Думи 🧐

​​Гуска заходить у бар, Ісус каже їй:
— О привіт, це ж мій друг що вміє все, але погано!
— Ем, що?
— Ну ти літаєш, плаваєш, ходиш але...
Гуска перебиває Ісуса.
— Ага, чув це раніше, по-перше, це генетична схильність, тому що я блять гуска.
Ісус перебиває:
— Окей, слухай, це просто жарт, вибач, я не хотів...
Гуска перебиває:
— А по-друге я б краще був гускою, ніж був повішеним на хресті хоч є буквально сином Всесильного Бога, ти, християнський кусок розп'ятого дегенеративного, романського... Соціуму.

В барі тиша. Хтось кашлянув.

—Хочеш випити?
—Так, 100 грам Єгеря, вибач, в мене був складний день
—Та це окей, що сталось?
—Важко пояснити, в мене відчуття ніби мене не існує, ніби я в чиїсь уяві чи написаний десь.
Реальність якась надто... Висковзаюча
—Вау, це... Глибоко.

—Чи не думаєш ти, що все це – одна велика ілюзія? Можливо, ніщо з того, що ми робимо, насправді не змінює нічого. Ми лікуємо людей, рятуємо світи, проповідуємо любов і мир, але… чи справді ми щось змінюємо? Чи просто відкладаємо неминуче?
Це ніби просто гра ймовірностей, гра атомів.
Люди шукають сенсу в хаосі, але Всесвіт нам цього не винний.
Ми намагаємось нав'язати структуру – магію, зміни, чудеса – але під усім цим – ентропія. Ентропія завжди перемагає.
Відповідно взагалі нічого не змінюється, це просто ще одне слово щоб сказати "розпад".
—Друже, є різниця між тим, щоб прийняти, що програєш, і тим, щоб взагалі не боротися.
Можливо, Всесвіт байдужий, звичайно. Але байдужість – це не те саме, що зло. Якщо ми є всім, чим ми маємо, тоді це буквально єдине світло...

В бар вривається оранжевий кіт:
—Всім стояти, це пограбування! Якщо хтось ворухнеться я прикінчу всіх на місці. Давайте мені рибу!
Ісус відповідає:
—Це веганський бар, тут немає з м'яса.
—Закрийся, ти не знаєш...
Гусь його перебиває:
—Чекай, це здається все не має значення.
—Закрийся, довгошийний!
—Ми не реальні.
—Що?
—Ми не реальні, де ми були перед тим як зайшли в бар?
—Ем.. А... Рибу! Рибу! Швидко! Мій рот. В мій рот, рибку.

І щойно ти дочитав, вони зникли, крім Ісуса, бо він завжди в наших серцях 🧐

www.tgoop.com/dumyUA/1562

1.2K viewsSep 28, 2024 at 13:23

​​Гуска заходить у бар, Ісус каже їй:
— О привіт, це ж мій друг що вміє все, але погано!
— Ем, що?
— Ну ти літаєш, плаваєш, ходиш але...
Гуска перебиває Ісуса.
— Ага, чув це раніше, по-перше, це генетична схильність, тому що я блять гуска.
Ісус перебиває:
— Окей, слухай, це просто жарт, вибач, я не хотів...
Гуска перебиває:
— А по-друге я б краще був гускою, ніж був повішеним на хресті хоч є буквально сином Всесильного Бога, ти, християнський кусок розп'ятого дегенеративного, романського... Соціуму.

В барі тиша. Хтось кашлянув.

—Хочеш випити?
—Так, 100 грам Єгеря, вибач, в мене був складний день
—Та це окей, що сталось?
—Важко пояснити, в мене відчуття ніби мене не існує, ніби я в чиїсь уяві чи написаний десь.
Реальність якась надто... Висковзаюча
—Вау, це... Глибоко.

—Чи не думаєш ти, що все це – одна велика ілюзія? Можливо, ніщо з того, що ми робимо, насправді не змінює нічого. Ми лікуємо людей, рятуємо світи, проповідуємо любов і мир, але… чи справді ми щось змінюємо? Чи просто відкладаємо неминуче?
Це ніби просто гра ймовірностей, гра атомів.
Люди шукають сенсу в хаосі, але Всесвіт нам цього не винний.
Ми намагаємось нав'язати структуру – магію, зміни, чудеса – але під усім цим – ентропія. Ентропія завжди перемагає.
Відповідно взагалі нічого не змінюється, це просто ще одне слово щоб сказати "розпад".
—Друже, є різниця між тим, щоб прийняти, що програєш, і тим, щоб взагалі не боротися.
Можливо, Всесвіт байдужий, звичайно. Але байдужість – це не те саме, що зло. Якщо ми є всім, чим ми маємо, тоді це буквально єдине світло...

В бар вривається оранжевий кіт:
—Всім стояти, це пограбування! Якщо хтось ворухнеться я прикінчу всіх на місці. Давайте мені рибу!
Ісус відповідає:
—Це веганський бар, тут немає з м'яса.
—Закрийся, ти не знаєш...
Гусь його перебиває:
—Чекай, це здається все не має значення.
—Закрийся, довгошийний!
—Ми не реальні.
—Що?
—Ми не реальні, де ми були перед тим як зайшли в бар?
—Ем.. А... Рибу! Рибу! Швидко! Мій рот. В мій рот, рибку.

І щойно ти дочитав, вони зникли, крім Ісуса, бо він завжди в наших серцях 🧐

BY Думи 🧐