Telegram Web
"Товариство Українсько-Кіпрської Дружби запросило пана Олексія на Кіпр для участі в панельній дискусії на тему України на найбільшому кіпрському форумі Cyprus Forum 2024.
Це був суцільний трилер. За 3 тижні до події в одному з треків конференції ми знайшли панельну дискусію на тему російсько-української війни, при цьому без жодного запрошеного українця, але з запрошеною росіянкою. Ми зробили майже неможливе, аби п. Олексія включили до дискусії.
Пос-во України перемовинами з організаторами добилося, щоб пану Олексію дали можливість виступити.
На самій панельній дискусії була справжня битва. І хоч росіянка на форум не приїхала, але транслювати російські наративи і без неї було кому - на Кіпрі недостатка в таких голосах, на жаль, немає.
Ми радіємо, що голос України був представлений так потужно, щоб протистояти наративам російської пропаганди".
Від себе додам, що ніяк не обійтися від опитувань Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи"
Ларнака на Кіпрі (де я виступав на конференції) - побратим Одеси. Тож Одеса подарувала якір, який стоїть у центрі набережної. А наші українці на Кіпрі перетворили його на символ України. І хоч синьо-жовті камінці з написами наших міст весь час росіяни-вандали розвалюють, українці відновлюють. Прапор приносять на події, а потім уносять, бо зривають. Просили поліцію поставити відеокамеру, ті відморозилися. Але у будь-якому випадку, Товариство українців Кіпру - молодці, постійно збирають донати на ЗСУ
Чи існує розкол між фронтом і тилом і наскільки він великий – в етері Радіо Свобода прокоментував (з 28:37 хв.) Олексій ГАРАНЬ, професор політології НаУКМА, науковий радник Фонду «Демократичній ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
За словами Олексія Гараня, розколу між військовими та цивільними немає. Всі опитування показують, що довіра українців до армії залишається надзвичайно високою – понад 90%. Щодо показників готовності до мобілізації, то 33% опитаних чоловіків призовного віку заявили, що вже оновили свої дані через ТЦК та програму «Резерв», 26% лише планують це зробити, тоді як тих, хто вважає, що не потрібно цього робити, – 24%, а ще 6% не планують цього робити.
Згідно з опитуванням, проведеним «Демініціативами» раніше, мобілізуватися були готові близько 20%, що теж досить багато, вважає науковець.
«Новіше опитування на замовлення «Суспільного» зробила дослідницька компанія Info Sapiens, – розповідає він. – Відповідно до нього, 21% українців оцінюють перебіг мобілізації після прийняття нового закону позитивно, 22% нейтрально, 44% негативно. Тобто критика є. Але якщо ми говоримо про 20%, то це кожен п'ятий українець. І тут треба шукати резерви, і резерви треба шукати в належній інформаційній роботі з населенням».
Науковець вважає, що в країні є достатній резерв для того, щоб провести мобілізацію гідно. Але влада діє недалекоглядно. За словами Олексія Гарня, їй треба навчитися працювати з людьми, давати чесну інформацію, карати тих, хто дискредитує процес мобілізації в тилу, зокрема серед тих самих ТЦК, а також показувати приклад захисту Батьківщини.
«Звичайно, коли ми бачимо ситуацію, що беруть хабарі за уникнення мобілізації, то це треба одразу зупиняти і карати цих людей з усією суворістю, яка передбачена законом. Потрібен і власний приклад. Я не кажу, що депутатам треба йти в армію, парламент має працювати. А от коли ми маємо приклади родичів високопосадовців, які воюють, оце є підстави, щоб мати довіру. Те саме стосується уряду, те саме стосується оточення президента. Дуже важливий ось цей особистий приклад».
Піти служити до війська мотивувало б людей встановлення чітких строків служби. Про це також свідчать дані опитування громадської думки. Проте, як зазначив Олексій Гарань, якщо немає достатньо підготовлених резервів, то важко зняти людей, які мають величезний досвід, і відправити їх назад у тил.
«В нинішній ситуації, очевидно, ми не можемо забезпечити достатніми резервами, досвідченими і підготовленими, для того, щоб замінити тих, хто вже третій рік на передовій. Хто тут прорахувався? Я думаю, що певною мірою був і прорахунки з боку влади. Згадайте, 2022 рік ми завершили з таким оптимізмом, що наступного року все звільнимо і війна закінчиться. І населення подавало цей величезний оптимізм, і влада говорила оптимістично, але виявилося, що для цього немає достатніх підстав».
На думку професора політології, слід обережно ставитися і до слів президента, який сьогодні каже, що знає, як закінчити війну в 2025 році.
«Хіба що він (президент – ред.) вже знає, що буде підписано якесь перемир'я чи щось подібне. Але це теж дуже небезпечно, тому що ми розуміємо, що як тільки наша влада вступить в переговори з Росією або якісь розмови про перемир'я, одразу почнеться дестабілізація всередині країни. Тому що частина населення цього не сприйме. І це саме те, чого чекає Путін. Тобто він розуміє, що захопити Київ він не може, але навіть спробою втягнення нашого керівництва в якісь переговори, він дискредитуватиме наше керівництво і таким чином викликатиме незадоволення, в тому числі у тих ветеранів, які повернулися додому пораненими. А це вибухова маса», – пояснив Олексій Гарань.
Науковець наголосив, що владі треба навчитися не створювати завищеного оптимізму щодо закінчення війни. А населення не має піддаватися на цей завищений оптимізм. З 28:37 хв. https://www.youtube.com/watch?v=2tRT2Pu5Yqw&ab_channel=%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE%D0%A1%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0
Близько 30% українців, згідно з результатами опитувань, готові до перемовин із Російською Федерацією, але важливо розуміти, про що саме будуть ці перемовини, вважає професор політології Києво-Могилянської академії, науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань в інтерв’ю україномовній програмі на латиському ТБ - LSM+. Наприклад, заради миру визнати окуповані території України частиною РФ готові лише 10% респондентів, а відмовитись від вступу в НАТО — 20%. «Абсолютна більшість українців каже — “Ми на це не підемо”. Ми маємо розуміти, що українці взагалі не готові на якісь компроміси, якщо їм не буде забезпечена безпека», — підкреслив пан Гарань.
Про що ми говорили:
Більшість українців вірять у перемогу, але не найближчим часом.
Попри всі проблеми, майже 90% українців пишаються своїм громадянством, 86% — бачать своє майбутнє життя в Україні («мене ця цифра навіть здивувала, що аж так багато людей»).
Згуртованість суспільства в умовах війни.
Як і раніше, більшість опитаних — за вступ до НАТО та ЄС («“русскій мір” повністю обвалився»).
Армії допомагає більшість українців, але не всі («такі люди є в будь-якому суспільстві під час війни»).
Близько 30% респондентів готові до перемовин з агресором, але більшість не готова відмовлятись від територій чи вступу до НАТО.
Довіра до влади падає, але залишається досить високою.
Відповідальність «простих росіян» за війну.
Кожен п'ятий українець готовий захищати державу зі зброєю в руках.
https://ukr.lsm.lv/stattja/analitika/analitika/17.10.2024-video-ukrayinci-ne-xocut-miru-na-umovax-agresora-ukrayinskii-politolog.a572818/
- Путін на саміті БРІКС отримав необхідну картинку для пропаганди, просування своїх наративів і того, що він "не перебуває в ізоляції";
- БРІКС продовжує позиціонуватися як опора багатополярного світу на противагу США і Заходу;
- в реалії у БРІКС більше політичних заяв, ніж конкретних кроків в економіці чи безпекових питаннях;
- щодо України у підсумковій декларації учасники саміту БРІКС згадали про «свої національні позиції щодо ситуації в Україні та навколо неї…», а також наголосили на тому, що «всі держави повинні діяти відповідно до цілей і принципів Статуту ООН у всій їхній повноті та взаємопов’язаності».
- Такі формулювання, з огляду на дипломатичні формулювання, це - поразка Росії, але важливі не тільки заяви, а й реальні дії. І ми знаємо, що роблять Іран, Китай, а інші країни БРІКС своїми діями фінансують агресора і легітимізують його.https://www.youtube.com/watch?v=hXKtXLG1Ag0&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9
Ввімкнув заради професійного зацікавлення "Єдині новини", які ну дуже давно не дивився. Сегмент "плюсів". Виступає М. Подоляк, радник голови ОПУ. Виявляється, що "про корупцію прокурорів і МСЕК знав весь Хмельницький і мовчав". Отак відповідальність розмазується на всіх, а не на корупціонерів. Ведучі піддакують: "І з кожної бабки вимагали 100 дол., а ті, грішні, мовчали". Це "відповідальність, зокрема, і
росіян". Подоляк: "не тільки росіян, а й тих, хто перебував при владі і досі перебувають у виборчій боротьбі". Отакої!
І це після заклику Зеленського до співпраці.
PS Те, що видав Порошенко про владу, яка начебто "втекла в перші дні війни" - всі знають, що це неправда. Фу!
Але перекидання Подоляком відповідальності за корупцію влади на все суспільство, оце справді "фууууууууууууууууу!!". Бо це представник голвного центру сили у владі - ОПУ
Дуже важливий допис Шарлотти Роде, заступниці директора Стокгольмського центру досліджень Східної Європи, про російський "переговорчий театр", який є загрозою не тільки для України, але й для всього Заходу: The lessons from 2014 and the Minsk agreements need to be at the forefront of European policy. Back then, Western “pragmatic” responses to Russia’s actions led to an emboldened Russia and renewed aggression in 2022. Genuine negotiations are unlikely as long as the Putin regime remains in power; instead, the immediate risk is becoming entangled in a Kremlin speciality: negotiation theatre. If and when that happens, European countries, having a direct stake in the outcome, need to clearly articulate their interests.


https://sceeus.se/publikationer/navigating-the-lure-of-russian-negotiation-theatre-what-europe-should-talk-about-when-theres-talk-of-talks-3/
The Economist опублікував результати опитування GlobeScan у 30 країнах світу. У середньому 54% бажають перемоги Україні і лише 20%—Росії.
Щоправда, прихильники Росії переважають у 5 важливих країнах Півдня: Єгипет, Індія, Індонезія, Саудівська Аравія, В'єтнам. Але в 25 країнах перевагу мають прихильники України. І хоча Бразилія, Мексика, Південна Африка офіційно утримуються, або навіть в чомусь підігрують Москві - більшість опитаних в цих країнах бажають перемоги Києву.
Ще консолідованішою є цьогорічна відповідь на питання, хто має бути світовим лідером: США чи Китай. Середній результат 59% проти 22%. Парадокс в тому, що прихильники Китаю мають більшість в Єгипті та Саудівській Аравії (які спираються на американську військову допомогу!), а також в країні-члені НАТО — Туреччині. Але в Індії 79% хочуть бачити лідером США, а не Китай, так само як і в Мексиці, Бразилії і ПАР.
І хто б не переміг на виборах в США, він/вона мусять враховувати віру в американське лідерство, як і бажання підтримувати Україну.
Батьки-засновники США зробили конституційний дизайн таким чином, аби навіть сильний президент не зміг монополізувати владу, але випадки, коли одна партія контролює все на федеральному рівні трапляються відносно рідко. І в Сенаті у республіканців не буде 60 голосів. Хоча для прийняття закону потрібен 51 голос, які республіканці мають, але саме 60 голосів дають можливість перешкоджати процесу затягування дебатів https://www.youtube.com/watch?v=yXMD2VXVnTk&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9
Радник Трампа: Зеленський має представити реалістичне бачення миру, Криму більше немає.
Цікаво, а як це буде узгоджуватися з прийнятою за Трампа "Кримською декларацією".
Декларація оприлюднена Держдепартаментом 25 липня 2018 року, через десять днів після зустрічі президентів США і Росії Дональда Трампа та Володимира Путіна в Гельсінкі.
«Сполучені Штати знову підтверджують свою політику щодо відмови визнання вимог Кремля із встановлення суверенітету над територією, захопленою силою всупереч міжнародному праву. Разом із союзниками, партнерами та міжнародною спільнотою, Сполучені Штати відкидають спробу Росії анексувати Крим та зобов'язуються зберігати цю політику до відновлення територіальної цілісності України»

Держдепартамент порівняв Кримську декларацію з Декларацією Веллеса, що в 1940 році засудила окупацію Радянським Союзом країн Балтії і закріпила невизнання анексії.
https://ua.usembassy.gov/uk/crimea-is-ukraine-2/
За 3 години команда Трампа завила, що його радник (під час виборів) не має повноважень на такі заяви! Див. попередній пост. З поганого – Трамп заявив, що Нікі Гейлі та Майка Помпео не буде в його команді. А саме вони є прихильниками більшої підтримки України. І саме за керівництва Помпео Держдепартамент оприлюднив "Кримську декларацію".
Чому США дали Трампу другий шанс? Чого очікувати Україні від президентства Трампа і наскільки серйозно варто сприймати будь-які «плани завершення війни» в Україні, поки Трамп не стане повноцінним президентом США? Чому республіканці змінили свою ідеологію, а ультраправі рухи захоплюють Європу? Моя годинна розмова з Vitaly Portnikov про Трампа і Україну (разом з Igor Aizenberg ) та Трампа і Близький Схід (разом з Igor Semyvolos ) Підняли широкі історичні і геополітичні пласти 🙂 https://www.youtube.com/live/MW3cLP0T6OQ
В опитуванні, що провели на замовлення Міжнародного республіканського інституту (IRI), чи не вперше поставили питання про ставлення до «Всеукраїнського референдуму про завершення війни».
Олексій Гарань підкреслює, що запитання справді виглядає повністю вирваним із контексту, адже навіть не пропонує варіантів закінчення війни.
«Єдиним, для чого реально може знадобитись референдум, є офіційне юридичне оформлення територіальних поступок на користь росії, проте зрозуміло, що цього ніколи не буде», – каже Гарань.
Олексій Гарань зауважує, що попри сумнівність самого запитання, його результат можна трактувати цілком позитивно.
«Це свідчить про тиск знизу. Українці кажуть: «Без нас нічого не вирішуйте, ми хочемо побачити ці рішення». Більшість українців хочуть, щоб їхня думка була врахована», – каже Гарань.
Також він припускає, що метою такого запитання може бути перевірка, чи готові українці надати владі карт-бланш на розв'язання цієї проблеми. Але українці хочуть, щоб з ними радилися.
https://thepage.ua/ua/politics/referendum-zaradi-miru-navisho-pro-ce-govoryat
Росіяни говорять про застосування Україною "далекобійної" зброї і "належну" відповідь. Світові ЗМІ це перекладають як long-range missiles. До нас це знову вертається уже з посиланням на солідні західні видання, ми ж любимо посилатися на них.
Що ж насправді? Зазираємо в гугл. Згідно з класифікацією, зокрема у США та Росії, long-range missiles починаються десь з 5 тис. км, середньої дальності – від 1 тис.
Дальність ATACMS – 300 км!!!
Чому ж світ та й ми самі повтроюємо нісенітницю про "далекобійну" зброю?
2024/11/26 14:54:03
Back to Top
HTML Embed Code: