У покійному твітері сьогодні знову був срач про колядування (раптово зʼясувалось, що не скрізь в Україні збереглися традиції співати різдвяні пісні).
Згадалась справедливо забута українська трилогія «Дума про Ковпака» (1973-1976) про одіссею найвідомішого українського партизана Другої Світової. Наш «Гобіт, або Туди і звідти». Власне тільки іронічно, а ще дослідницьки, це кіно і можна зараз дивитись.
Загалом це слабка, дубова, неталановита пропагандистська робота від Тимофія Левчука, людини, яка багато в чому відповідальна за культивування посередності і сірості на студії Довженка і в українському кіно. Саме він був багаторічним (1963-1987) першим секретарем Спілки кінематографістів України.
Але в кожній частині «Думи» є момент-два, що справляють враження. У другому фільмі трилогії, «Бурані», це несподівана різдвяна сцена. Перед боєм з німцями Ковпак приймає дітей-колядників, які співають «Добрий вечір тобі, пане господарю».
Спантеличений глядач у кінці першого куплету розуміє, що народився не «Син Божий», а «Світ Новий». Ще ми помічаємо 5-кутну зірку, а не традиційну. Згодом від співу нас починають відволікати діалоги, але нам вдається розчути «А що перший празник – Наше Визволення!» замість Різдва.
Наче ось тобі і цензура, та дуже дивна — заміни ж насправді не змінюють сенсу колядки. Народження Христа відповідає народженню Нового світу і навіть Визволенню.
І от цікаво, чи це випадок, коли черговий раз більшовизм не соромився перебирати і адаптувати різні релігійні практики і традиції у своїх інтересах. Чи це та стьожечка, про яку писав колись Микола Куліш у «Патетичній сонаті» (1929):
«Я вже думаю, чи не запропонувати таке: на жовто-блакитному — "Хай живе радянська", хай уже буде й соціалістична, аби тільки українська республіка. Або ж так: на червоному дві стьожечки вшити: жовту й блакитну... (Думає).»
Згадалась справедливо забута українська трилогія «Дума про Ковпака» (1973-1976) про одіссею найвідомішого українського партизана Другої Світової. Наш «Гобіт, або Туди і звідти». Власне тільки іронічно, а ще дослідницьки, це кіно і можна зараз дивитись.
Загалом це слабка, дубова, неталановита пропагандистська робота від Тимофія Левчука, людини, яка багато в чому відповідальна за культивування посередності і сірості на студії Довженка і в українському кіно. Саме він був багаторічним (1963-1987) першим секретарем Спілки кінематографістів України.
Але в кожній частині «Думи» є момент-два, що справляють враження. У другому фільмі трилогії, «Бурані», це несподівана різдвяна сцена. Перед боєм з німцями Ковпак приймає дітей-колядників, які співають «Добрий вечір тобі, пане господарю».
Спантеличений глядач у кінці першого куплету розуміє, що народився не «Син Божий», а «Світ Новий». Ще ми помічаємо 5-кутну зірку, а не традиційну. Згодом від співу нас починають відволікати діалоги, але нам вдається розчути «А що перший празник – Наше Визволення!» замість Різдва.
Наче ось тобі і цензура, та дуже дивна — заміни ж насправді не змінюють сенсу колядки. Народження Христа відповідає народженню Нового світу і навіть Визволенню.
І от цікаво, чи це випадок, коли черговий раз більшовизм не соромився перебирати і адаптувати різні релігійні практики і традиції у своїх інтересах. Чи це та стьожечка, про яку писав колись Микола Куліш у «Патетичній сонаті» (1929):
«Я вже думаю, чи не запропонувати таке: на жовто-блакитному — "Хай живе радянська", хай уже буде й соціалістична, аби тільки українська республіка. Або ж так: на червоному дві стьожечки вшити: жовту й блакитну... (Думає).»
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Український перебудовний сюр у дешевому телевізійному двосерійному форматі — «Далі польоту стріли» (1990).
Херсонщина, незрозумілий сюжет і мотивації героїв, взаємопроникнення реальностей, Лесь Сердюк і Ніна Матвієнко на другому плані, Пінк Флойд у саундтреці і козлячі яйця у меню.
Топове гілті плеже. Маст сі.
Херсонщина, незрозумілий сюжет і мотивації героїв, взаємопроникнення реальностей, Лесь Сердюк і Ніна Матвієнко на другому плані, Пінк Флойд у саундтреці і козлячі яйця у меню.
Топове гілті плеже. Маст сі.
Вперше відвідав Запоріжжя. Показували українську анімацію. Говорили про її історію, пропаганду і цензуру. Аудиторія дуже зацікавлена і вдячна.
Подумалось, що Запоріжжя за кращих часів має бути другою анімаційною столицею України. Тут народився і надихався автор серії «Як козаки…» Володимир Дахно (трохи дивує, чому у місті досі нема вулиці його імені). Тут є Дніпрогес, який був героєм перших українських анімаційних агіток. Можливо, якщо місцевому ZIFF (Запорізький міжнародний кінофестиваль) надати саме анімаційної спеціалізації, він матиме більший резонанс.
А поки: Грай, Тур і Око з нами, Мікі Маус — під ногами.
Подумалось, що Запоріжжя за кращих часів має бути другою анімаційною столицею України. Тут народився і надихався автор серії «Як козаки…» Володимир Дахно (трохи дивує, чому у місті досі нема вулиці його імені). Тут є Дніпрогес, який був героєм перших українських анімаційних агіток. Можливо, якщо місцевому ZIFF (Запорізький міжнародний кінофестиваль) надати саме анімаційної спеціалізації, він матиме більший резонанс.
А поки: Грай, Тур і Око з нами, Мікі Маус — під ногами.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Вчора вдруге переглянув «Ля Палісіаду», один з найважливіших українських фільмів минулого року.
«Ля Палісіаду» потрібно дивитись мінімум тричі, тому попереду через деякий час ще один перегляд.
А поки тримайте настроєве відео.
«Ля Палісіаду» потрібно дивитись мінімум тричі, тому попереду через деякий час ще один перегляд.
А поки тримайте настроєве відео.
Хочеться, щоб пости у цьому каналі зʼявлялись частіше.
Наприклад, про Сільвестра Сталоне і сексуальну революцію у Києві, яка так і не відбулася (майдан 0.5??).
«Кінокурʼєр», квітень-травень 1993 року.
Наприклад, про Сільвестра Сталоне і сексуальну революцію у Києві, яка так і не відбулася (майдан 0.5??).
«Кінокурʼєр», квітень-травень 1993 року.
Один з патчів, які мені зробила дружина, тепер у Майкла Дугласа!
Якщо хочете такий самий, можете взяти участь у благодійному розіграші на підтримку Довженко-Центру за посиланням.
Якщо хочете такий самий, можете взяти участь у благодійному розіграші на підтримку Довженко-Центру за посиланням.
Полюючи на кіноплівки для Довженко-Центру (купуючи їх у приватних колекціонерів), я з часом став власником кількох фільмокопій. Наприклад, Центру фільм не підійшов, бо у колекції є плівка у кращому стані.
Взагалі, у Центрі є свій (ВЕЛИЧЕЗНИЙ) перелік того, що треба відсканувати у першу чергу, а скрутні часи і умови, в яких зараз працює інституція, цьому аж ніяк не сприяють. Тому замість того, щоб повертати плівки старим чи шукати нових власників, я вирішив сам зайнятися їх оцифруванням. Сам — це знайти людей і заплатити, звісно.
Сьогодні отримав перший результат. Оцифровано фільмокопію анімації "Різдвяна казка" (1993, реж. Анатолій Трифонов). Для порівняння прикладаю кадри з цифрової копії, яка роками була доступна у мережі з логотипами каналів ТЕТ, Гамма і російської Столицы.
Попри те, що знайдена плівка з втратою кольору і пошкодженнями, дуже задоволений і натхненний продовжувати далі. Усі оцифровані фільми будуть передані Центру і, сподіваюсь, показані на його майданчиках, онлайн чи офлайн.
Взагалі, у Центрі є свій (ВЕЛИЧЕЗНИЙ) перелік того, що треба відсканувати у першу чергу, а скрутні часи і умови, в яких зараз працює інституція, цьому аж ніяк не сприяють. Тому замість того, щоб повертати плівки старим чи шукати нових власників, я вирішив сам зайнятися їх оцифруванням. Сам — це знайти людей і заплатити, звісно.
Сьогодні отримав перший результат. Оцифровано фільмокопію анімації "Різдвяна казка" (1993, реж. Анатолій Трифонов). Для порівняння прикладаю кадри з цифрової копії, яка роками була доступна у мережі з логотипами каналів ТЕТ, Гамма і російської Столицы.
Попри те, що знайдена плівка з втратою кольору і пошкодженнями, дуже задоволений і натхненний продовжувати далі. Усі оцифровані фільми будуть передані Центру і, сподіваюсь, показані на його майданчиках, онлайн чи офлайн.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Фрагмент публікую зараз, але це вам на перший сніг.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
До ювілею Володимира Денисенка (95 років у січні) оцифровував його маловідомий фільм "Женці" 1978 року.
"Маловідомим" кіно стало, як це часто буває, через відсутність цифрової копії і показів по ТБ. У свій час за рік прокату фільм подивилось більше 16 млн глядачів. Згодом Денисенко за нього отримав Шевченківську премію, обійшовши "Думу про Ковпака" Тимофія Левчука, епічну трилогію про партизанський рух в Україні часів Другої світової.
Левчук, найбільш нагороджуваний і наближений до партії режисер, патріарх українського радянського кіно, поступився, за словами кінознавця Любомира Госейка, "найдовшій рекламі комбайна Нива" від Денисенка, режисера, який після розгрому "Осяяння" (1971), припинив творчі пошуки і експерименти.
Пізніше напишу про кіно детальніше, а поки тримайте фрагмент сцени весілля, яким відкривається фільм. Оператор Микола Кульчицький, композитор Володимир Губа.
Сканування відбувалось з не дуже якісної російської прокатної фільмокопії. Негатив (фільм знімався на 70 мм) знаходиться в Росії.
"Маловідомим" кіно стало, як це часто буває, через відсутність цифрової копії і показів по ТБ. У свій час за рік прокату фільм подивилось більше 16 млн глядачів. Згодом Денисенко за нього отримав Шевченківську премію, обійшовши "Думу про Ковпака" Тимофія Левчука, епічну трилогію про партизанський рух в Україні часів Другої світової.
Левчук, найбільш нагороджуваний і наближений до партії режисер, патріарх українського радянського кіно, поступився, за словами кінознавця Любомира Госейка, "найдовшій рекламі комбайна Нива" від Денисенка, режисера, який після розгрому "Осяяння" (1971), припинив творчі пошуки і експерименти.
Пізніше напишу про кіно детальніше, а поки тримайте фрагмент сцени весілля, яким відкривається фільм. Оператор Микола Кульчицький, композитор Володимир Губа.
Сканування відбувалось з не дуже якісної російської прокатної фільмокопії. Негатив (фільм знімався на 70 мм) знаходиться в Росії.