tgoop.com/metaromance/295
Last Update:
Дощ усе перетворює на багно, воно множиться і заповнює собою всі поля, посадки, окопи, нори.
Ми спимо, їмо, ховаємося і блукаємо в багні.
Ми багно бойове, живе, але смертельно замучене.
Ми знаємо, як смердить багнюка, як роз’ятрює рани і як липне.
Ми грубо написані вогнем та олією на брудному і хворому полотні.
Багнюка ловить нас і ловить міни, двояко змішуючи добро зі злом.
Висмоктує наші сили, але маткою всмоктує смертельне залізо, скероване на нас.
Можна сказати, що до окопного багна однаково причетні і добре начало, і злий деміург.
З брудної матки бліндажа ми ініціюємося і народжуємося назовні — окопні тварини з тьмяними червоними німбами.
Це щоразу боляче.
І на тлі багна проступають грубі, досі приховані узори, перевернуті косі хрести на бліндажах і лопаторублені лики, що скаляться зі стінок окопів під час кожного удару танка.
Страждання не очищає,
а бруднить з ніг до голови.
Особисто я читаю хлопцям вечорами вірші в темній і мокрій ямі.
Іноді вони слухають.
— Дмитро Шандра
МЕТАРОМАНТИКА
BY МЕТАРОМАНТИКА
Share with your friend now:
tgoop.com/metaromance/295