🇺🇦 У СЕЛІ ЯРОСЛАВИЧІ ПОПРОЩАЛИСЬ З ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ РОМАНОМ ТОКАРСЬКИМ
“Немає більшої любові за ту, якщо хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. 15:13).
5 грудня 2024 року скорбота спіткала громаду села Ярославичі Млинівського благочиння Рівненської єпархії. У місцевому храмі відспівали воїна, старшого стрільця-оператора Романа Віталійовича Токарського, 1997 року народження. Захисник України загинув на Донеччині, виконуючи бойове завдання у складі 2-го штурмового взводу 4-ї штурмової роти. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, бойові побратими, жителі громади, а також сестри Вознесенського скита Городоцького монастиря.
Чин відспівування у Різдво-Богородичному храмі села Ярославичі, де Роман з дитинства був паламарем, очолив благочинний Млинівського благочиння прот. Василій Іванейко у співслужінні настоятеля храму прот. Миколая Боровського та прибулого духовенства. Службу супроводжував місцевий хор.
Напередодні, у м. Рівне, чин літії за спокій душі воїна звершив його духовний наставник прот. Олег Кочубей.
Ціною власного життя Роман здійснив найбільший подвиг – віддав своє життя за мир і цілісність нашої держави.
Роман Токарський назавжди залишиться у пам’яті громади як православний християнин, щирий патріот своєї землі та людина з великим серцем і високими моральними принципами.
Рівненська єпархія висловлює глибоке співчуття матері воїна, яка виховала справжнього героя, та молиться за упокій його душі.
Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою...
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/u-seli-yaroslavychi-poproshchalys-z-polehlym-voyinom-romanom-tokarskym/
“Немає більшої любові за ту, якщо хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. 15:13).
5 грудня 2024 року скорбота спіткала громаду села Ярославичі Млинівського благочиння Рівненської єпархії. У місцевому храмі відспівали воїна, старшого стрільця-оператора Романа Віталійовича Токарського, 1997 року народження. Захисник України загинув на Донеччині, виконуючи бойове завдання у складі 2-го штурмового взводу 4-ї штурмової роти. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, бойові побратими, жителі громади, а також сестри Вознесенського скита Городоцького монастиря.
Чин відспівування у Різдво-Богородичному храмі села Ярославичі, де Роман з дитинства був паламарем, очолив благочинний Млинівського благочиння прот. Василій Іванейко у співслужінні настоятеля храму прот. Миколая Боровського та прибулого духовенства. Службу супроводжував місцевий хор.
Напередодні, у м. Рівне, чин літії за спокій душі воїна звершив його духовний наставник прот. Олег Кочубей.
Ціною власного життя Роман здійснив найбільший подвиг – віддав своє життя за мир і цілісність нашої держави.
Роман Токарський назавжди залишиться у пам’яті громади як православний християнин, щирий патріот своєї землі та людина з великим серцем і високими моральними принципами.
Рівненська єпархія висловлює глибоке співчуття матері воїна, яка виховала справжнього героя, та молиться за упокій його душі.
Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою...
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/u-seli-yaroslavychi-poproshchalys-z-polehlym-voyinom-romanom-tokarskym/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
У СЕЛІ ЯРОСЛАВИЧІ ПОПРОЩАЛИСЬ З ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ РОМАНОМ ТОКАРСЬКИМ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- “Немає більшої любові за ту, якщо хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. 15:13).
☝️ Вчора молитва, сьогодні — бенкет: про зміну духу Трапезного храму
Трапезний храм, який протягом століть був святим місцем, наповненим молитвою, духовним співом та богослужіннями православних християн, сьогодні кардинально змінив свій дух. Там, де колись підносилися до Бога слова молитов і звучали псалми, тепер проходять бенкети, концерти, а зі амвона лунають промови, зокрема й президентські.
Цей простір був не просто архітектурним надбанням — це місце духовного життя, де покоління християн збиралися для Літургії, спільної молитви й єднання з Богом. Тепер його первісне призначення відходить на другий план.
Чи не варто нам замислитися над тим, щоб поважати історію та духовну цінність таких місць? Молитва і богослужіння залишають незримий відбиток, і втрата цього духу змінює не лише простір, а й нашу культуру та духовну ідентичність.
Трапезний храм, який протягом століть був святим місцем, наповненим молитвою, духовним співом та богослужіннями православних християн, сьогодні кардинально змінив свій дух. Там, де колись підносилися до Бога слова молитов і звучали псалми, тепер проходять бенкети, концерти, а зі амвона лунають промови, зокрема й президентські.
Цей простір був не просто архітектурним надбанням — це місце духовного життя, де покоління християн збиралися для Літургії, спільної молитви й єднання з Богом. Тепер його первісне призначення відходить на другий план.
Чи не варто нам замислитися над тим, щоб поважати історію та духовну цінність таких місць? Молитва і богослужіння залишають незримий відбиток, і втрата цього духу змінює не лише простір, а й нашу культуру та духовну ідентичність.
📣ПРОПОВІДЬ У ДЕНЬ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні Церква Христова вшановує пам’ять святої великомучениці Катерини. З подивом ми читаємо, дорогі браття і сестри, про її життя, особливо коли порівнюємо його з життям молодих людей нашого часу.
Коли гонитель імператор Максиміан відвідав Олександрію, місто, в якому жила великомучениця Катерина, дочці намісника було близько 20 років. Уже в той час багато жителів Олександрії були таємними християнами, навіть дружина намісника, який мав би проводити язичницьку політику імператора, була таємною християнкою. Саме вона виховала свою дочку у вірі та прищепила їй таке сильне почуття віри, що коли все місто разом із імператором приносило жертви ідолам, дівчина відкрито сповідувала свою віру перед ним.
Переляканий імператор був здивований почутим. Слова Катерини були мудрими та сильними, адже вона мала від Бога великий дар красномовства. Вражений її розумом і красою, Максиміан намагався схилити її до відступництва обіцянками багатства та слави. Він навіть хотів узяти її до Риму. Але великомучениця відмовилася і з ще більшою ревністю сповідувала свою віру в Господа.
Чому ж Катерина зробила цей, здавалося б, безумний крок, знаючи, що її чекають муки? Вона могла б уникнути переслідувань, залишившись таємною християнкою, але обрала шлях мучеництва, свідомо жертвуючи своїм життям заради Христа.
З погляду сучасного світу, її вчинок здається безумством. Катерина мала все для щасливого життя: багатство, положення в суспільстві. Але вона не просто відмовилася від цього, а й прийняла смерть разом із тими, кого спалювали на вогнищах за віру.
Що ж дало їй сили? Жодна філософія чи світська теорія не дає такої рішучості перед лицем фізичних мук. Катерина мала досвід живого спілкування з Богом. Для неї Христос був найбільшою цінністю, як пише апостол Павло: “Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання” (Флп. 1:21).
Саме Христос давав їй радість, мир і довготерпіння, що перевершували всі земні блага. Її вірність Богу, навіть перед обличчям смерті, засвідчила присутність Божої благодаті в її житті.
Життя святої великомучениці є для нас прикладом, адже й сьогодні світ пропонує нам безліч спокус: гроші, владу, кар’єру, матеріальні блага. Часто ми намагаємося поєднувати віру і світські прагнення. Але Катерина показує, що справжня вірність Христу вимагає жертовності. Її скарбом був Христос, а не земні блага.
Сам Бог дав їй силу духу, яка підтримувала її під час мук. Тому ми через 16 століть згадуємо її як генія духу, духовну героїню.
У честь святої Катерини будували храми, називали міста й села, щоб її молитвами укріплювалися всі, хто прагне жити з Богом.
Навчімося у цієї тендітної, але непереможної мучениці жити без страху в небезпечному світі.
Навчімося очікувати всього з вірою, боячись лише одного — втратити любов і віру в Бога.
Свята великомученице Катерино, моли Бога за нас! Допоможи пройти всі скорботи, незгоди й спокуси, укріплюючись у силі духу.
У терпінні й вірі спасімо свої душі, бо, як каже прп. Серафим Саровський: “Стяжи дух мирний, і навколо тебе спасуться тисячі”.
Хай береже нас Господь і Пресвята Богородиця молитвами святої великомучениці Катерини! Амінь.
Автор: прот. Андрій Олійник, настоятель Свято-Трїцької церкви
с. Дружба, Радивилівського благочиння
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/propovid-u-den-svyatoyi-velykomuchenytsi-kateryny/
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Сьогодні Церква Христова вшановує пам’ять святої великомучениці Катерини. З подивом ми читаємо, дорогі браття і сестри, про її життя, особливо коли порівнюємо його з життям молодих людей нашого часу.
Коли гонитель імператор Максиміан відвідав Олександрію, місто, в якому жила великомучениця Катерина, дочці намісника було близько 20 років. Уже в той час багато жителів Олександрії були таємними християнами, навіть дружина намісника, який мав би проводити язичницьку політику імператора, була таємною християнкою. Саме вона виховала свою дочку у вірі та прищепила їй таке сильне почуття віри, що коли все місто разом із імператором приносило жертви ідолам, дівчина відкрито сповідувала свою віру перед ним.
Переляканий імператор був здивований почутим. Слова Катерини були мудрими та сильними, адже вона мала від Бога великий дар красномовства. Вражений її розумом і красою, Максиміан намагався схилити її до відступництва обіцянками багатства та слави. Він навіть хотів узяти її до Риму. Але великомучениця відмовилася і з ще більшою ревністю сповідувала свою віру в Господа.
Чому ж Катерина зробила цей, здавалося б, безумний крок, знаючи, що її чекають муки? Вона могла б уникнути переслідувань, залишившись таємною християнкою, але обрала шлях мучеництва, свідомо жертвуючи своїм життям заради Христа.
З погляду сучасного світу, її вчинок здається безумством. Катерина мала все для щасливого життя: багатство, положення в суспільстві. Але вона не просто відмовилася від цього, а й прийняла смерть разом із тими, кого спалювали на вогнищах за віру.
Що ж дало їй сили? Жодна філософія чи світська теорія не дає такої рішучості перед лицем фізичних мук. Катерина мала досвід живого спілкування з Богом. Для неї Христос був найбільшою цінністю, як пише апостол Павло: “Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання” (Флп. 1:21).
Саме Христос давав їй радість, мир і довготерпіння, що перевершували всі земні блага. Її вірність Богу, навіть перед обличчям смерті, засвідчила присутність Божої благодаті в її житті.
Життя святої великомучениці є для нас прикладом, адже й сьогодні світ пропонує нам безліч спокус: гроші, владу, кар’єру, матеріальні блага. Часто ми намагаємося поєднувати віру і світські прагнення. Але Катерина показує, що справжня вірність Христу вимагає жертовності. Її скарбом був Христос, а не земні блага.
Сам Бог дав їй силу духу, яка підтримувала її під час мук. Тому ми через 16 століть згадуємо її як генія духу, духовну героїню.
У честь святої Катерини будували храми, називали міста й села, щоб її молитвами укріплювалися всі, хто прагне жити з Богом.
Навчімося у цієї тендітної, але непереможної мучениці жити без страху в небезпечному світі.
Навчімося очікувати всього з вірою, боячись лише одного — втратити любов і віру в Бога.
Свята великомученице Катерино, моли Бога за нас! Допоможи пройти всі скорботи, незгоди й спокуси, укріплюючись у силі духу.
У терпінні й вірі спасімо свої душі, бо, як каже прп. Серафим Саровський: “Стяжи дух мирний, і навколо тебе спасуться тисячі”.
Хай береже нас Господь і Пресвята Богородиця молитвами святої великомучениці Катерини! Амінь.
Автор: прот. Андрій Олійник, настоятель Свято-Трїцької церкви
с. Дружба, Радивилівського благочиння
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/propovid-u-den-svyatoyi-velykomuchenytsi-kateryny/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
ПРОПОВІДЬ У ДЕНЬ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
🌺7 ГРУДНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ
Свята великомучениця Катерина була дочкою правителя Александрії Єгипетської Конста під час правління імператора Максиміна. Живучи в столиці – центрі еллінської ученості, Катерина, володарка рідкісної краси і розуму, отримала блискучу освіту, вивчивши твори кращих античних філософів та вчених.
Юнаки з найіменитіших родин імперії шукали руки прекрасної Катерини, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згодна вийти заміж лише за того, хто перевершить її у знатності, багатстві, красі та мудрості.
Мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника. Старець сказав, що він знає нареченого, Котрий перевершує її в усьому. На прощання старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Богомладенцем Іісусом на руках та звелів із вірою молитися Цариці Небесній – Матері Небесного Нареченого, про дарування бачити Її Сина.
Катерина молилася всю ніч і удостоїлася бачити Пресвяту Діву, Яка просила Свого Божественного Сина подивитися на Катерину, що стояла на колінах перед Ними. Та Іісус відвертав Свій лик від дівчини, кажучи, що Він не може дивитися на неї, бо вона потворна, злиденна та божевільна, як і кожен язичник, не омитий водами святого Хрещення.
У глибокій печалі Катерина знову пішла до старця. Він з любов’ю прийняв її, наставив у вірі Христовій, заповів зберігати чистоту і цнотливість та безперестанно молитися, і здійснив над нею таїнство святого Хрещення.
І знову святій Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї і дав їй перстень, обручивши її Собі. Коли видіння скінчилося і свята прокинулася від сну, на руці її сяяв перстень – дивовижний дарунок Небесного Нареченого.
В цей час до Александрії на язичницьке свято прибув сам імператор Максимін. Свята прийшла на свято і, назвавши себе, сповідала свою віру в Єдиного Істинного Бога та мудро викрила язичників у їхній омані.
Краса дівчини полонила правителя. Щоб переконати її та показати торжество язичницької мудрості, імператор повелів скликати 50 найученіших мужів імперії, але свята взяла гору над мудрецями, переконавши їх у своїй правоті так, що вони самі увірували у Христа.
Максимін, не сподіваючись більше переконати святу, спробував спокусити її обіцянкою багатства і слави. Отримавши гнівну відмову, імператор наказав піддати святу жорстоким тортурам, а потім кинути в темницю.
Наступного дня мученицю знову привели на судилище, де під загрозою колесування запропонували їй відректися від християнської віри і принести жертву язичницьким богам. Свята непохитно сповідала Христа і сама підійшла до коліс, але Ангел розтрощив знаряддя страти, і вони розлетілися на шматки, перебивши багатьох язичників.
Максимін знову спробував спокусити святу мученицю, запропонувавши їй шлюб, і знову отримав відмову. Свята Катерина твердо визнала вірність своєму Небесному Нареченому – Христу і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката.
Мощі святої Катерини були перенесені Ангелами на Синайську гору. У VI столітті, за одкровенням, були знайдені чесна глава і ліва рука святої мучениці, які було з почестями перенесено у новостворений храм Синайського монастиря, побудованого святим імператором Юстиніаном.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/7-hrudnya-velykomuchenytsi-kateryny-3/
Свята великомучениця Катерина була дочкою правителя Александрії Єгипетської Конста під час правління імператора Максиміна. Живучи в столиці – центрі еллінської ученості, Катерина, володарка рідкісної краси і розуму, отримала блискучу освіту, вивчивши твори кращих античних філософів та вчених.
Юнаки з найіменитіших родин імперії шукали руки прекрасної Катерини, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згодна вийти заміж лише за того, хто перевершить її у знатності, багатстві, красі та мудрості.
Мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника. Старець сказав, що він знає нареченого, Котрий перевершує її в усьому. На прощання старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Богомладенцем Іісусом на руках та звелів із вірою молитися Цариці Небесній – Матері Небесного Нареченого, про дарування бачити Її Сина.
Катерина молилася всю ніч і удостоїлася бачити Пресвяту Діву, Яка просила Свого Божественного Сина подивитися на Катерину, що стояла на колінах перед Ними. Та Іісус відвертав Свій лик від дівчини, кажучи, що Він не може дивитися на неї, бо вона потворна, злиденна та божевільна, як і кожен язичник, не омитий водами святого Хрещення.
У глибокій печалі Катерина знову пішла до старця. Він з любов’ю прийняв її, наставив у вірі Христовій, заповів зберігати чистоту і цнотливість та безперестанно молитися, і здійснив над нею таїнство святого Хрещення.
І знову святій Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї і дав їй перстень, обручивши її Собі. Коли видіння скінчилося і свята прокинулася від сну, на руці її сяяв перстень – дивовижний дарунок Небесного Нареченого.
В цей час до Александрії на язичницьке свято прибув сам імператор Максимін. Свята прийшла на свято і, назвавши себе, сповідала свою віру в Єдиного Істинного Бога та мудро викрила язичників у їхній омані.
Краса дівчини полонила правителя. Щоб переконати її та показати торжество язичницької мудрості, імператор повелів скликати 50 найученіших мужів імперії, але свята взяла гору над мудрецями, переконавши їх у своїй правоті так, що вони самі увірували у Христа.
Максимін, не сподіваючись більше переконати святу, спробував спокусити її обіцянкою багатства і слави. Отримавши гнівну відмову, імператор наказав піддати святу жорстоким тортурам, а потім кинути в темницю.
Наступного дня мученицю знову привели на судилище, де під загрозою колесування запропонували їй відректися від християнської віри і принести жертву язичницьким богам. Свята непохитно сповідала Христа і сама підійшла до коліс, але Ангел розтрощив знаряддя страти, і вони розлетілися на шматки, перебивши багатьох язичників.
Максимін знову спробував спокусити святу мученицю, запропонувавши їй шлюб, і знову отримав відмову. Свята Катерина твердо визнала вірність своєму Небесному Нареченому – Христу і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката.
Мощі святої Катерини були перенесені Ангелами на Синайську гору. У VI столітті, за одкровенням, були знайдені чесна глава і ліва рука святої мучениці, які було з почестями перенесено у новостворений храм Синайського монастиря, побудованого святим імператором Юстиніаном.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/7-hrudnya-velykomuchenytsi-kateryny-3/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
7 ГРУДНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Свята великомучениця Катерина була дочкою правителя Александрії Єгипетської Конста під час правління імператора Максиміна. Живучи в столиці – центрі
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🌺У Катеринівській церкві м. Здолбунів урочисто зустрічають архієрея. Архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолить Божественну літургію у храмі на честь Великомучениці Катерини.
🌺Сьогодні Катеринівська церква м. Здолбунів відзначає 110-річчя з дня свого заснування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. На урочистостях зібралося понад три десятки священників єпархії та сотні вірян, які разом піднесли молитви за парафію, її настоятелів і всіх, хто протягом століття зберігав цей духовний осередок.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🌺Архієпископ Пимен : «Свята Катерина змогла запалити душі язичників своїм люблячим серцем».
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🌺Під час святкової Літургії у Катеринівській церкві м. Здолбунів молитва «Вірую» прозвучала ствердно й піднесено, єдиним поривом сердець, сповнених віри та любові до Бога.
🌺КАТЕРИНІВСЬКА ЦЕРКВА ЗДОЛБУНОВА ВІДЗНАЧИЛА 110-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ
Катеринівська церква м. Здолбунів урочисто та велелюдно святкувала 110-річчя з дня свого заснування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Його Високопреосвященству співслужив секретар Рівненської єпархії прот. Віктор Земляний та численні священнослужителі єпархії.
Богослужіння прикрасили величні піснеспіви у виконанні двох хорів: парафіяльного та архієрейського хору «Воскресіння» під керівництвом Олександра Одинця.
У своїй проповіді архієпископ Пимен згадав про духовний подвиг Великомучениці Катерини, під чиїм покровом стоїть храм:
“Свята Катерина, сповнена любові до Христа, запалила своїм світлом серця навіть язичників. Її віра, мудрість і відвага є прикладом для кожного з нас, як жити з Богом у серці та не боятися свідчити про Нього перед світом.”
Цього дня віряни піднесли молитви за священників і громаду, які протягом 110 років зберігали святиню та підтримували духовне життя.
Свято завершилося святковим хресним ходом з передзвоном і теплими словами архіпастиря до всіх присутніх.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/07/katerynivska-tserkva-zdolbunova-vidznachyla-110-richnyy-yuviley/
Катеринівська церква м. Здолбунів урочисто та велелюдно святкувала 110-річчя з дня свого заснування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Його Високопреосвященству співслужив секретар Рівненської єпархії прот. Віктор Земляний та численні священнослужителі єпархії.
Богослужіння прикрасили величні піснеспіви у виконанні двох хорів: парафіяльного та архієрейського хору «Воскресіння» під керівництвом Олександра Одинця.
У своїй проповіді архієпископ Пимен згадав про духовний подвиг Великомучениці Катерини, під чиїм покровом стоїть храм:
“Свята Катерина, сповнена любові до Христа, запалила своїм світлом серця навіть язичників. Її віра, мудрість і відвага є прикладом для кожного з нас, як жити з Богом у серці та не боятися свідчити про Нього перед світом.”
Цього дня віряни піднесли молитви за священників і громаду, які протягом 110 років зберігали святиню та підтримували духовне життя.
Свято завершилося святковим хресним ходом з передзвоном і теплими словами архіпастиря до всіх присутніх.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/07/katerynivska-tserkva-zdolbunova-vidznachyla-110-richnyy-yuviley/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
КАТЕРИНІВСЬКА ЦЕРКВА ЗДОЛБУНОВА ВІДЗНАЧИЛА 110-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Катеринівська церква м. Здолбунів урочисто та велелюдно святкувала 110-річчя з дня свого заснування. Святкову Божественну літургію очолив архієпископ
☝️ПРОПОВІДЬ. ПРО ТВЕРДІСТЬ ВІРИ
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
“Минувши суботу, Марія Магдалина і Марія Яковова та Саломія купили пахощі, щоб, прийшовши, намастити тіло Ісуса” (Мр. 16:1).
Дорогі браття і сестри!
Сьогоднішнє ранкове Воскресне Євангеліє ще раз нагадує нам про твердість віри. Незважаючи на жодні перешкоди й небезпеки, жінки-мироносиці йдуть до гробу, щоб віддати належну шану своєму улюбленому Учителю. Їх не зупиняє ні нічна темрява, ні важкий камінь, привалений до гробу, ні сторожа біля печери, де було поховано тіло Спасителя. Забуваючи про свою неміч, вони думали тільки про те, щоб дійти до живоносного гробу Спасителя.
Що змусило жінок-мироносиць іти до померлого Христа? Істинна віра в Його Божественну велич і палаюча любов до свого Учителя. Ці добродійства святих жінок є прикладом для наслідування. Тверда віра, заснована на Євангельському вченні, є благоуханним миром для Господа і благословенним орієнтиром для кожного християнина.
Святий апостол Павло говорить, що християнин оправдується вірою в Ісуса Христа, вірою не мертвою, а живою, яка виражається у послуху вченню Христовому. Через віру в Христа ми примиряємося з Богом і отримуємо доступ до Його благодаті, вводимося в стан, де все сприяє нашому спасінню.
Якщо жінки-мироносиці поспішали до гробу, щоб ще раз побачити Христа Спасителя, то ми, як християни, повинні наслідувати їхню ревність до Спасителя, відвідуючи храм Господній. Сам Христос є його Засновником і Главою.
Святий священномученик Кипріан говорить: “Люди, які не зберігають союзу і спілкування з Церквою, навіть якщо віддадуть себе смерті за визнання імені Христового, гріх їхній не омиється навіть кров’ю. Хто перебуває поза Церквою, не може бути мучеником. Той, хто залишає Церкву, яка має царювати, не може наслідувати царства.”
У храмі Божому таємниче звершується все життя Ісуса Христа. У храмі ми чуємо слова самого Господа, сказані Ним під час земного життя, і проповіді Його апостолів і пророків, які закликають нас до спасіння. Саме у святому храмі звершується Божественна трапеза — Тіло і Кров Христа Спасителя.
Браття і сестри! Подібно до жінок-мироносиць поспішімо й ми до Гробу Господнього — у святий храм — із молитвою до Воскреслого Спасителя, щоб Він світлом Свого Воскресіння наставив нас на богоугодні справи й не позбавив нас вічного блаженства в обителях Отця Свого Небесного. Амінь.
Автор: прот. Олексій Павлюк,
настоятель Свято-Троїцького храму
села Теслугів Радивилівського благочиння
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/07/propovid-pro-tverdist-viry/
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
“Минувши суботу, Марія Магдалина і Марія Яковова та Саломія купили пахощі, щоб, прийшовши, намастити тіло Ісуса” (Мр. 16:1).
Дорогі браття і сестри!
Сьогоднішнє ранкове Воскресне Євангеліє ще раз нагадує нам про твердість віри. Незважаючи на жодні перешкоди й небезпеки, жінки-мироносиці йдуть до гробу, щоб віддати належну шану своєму улюбленому Учителю. Їх не зупиняє ні нічна темрява, ні важкий камінь, привалений до гробу, ні сторожа біля печери, де було поховано тіло Спасителя. Забуваючи про свою неміч, вони думали тільки про те, щоб дійти до живоносного гробу Спасителя.
Що змусило жінок-мироносиць іти до померлого Христа? Істинна віра в Його Божественну велич і палаюча любов до свого Учителя. Ці добродійства святих жінок є прикладом для наслідування. Тверда віра, заснована на Євангельському вченні, є благоуханним миром для Господа і благословенним орієнтиром для кожного християнина.
Святий апостол Павло говорить, що християнин оправдується вірою в Ісуса Христа, вірою не мертвою, а живою, яка виражається у послуху вченню Христовому. Через віру в Христа ми примиряємося з Богом і отримуємо доступ до Його благодаті, вводимося в стан, де все сприяє нашому спасінню.
Якщо жінки-мироносиці поспішали до гробу, щоб ще раз побачити Христа Спасителя, то ми, як християни, повинні наслідувати їхню ревність до Спасителя, відвідуючи храм Господній. Сам Христос є його Засновником і Главою.
Святий священномученик Кипріан говорить: “Люди, які не зберігають союзу і спілкування з Церквою, навіть якщо віддадуть себе смерті за визнання імені Христового, гріх їхній не омиється навіть кров’ю. Хто перебуває поза Церквою, не може бути мучеником. Той, хто залишає Церкву, яка має царювати, не може наслідувати царства.”
У храмі Божому таємниче звершується все життя Ісуса Христа. У храмі ми чуємо слова самого Господа, сказані Ним під час земного життя, і проповіді Його апостолів і пророків, які закликають нас до спасіння. Саме у святому храмі звершується Божественна трапеза — Тіло і Кров Христа Спасителя.
Браття і сестри! Подібно до жінок-мироносиць поспішімо й ми до Гробу Господнього — у святий храм — із молитвою до Воскреслого Спасителя, щоб Він світлом Свого Воскресіння наставив нас на богоугодні справи й не позбавив нас вічного блаженства в обителях Отця Свого Небесного. Амінь.
Автор: прот. Олексій Павлюк,
настоятель Свято-Троїцького храму
села Теслугів Радивилівського благочиння
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/07/propovid-pro-tverdist-viry/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
ПРОПОВІДЬ. ПРО ТВЕРДІСТЬ ВІРИ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!