tgoop.com/metaromance/175
Last Update:
Юрій скептично ставився до своїх "віршомазань".
Вважав, що якби не ув'язнення, то ніколи б не взявся за римування, бо "чоловік, якому Провидіння не призначило ще в утробі матері бути великим поетом, може стати сяким-таким поетом лише в тюрмі..
Бо.. сидить собі чоловік у тюрмі.. Зірвався десь із клена чи каштана звичайний собі жовтенький дурненький листок і, миготячи під золотом призахідного сонця, перелетів попід грати вікна..
Цього вистачило, щоб написати сонет. Згадав чоловік по вечірній перевірці далеку кохану дівчину і готова поема.
Та прийшла воля..
Кохана дівчина стала дружиною. Біжить поет через парк із думками, де роздобути грошей на викуп векселя, на нього сиплються сотні, тисячі золотистих кленових листків, та йому і не сниться писати на їхню честь сонети. Занедужає часом дружина..
Біжить поет до Терлецького по ліки і гадки не має, щоб написати їй поему.
Так, панове.. Щоденне життя то тверда проза..
Треба мати багато дару божого, цивільної відваги і досить грошей, щоб бути сьогодні поетом, принаймні українським.
Але то на волі, а поки тюремні стіни і залізні двері формували замріяного поета.
Про тугу пісню соромливу
Залізні двері проспівали.
Іду на круг тюремний мріять.
Бо.. мріять я ще маю право.
МЕТАРОМАНТИКА
BY МЕТАРОМАНТИКА
Share with your friend now:
tgoop.com/metaromance/175