Якби Гітлер визнав незалежність України, проголошену Бандерою, Україна стала б союзницею нацистської Німеччини. І у випадку програшу фашистського режиму, Україна б теж програла. Та ще й опинилася б не на тому боці історії — так, зокрема, сучасні Словаччина і Хорватія не вважають себе спадкоємцями тих фашистських держав. Чи вдалося б Україні встояти проти Радянського Союзу в умовах, коли Європа була поділена за Ялтинською угодою? Також питання дискусійне.
Однак, якби змогла встояти незалежність, проголошена в 1918 році, і Українська народна республіка зберегла самостійність (як Польща, балтійські країни та Фінляндія), історія значною мірою справді пішла б за іншою траєкторією, радянську імперію тоді точно не вдалося б встановити.
— Побутує також думка, що жодна країна не стала незалежною без пролитої крові. Чи справді це так?
● О. Гарань:
— Буває різне. Скажімо, в 1905 році Норвегія отримала незалежність від Швеції мирним шляхом — через референдум. Розпади британської та французької колоніальних імперій в Африці також відбувалися переважно без збройного спротиву (хоч є криваві винятки в Алжирі та Кенії). Однак правдою є і те, що зазвичай країни, які здобувають свою незалежність, мають героїв, які за неї боролися.
— Нерідко українці оперують тезою про те, що в 1991 році незалежність дісталася нам, загалом кажучи, без крові. Чи поділяєте ви таку думку?
● О. Гарань:
— Таке твердження є спрощенням історичних подій. Справді, розпад Радянського Союзу пройшов безкровно, якщо не враховувати певних конфліктів у Литві, Придністров’ї та на Закавказзі. Але задовго до цього за незалежність віддали життя мільйони українців. Згадаймо Голодомор, репресії, Другу світову війну, спротив УПА... Крові пролилося чимало. І навіть коли відбувалося переосмислення національно-визвольної боротьби на користь ненасильницьких методів (йдеться, зокрема, про рух шістдесятників), жертви були. Тому така думка категорично неправильна.
Один із лідерів українського національно-визвольного руху Левко Лук’яненко закликав до ненасильницької боротьби за незалежність України, агітував за конституційне право республіки вийти зі складу СРСР, і за це був засуджений до страти. Він відбув у таборах 27 років, та повернувся з ув’язнення з неозлобленим серцем і казав: “Комуністи, які прагнутимуть незалежності України, будуть нашими союзниками”. І це одна з причин, чому нам таки вдалося домогтися незалежності.
Те, що в 1991 році незалежність таки відбулася, можна завдячувати союзу трьох сил: націонал-демократів, так званих націонал-комуністів і робітничого руху Сходу та Півдня. Мирна незалежність, без етнічних конфліктів, стала можливою завдяки згоді українців. https://expres.online/spetstema-2/nezalezhniy-ukraini-32-chi-spravdi-nezalezhnist-nemozhliva-bez-prolittya-krovi-istoriki

Підписуйтесь на мій ютуб, де пояснюються як результати опитувань Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи", так і політика, історія, а ще розповіді про поїздки на Глобальний Південь тощо :) https://www.youtube.com/watch?v=xrsVd9S0fVE

Завтра 10.00-11.10 матиму аж 3 хвилини перед 15 тис. учасниками із 140 країн світу (в онлайні) пояснити, шо нема протистояння Захід - Південь, а є протистояння між агресором і усім цивілізованим світом. Ще можна зареєструватися! Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи" - партнер Foreign Policy Community of Indonesia в проведенні цього заходу

Olexiy Haran /Олексій Гарань, Research Director of the Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation, Professor of Comparative Politics at the National University of Kyiv Mohyla Academy, will speak at the session Geopolitical Rivalries: The West and the Global South in the 21st-Century World Order
📅Save the date: Saturday, 2 September 2023 and be sure to join the conversation at Global Town Hall 2023 as #ThisIsOurWorldToo!
#GTH2023 REGISTRATION IS NOW OPEN! 🔗www.GTH2023.com

За 2-3 хв. під час обговорення бачення перемоги на Yalta European Strategy не просто довести численні дані Фонду "Демократичні Ініціативи" Але бодай ці: На територіальні поступки заради припинення війни готові піти менше 5% українців. Готовність поступитися майбутнім членством України в НАТО висловили дещо більше – 18% українців. На скорочення ЗСУ у мирний час, яке нібито обговорювалося у Стамбулі у 2022 році, готові погодитися не більше 13% українців.

Атака на соціологів через цифри про (не) сприйняття корупції.
Та нам не вперше, за часів Кучми-Януковича було гірше. Так що нам не звикати https://www.youtube.com/watch?v=ofBg83voNY4

Сьогодні ми попрощалися з Михайлом Кірсенком. Коли я був студентом 3 курсу тодішнього факультету міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету, Михайло Володимирович читав у нас курсі історії міжнародних відносин. Ерудиція, енциклопедичність, легкість викладання викликала захоплення всіх, хто їх слухав.
Тому абсолютно природньо, що коли я став деканом-організатором ф-ту суспільних наук Національний університет "Києво-Могилянська академія" , для мене не було питання, кого треба запросити читати курс «Історії європейської цивілізації». Ба більше, Михайло Володимирович погодився перейти до Могилянки: студенти КІМО програли, а могилянці – виграли! Він також очолив секцію історії (бо тоді на ф-ті була лише одна кафедра суспільних наук, яка всіх об’єднувала), а згодом і кафедру історії. Тоді він ще не був доктором і професором, але яке це мало значення?
Щасливі ті, хто слухав лекції і співпрацював з Михайлом Володимировичем. Наведу лише один приклад з нашої співпраці, бо він був моїм керівником дипломної роботи в далекому, радянському 1981 р. Далі наводжу уривок з моїх мемуарів "Від Брежнєва до Зеленського" (с. 35):
«В університеті мене вабили такі ідеологічні течії, як «єврокомунізм» або інші, які прагнули реформувати соціалізм. Коли настала пора писати диплом, визріла ідея написати про Л. Троцького. А що я сам вірив в ідеали комунізму, то вважав, що найбільша загроза йде не з боку антикомуністів, а тих, хто «підриває комунізм зсередини». От і вирішив розкритикувати позицію троцькістів щодо «ленінської концепції мирного спів - існування СРСР і Заходу». Та ніхто з викладачів не хотів братися за наукове керівництво цією темою. Зрештою, погодився Михайло Володимирович Кірсенко, який блискуче читав нам історію міжнародних відносин (потім уже як декан-організатор факультету суспільних наук я запросив його 1992 р. до викладання в Могилянці). Щоправда, ми з ним дуже хитро зашифрували тему, замінивши її з «Критики троцькізму» на «Критику ліворадикальних концепцій політики мирного співіснування». А вже в самому дипломі йшло роз’яснення, що з-поміж цих концепцій критикуватиметься не маоїзм чи інші, а саме троцькізм».
Отак ми разом обійшли небажання кафедри навіть згадувати такий «небезпечний» термін «троцькізм». А скільком ще він допоміг своїми порадами!!!!

Цього разу в інтерв'ю запитання журналістки з "Фактів" були радикальніші за мої відповіді https://fakty.ua/426037-quot-davajte-sejchas-ne-pugat-sebya-problemami-kotorye-budut-posle-vojny-quot---aleksej-garan

Варто витратити 2 хв. на перше відео за участі Наришкіна і Касьянова в тексті: Якшо проводити історичні паралелі, то це це виглядало для мене, як після окупації нацистами Судет (Криму) і напередодні ліквідації Чехословаччини чеський історик бере участь у конференції, яку очолює Шеленберг – голова зовнішньої розвідки нацистів https://www.pravda.com.ua/columns/2023/09/25/7421274/

Несподівано дуже позитивно на Глобальному Півдні. "Демініцативи" стали медіа-партнером цього дослідження по 30 країнах. На жаль, нинішня війна на Близькому Сході ускладнить нашу роботу на Глобальному Півдні https://dif.org.ua/article/sim-iz-desyati-lyudey-u-sviti-khochut-shchob-ikhni-uryadi-pidtrimuvali-ukrainu

Щойно в Подоляка запитали на "плюсах": А Ви - PEP ("політично значуща особа")? - Ні, не задумуючись відповів радник глави Офісу Президента. Отакої! Тобто, декларувати публічно він нічого не збирається.

Колишній єпископ Единбурзькій про історію релігії: від Упанішад до сайєнтології та «секулярного гуманізму»
Чим більше релігій уживається у суспільстві, тим воно безпечніше і толерантніше.

Автор «Короткої історії релігії» (переклад і видання «Нашого Формату» 2023 р.), Річард Голловей, — відомий протестантський священник, письменник, колишній єпископ Единбурзькій. Ця книга — стисла, не семитомна «Історія релігї» легендарного о. Олександра Меня. Але стислість несе й переваги, бо це і узагальнення, і вікно у світ релігієзнавства для тих, хто лише зацікавився тією або іншою релігією.

Голловей не нав’язує думку про перевагу якоїсь конфесії і навіть не примушує Вас до віри в Бога: «Релігія — це мистецтво, а не наука. Тож немає сенсу питати, правдива чи ні історія про створення світу» (с. 101). Радше він подає альтернативні можливості пояснення релігійних вірувань. А завершує книгу описом «секулярного гуманізму» — течії, яка намагається взяти у релігії принцип творити добро, але без релігійного початку. Автор не прогнозує, хто візьме гору: «секулярний гуманізм» чи релігія. При цьому він наголошує: ще від епохи Просвітництва і практики молодих Сполучених Штатів стало зрозумілим — чим більше релігій уживається у суспільстві, тим воно безпечніше і толерантніше.

На прикладі історії про Авраама автор показує, як Бог може вимагати страшних речей і наголошує, що в ім’я різних релігій ці страшні речі і відбувалися. Тож друга заповідь, надана Мойсею, про заборону зображення Бога «було попередженням, що жодна релігійна система не здатна вхoпити або вмістити таємницю Бога». На думку Голловея, ця заповідь застерігає: «організації, які стверджуватимуть, ніби говорять від імені Бога, стануть його найбільшими ворогами, найнебезпечнішими ідолами». Фундаменталізм і священні війни — ось трагічні приклади такого явища, коли починається кривава боротьба з «єретиками».

Але «зазвичай релігії починаються з єресі», ба більше, «релігії завжди озираються на свої ранні роки з тугою і жалем.. релігії намагаються оживити вогонь першої любові» (с. 65).

Ідеї пророка Данііла про воскресіння насправді розділили юдаїзм, але саме постійні дискусії притаманні юдаїзму, що значною мірою сприяло формуванню критичного мислення саме у юдеїв. А ключова роль у розповсюдженні християнства належить гонителю християн Савлу, який перетворився на апостола Павла, що вийшов за межі іудейських громад: «Без Павла Іісусове вчення загубилося б, як чергова месіанська секта юдаїзму» (с. 127)

Натомість конфуціанство більше цікавило не те, що відбудеться «по той бік життя», а як жити в цьому світі (тож дехто і не вважає його релігією). Китайці також прагматично змішували релігії, зокрема буддизм і даосизм, в результаті чого виник дзен-буддизм.

Добре, знаючи, про індульгенції і Лютерову боротьбу з ними, я саме завдяки Голловею звернув увагу, що діяльність Лютера розпочалася вже 1517 р. лише за кілька місяців після початку розповсюдження індульгенцій. Тобто його реакція була блискавичною. У той же час протестанти перенесли «авторитет із непомильного Папи Римського на непомильну Біблію», а «Лютерову активну участь у придушенні повстань можна назвати першим хрестовим походом Реформації» (с. 174-176).

Загальновідомо, що причини створення англіканської церкву були цілком земними — не отримавши дозвіл на розлучення і новий шлюб Генріх VII пішов на розрив з Папою. Але ж спочатку він ревно боровся з протестантами!

Автор приділяє увагу не тільки християнським конфесіям: «ми можемо назвати сикхів протестантами індуістської релігії»; дізнаємося, що джайни керуються принципом «не нашкодь» і тому їдять лише фрукти, що самі впали на землю; спочатку Мухаммед вчив молитися в бік Єрусалиму і лише, коли християни та євреї відмовилися приймати його як пророка, наказав повертатися в бік Мекки. Такі цікавинки розкидані по всій книзі.

Приділено увагу й конфесіям, «made in the USA»: квакери, що відкинули біблійне виправдання рабства, а це означало початок історично-критичного вивчення Біблії; мормони; адвентисти; свідки Єгови; сайєнтологія.

І про все це в цікавій розповіді про шлях релігій від недогматичного протестантського священника Голловея! https://censor.net/ua/blogs/3448592/kolyshniyi_yepyskop_edynburzkiyi_pro_istoriyu_religiyi_vid_upanishad_do_sayiyentologiyi_ta_sekulyarnogo?fbclid=IwAR1YJzBo6yXye-qQYcNJfRcXcg4FFDuL052P2HH9coVGwsSJoT4JZlezEoo

Друзі-студенти і всі, хто цікавиться тим, як Україна сприймається в світі, зокрема в Латинській Америці. Понеділок 16.00 за Києвом, дискусія в провідному університеті Колумбії - треба зареєструватися там де ingresar Буде цікаво https://cienciassociales.uniandes.edu.co/eventos/why-ukraine-virtual-encounters-latin-america/

Коли в Мексиці в барі гукають: Bandera (тобто прапор), це означає пити по порядку кольорів мексиканського прапору: зелениий (лимонний сік), текілла (білий), червоний (томатний).
А ми в місті Пуебла сьогодні бачили візуальний проєкт Immersive Disney і обговорюємо можливість проєктів Immersive Shevchenko / Immersive Pryimachenko