І нашим, і вашим! ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ Африки. Чому країни Глобального Півдня демонструють подвійні стандарти? З одного боку, беруть участь у засіданнях щодо «Формули миру», з іншого – зустрічаються з путіним. Чим ця ситуація схожа до Ізраїльсько-арабських відносин? Запитали в етері «Еспресо» в наукового директора фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексія Гараня https://www.youtube.com/watch?v=ZB_pT34Uqr8&ab_channel=OlexiyHaran

В команді Зеленського «накручують його проти Залужного», представляючи головнокомандувача ЗСУ як конкурента на наступних виборах. «Є у нас ще й інші політики, які теж можуть думати: “О, а ми проти Зеленського розіграємо Залужного”. Це абсолютно шкідливо. Не про це треба думати — і тим, хто в оточенні Зеленського, і тим, хто в оточенні Залужного», — вважає політолог.
Згідно з опитуванням Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи», в останні дні минулого року серед державних і суспільних інститутів українці найбільше довіряли Збройним силам України (94%), а серед політиків і посадовців — президенту Володимирові Зеленському (71%).
«Це дуже високі показники як для другого року [повномасштабної — ред.] війни. Те, що наразі українці довіряють і президенту, і армії, — дуже хороший показник», — вважає науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань.
Експерт наголошує, що між політиками та військовими «може бути різниця в баченнях», адже останні насамперед переймаються військовими рішеннями, а перші — політичними https://hromadske.ua/posts/krislo-pohitnulosya-chi-zvilnyat-zaluzhnogo-ta-zvidki-chutki-pro-ce

ЗЕ+ЗА: більшість українців воліють бачити спільну команду.
Про це в етері "Радіо Свобода" говорили експерти. Свої думки з приводу цього висловив у розмові із Vlasta Lazur науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА Олексій ГАРАНЬ. Надаємо розшифровку розмови і посилання на ютуб https://dif.org.ua/article/bilshist-ukraintsiv-doviryae-i-zelenskomu-i-zaluzhnomu-i-volie-ikh-bachiti-spilnoyu-komandoyu-oleksiy-garan-proanalizuvav-povidomlennya-pro-vidstavku-golovnokomanduvacha.

Пляшка на двох - неполітологічна порада: якщо два чоловіки, два керівники не можуть порозумітися, треба взяти пляшку, сісти вдвох, по-людськи відверто поговорити й домовитися. Адже коли ми виносимо у публічний простір звинувачення на кшталт «сам дурень», то з цього мало що вийде.
Я був просто обурений коментарями @Михаил Подоляк з приводу можливої відставки #Залужний, який сказав щось на кшталт: йдеться про менеджера, одного зняли – іншого поставили… По-перше, хто такий Подоляк, щоб так принизливо коментувати? Це той самий Подоляк, який заявляв, що еліти Індії і Китаю мають низький інтелектуальний потенціал. Після цього людину просто не можна підпускати до мікрофона. Ми вже бачимо, до чого довели коментарі #Арестович, але тішуся, що у нашому грудневому дослідженні баланс довіри/недовіри до нього – мінус 74 відсотки, тобто що люди зуміли розібратися з цим. У #Єрмак – мінус 25 відсотків, у Безуглої – мінус 51. У Подоляка – ще позитивний, але кілька подібних заяв, і на нього чекає така ж перспектива.
І не «5-6 незамінних менеджерів» врятували Україну. Коли Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи" поставили це питання в березні 2023 року, то мудрі українці дали перше місце Силам оборони України (78 відсотків), а друге місце посів «весь український народ» (62 відсотки).
З політичної точки зору відставка Залужного матиме негативні результати. Чи можна було б вийти з цієї ситуації? Я вірю, що раціо мало б домінувати над емоціями. Це можна розв’язати політично й політтехнологічно, подавши як перемогу з погляду збереження єдності. Чи піде на це @Володимир Зеленський – велике питання. Ми всі не любимо критики, але, очевидно, Зеленський особливо її не любить, звідки вона не лунала б і якою виправданою не була б. Також, на жаль, йому притаманна підозрілість. На початку війни виглядало так, що він переборов це і позиціонував себе як загальнонаціональний лідер. Тепер це, на жаль, знову почало проявлятися. https://galychyna.if.ua/analytic/vidstavka-zaluzhnogo-na-pauzi/?fbclid=IwAR2oSp9n0w4JZgJpbG8XviyevR44JjF4rCGgUmRlv2ZtuoJ3t_AqpQg6qhk

- Про то, что ЕС и НАТО развалятся, мы с вами слышали давно – это был традиционный тезис еще советской пропаганды.
- Что касается левых и правых популистов, мы тоже десятилетиями слышим: вот победят правопопулисты во Франции, вот там левые набрали, вот там – "Истинные финны". Да, в каждой стране есть внутриполитическая динамика. Да, произошло усиление левых, правых, популистов. Но если мы посмотрим на структуры Европарламента, то там продолжают доминировать фракции социал-демократов, Европейская народная партия, Христианские демократы и либералы. И те выборы, которые будут в этом году в Европарламент, вряд ли существенно что-то изменят.
- Мы не первыми вступаем в Европейский союз. Когда вступали поляки, те же вопросы конкуренции в аграрном секторе были очень болезненными в процессе переговоров. Вода камень точит.
- по данным опросов общественного мнения, украинцы говорят: да, пожалуйста, пусть Евросоюз стимулирует реформы, пусть осуществляет давление на тех, кто хотел бы их притормозить. Украинцы позитивно к этому относятся, потому что это в наших же интересах.
Больше в программе Виталия Портникова "Дороги к свободе" русской редакции Радио Свобода. Вместе с Иванной Климпуш-Цинцадзе https://www.svoboda.org/a/evrosoyuz-pomogaet-ukraine-efir-v-20-30-/32806527.html

Геть #зрада - бажаємо успіху команді #Сирський. В коментарі @Суспільне.Спротив проф. Гарань зазначив, що можна скільки завгодно сперечатися навколо відставки #Залужний критикувати #Зеленський, але рішення прийнято, тож важливо не піддаватися на російські ІПСО і не розхитувати човен. А далі - побачимо https://youtu.be/_XtKz9SVJx0

Не встиг дати інтерв'ю Оксана Процюк з Газета "Галичина" із заголовком "Не розхитувати човен: нам потрібно підтримати нове військове керівництво", як з'явилося повідомлення, що новий командувач ТрО керував Внутрішніми військами при розгоні Майдану, а командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв заявив, що дізнався про своє звільнення зі ЗМІ. Ох. І тим не менше, попри небезпеку "підставитися", вважаю за необхідно повторити основні тези зі свого інтерв'ю.
1. в Офісі Президента, очевидно, створювали такий ореол політичної конкуренції. Все ж певна частка відповідальності є і на нашій опозиції, оскільки ми бачимо, як вона намагалася протиставити Залужного Зеленському. Але більша відповідальність, безумовно, на владі. І все це призвело до того, що, зрештою, було ухвалено рішення замінити Залужного. На мою думку, це не дуже сприятливий для цього час, оскільки саме зараз іде питання про постачання зброї Україні.
2. Ми не знаємо, чи піде Залужний у велику політику, не знаємо, яким він може бути політиком, не знаємо, чи хоче він цього і чи має хист до політики. Певною мірою Залужного виштовхують у політику. Але чи це відбудеться, я не знаю. Навіть більше, я не хотів би, щоб це відбувалося тепер, під час війни. Поки що він утримався від якихось критичних заяв чи випадів – і це гідна поведінка.
3. Ми повинні сконсолідуватися навколо нашого нового військового керівництва. Ми не маємо ставити під сумнів його спроможності. Сирський – бойовий, заслужений генерал, він успішно провів оборону Києва, Харківську операцію. Ми маємо розуміти, що росія робить і буде робити різноманітні вкиди з метою дискредитації нового керівництва. На жаль, деякі наші журналісти це підхоплюють. Нам нині дуже важливо не потрапити в цю російську інформаційну операцію. Натомість нам потрібно підтримати нову команду військового керівництва країни.
4. Нині дуже важливо, щоб у військовому керівництві залишилися Залужний і його команда, зокрема генерал Забродський, який на початку війни вийшов з політики й повернувся до військових справ. Не хочеться втрачати такий цінний кадровий ресурс. Ці люди нам потрібні так само, як і демонстрація єдності!
5. Є два питання, без розв'язання яких жодне військове керівництво не зможе рухатися вперед: мобілізація та отримання зброї. А це саме сфера відповідальності нашого політичного керівництва. Нагадаю, що частина проблем з мобілізацією розпочалися тоді, коли було ухвалено рішення "оптом" звільнити всіх обласних військкомів і на їх місце поставити хороших людей, проте які не мають належного професійного досвіду.
Якщо в нас будуть військові успіхи, то це додасть аргументації команді Зеленського говорити про правильність рішення щодо відставки Залужного. Але ми маємо налаштовуватись на тривалу боротьбу й розуміти, що чимало в ході війни надалі залежатиме саме від правильних політичних рішень керівництва країни. Не встиг дати інтерв'ю Оксана Процюк з Газета "Галичина" із заголовком "Не розхитувати човен: нам потрібно підтримати нове військове керівництво", як з'явилося повідомлення, що новий командувач ТрО керував Внутрішніми військами при розгоні Майдану, а командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв заявив, що дізнався про своє звільнення зі ЗМІ. Ох. І тим не менше, попри небезпеку "підставитися", вважаю за необхідно повторити основні тези зі свого інтерв'ю.
1. в Офісі Президента, очевидно, створювали такий ореол політичної конкуренції. Все ж певна частка відповідальності є і на нашій опозиції, оскільки ми бачимо, як вона намагалася протиставити Залужного Зеленському. Але більша відповідальність, безумовно, на владі. І все це призвело до того, що, зрештою, було ухвалено рішення замінити Залужного. На мою думку, це не дуже сприятливий для цього час, оскільки саме зараз іде питання про постачання зброї Україні.

2. Ми не знаємо, чи піде Залужний у велику політику, не знаємо, яким він може бути політиком, не знаємо, чи хоче він цього і чи має хист до політики. Певною мірою Залужного виштовхують у політику. Але чи це відбудеться, я не знаю. Навіть більше, я не хотів би, щоб це відбувалося тепер, під час війни. Поки що він утримався від якихось критичних заяв чи випадів – і це гідна поведінка.
3. Ми повинні сконсолідуватися навколо нашого нового військового керівництва. Ми не маємо ставити під сумнів його спроможності. Сирський – бойовий, заслужений генерал, він успішно провів оборону Києва, Харківську операцію. Ми маємо розуміти, що росія робить і буде робити різноманітні вкиди з метою дискредитації нового керівництва. На жаль, деякі наші журналісти це підхоплюють. Нам нині дуже важливо не потрапити в цю російську інформаційну операцію. Натомість нам потрібно підтримати нову команду військового керівництва країни.
4. Нині дуже важливо, щоб у військовому керівництві залишилися Залужний і його команда, зокрема генерал Забродський, який на початку війни вийшов з політики й повернувся до військових справ. Не хочеться втрачати такий цінний кадровий ресурс. Ці люди нам потрібні так само, як і демонстрація єдності!
5. Є два питання, без розв'язання яких жодне військове керівництво не зможе рухатися вперед: мобілізація та отримання зброї. А це саме сфера відповідальності нашого політичного керівництва. Нагадаю, що частина проблем з мобілізацією розпочалися тоді, коли було ухвалено рішення "оптом" звільнити всіх обласних військкомів і на їх місце поставити хороших людей, проте які не мають належного професійного досвіду.
Якщо в нас будуть військові успіхи, то це додасть аргументації команді Зеленського говорити про правильність рішення щодо відставки Залужного. Але ми маємо налаштовуватись на тривалу боротьбу й розуміти, що чимало в ході війни надалі залежатиме саме від правильних політичних рішень керівництва країни.Не встиг дати інтерв'ю Оксана Процюк з Газета "Галичина" із заголовком "Не розхитувати човен: нам потрібно підтримати нове військове керівництво", як з'явилося повідомлення, що новий командувач ТрО керував Внутрішніми військами при розгоні Майдану, а командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв заявив, що дізнався про своє звільнення зі ЗМІ. Ох. І тим не менше, попри небезпеку "підставитися", вважаю за необхідно повторити основні тези зі свого інтерв'ю.
1. в Офісі Президента, очевидно, створювали такий ореол політичної конкуренції. Все ж певна частка відповідальності є і на нашій опозиції, оскільки ми бачимо, як вона намагалася протиставити Залужного Зеленському. Але більша відповідальність, безумовно, на владі. І все це призвело до того, що, зрештою, було ухвалено рішення замінити Залужного. На мою думку, це не дуже сприятливий для цього час, оскільки саме зараз іде питання про постачання зброї Україні.
2. Ми не знаємо, чи піде Залужний у велику політику, не знаємо, яким він може бути політиком, не знаємо, чи хоче він цього і чи має хист до політики. Певною мірою Залужного виштовхують у політику. Але чи це відбудеться, я не знаю. Навіть більше, я не хотів би, щоб це відбувалося тепер, під час війни. Поки що він утримався від якихось критичних заяв чи випадів – і це гідна поведінка.
3. Ми повинні сконсолідуватися навколо нашого нового військового керівництва. Ми не маємо ставити під сумнів його спроможності. Сирський – бойовий, заслужений генерал, він успішно провів оборону Києва, Харківську операцію. Ми маємо розуміти, що росія робить і буде робити різноманітні вкиди з метою дискредитації нового керівництва. На жаль, деякі наші журналісти це підхоплюють. Нам нині дуже важливо не потрапити в цю російську інформаційну операцію. Натомість нам потрібно підтримати нову команду військового керівництва країни.
4. Нині дуже важливо, щоб у військовому керівництві залишилися Залужний і його команда, зокрема генерал Забродський, який на початку війни вийшов з політики й повернувся до військових справ. Не хочеться втрачати такий цінний кадровий ресурс. Ці люди нам потрібні так само, як і демонстрація єдності!

5. Є два питання, без розв'язання яких жодне військове керівництво не зможе рухатися вперед: мобілізація та отримання зброї. А це саме сфера відповідальності нашого політичного керівництва. Нагадаю, що частина проблем з мобілізацією розпочалися тоді, коли було ухвалено рішення "оптом" звільнити всіх обласних військкомів і на їх місце поставити хороших людей, проте які не мають належного професійного досвіду.
Якщо в нас будуть військові успіхи, то це додасть аргументації команді Зеленського говорити про правильність рішення щодо відставки Залужного. Але ми маємо налаштовуватись на тривалу боротьбу й розуміти, що чимало в ході війни надалі залежатиме саме від правильних політичних рішень керівництва країни Не встиг дати інтерв'ю Оксана Процюк з Газета "Галичина" із заголовком "Не розхитувати човен: нам потрібно підтримати нове військове керівництво", як з'явилося повідомлення, що новий командувач ТрО керував Внутрішніми військами при розгоні Майдану, а командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв заявив, що дізнався про своє звільнення зі ЗМІ. Ох. І тим не менше, попри небезпеку "підставитися", вважаю за необхідно повторити основні тези зі свого інтерв'ю.
1. в Офісі Президента, очевидно, створювали такий ореол політичної конкуренції. Все ж певна частка відповідальності є і на нашій опозиції, оскільки ми бачимо, як вона намагалася протиставити Залужного Зеленському. Але більша відповідальність, безумовно, на владі. І все це призвело до того, що, зрештою, було ухвалено рішення замінити Залужного. На мою думку, це не дуже сприятливий для цього час, оскільки саме зараз іде питання про постачання зброї Україні.
2. Ми не знаємо, чи піде Залужний у велику політику, не знаємо, яким він може бути політиком, не знаємо, чи хоче він цього і чи має хист до політики. Певною мірою Залужного виштовхують у політику. Але чи це відбудеться, я не знаю. Навіть більше, я не хотів би, щоб це відбувалося тепер, під час війни. Поки що він утримався від якихось критичних заяв чи випадів – і це гідна поведінка.
3. Ми повинні сконсолідуватися навколо нашого нового військового керівництва. Ми не маємо ставити під сумнів його спроможності. Сирський – бойовий, заслужений генерал, він успішно провів оборону Києва, Харківську операцію. Ми маємо розуміти, що росія робить і буде робити різноманітні вкиди з метою дискредитації нового керівництва. На жаль, деякі наші журналісти це підхоплюють. Нам нині дуже важливо не потрапити в цю російську інформаційну операцію. Натомість нам потрібно підтримати нову команду військового керівництва країни.
4. Нині дуже важливо, щоб у військовому керівництві залишилися Залужний і його команда, зокрема генерал Забродський, який на початку війни вийшов з політики й повернувся до військових справ. Не хочеться втрачати такий цінний кадровий ресурс. Ці люди нам потрібні так само, як і демонстрація єдності!
5. Є два питання, без розв'язання яких жодне військове керівництво не зможе рухатися вперед: мобілізація та отримання зброї. А це саме сфера відповідальності нашого політичного керівництва. Нагадаю, що частина проблем з мобілізацією розпочалися тоді, коли було ухвалено рішення "оптом" звільнити всіх обласних військкомів і на їх місце поставити хороших людей, проте які не мають належного професійного досвіду.
Якщо в нас будуть військові успіхи, то це додасть аргументації команді Зеленського говорити про правильність рішення щодо відставки Залужного. Але ми маємо налаштовуватись на тривалу боротьбу й розуміти, що чимало в ході війни надалі залежатиме саме від правильних політичних рішень керівництва країни. https://galychyna.if.ua/analytic/ne-rozhituvati-choven-oleksiy-garan-nam-potribno-pidtrimati-nove-viyskove-kerivnitstvo/?fbclid=IwAR0xr69vVAisV2fhs2tgl3B-k5mYNsd8_cTtPZXysW5XgNil4nvrbtvExaM

Чи варто оприлюднювати персональні рейтинги військових і порівнювати з політиками?
А от не певен, чи треба це робити. Звісно, закриті дослідження варто робити. А от оприлюднювати? На початку інвазії була неформальна домовленість не ставити президентські рейтинги і рейтинги політичних партій. Так начебто і не роблять. Але тепер ми ставимо рейтинги довіри/недовіри до інституцій, до персоналій політиків, а тепер і до персоналій генералів.
І всі починають обговорювати, зазвичай під кутом "всьо пропало". Ну й Росія, тут як тут, із своїми ІПСО. Та й на Заході все більше починають говорити про "повернення політики" і втрату національної єдності українців.
Так само із падінням віри українців у правильності напрямку країни. Згідно з останнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології українці тут розкололися практично навпіл: "правильному" – 44%, неправильному – 46%. Що цікаво, що такий результат насамперед за рахунок західного макрорегіону. У трьох інших макрорегіонах невелика перевага у "правильного" напрямку. Але зрештою це не так вже й важливо, бо у травні 2022 р. співвідношення було 68% на 16%!
Тенденція, на жаль, очевидна. Вона підтверджується і опитуваннями Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва і соціологічної служби Центру Разумкова. Ну й всі медіа, не кажу вже про соцмережі виходять під відповідними сенсаційними заголовками.
Але! Аби бути академічно точним, перед війною в правильності напрямку розвитку було переконано лише 20%, тобто нинішній показник все одно, попри всі проблеми, в 2,5 раза вище, ніж до війни (увага, графік охоплює опитування лише по грудень).
І не забуваймо, що, згідно з грудневим опитуванням Фонду "Демократичні ініціативи" і соціологічної служби Центру Разумкова, 88% українців, попри всі труднощі, продовжують вірити у Перемогу. І регіональних відмінностей практично немає.
Так само як практично немає відмінностей у вікових групах.
Тож, keep calm and carry on
Про це також див. на ютуб в моєму коментарі "Суспільне.Спротив" у першому коментарі. https://www.youtube.com/watch?v=j_SIPS2Xgzg&ab_channel=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%8C

Сьогодні приємно здивований розмовою з "Прямим", на "Марафоні" ж - ігнор легендарних "Демініціатив":
Редактори "Прямого" вирішили обговорити мій пост на УП від 17 лютого "Чи варто оприлюднювати персональні рейтинги військових і порівнювати з політиками?" Моя загальна лінія полягала в тому, що 1) назагал не варто; 2) не треба робити на цьому "хайп"; 3) всі соціологічні опитування розглядати системно і в динаміці. Тобто мій підхід трохи відрізняється від "Прямого", для якого головне - критика влади: часто виправдана, а часто й ні. Тому я щиро зрадів, що мав можливість спокійно викласти свої аргументи. За що щиро дякую. На "Марафоні" ж без змін - ігнор легендарних "Демініціатив" продовжується..... https://youtu.be/7ofIbxkjOHo

Член Ради ВО "Майдан" Olexiy Haran розповідає, що сказав йому МЗС Польщі Радек Сікорський 21.02.2014; чи завершиться революція після перемоги і чим; як розповідати про Майдан та війну в світі, щоб нас зрозуміли й підтримали; для чого історику залізний прут на Майдані; хто підігрівав Майдан; та що таке свобода без морального очищення - у інтерв'ю Журнал Країна: https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_kinceva-peremoga-demokratichna-ukrayina-z-verhovenstvom-prava/1172170

Чи відмова від телемарафону призведе до ще більшого загострення політичної боротьби в країні? Як на мене, зараз вона якраз загострюється, на жаль, і я не думаю, що причина лише в телемарафоні. Ми почали вже повертатися до формату таких токшоу, в яких беруть участь кілька експертів, що дискутують. Я думаю, причина в тому, що політики почали думати про рейтинги, про те, що відбудеться після війни в результаті виборів. Причому більша відповідальність лежить на владі. Але мені теж очевидно, що й опозиційні канали радикалізують певною мірою дискурс. Тобто дискусія виправдана й зауваження до влади також, але є оця радикалізація не лише з боку влади, хоча влада несе більшу відповідальність.
Але що буде, якщо ми скасуємо телемарафон? Тут багато що залежить від редакторів самих каналів і від їхніх політичних настанов, чи вони працюють на конструктивний пошук правди, чи на те, щоб задовольнити інтереси своїх хазяїв, чи набрати рейтинг. Насправді в мене дуже багато зауважень до політики редакторів щодо того, кого вони запрошують у студію, і це стосується не лише провладних каналів, а й каналів опозиції. Весь час розкручуються одні й ті ж теми, на які насправді дуже важко почути експертну думку, бо запрошують людей, які не є експертами в них. Ну, наприклад, якщо йдеться про міжнародну політику у світових регіонах, то в нас не так багато експертів, їх можна порахувати на пальцях однієї руки: Латинська Америка, Близький Схід, Африка, Корея, Китай і так далі. І дуже часто ми чуємо, як запрошують якогось одного «експерта», який відповідає на всі запитання поспіль, починаючи від воєнної ситуації й до економіки та міжнародного становища — і що там у Кореї, і що у Сполучених Штатах. Отут я бачу проблему. Так, у нас є якісна журналістика, економічна та міжнародна зокрема, але на телебаченні, на жаль, цього замало.
Як на мене, якщо не думати про відмову від телемарафону взагалі, то треба було б найперше залучити до нього опозиційні канали й зробити так, щоб він керувався не з центру, яким є Офіс президента, а якоюсь радою, в якій присутні представники різних каналів, насамперед це Суспільне телебачення. Так можна було б і логічно розподілити сітку, і домовитися про основні принципи висвітлення новин.
Тобто контроль телемарафону на користь влади — це погано, але якщо його скасовувати повністю і при цьому не дати всім каналам можливість відновити свою роботу, то справді виникає питання відповідальності цих телеканалів і того, як вони будуть подавати інформацію. І ситуація з відставкою Залужного тут дуже показова, бо очевидно, що багато українців були проти цього, й експерти говорили, що зараз не найкращий час для цього — але це сталося. І що далі? Ми маємо розкручувати цю тему і будувати недовіру до Сирського? Я навіть почув на одному з каналів, що треба розбиратися, де він народився, хто він — етнічний росіянин чи українець? Та чи це має значення взагалі?! Тобто ми розуміємо, що ситуація зараз значною мірою залежить від нашої мобілізації та від мобілізації партнерів, і будь-кому на цій посаді — чи то Залужний, чи то Сирський — буде надзвичайно важко. І зараз, коли ця заміна головнокомандувача вже відбулася, нам треба працювати над тим, щоб вибудувати довіру до ЗСУ, підвищити мотивацію тих, хто туди піде служити. І тут велика відповідальність саме політичного керівництва країни, зокрема тих людей, які відповідають за інформаційну політику та які постійно присутні зі своїми коментарями в телемарафоні, часто недолугими. Але і нам, експертам і медійникам, не можна зараз концентруватися на тезі, що Залужний кращий, а до Сирського є претензії, — це робота на ворога.

Останнє це вже моє особисте. Навіть професору політології дуже важко вибудувати якусь лінію. З одного боку, я намагаюся бути об’єктивним, з іншого — навіть у критиці влади, якої вона заслуговує, не розхитувати занадто човен. Особливо коли я даю коментарі західним медіа, я завжди намагаюся наголошувати на єдності українців — буде дуже прикро, якщо ми це втратимо. Як це відбилося на моїх запрошеннях на телеканали? Я скажу, що в єдиний телемарафон «Демократичні ініціативи» не запрошували взагалі! Останнім часом мене пару разів запросили, може, тому що в нас були опитування, які показали хороші рейтинги і Залужного, і президента, а я намагався донести це як тезу, щоб влада не дуже хвилювалася. Але після того, як мене запросили пару разів на телемарафон, я вже для опозиційних телеканалів став недостатньо радикальним, тому що їм потрібна критика влади. Бути академічним політологом і при цьому виступати в медіа, виявляється, дуже непросто, і це питання експертного й особистісного вибору — ти хочеш рейтинги й бігати по телеканалах чи намагаєшся давати збалансовану інформацію, що не «всьо пропало», а навпаки — «попри всі проблеми, рухаємося вперед». https://detector.media/infospace/article/223413/2024-02-25-teper-oligarkhichni-kanaly-spryymayutsya-ne-yak-pryvatna-a-yak-derzhavna-pozytsiya-eksperty-pro-telemarafon-i-yogo-podalshe-isnuvannya-chastyna-persha/

ASAP Please join me for this discussion in Uganda by using this link https://twitter.com/i/spaces/1ynJOyzaRoZKR

Про Олену Зеленську. Згадав про радянських керівників, Раїсу Горбачову і навіть про Людмилу Янукович з її "наколотими апельсинами". Щодо ролі Олени Зеленської мій коментар позитивний (хоча згадав заради об'єктивності невдалу, як на мене фотосесію - ну, буває). Але в цілому оцінив її роль в плюс. З 8-ї хвилини - мої версії, чому цього разу не буде поїздки до Вашингтона. https://www.youtube.com/watch?v=AEhKxgyeSuE&t=541s&ab_channel=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%8C

5 березня 2024 р. Посол Великої Британії Мартін Гарріс вручив Олексію Гараню, професору політології @Національний університет "Києво-Могилянська академія", науковому директору @Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи", державну нагороду Великої Британії – Медаль Британської імперії (BEM), від імені Його Величності Короля Чарльза ІІІ за внесок у розвиток українсько-британського партнерства https://www.facebook.com/olexiy.haran/posts/pfbid0b8kYcADHkNWhFUFxGmV6esNu1AjyA153fX1ujDiEcBCjuQRMAbPuscsPiFsR6VCBl

і МЗС, і Президент чомусь оприлюднили факт запиту на агреман. А згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини факт запиту на агреман не мають оприлюднювати. Адже це наш запит до країни про те, чи погоджується вона прийняти людину послом. Тому про призначення посла оголошують, зазвичай, після того, як уже отримано агреман, тобто згода країни про прийняття запропонованої кандидатури послом. Отже, це йде всупереч дипломатичному протоколу. Якщо вони хотіли про це повідомити, то це можна було зробити по-іншому. І це викликає, чесно кажучи, чимало запитань, зокрема, чому так зроблено, і чи хоче Зеленський, щоб Залужного справді там прийняли. Зеленський фактично ставить приймаючу сторону перед фактом. Якщо Великобританія з якихось причин бачить там іншу людину і відмовить, то це буде скандал. Так не роблять з партнерами.
Якщо уявити, що запит на агреман підтверджено, то, чесно кажучи, я не знаю, чи володіє Залужний відповідним дипломатичним досвідом. Адже все ж посада посла в такій ключовій країні передбачає знання і вміння працювати саме як дипломат. Ми розуміємо, що генерал і дипломат – це трошки різні іпостасі. Можливо з нього вийде гарний дипломат, а, може, й ні? Ми цього не знаємо.
Разом із Залужним звільнено багато членів його команди – бойових генералів. У всіх них неоціненний досвід, їх можна перемістити на якісь інші посади. Їх досвід потрібно використати саме тут, в країні, під час війни. Тому це виглядає дивно.
Якщо Зеленський справді хоче призначити Залужного послом, то можливо тут розрахунок на те, що генерал багато комунікував з нашими західними партнерами щодо питань воєнної допомоги, інноваційних рішень. Він може з ними обговорювати військові справи. Але, як на мене, у Залужного, як у генерала, мала б бути інша функція у час війни. А робота посла має чимало різних аспектів, і я навіть не впевнений, чи Залужний з усіма ними знайомий… https://galychyna.if.ua/analytic/oleksiy-garan-u-zaluzhnogo-yak-u-generala-mala-b-buti-insha-funktsiya-u-chas-viyni/?fbclid=IwAR0L-Ur3MKCkc32VhzZVd1TPFESLq1ByKu9jaq--C5lCCYfnLIdJJKOJsOM&mibextid=xfxF2i