книжках.

4️⃣Саме Церква, соборним рішенням, має визначати календар, за яким їй жити, а не атеїсти-можновладці, котрі ще вчора переписували людей біля церков для доносів в КДБ.

Висновок: Не сваріться через дрібниці, а вирішуйте питання дійсно важливі для християнського життя, і як заповідав св. ап. Павло, "не будьте рабами людей" і зберігайте власний розум, власну совість і власну відповідальність. На Суді, на котрому встане кожен з нас, ніхто не отговориться словами «мені так сказала партія».

Протоієрей Сергій Аракелов

В Instagram чимало є відеороликів про те, як ТРЕБА молитися до святого сімейства і як швидко здійснюються молитви перед цією іконою.

Але є думка, що цей широко розповсюджений образ — блюзнірство і суперечить традиційній православній іконографії😳

«Сьогодні Церква вшановує святого праведного Йосипа, Обручника Діви Марії.

Нещодавно натрапив на текст англійською про нову, спотворену, іконографію цього святого: "Щодо єретичного і вкрай богохульного образу 'святого сімейства', то це сучасне нововведення, яке не має історичних прецедентів. Воно намагається показати святого Йосипа чоловіком, а не обручником, захисником Божої Матері.

Згідно з православною традицією, святого Йосипа ніколи не зображують подібним чином. В іконографії він завжди далеко від Святої Діви та Спасителя.

Наприклад, на іконі Різдва Христового він поміщений поза печерою і ніколи всередині. Ці речі важливі й несуть у собі важливий сенс і значення.

Зараз деякі іконописці намагаються спотворити й опошлити стосунки та призначення святого Йосипа по відношенню до Богородиці й Немовляти Христа.

Важливо, що святий Йосип, згідно з Переказом, був значно старший за Діву Марію, тому на іконах зображується сивочолим старцем. На нових же 'іконах' ми бачимо, що вони з Божою Матір'ю практично одного віку.

Як кажуть нам святі, мовчання дорівнює згоді. Якщо ви дійсно православний християнин, ви повинні як можете перешкоджати поширенню цього блюзнірського зображення"».

Взято з Fb-сторінки архієпископа Іони (Черепанова)

А є ще й така думка 💭
«У Європі, в усіх католицьких церквах, можна побачити скульптуру або зображення святого праведного Йосипа, який тримає на руках немовля Ісуса.
Пояснюється це тим, щоб звернути погляд вірян і спонукати їх до роздумів про Святе сімейство. І насамперед, можливо, навіть не про Богородицю, а саме про Йосипа Обручника як батька цього самого сімейства.

Це такий виховний хід, щоб нагадати про особливу роль батька в сім'ї.

У нас, на жаль, ця практика не прижилася.
І найфатальніше, що Йосип Обручник не тільки зараз, а й раніше ніколи не був такий відомий і шанований у нас, як у Європі.

І ось за це ми й розплатилися тим, що безбатьківщина стала загалом і в цілому природним явищем нашого, зокрема й церковного, життя.
Що в сім'ях або взагалі немає батька, або він є, але умовний, відносний. І це в нас дуже поширено, на відміну від європейських країн.

Я сам особисто бачив в Європі, як на недільну службу приходять сім'ї у повному складі – батько, мати та діти. У нашій практиці на служби приходять бабусі, мами з немовлятами та декілька чоловіків.

А в Євангелії ми бачимо, що коли в цей світ, який мріяв знищити Бога, Бог прийшов як беззахисне Немовля, довірене в руки по суті ще зовсім юної Діві Марії та Йосипу обручнику, ці дві людини змогли створити Божественному Немовляті на багато років таке життя у своїй сім'ї, щоб Йому там було добре.

І вони доклали всіх своїх сил, аби роки життя Божественного немовляти, а потім Божественного юнака зробити такими, щоб Він міг відчути Себе серед ворожого Йому світу в маленькому мікросвіті Своєї родини, в якій Його любили і шанували.

Адже це апофеоз батьківства — коли батьки не лише люблять своїх дітей, але й шанують, сприймаючи їх як творіння Боже, як Божий дар.

Сімʼя – це мала Церква. І лакмусовим папірцем духовного стану наших сімей є наші діти.
Якщо нашим дітям буде добре в наших сім'ях, то ми перемогли світ, хоча б на цьому рівні.

І нехай приклад Пресвятої Богородиці та Йосипа Обручника нас надихатимуть у цьому відношенні усі наступні роки».

Протоієрей Олександр Пономаренко

Сьогоднішнє Євангеліє нагадує нам про Ірода, який наказав убити всіх немовлят у Віфлеємі, прагнучи знищити обіцяного пророками Царя. Сила зла одразу повстала проти Немовляти, але Йосип з Марією, застережені ангелом, втекли до Єгипту.

Ці події перегукуються з нашим часом. У нашій країні війна. Як і Ірод, агресор не зупиняється перед вбивством дітей.

Багато наших співвітчизників стали біженцями. Але Христос теж знав, що таке гіркота вигнання. Тому Він — наша підтримка й утіха.

І кожен, хто сьогодні допомагає біженцям, допомагає Самому Христу.

Як і тоді, Господь закликає нас відповідати на Його любов. Ми пам’ятаємо праведників, які чекали Месію, вірили Йому та діяли за Його словом. Їхній приклад нагадує: спасіння можливе лише тоді, коли людина відкривається Богу.

Віра, смирення та дія — ось шлях, яким кожен із нас може наблизитися до Небесного Царства.

Зворушлива сьогоднішня проповідь — уже на YouTube-каналі Іонинського монастиря. Дивіться та надихайтеся різдвяним духом цих святих днів🙏

⬆⬆⬆«Отказ в бронировании священников УПЦ от мобилизации как попытка заставить их перейти в ПЦУ.

«СССР — самая свободная страна, коммунисты — самые пламенные борцы за свободу, никаких гонений в Советском Союзе нет». Эти игры мы уже проходили, кажется, но решили попробовать ещё раз.

Сегодня чиновники ДЕСС фактически прямо заявили, что вопрос брони священнослужителей или угрозы отправки их на фронт будет использоваться как средство давления.

Конечно, самые главные два пункта в этой новости — последние.

1. «Аффилиация». Карманные «эксперты» ДЕСС сами будут упорно и настойчиво доказывать какому-либо священнику УПЦ, будто он и его община «аффилированы» с РПЦ, даже если он будет это всячески отрицать. А значит, он или должен устранить признаки аффилиации (самый простой способ - перейти в ПЦУ), или... ну куда ещё должен отправиться агент ФСБ в рясе, как не на передовую? Если воевать не хотят украинские водители трамваев, то пусть воюют украинские священники (или российские агенты под видом священников?). Логично.

2. «Название». По порошенковскому закону, принятому во время создания ПЦУ в 2018 г., УПЦ и все ее приходы, монастыри и тп. обязаны были переименоваться в что-то типа РПЦвУ. Однако УПЦ выполнять такое требование отказалась.
Если какой-то приход УПЦ сейчас это сделает, он сразу и без всякой экспертизы попадёт под запрет. А если не сделает, значит, устав РО недействителен в плане названия и, следовательно, выход тот же — священника на передовую! Ведь у него официальное название общины нарушает порошенковский закон о переименовании.

PS. Андрій Смирнов, может, хватит играть комедию со «свободой совести»? пора бы вернуть ДЕСС историческое название: Совет по делам религий. Методы ведь у вас те же самые.

Fb-страница диакона Андрея Глущенко

Це важка і антилюдяна технологія — коли похорони захисників України перетворюються на засіб захоплення храмів УПЦ.

Спробуємо розказати трохи згодом про це докладніше.
А до цього відео влучний коментар залишила наша підписниця:

«Хочу прояснити, як відбувалось поховання героя Павла. Це було просто провокативне знущання з боку священників пцу, які просували ідею захоплення храму, прикриваючись патріотичними почуттями.

Крики, штовханина, матерливі слова поверх тіла воїна!
Мій розум не може осягнути, як люди, роблячи таке божевілля і відверте знущання, можуть потім казати, що хочуть молитись Богові. Якому Богові?
Мій Бог вчить мене любові та милосердю.

Болить, що люди, які не мають жодного відношення до нашої Церкви, не приступають до її Святих Таїнств, викрикували, що можуть вирішувати її долю.

Знаю, що як Господь перед розп’яттям розумів, що мусить здійснитись написане, так і ми кажемо, щоб творилась Його свята воля.
Але, молимось, щоб Він змінив думки людей, які йдуть проти нас, роблячи з нас ворогів».