tgoop.com/lucrosa_nostrum/14
Last Update:
СИНОВІ
2
Минуть роки, і син мій дужий
Тут вийде з заступом в руці,
І м’язів міць напружить,
І сплинуть дні — не ці.
В очах йому заграють сурми,
У серці весни загудуть,
І виплеснемо бур ми
Лукаву каламуть.
Він у підвалину держави
Важкий свій камінь покладе,
Він буде грона чавить
І знову мур зведе.
Десь, на якомусь узбережжі
Морям пошле він судна в дар,
І гостроверхі вежі
Проколють плахти хмар.
Все, що пожарам на поталу
Ми віддавали і на згин,
Спорудить знов помалу
Його упертий чин.
Він кине порив, тиск і силу
У завойований простір.
Котитиме він брили
І зриє надра гір.
Залізним плугом переоре
Всю широчінь руду степів,
І наберуть кольорів
П’янкі примари снів.
Нове життя з руїн ростиме,
І знов буятимуть жита,
І сплине знов над ними
Пратиша золота.
Юрій Клен
1943
BY L U C R O S A
Share with your friend now:
tgoop.com/lucrosa_nostrum/14