tgoop.com/everydaywtf/1347
Last Update:
Андрій Курков, «Сірі бджоли»
До кожної книги я підходжу зі здоровою долею скептицизму. Це дозволяє мені не будувати завищені очікування, а книзі — мене здивувати (або ні). З “Сірими бджолами” Андрія Куркова я зробила ще жорсткіше: перед тим як зануритися в текст, я прочитала всі негативні відгуки на Goodreads, особливо від українських читачів. І хоча ці коментарі мене трошки налякали, вони ж змусили мене дати роману шанс і подивитися, чи знайду я ту саму «вату».
Ця книга розповідає історію Сергійовича, жителя “сірої зони” в Донецький області — території на межі війни та миру, де життя майже зупинилося. Сергійович залишився єдиним мешканцем свого села, окрім давнього ворога дитинства — Пашки, який співпрацює з окупантами за пайки й рублі. Сам Сергійович, колишній інспектор на шахті, після отримання інвалідності знайшов свій порятунок у бджільництві. І, в принципі, тільки про бджіл своїх і думає.
Сергійович на початку виглядає інертним і байдужим до війни, але зустріч з українським військовим стає каталізатором повільної, але глибокої внутрішньої трансформації. Кожен його крок, кожна думка та дія — це шлях від індиферентного існування до усвідомлення своєї української ідентичності. Але не очікуйте тут ура-патріотизму, це скоріш таке тихе і спокійне усвідомлення.
Я не розумію, як саме деякі коментатори читали цю книгу і не побачили цю трансформацію: і епізод з весільним сервізом, і декомунізація вулиці, і допомога українському військовому, і постійні смски «живий?», і багато чого ще. Також тут досить яскраво показано, що відбувається з кримськими татарами в Криму.
Особисто мені сподобався роман, а також я дуже прикипіла і до Петра, і до Сергійовича. Він (роман) змусив мене замислитися, сперечатися, сміятися, сумувати, співчувати. Але, врешті решт, залишив приємний післясмак.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
BY ЩЯЧ: літературний снобізм
Share with your friend now:
tgoop.com/everydaywtf/1347