🌺У Гощанському монастирі нова ігуменя 

Архієпископ Пимен возвів  у сан  ігумені монахиню Даниїлу (Котик) та привітав  її з призначенням. Про це повідомляє пресслужба РІвненської єпархії УПЦ. 

3 листопада 2024 в Гощанському Покровському жіночому монастирі відбулася важлива подія: монахиня Даниїла Котик була возведена у сан ігумені згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ. Чин возведення у сан очолив  архієпископ Рівненський та Острозький Пимен.

Монахиня Даниїла має за плечима 30-річний досвід послуху у монастирі, від початку його відродження. Протягом цього часу вона була вірною помічницею покійної ігумені Ірини, яка відійшла у вічність після тяжкої хвороби.
Архієпископ Пимен привітав новопризначену ігуменю, відзначивши її багаторічну самовіддану працю та відданість обителі. Владика побажав їй мудрості, терпіння та Божої благодаті у новому служінні, наголосивши на важливості її ролі як духовного наставника для сестер монастиря та підтримки для вірян. 

«Нехай Господь зміцнює Вас у всіх Ваших починаннях, дарує мир, здоров’я та натхнення для продовження справи покійної ігумені Ірини”, — сказав архієпископ. Окрім цього, владика попросив ігуменю бути суворою, але водночас люблячою у своєму служінні.

Ігуменя Даниїла подякувала архієпископу за довіру та благословення, пообіцявши сумлінно виконувати свої обов’язки та зберігати духовну спадщину монастиря.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/03/u-hoshchanskomu-monastyri-nova-ihumenia/

🌸Возведення у сан ігумені Покровського жіночого монастиря монахиню Даниїлу( Котик)

🌿4 ЛИСТОПАДА – СЕМИ ОТРОКІВ ЕФЕСЬКИХ

Сім ефеських отроків: Максиміліан, Іамвліх, Мартініан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан (Костянтин) і Антонін, жили в III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта шість юнаків — синами інших знатних ефеських громадян.

Юнаки були друзями з дитинства і разом перебували на військовій службі. Коли імператор Декій (249-251) прибув до Ефесу, він звелів усім громадянам з’явитися для принесення жертви язичницьким божествам; непокірних ж очікували муки і смертна кара. За доносом тих, хто намагався сподобатися імператорові, до відповіді були покликані і сім ефеських отроків.

Поставши перед імператором, святі отроки сповідали свою віру в Христа. З них негайно були зняті знаки військової почесті — військові пояси. Однак Декій відпустив їх на свободу, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він знаходиться в поході. Юнаки пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час в молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший з них — святий Іамвліх, одягаючись в злиденне лахміття, ходив до міста і купував хліб. В один із таких виходів у місто він почув, що імператор повернувся і їх вже шукають, щоб віддати на суд. Святий Максиміліан умовив друзів вийти з печери і добровільно з’явитися на суд.

Дізнавшись, де ховаються юнаки, імператор звелів закласти вхід до печери камінням, щоб ті померли в ній від голоду і спраги. Двоє з сановників, які були присутні при замуруванні входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам’ять про святих, вони вклали серед каміння запечатану скриньку, в якій знаходилися дві олов’яні дощечки. На них були написані імена семи отроків та обставини їх страждань і смерті.

Але Господь навів на юнаків дивний сон, який тривав майже два століття. На той час гоніння на християн припинилися, хоча при святому благовірному цареві Феодосії Молодшому (408-450) з’явилися єретики, що відкидали воскресіння мертвих і віру в друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Одні з них говорили: «Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ні тіла, так як вони знищаться?» Інші стверджували: «Тільки одні душі матимуть відплату, бо неможливо тілам повстати і ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і праху». Тоді-то Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім отроків.

Власник ділянки землі, на якій знаходилася гора Охлон, почав зведення кам’яного будинку, і робітники розібрали вхід до печери. Господь оживив отроків, і вони прокинулися немов від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їх і одяг були абсолютно нетлінними. Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Іамвліху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак був вражений, побачивши на воротах святий хрест. Почувши Ім’я Ісуса Христа, яке можна було промовляти цілком безкарно і вголос, він став сумніватися, що прийшов до свого міста. Розраховуючись за хліб, святий отрок подав торговцеві монету із зображенням імператора Декія і був затриманий. Йому висунули підозри у приховуванні знайденого скарбу старовинних монет.

Святого Іамвліха привели до градоначальника, у якого в той час знаходився Ефеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом із народом до печери. Біля входу в печеру єпископ вийняв з купи каміння запечатану скриньку і відкрив її. Він прочитав на олов’яних дощечках імена семи отроків та обставини замурування печери за наказом імператора Декія. Увійшовши до печери і побачивши в ній живих отроків, всі зраділи і зрозуміли, що Господь через пробудження їх від довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Незабаром сам імператор прибув до Ефесу і розмовляв з юнаками в печері.
Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу до загального воскресіння.

Імператор хотів тіла кожного з них покласти в дорогоцінну раку, але, з’явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб тіла їх були залишені в печері на землі. 

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/03/4-lystopada-semy-otrokiv-efeskykh-2/

🌿5 ЛИСТОПАДА – АПОСТОЛА ЯКОВА, БРАТА ГОСПОДНЬОГО ПО ПЛОТІ

Апостол Павло в посланні до Галатів пише, що разом з апостолом Петром шанувалися стовпами Церкви і апостоли Яков та Іоанн. Святий Яков був сином Іосифа Обручника від його першої дружини і тому в Євангелії називається братом Господнім. 
Згідно з переказами, Господь Ісус Христос з’явився йому після Свого воскресіння і поставив його єпископом Єрусалимської церкви.

Таким чином, на частку апостола Якова випала особлива діяльність: він не подорожував з проповіддю по різних країнах, як інші апостоли, а вчив і священнодіяв в Єрусалимі, що має таке важливе значення для християнського світу. Як глава Єрусалимської церкви, він головував на Апостольському соборі в Єрусалимі в 51 році. Голос його тут фактично був вирішальним, і пропозиція, зроблена ним, стала резолюцією Апостольського собору (Діяння, 15). Ця обставина має важливе значення, зважаючи на домагання католиків підняти апостола Петра на ступінь глави Церкви для того, щоб потім затвердити це верховенство за Римським папою.
Значення апостола Якова ще більше зміцнювало його подвижницьке життя. Він був незайманий, не пив ні вина, ні інших спиртних напоїв, утримувався від м’яса, носив тільки льняний одяг. Мав він звичай усамітнюватися для молитви в храмі і там колінопреклонно молився про свій народ. І робив це так часто, що шкіра на колінах його загрубіла.

Служіння апостола Якова було важке: серед безлічі найзатятіших ворогів християнства. Але він діяв з таким розумом і справедливістю, що його поважали не тільки християни, але й іудеї, і називали опорою народу та праведником.
Перебуваючи на посаді Єрусалимського єпископа близько 30 років, він поширив і затвердив святу віру в Єрусалимі та у всій Палестині. Коли апостол Павло в останній своїй подорожі відвідав апостола Якова, то в той час зібралися до нього пресвітери, і про успіхи християнської проповіді серед євреїв передали йому такими словами: «Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревнителі Закону» (Діяння 21:20). Багато хто з євреїв зверталися до Церкви із однієї лише довіри до слова праведника.

Бачачи такий вплив апостола, іудейські начальники стали побоюватися, щоб весь народ не звернувся до Христа, і вирішили скористатися проміжком часу між від’їздом прокурора Феста і прибуттям на його місце Альбіна (62 р. по Р. X.) для того, щоб або схилити Якова до зречення від Христа, або убити його.

Первосвящеником у цей час був безбожний саддукей Анан. При великому скупченні народу апостола вивели на портик храму, і після декількох улесливих слів зневажливо запитали: «Скажи нам про розп’ятого?» – «Ви питаєте мене про Ісуса? – Голосно сказав праведник. – Він сидить на Небесах правиці Всевишньої сили і знову прийде на хмарах небесних». У натовпі було багато християн, які радісно вигукнули: «Осанна Синові Давидовому!» Первосвященники і книжники закричали: «О, і сам праведник в омані!« і скинули його на землю. Яков зміг ще піднятися на коліна і сказав: «Господи, прости їх! Вони не відають, що творять». «Поб’ємо його камінням», – закричали його вороги. Один священник з племені Рехавового (вони не пили вина, жили в наметах, не сіяли ні пшениці, ні винограду) почав умовляти їх: «Що ви робите? Бачите, Праведний за вас молиться». Але в цю хвилину один нелюд, по ремеслу сукнороба, ударив апостола по голові і забив його. Разом з ним було вбито багато християн.

Юдейський історик Іосиф Флавій, перераховуючи причини падіння Єрусалиму, говорить, що Господь, покарав євреїв, між іншим, за вбивство праведного Якова.
Апостол Яков незадовго до своєї смерті написав соборне послання. Головна мета послання – втішити та зміцнити навернених до віри юдей у стражданнях, які чекали їх, і застерегти їх від омани, нібито одна віра може врятувати людину. Святий Апостол пояснює, що віра, яка не супроводжується добрими справами, – мертва і не приводить до спасіння.

Церковний переказ приписує апостолу Якову складання найдавнішого чину Божественної літургії.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/04/5-lystopada-apostola-yakova-brata-hospodnoho-po-ploti-2/

🌺🌺🌺🌺🌺🌺🌺🌺🌺🌺🌺
ВІТАННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЮ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

Рівненська єпархія сердечно вітає Предстоятеля Української Православної Церкви з днем народження!

Ваше Блаженство!

Виконуючи нелегкий послух служіння Українській Православній Церкві, Господь вів Вас через численні виклики та спокуси цього швидкоплинного часу. Проте Він дарував Вам сили, щоб пройти випробування «як золото в горнилі та прийняти Вашу жертву як досконалу» (Прем. Соломона 3:6).
Своїм благочестивим життям, Ви, Ваше Блаженство, показуєте приклад справжньої віри, стійкої надії та християнської любові, надихаючи паству, яку Господь доручив Вашій опіці, йти шляхом Євангельських заповідей.
У цей святковий день бажаємо Вам молитовно душевного спокою, міцного здоров’я, невичерпної радості у Христі Ісусі та багатьох милостей від Милостивого Владики неба і землі. Хай Всевишній примножує і охороняє Вас у мирі та любові на довгі роки!

Іс полла еті Деспота!

З любов’ю і шаною керуючий Рівненською єпархією архієпископ Рівненський та Острозький Пимен, духовенство, монашество, миряни.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/04/vitannya-predstoyatelyu-z-dnem-narodzhennya/

🌸У Рівненській єпархії звершили молебень за здоровʼя Предстоятеля УПЦ 


5 листопада 2024 року Українська Православна Церква відзначає знаменну подію – 80-річчя від дня  народження Предстоятеля, Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. З цієї нагоди Рівненська єпархія УПЦ висловила свої щирі вітання Предстоятелю, підкреслюючи його внесок у духовний розвиток і збереження віри. 

У Георгіївському подворʼї  Рівного відбувся урочистий молебень, який очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен у співслужінні благочинних і духовенства Рівненської єпархії. Під час богослужіння також молилася ігуменя Михаїла Заяц разом із сестрами. Молебень був присвячений молитві за здоров’я та многоліття Предстоятеля, що стало виразом єдності духовенства і віруючих у підтримці свого пастиря.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/05/u-rivnenskiy-ieparkhii-zvershyly-moleben-za-zdorov-ia-predstoiatelia-upts/

🌿6 ЛИСТОПАДА – ІКОНИ «ВСІХ СКОРБОТНИХ РАДІСТЬ»

Протягом багатьох століть люди складали в честь Небесної Цариці гімни та молитви, прославляючи Її лагідність, милосердя і доброту. Ось одна з подібних стихир: «Всіх скорботних Радість Помічниця єси ображеним, безнадійним надія, убогих Заступниця, сумних втіха, спраглих Годувальниця, нагих одіяння, хворих зцілення, грішних спасіння, християн усіх допомога і заступництво …».

Саме ці слова і надихнули придворного майстра – іконописця І. Безміна ( 1653- 1601 рр.) на створення ікони «Всіх скорботних Радість».

На іконі, охоплена сяючим ореолом Діва Марія, постає в оточенні засмучених хворобами і печалями страждальців, які схиляються до Її ніг. Традиційно фігуру Богородиці малюють в повний зріст, а вгорі видно лик Господа Саваофа, Спасителя – Його правиця піднята в благословенному жесті, а в іншій руці Він тримає Євангеліє. 
Відомі і інші списки цієї ікони, де Божа Матір стоїть на хмарі, тримаючи немовля-Ісуса на руках, а над ними розкинули свої білосніжні крила ангели. Поряд присутні шановані праведники, серед яких є і Серафим Саровський. Вони тримають в руках стрічки, де записано текст наведеної вище стихири.

Перше відоме чудотворіння святого образу перекази відносять до 1668 року, коли зцілення отримала сестра патріарха Іоакима. Євфимія жила у Москві й досить довгий час страждала від рани, що не загоювалася. Одного разу вона почула жіночій голос, який велів їй йти до Храму Преображення Господнього та просити священника відслужити молебень із водосвяттям перед іконою “Всіх скорботних радість”. Жінка зрозуміла, хто саме до неї звертався, із затаєною надією пішла шукати вказаний храм.

І дійсно, на Ординці існувала Преображенська церква, в якій була ікона з такою назвою. Виконавши вказівки Божої Матері, Євфимія зцілилася. Патріарх Іоаким повелів скласти молитовну службу образу, а саму ікону відтоді прославляють як чудотворну. З тої пори “Всіх скорботних Радість” отримала широку популярність серед вірян.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/05/6-lystopada-ikony-vsikh-skorbotnykh-radist-3/

🌺Архієпископ Пимен очолив Літургію у храмі села Довгошиї

6 листопада 2024 року, у день вшанування ікони Богородиці «Всіх скорботних радість», архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив святкове богослужіння у храмі святого Георгія Побідоносця в селі Довгошиї Млинівського благочиння. Його Високопреосвященству співслужили секретар Рівненської єпархії протоієрей Віктор Земляний та духовенство єпархії.

Святкова літургія зібрала численних вірян, які приїхали з різних куточків регіону, щоб долучитися до молитви та відчути підтримку у цей особливий день, коли прославляється образ Богородиці, що дарує розраду всім скорботним.

Нагадаємо, що 24 лютого 2019 року в селі Довгошиї Млинівського району були проведені спірні збори територіальної громади в актовому залі сільського клубу. Підготовлені заздалегідь прихильники ПЦУ оголосили про перехід громади УПЦ до новоутвореної структури та повідомили про це ЗМІ. Наступної неділі церква була захоплена, і вірян УПЦ не допустили до богослужіння.

Новий храм, зведений для православної громади, був освячений у 2020 році саме в цей день, ставши місцем єднання та духовної підтримки для вірян.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/06/arkhiiepyskop-pymen-ocholyv-liturhiiu-u-khrami-sela-dovhoshyi/