In Factum

Слонячий виступ французького сенатора Клода Малюре, голови правоцентристської групи LIRT у Сенаті Франції.

Частина 1.

Пане прем’єр-міністре, шановні міністри, дорогі колеги! Європа стоїть на критичному роздоріжжі своєї історії. Американський щит тріщить, Україна ризикує залишитися без підтримки, а Росія – зміцнитися. Вашингтон перетворився на двір Нерона: імператор-палій, слухняні придворні та блазень, одурманений кетаміном, який відповідає за чистки в держапараті.

Це трагедія для вільного світу, але насамперед – для самих Сполучених Штатів. Послання Трампа чітке: бути союзником Америки немає сенсу, адже вона вас не захистить, запровадить проти вас мита, дієвіші за санкції проти своїх ворогів, і погрожуватиме захопленням ваших територій, підтримуючи диктаторів, які на вас нападають. "Майстер угод" насправді демонструє мистецтво капітуляції.

Він гадає, що налякає Китай, принижуючись перед Путіним, але Сі Цзіньпін, спостерігаючи цей крах, напевно прискорює підготовку до вторгнення на Тайвань. Ніколи в історії США президент не капітулював перед ворогом. Ніколи ще голова Білого дому не підтримував агресора проти союзника.

Ніколи раніше президент так зухвало не топтав Конституцію: незаконні укази, звільнення суддів, які могли б йому протистояти, миттєва зачистка військового керівництва, підрив усіх стримувань і противаг, узурпація контролю над соцмережами. Це не просто "неліберальний ухил" – це спроба знищити демократію. Достатньо згадати: на руйнування Веймарської республіки знадобився лише місяць, три тижні й два дні.

Я вірю в стійкість американської демократії, і протести в країні вже почалися. Але за один місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за всі чотири роки свого попереднього президентства. Ми вели війну проти диктатора – тепер ми боремося з диктатором, якому допомагає зрадник.

Вісім днів тому, коли Трамп поплескував Макрона по спині в Білому домі, США голосували в ООН разом із Росією та Північною Кореєю – проти Європи, яка вимагала виведення російських військ. Через два дні в Овальному кабінеті "ухилянт від армії" Трамп повчав моралі й стратегії героя війни Зеленського, а потім відправив його геть, наче недолугого лакея, заявивши: "Підкоряйся або забирайся". Сьогодні вночі він пішов ще далі – зупинив постачання зброї, яке вже було обіцяне.

Як реагувати на цю зраду? Відповідь проста: дати відсіч. І головне – не помилитися. Поразка України стане поразкою Європи.

У списку Кремля вже є країни Балтії, Грузія, Молдова. Мета Путіна – повернення до Ялти, де половину Європи віддали Сталіну. А країни глобального Півдня чекають на результат цієї війни, щоб вирішити: чи поважати Європу далі, чи вже можна її топтати.

Путін прагне знищити порядок, встановлений 80 років тому США та їхніми союзниками, головний принцип якого – заборона захоплення територій силою. Цей принцип лежить в основі ООН, а сьогодні Америка голосує за агресора і проти жертви, бо "трампізм" збігається зі світоглядом Путіна. Повернення до сфер впливу, де великі держави вирішують долю малих країн.

"Мені – Гренландію, Панаму й Канаду, тобі – Україну, Балтію та Східну Європу, йому – Тайвань і Південнокитайське море". У колах олігархів Мар-а-Лаго це називають "дипломатичним реалізмом". А насправді це означає одне: ми залишилися самі.

Але твердження, що Путіну неможливо протистояти, – брехня. Навпаки, попри кремлівську пропаганду, Росія слабшає. За три роки її "друга армія світу" змогла відвоювати лише крихти в країни, яка втричі поступається їй за населенням.

Відсоткові ставки на рівні 25%, виснаження валютних і золотих резервів, демографічний колапс – Росія стоїть на краю прірви. Підтримка Путіна з боку США – найбільша стратегічна помилка в історії війн. Проте цей удар протверезив Європу.

www.tgoop.com/in_factum/32132

60.5K viewsMar 6 at 12:40

Слонячий виступ французького сенатора Клода Малюре, голови правоцентристської групи LIRT у Сенаті Франції.

Частина 1.

Пане прем’єр-міністре, шановні міністри, дорогі колеги! Європа стоїть на критичному роздоріжжі своєї історії. Американський щит тріщить, Україна ризикує залишитися без підтримки, а Росія – зміцнитися. Вашингтон перетворився на двір Нерона: імператор-палій, слухняні придворні та блазень, одурманений кетаміном, який відповідає за чистки в держапараті.

Це трагедія для вільного світу, але насамперед – для самих Сполучених Штатів. Послання Трампа чітке: бути союзником Америки немає сенсу, адже вона вас не захистить, запровадить проти вас мита, дієвіші за санкції проти своїх ворогів, і погрожуватиме захопленням ваших територій, підтримуючи диктаторів, які на вас нападають. "Майстер угод" насправді демонструє мистецтво капітуляції.

Він гадає, що налякає Китай, принижуючись перед Путіним, але Сі Цзіньпін, спостерігаючи цей крах, напевно прискорює підготовку до вторгнення на Тайвань. Ніколи в історії США президент не капітулював перед ворогом. Ніколи ще голова Білого дому не підтримував агресора проти союзника.

Ніколи раніше президент так зухвало не топтав Конституцію: незаконні укази, звільнення суддів, які могли б йому протистояти, миттєва зачистка військового керівництва, підрив усіх стримувань і противаг, узурпація контролю над соцмережами. Це не просто "неліберальний ухил" – це спроба знищити демократію. Достатньо згадати: на руйнування Веймарської республіки знадобився лише місяць, три тижні й два дні.

Я вірю в стійкість американської демократії, і протести в країні вже почалися. Але за один місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за всі чотири роки свого попереднього президентства. Ми вели війну проти диктатора – тепер ми боремося з диктатором, якому допомагає зрадник.

Вісім днів тому, коли Трамп поплескував Макрона по спині в Білому домі, США голосували в ООН разом із Росією та Північною Кореєю – проти Європи, яка вимагала виведення російських військ. Через два дні в Овальному кабінеті "ухилянт від армії" Трамп повчав моралі й стратегії героя війни Зеленського, а потім відправив його геть, наче недолугого лакея, заявивши: "Підкоряйся або забирайся". Сьогодні вночі він пішов ще далі – зупинив постачання зброї, яке вже було обіцяне.

Як реагувати на цю зраду? Відповідь проста: дати відсіч. І головне – не помилитися. Поразка України стане поразкою Європи.

У списку Кремля вже є країни Балтії, Грузія, Молдова. Мета Путіна – повернення до Ялти, де половину Європи віддали Сталіну. А країни глобального Півдня чекають на результат цієї війни, щоб вирішити: чи поважати Європу далі, чи вже можна її топтати.

Путін прагне знищити порядок, встановлений 80 років тому США та їхніми союзниками, головний принцип якого – заборона захоплення територій силою. Цей принцип лежить в основі ООН, а сьогодні Америка голосує за агресора і проти жертви, бо "трампізм" збігається зі світоглядом Путіна. Повернення до сфер впливу, де великі держави вирішують долю малих країн.

"Мені – Гренландію, Панаму й Канаду, тобі – Україну, Балтію та Східну Європу, йому – Тайвань і Південнокитайське море". У колах олігархів Мар-а-Лаго це називають "дипломатичним реалізмом". А насправді це означає одне: ми залишилися самі.

Але твердження, що Путіну неможливо протистояти, – брехня. Навпаки, попри кремлівську пропаганду, Росія слабшає. За три роки її "друга армія світу" змогла відвоювати лише крихти в країни, яка втричі поступається їй за населенням.

Відсоткові ставки на рівні 25%, виснаження валютних і золотих резервів, демографічний колапс – Росія стоїть на краю прірви. Підтримка Путіна з боку США – найбільша стратегічна помилка в історії війн. Проте цей удар протверезив Європу.

BY In Factum