«Невинна мучениця»
30 травня 1431 року у Руані привселюдно на вогнищі стратили борчиню за волю Франції. Жанну д'Арк стратили як "відьму". Формальною причиною її страти було звинувачення в єресі, відступництві та носінні чоловічого одягу. Тільки тепер сучасна Католицька Церква визнає Жанну д'Арк святою і шанує її як покровительку Франції.
У 1429 році Жанна д'Арк домоглася зустрічі з Карлом VII Валуа і змогла переконати його у своїй божественній місії врятувати Францію. Попри юний вік їй вдалося згуртувати довкола себе французів і звільнити від англійців рідний Орлеан. Жанна керувала багатотисячним військом під час Столітньої війни. Французькі селяни, які найбільше постраждали з Туманного Альбіону у XIV-XV століттях називали її посланницею Бога, бо Жанна могла передбачати поразку війська, залишалася живою після тяжких травм. Саме через такі "неприродні здібності" її прозвали "відьмою".
Головною метою судового розгляду було довести, що "відьма" та "віровідступниця" посприяла Шарлю VII Звитяжному незаконно сісти на престол, аби підірвати довіру народу до свого короля. Судді з особливою ретельністю розпитували ув'язнену про зв'язки з духами та про рідне село Домремі.
Що ж до єресі, то проблема полягала у тому, що Жанна визнавала над собою владу лише Господа і не хотіла підкорятися священникам. Це автоматично спричинило звинувачення в брехні. Перелічених злочинів вистачило б, аби зробити з обвинуваченої звичайну відьму. Там знайшлося місце і знанням, переданим Жанною у спадок, і її контактам з феями, і використанню магічних амулетів, і пророцтв майбутнього, і пошуку зниклих речей, і викликам демонів...
На рішення інквізиції вплинув лист із Паризького університету — найавторитетнішого навчального закладу того часу, на чию думку доводилося зважати. У листі звинувачення у чаклунстві парадоксальним чином взагалі не розглядалося. Тому в остаточному вироку Жанна д'Арк була названа "єретичкою". Під страхом смерті вона підписала протокол про зречення своїх поглядів і була засуджена до тривалого арешту. Але потім, у в'язниці у неї забрали жіночу сукню та підкинули чоловічий одяг. Вона була змушена вдягнути чужий костюм, що фактично свідчило про повернення до єресі. Тоді судді вирішили винести новий вирок – Жанну засудили до привселюдного спалення на площі. За легендами, тіло святої діви, небесної покровительки Франції, довго не бажало горіти, а серце билося ще кілька годин по смерті...
Загалом: Жанна д'Арк становила загрозу для англійських планів контролю над Францією. Її успіхи на полі бою та політичний вплив підривали англійські позиції у війні та послаблювали їхній контроль над французькими територіями. Не виключаємо, що це може бути одною з причин підставної інквізиції. Страта Жанни д'Арк мала на меті не лише просто усунути, але й знищити символічну фігуру, яка втілювала французький опір і релігійний запал. Це мало деморалізувати французький народ.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
30 травня 1431 року у Руані привселюдно на вогнищі стратили борчиню за волю Франції. Жанну д'Арк стратили як "відьму". Формальною причиною її страти було звинувачення в єресі, відступництві та носінні чоловічого одягу. Тільки тепер сучасна Католицька Церква визнає Жанну д'Арк святою і шанує її як покровительку Франції.
У 1429 році Жанна д'Арк домоглася зустрічі з Карлом VII Валуа і змогла переконати його у своїй божественній місії врятувати Францію. Попри юний вік їй вдалося згуртувати довкола себе французів і звільнити від англійців рідний Орлеан. Жанна керувала багатотисячним військом під час Столітньої війни. Французькі селяни, які найбільше постраждали з Туманного Альбіону у XIV-XV століттях називали її посланницею Бога, бо Жанна могла передбачати поразку війська, залишалася живою після тяжких травм. Саме через такі "неприродні здібності" її прозвали "відьмою".
Головною метою судового розгляду було довести, що "відьма" та "віровідступниця" посприяла Шарлю VII Звитяжному незаконно сісти на престол, аби підірвати довіру народу до свого короля. Судді з особливою ретельністю розпитували ув'язнену про зв'язки з духами та про рідне село Домремі.
Що ж до єресі, то проблема полягала у тому, що Жанна визнавала над собою владу лише Господа і не хотіла підкорятися священникам. Це автоматично спричинило звинувачення в брехні. Перелічених злочинів вистачило б, аби зробити з обвинуваченої звичайну відьму. Там знайшлося місце і знанням, переданим Жанною у спадок, і її контактам з феями, і використанню магічних амулетів, і пророцтв майбутнього, і пошуку зниклих речей, і викликам демонів...
На рішення інквізиції вплинув лист із Паризького університету — найавторитетнішого навчального закладу того часу, на чию думку доводилося зважати. У листі звинувачення у чаклунстві парадоксальним чином взагалі не розглядалося. Тому в остаточному вироку Жанна д'Арк була названа "єретичкою". Під страхом смерті вона підписала протокол про зречення своїх поглядів і була засуджена до тривалого арешту. Але потім, у в'язниці у неї забрали жіночу сукню та підкинули чоловічий одяг. Вона була змушена вдягнути чужий костюм, що фактично свідчило про повернення до єресі. Тоді судді вирішили винести новий вирок – Жанну засудили до привселюдного спалення на площі. За легендами, тіло святої діви, небесної покровительки Франції, довго не бажало горіти, а серце билося ще кілька годин по смерті...
Загалом: Жанна д'Арк становила загрозу для англійських планів контролю над Францією. Її успіхи на полі бою та політичний вплив підривали англійські позиції у війні та послаблювали їхній контроль над французькими територіями. Не виключаємо, що це може бути одною з причин підставної інквізиції. Страта Жанни д'Арк мала на меті не лише просто усунути, але й знищити символічну фігуру, яка втілювала французький опір і релігійний запал. Це мало деморалізувати французький народ.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
«Гетьманське кіно»
Павло Скоропадський прагнув зміцнити українську національну ідентичність, включаючи розвиток української культури. Він віддавав особливу увагу створенню культурних інституцій, спрямованих на підтримку та розвиток української мови, української освіти, українського офіцерства, літератури та мистецтва.
Гетьман сприяв виданню україномовних книг і періодичних видань. Не можна залишити без уваги й кіно.
У червні 1918-го при Міністерстві народної освіти і мистецтв відновила роботу Кінематографічна секція, заснована ще за часів попередньої влади – Центральної Ради. Секцію очолювала Людмила Черняхівська-Старицька. Головним завданням було створення власної кіностудії, навчального закладу з підготовки кінофахівців та мережі державних кінотеатрів.
Територію України розділили на чотири зони – у кожній мало відкритися відділення Кінематографічної секції. Їм належало опікуватися прокатом кінострічок у своєму регіоні, а також фільмувати сюжети з місцевого життя, для чого мусили мати в штаті кінооператора.
Кінематографічна секція одержала можливість розпочати власні хронікальні зйомки, оскільки гетьманський уряд зміг придбати німецьку знімальну техніку.
У червні Скоропадський зажадав від Отамана-міністра Федора Лизогуба розглянути питання українізації. Вже потім Скоропадський видав наказ про українізацію кіна. На його виконання заснувалася перша державна установа в галузі кінематографу – акціонерне товариство «Українфільма». Воно мало у своєму розпорядженні знімальний павільйон — найкращий у Києві за технічним оснащенням. А також придбало у Відні для зйомок 35 тис. метрів кіноплівки.
«Українфільма» оголосило сценарний конкурс, запропонувавши письменникам надсилати сценарії на будь-які теми – історичні чи побутові. Нарешті товариство розпочало роботу над ігровими кінокартинами «Чорна Рада», «Кармелюк», «Брехня». Екранізації творів відповідно Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Володимира Винниченка, тощо.
Загалом Павло Скоропадський мріяв, за його словами, "широко розповсюдити кінематограф серед народу з виховною та науковою метою".
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Павло Скоропадський прагнув зміцнити українську національну ідентичність, включаючи розвиток української культури. Він віддавав особливу увагу створенню культурних інституцій, спрямованих на підтримку та розвиток української мови, української освіти, українського офіцерства, літератури та мистецтва.
Гетьман сприяв виданню україномовних книг і періодичних видань. Не можна залишити без уваги й кіно.
У червні 1918-го при Міністерстві народної освіти і мистецтв відновила роботу Кінематографічна секція, заснована ще за часів попередньої влади – Центральної Ради. Секцію очолювала Людмила Черняхівська-Старицька. Головним завданням було створення власної кіностудії, навчального закладу з підготовки кінофахівців та мережі державних кінотеатрів.
Територію України розділили на чотири зони – у кожній мало відкритися відділення Кінематографічної секції. Їм належало опікуватися прокатом кінострічок у своєму регіоні, а також фільмувати сюжети з місцевого життя, для чого мусили мати в штаті кінооператора.
Кінематографічна секція одержала можливість розпочати власні хронікальні зйомки, оскільки гетьманський уряд зміг придбати німецьку знімальну техніку.
У червні Скоропадський зажадав від Отамана-міністра Федора Лизогуба розглянути питання українізації. Вже потім Скоропадський видав наказ про українізацію кіна. На його виконання заснувалася перша державна установа в галузі кінематографу – акціонерне товариство «Українфільма». Воно мало у своєму розпорядженні знімальний павільйон — найкращий у Києві за технічним оснащенням. А також придбало у Відні для зйомок 35 тис. метрів кіноплівки.
«Українфільма» оголосило сценарний конкурс, запропонувавши письменникам надсилати сценарії на будь-які теми – історичні чи побутові. Нарешті товариство розпочало роботу над ігровими кінокартинами «Чорна Рада», «Кармелюк», «Брехня». Екранізації творів відповідно Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Володимира Винниченка, тощо.
Загалом Павло Скоропадський мріяв, за його словами, "широко розповсюдити кінематограф серед народу з виховною та науковою метою".
[☧]ᏗЗᎩᎢ
«République»
–•–
У світі, де ідеяли віри й культури зазнають постійних викликів, наше розуміння монархії, демократії та соціальної справедливости має коріння у фільозофських трактах великих думківців. Шарль Моррас відіграє важливу роль у відновленні образу віри та нації у контексті сучасного світу, де ці цінности можуть зазнати забуття чи переосмислення. Його робота "Влада нагорі" — є заснованою на праведности та моральній силі. Саме тут Моррас використовує інтелектуальну силу, аби показати необхідність у підтримці національного духу та утвердженні справедливости.
–•–
Автор - Шарль Моррас.
Сторінки - 7.
Дата публікації - 1899р.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
У світі, де ідеяли віри й культури зазнають постійних викликів, наше розуміння монархії, демократії та соціальної справедливости має коріння у фільозофських трактах великих думківців. Шарль Моррас відіграє важливу роль у відновленні образу віри та нації у контексті сучасного світу, де ці цінности можуть зазнати забуття чи переосмислення. Його робота "Влада нагорі" — є заснованою на праведности та моральній силі. Саме тут Моррас використовує інтелектуальну силу, аби показати необхідність у підтримці національного духу та утвердженні справедливости.
–•–
Автор - Шарль Моррас.
Сторінки - 7.
Дата публікації - 1899р.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Царство»
–•–
Томас Гоббс веде нас крізь лабіринт релігійних та моральних питань, запрошуючи задуматися над глибинними аспектами людського існування. У своїй роботі Гоббс звертається до тих тем, що лежать в основі нашого прагнення до вічного життя та божественного прийняття. У пошуках відповідей, любомудр розкриває перед нами складні переплетіння віри, покори та моральний вибір, які формують наш шлях до спасіння. Гоббс допомагає побачити нові обрії та осмислити, що означає бути прийнятим до Царства Небесного.
–•–
Автор - Томас Гоббс.
Сторінки - 15.
Дата публікації - 1651р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Томас Гоббс веде нас крізь лабіринт релігійних та моральних питань, запрошуючи задуматися над глибинними аспектами людського існування. У своїй роботі Гоббс звертається до тих тем, що лежать в основі нашого прагнення до вічного життя та божественного прийняття. У пошуках відповідей, любомудр розкриває перед нами складні переплетіння віри, покори та моральний вибір, які формують наш шлях до спасіння. Гоббс допомагає побачити нові обрії та осмислити, що означає бути прийнятим до Царства Небесного.
–•–
Автор - Томас Гоббс.
Сторінки - 15.
Дата публікації - 1651р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Політика, взята із самих слів Святого Письма»
–•–
«Ознаки роялті» Жака Беніня Боссюе — витончений фільозофський трактат, у якому йде дослідження сутности королівської влади. Пан Жак розкриває у своїй роботі ідею про владу як божественного покликання, де монарх є моральним взірцем для свого народу. Автор дає змогу для поглиблення в тематику концепції абсолютної монархії, ставлячи пріоритет на тому, що справжня влада вимагає мудрости, справедливости та моральної відповідальности. Ця робота, занурюючи нас у глибини фільозофської думки, залишається актуальною і на сьогодні. Запрошуємо вас до перегляду статті й роздумів про природу влади і морального обов’язку.
–•–
Автор - Жак Бенінь Боссюе.
Сторінки - 12.
Дата публікації - 1709р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
«Ознаки роялті» Жака Беніня Боссюе — витончений фільозофський трактат, у якому йде дослідження сутности королівської влади. Пан Жак розкриває у своїй роботі ідею про владу як божественного покликання, де монарх є моральним взірцем для свого народу. Автор дає змогу для поглиблення в тематику концепції абсолютної монархії, ставлячи пріоритет на тому, що справжня влада вимагає мудрости, справедливости та моральної відповідальности. Ця робота, занурюючи нас у глибини фільозофської думки, залишається актуальною і на сьогодні. Запрошуємо вас до перегляду статті й роздумів про природу влади і морального обов’язку.
–•–
Автор - Жак Бенінь Боссюе.
Сторінки - 12.
Дата публікації - 1709р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Поняття страху»
–•–
Гріх увійшов у світ стрибком, він знову і знову входить до нього. Як тільки цей стрибок покладається, можна було б припустити, що страх виявиться знятим, оскільки страх визначається як самовияв свободи у можливости. Історія індивідуального життя йде вперед від одного стану до иншого. Кожен стан належить стрибку. Так само як гріх увійшов у світ, він продовжує входити до нього. Однак кожне таке його повторення — це не простий наслідок, а новий стрибок. Кожному такому стрибку передує певний стан як його найтіснішого психольогічного наближення. Такий стан є предметом психольогії. У кожному такому стані є можливість, рівно як і страх. Так все і відбувається, після того, як гріх виявився належним; бо тільки в добрі є єдність стану і переходу. Представляємо вам роботу С. К'єркегора «Поняття страху», яка розповість нам про страх перед гріхом, чи все-таки наслідок гріха в одиничному індивіді.
–•–
Автор - Серен К’єркегор
Сторінки - 8.
Дата публікації - 1844р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Гріх увійшов у світ стрибком, він знову і знову входить до нього. Як тільки цей стрибок покладається, можна було б припустити, що страх виявиться знятим, оскільки страх визначається як самовияв свободи у можливости. Історія індивідуального життя йде вперед від одного стану до иншого. Кожен стан належить стрибку. Так само як гріх увійшов у світ, він продовжує входити до нього. Однак кожне таке його повторення — це не простий наслідок, а новий стрибок. Кожному такому стрибку передує певний стан як його найтіснішого психольогічного наближення. Такий стан є предметом психольогії. У кожному такому стані є можливість, рівно як і страх. Так все і відбувається, після того, як гріх виявився належним; бо тільки в добрі є єдність стану і переходу. Представляємо вам роботу С. К'єркегора «Поняття страху», яка розповість нам про страх перед гріхом, чи все-таки наслідок гріха в одиничному індивіді.
–•–
Автор - Серен К’єркегор
Сторінки - 8.
Дата публікації - 1844р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Темні традиції»
–•–
У статті католицького вченого Джона Ламонта ми стикаємося з фігурою, яка носить прізвище як Дугін. Дугін вбачає у собі для світу традиційного захисника, захисника архаїзму, захисника правого світогляду та у якомусь пляні духовного світу. "Захисник традицій" і "культурних цінностей" — не є синонімами Дугіна, вони виступають антонімами, цебто, повною протилежністю до його "фільозофії". Насправді ім'я Дугіна потрібно світити як пропагандист темних традицій, окультних та сатанинських ідей. Дугін, не будучи захисником християнства проти сучасности, насправді обіцяє сатанинське «обожествлення» через дії демонічного зла. Його дії, наближені до демонічного зла, не заслуговують на довіру, особливо у контексті його псевдо-релігійних поглядів. Через цю статтю ми сподіваємося розкрити його справжню сторону.
–•–
Автор - Джон Ламонт.
Сторінки - 8.
Дата публікації - 2023р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
У статті католицького вченого Джона Ламонта ми стикаємося з фігурою, яка носить прізвище як Дугін. Дугін вбачає у собі для світу традиційного захисника, захисника архаїзму, захисника правого світогляду та у якомусь пляні духовного світу. "Захисник традицій" і "культурних цінностей" — не є синонімами Дугіна, вони виступають антонімами, цебто, повною протилежністю до його "фільозофії". Насправді ім'я Дугіна потрібно світити як пропагандист темних традицій, окультних та сатанинських ідей. Дугін, не будучи захисником християнства проти сучасности, насправді обіцяє сатанинське «обожествлення» через дії демонічного зла. Його дії, наближені до демонічного зла, не заслуговують на довіру, особливо у контексті його псевдо-релігійних поглядів. Через цю статтю ми сподіваємося розкрити його справжню сторону.
–•–
Автор - Джон Ламонт.
Сторінки - 8.
Дата публікації - 2023р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Контрреволюційна правиця»
–•–
Европейська права традиція не має єдиного коріння. Розглянемо Францію, де вперше зіткнулися революційні та контрреволюційні ідеї. Ця історія показує діялектику політичних ідей, що завжди формуються у відповідь на існуючу реальність. Франція Людовика XIV, з її католицьким та монархічним порядком, виправдовуваним єпископом Боссюе, відрізняється від Англії, де олігархія створила інші форми влади і цінності між Великою хартією вільностей і Славною революцією. Британський досвід породив иншу консервативну думку, відмінну від континентальної контрреволюційної традиції. Розглянемо Францію і її контрреволюційні ідеї, враховуючи діялектичний розвиток різних правих напрямків.
–•–
Автор - Хайме Ногейра Пінту
Сторінки - 6.
Дата публікації - 2022р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Европейська права традиція не має єдиного коріння. Розглянемо Францію, де вперше зіткнулися революційні та контрреволюційні ідеї. Ця історія показує діялектику політичних ідей, що завжди формуються у відповідь на існуючу реальність. Франція Людовика XIV, з її католицьким та монархічним порядком, виправдовуваним єпископом Боссюе, відрізняється від Англії, де олігархія створила інші форми влади і цінності між Великою хартією вільностей і Славною революцією. Британський досвід породив иншу консервативну думку, відмінну від континентальної контрреволюційної традиції. Розглянемо Францію і її контрреволюційні ідеї, враховуючи діялектичний розвиток різних правих напрямків.
–•–
Автор - Хайме Ногейра Пінту
Сторінки - 6.
Дата публікації - 2022р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Традиція у бездомному світі»
–•–
Життя сповнене питань, на які ми не можемо отримати відповіді в досконалости, але на які ми даємо все більш повні відповіді в міру просування по життєвому шляху. Можливо, найбільш фундаментальними питаннями є питання ідентичності: «Хто я є?» «Звідки я прийшов?» «Яке моє призначення?» Відповіді на ці питання раніше виникали в культурі та через культуру зіззрівали, навчаючись традицій, отриманих через участь у спільному житті. Як пише Тімоті Стенлі у своїй прекрасній книзі, таку роль відігравали традиції раніше для нас, людей Заходу, але в пізньомодерний час це вже не так. Залишається питання: «що сталося з Традицією?» Зокрема, «чим вона є?» Захист Традиції в такому антитрадиційному світі, як наш, вимагає як віри, так і сміливости. Тімоті Стенлі демонструє і те, і інше, поєднуючи в'їдливий гумор і відчуття миру зі світом, небачене в багатьох політичних полеміках.
–•–
Автор - Тімоті Стенлі.
Сторінки - 10.
Дата публікації - 2021р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Життя сповнене питань, на які ми не можемо отримати відповіді в досконалости, але на які ми даємо все більш повні відповіді в міру просування по життєвому шляху. Можливо, найбільш фундаментальними питаннями є питання ідентичності: «Хто я є?» «Звідки я прийшов?» «Яке моє призначення?» Відповіді на ці питання раніше виникали в культурі та через культуру зіззрівали, навчаючись традицій, отриманих через участь у спільному житті. Як пише Тімоті Стенлі у своїй прекрасній книзі, таку роль відігравали традиції раніше для нас, людей Заходу, але в пізньомодерний час це вже не так. Залишається питання: «що сталося з Традицією?» Зокрема, «чим вона є?» Захист Традиції в такому антитрадиційному світі, як наш, вимагає як віри, так і сміливости. Тімоті Стенлі демонструє і те, і інше, поєднуючи в'їдливий гумор і відчуття миру зі світом, небачене в багатьох політичних полеміках.
–•–
Автор - Тімоті Стенлі.
Сторінки - 10.
Дата публікації - 2021р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Природа монархічної державності»
В епоху, коли ідеали Просвітництва здобували все більше прихильників, а революційні зміни збудували європейські суспільства, Жозеф Де Местр став голосом іншого, глибшого розуміння людської природи та політичного ладу. Його роздуми про монархічну державність не лише протиставлялися сучасним йому течіям, але й пропонували філософську критику основних засад людського співжиття. Він бачив у монархії не просто форму правління, але відбиток вічних істин, невід’ємних від людської природи. Його роботи спонукають замислитися над питанням: чи може людська душа існувати поза порядком, який, на думку Де Местра, лише монархія здатна гарантувати? Чи є у природі державності щось, що перевищує раціональні побудови ідеологів? Ці роздуми залишаються актуальними і сьогодні, коли світ знову шукає відповіді на одвічні питання про сутність влади, порядку і свободи.
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ спільно зі [☧]ᏗЗᎩᎢ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur
В епоху, коли ідеали Просвітництва здобували все більше прихильників, а революційні зміни збудували європейські суспільства, Жозеф Де Местр став голосом іншого, глибшого розуміння людської природи та політичного ладу. Його роздуми про монархічну державність не лише протиставлялися сучасним йому течіям, але й пропонували філософську критику основних засад людського співжиття. Він бачив у монархії не просто форму правління, але відбиток вічних істин, невід’ємних від людської природи. Його роботи спонукають замислитися над питанням: чи може людська душа існувати поза порядком, який, на думку Де Местра, лише монархія здатна гарантувати? Чи є у природі державності щось, що перевищує раціональні побудови ідеологів? Ці роздуми залишаються актуальними і сьогодні, коли світ знову шукає відповіді на одвічні питання про сутність влади, порядку і свободи.
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ спільно зі [☧]ᏗЗᎩᎢ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur
«Проблематика бувшої доктрини України. Доктрина Козаччини»
–•–
«Українська воєнна доктрина» — метафізичний трактат, який розкриває глибини військової фільозофії через призму української національної свідомости. У роботі Козаччина постає як архетип нескореного духу та втілення екзистенційного пошуку свободи, що виходить за межі матеріальних меж буття. Козаччина втілює до доктрини тотальну війну. Колодзінський досліджує сутність воєнного мистецтва, звертаючись до діяектики сили та етики. Ця праця приводить усіх нас до контемпляції над сутністю національної ідентичности, перегукується з платонівськими ідеями ідеяльного полісу, пропонуючи фільозофське осмислення історичних парадигм і їх трансцендентного значення для сучасного світу.
–•–
Автор - Михайло Колодзінський.
Сторінки - 13.
Дата публікації - 1940р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
«Українська воєнна доктрина» — метафізичний трактат, який розкриває глибини військової фільозофії через призму української національної свідомости. У роботі Козаччина постає як архетип нескореного духу та втілення екзистенційного пошуку свободи, що виходить за межі матеріальних меж буття. Козаччина втілює до доктрини тотальну війну. Колодзінський досліджує сутність воєнного мистецтва, звертаючись до діяектики сили та етики. Ця праця приводить усіх нас до контемпляції над сутністю національної ідентичности, перегукується з платонівськими ідеями ідеяльного полісу, пропонуючи фільозофське осмислення історичних парадигм і їх трансцендентного значення для сучасного світу.
–•–
Автор - Михайло Колодзінський.
Сторінки - 13.
Дата публікації - 1940р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
Forwarded from [☧]Ангарта.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
«Абсурд життя без Бога»
–•–
Апологетична робота Вільяма Крейґа, що досліджує глибоку порожнечу, що виникає, коли людське існування відокремлює від себе Господа Бога. Як говорить Екклезіаст: «Все марнота марнот», Крейґ демонструє, що без Божого пляну наше життя втрачає напрямок, ціль та надію на вічність. Відсутність Бога призводить до втрати основи для моральних цінностей, істини і значення, залишаючи людину перед обличчям екзистенційної безнадії. Тільки через віру в Бога можна знайти справжню мету і сенс життя, здатні протистояти безглуздості, і надає людині можливість жити з надією на вічне майбутнє.
–•–
Автор - Вільям Крейґ.
Сторінки - 16.
Дата публікації - 2008р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Апологетична робота Вільяма Крейґа, що досліджує глибоку порожнечу, що виникає, коли людське існування відокремлює від себе Господа Бога. Як говорить Екклезіаст: «Все марнота марнот», Крейґ демонструє, що без Божого пляну наше життя втрачає напрямок, ціль та надію на вічність. Відсутність Бога призводить до втрати основи для моральних цінностей, істини і значення, залишаючи людину перед обличчям екзистенційної безнадії. Тільки через віру в Бога можна знайти справжню мету і сенс життя, здатні протистояти безглуздості, і надає людині можливість жити з надією на вічне майбутнє.
–•–
Автор - Вільям Крейґ.
Сторінки - 16.
Дата публікації - 2008р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Королі та закони»
–•–
Царі обираються і помазуються самим Господом Богом. Вчення Спасителя нашого Ісуса Христа та апостола Павла демонструє, що влада царів є Божественно санкціонованою і не підлягає звичайним людським законам. Фільозофічне осмислення Божественного права королів відкриває глибокі питання про взаємозв'язок між релігією і владою, моральною відповідальністю правителів і їхнім обов'язком тільки перед Богом. Ідея, що земні правителі мають Божественний мандат, сформувала основи багатьох політичних і релігійних систем, впливаючи на уявлення про природу влади, легітимність правління і моральні зобов'язання лідерів. Робота пана Роберта Філмера висвітлює значущість цієї концепції в історичних і фільозофічних контекстах, підкреслюючи її вплив на формування суспільних та політичних ідеялів.
–•–
Автор - Роберт Філмер.
Сторінки - 11.
Дата публікації - 1680р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Царі обираються і помазуються самим Господом Богом. Вчення Спасителя нашого Ісуса Христа та апостола Павла демонструє, що влада царів є Божественно санкціонованою і не підлягає звичайним людським законам. Фільозофічне осмислення Божественного права королів відкриває глибокі питання про взаємозв'язок між релігією і владою, моральною відповідальністю правителів і їхнім обов'язком тільки перед Богом. Ідея, що земні правителі мають Божественний мандат, сформувала основи багатьох політичних і релігійних систем, впливаючи на уявлення про природу влади, легітимність правління і моральні зобов'язання лідерів. Робота пана Роберта Філмера висвітлює значущість цієї концепції в історичних і фільозофічних контекстах, підкреслюючи її вплив на формування суспільних та політичних ідеялів.
–•–
Автор - Роберт Філмер.
Сторінки - 11.
Дата публікації - 1680р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Державець»
–•–
Італійський політичний трактат Нікколо Макіявеллі, що писаний у 1513 році в жанрі князівського зерцала. Опублікований посмертно в 1532 році. Трактат узагальнює закономірності політичного життя, визначає роль і місце володаря-державця, надає поради з мистецтва здобуття і утримання влади. «Державець» — сам по собі визначний й базовий трактат, що розкриває механізми влади та її природу. Макіявеллі відокремлює політику від моралі. Макіявеллі підкреслює необхідність стратегічного мислення, політичної гнучкості та розуміння людської природи як еґоїстичної і мінливої, що дозволяє ефективно керувати державою. Трактат справив великий вплив на мислителів та політиків різних епох, залишаючись актуальним донині.
–•–
Автор - Нікколо Мак'явеллі.
Сторінки - 12.
Дата публікації - 1532р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Італійський політичний трактат Нікколо Макіявеллі, що писаний у 1513 році в жанрі князівського зерцала. Опублікований посмертно в 1532 році. Трактат узагальнює закономірності політичного життя, визначає роль і місце володаря-державця, надає поради з мистецтва здобуття і утримання влади. «Державець» — сам по собі визначний й базовий трактат, що розкриває механізми влади та її природу. Макіявеллі відокремлює політику від моралі. Макіявеллі підкреслює необхідність стратегічного мислення, політичної гнучкості та розуміння людської природи як еґоїстичної і мінливої, що дозволяє ефективно керувати державою. Трактат справив великий вплив на мислителів та політиків різних епох, залишаючись актуальним донині.
–•–
Автор - Нікколо Мак'явеллі.
Сторінки - 12.
Дата публікації - 1532р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
«Макоцвітний атеїзм»
–•–
Войовничий атеїзм стає дзеркалом глибинних мук людської душі, атеїзм стоїть на перетині хаосу та розуму. Хаос безбожництва руйнує традиційні уявлення, занурюючи людину до темряві та знищуючи усі сенси її існування. Робота від пана Раві Захаріаса пропонує замислитися над природою людського буття, де кожен вибір є віддзеркаленням нескінченного конфлікту між протилежностями, що визначають нашу сутність.
–•–
Автор - Раві Захаріас.
Сторінки - 15.
Дата публікації - 2004р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot
–•–
Войовничий атеїзм стає дзеркалом глибинних мук людської душі, атеїзм стоїть на перетині хаосу та розуму. Хаос безбожництва руйнує традиційні уявлення, занурюючи людину до темряві та знищуючи усі сенси її існування. Робота від пана Раві Захаріаса пропонує замислитися над природою людського буття, де кожен вибір є віддзеркаленням нескінченного конфлікту між протилежностями, що визначають нашу сутність.
–•–
Автор - Раві Захаріас.
Сторінки - 15.
Дата публікації - 2004р.
[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot