Telegram Web
Наступний фільм «Вечір на Івана Купала» – алегорична історія України, був знятий з екрану рішенням міністра культури СРСР Романова і покладений на полицю на 18 років.

таке можна прочитати в українській вікіпедії та на десятках сайтів починаючи з 2010 року.

газета "День" в 2016 році писала наступне:

Та вже перші дві режисерські роботи, «Криниця для спраглих» (1965) і «Вечір на Івана Купала» (1968), було заборонено — першу зі скандалом і постановою ЦК Компартії України, другу — куди тихіше, від чого легше не робилось...

це я зараз намагаючись дізнатись трохи більше про цю заборону, щоб поділитися з вами.

з цікавого: міністрами СРСР і УРСР в той час були Єкатерина Фурцева (з 1960 по 1974) і Ростислав Бабійчук (з 1954 по 1971). в УРСР був також міністр Олексій Романовський з 1973 по 1977 роки. ніякого Романова.

ще знайшов таку картинку з журналу "Новости экрана" за 1968 рік. теж трохи суперечить, як на мене, тихій забороні.

триматиму вас в курсі.
як і передбачав(дивіться вище пост про фальшиві спогади Іллєнка), джерелом дезінформації є сам режисер. ось фрагмент з його автобіографії у книзі "За українську Україну" 2005 року. бонусом історія (дуже імовірно вигадана) про Венеційський кінофестиваль. про книгу теж якось напишу.
неіснуючий міністр Романов стверджує, що фільм "Вечір на Івана Купала" не існує. це навіть красиво!
обкладинка. видавництво МАУП. крім вигаданих історій також присутній антисемітизм.
прорекламую спін-офф екс_довженка, де я збираю заставки і титри з назвами фільмів Київської кіностудії
Лісова пісня, 1961
реж. Віктор Івченко
Підписуйтесь на канал Довженко-центру. Я тепер і там🧐
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Дівчинка та зайці, 1985
реж. Алла Грачова
Київнаукфільм
Цікавий і несподіваний факт: зайців у мультфільмі озвучував Богдан Бенюк (він і Анатолій Хостікоєв у журналі «Кіно-Театр», 5, 1996 рік)
У твітері я розігрую топовий колекційний блю-рей "Колір граната" Сергія Параджанова. Усі кошти від розіграшу підуть у фонд Сергія Притули.

Це британське видавництво. Сет складається з двох дисків і буклету на 120 сторінок, до яких входять дві версії фільму, "Київські фрески", відреставровані за участі Довженко-Центру, та купу цікавих допматеріалів. Тираж вже закінчився, тому зараз таке видання можна придбати на амазоні чи ібей, де це коштуватиме біля 70 євро, а то і більше.

Як це працює?

- ви скидаєте 100 грн або кратну суму в банку за посиланням
- згідно внеску вас записують відповідну кількість разів в учасники (100 грн - один раз, 500 грн - п'ять разів)
- серед учасників рандомайзером у неділю в стрімі розіграємо "Колір граната"
- банка іде у фонд Притули

Зараз у банці вже 6500 грн. Долучайтесь і поширюйте. Чим більше грошей, тим більше добрих справ і смерті ворогам.

АПД. Вже 17900 грн🔥🔥🔥
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Отже, поціновувачі творчості Сергія Параджанова зібрали 27 000 грн, я округлив до 30 000 грн і перерахував це у фонд Сергія Притули.

Переміг у розіграші Василь К., який задонатив 6600 грн. З чим його і вітаю, а всім - дякую за участь і шери!
Євгенія Василівна і Саша їдуть дивитись "Барбі".

Студіо Канал та Крітеріон відреставрували в 4К "Довгі проводи" та "Короткі зустрічі" Кіри Муратової. З 18 вересня у продажі.

П.С. Канал повертається до життя. Сподіваюсь, більш-менш регулярного.
Серед чисельних міфів українського кіно (Оскар «Радуги» Донського, Бафта «Тіней забутих предків» Параджанова, майже Венеційський Золотий лев «Вечора на Івана Купала» Іллєнка та інші) маю нового «улюбленця».

«Американський астронавт Нейл Армстронг після перегляду фільму «Білий птах з чорною ознакою» зізнався, що готовий знову летіти на Місяць, та лише з Іваном…», — так починається стаття, присвячена Івану Миколайчуку, у журналі «Радянська жінка» 1991 року.

У цих ніякових вигадках («міф» такий собі евфемізм) — болісне прагнення світового визнання заднім числом, коли тебе роками не пускали на престижні світові фестивалі та кіномайданчики.
Вчора подивився короткометражку «Єгипетський гусак» (1980). Рідкісна подія — оповідання українського (!) автора було екранізоване українською (!!) на Одеській кіностудії (!!!).

У фільмі співає Ніна Матвієнко, композитором виступає видатний Володимир Губа (фільми Осики і Наталії Мотузко, купа анімації та іншого), художник-постановник — Енріке Родрігес («Довгі проводи»).

Відкриття фільму — акторка Ніна Колчіна. Вона грає вчительку, якій герой-школяр продає журавля, як єгипетського гусака. За це з неї, городської, сміється все село.

Молода акторка виглядає як Міа Ферроу на шляху до перетворення в Іванну Сахно. У 1980 році Колчіна саме закінчила Карпенка-Карого. Далі знялась в кількох помітних фільмах та згодом, судячи з інформації в мережі, переїхала в Штати.
Богдан Ступка на кіноплакаті до фільму «Осяяння», забутого представника нашого поетичного кіно.

Українську версію фільму Кіностудія Довженка цього року передала Довженко-Центру (з ініціативи ДЦ, звісно). Цікаво, скільки зараз живих людей бачили «Осяяння»? Кілька сотень? Кілька тисяч? Після обмеженого прокату 1972 року фільм просто перестав існувати, а це робота одних з найцікавіших українських режисера, оператора і актора (Денисенко, Трушковський, Ступка). Дуже сподіваюсь на перший за 50 років цифровий скан до кінця 2023.
2025/07/08 02:31:28
Back to Top
HTML Embed Code: