На останок скажу, що як би це парадоксально не звучало, служіння воїна є ще більш почесними через цей ризик гріха. Іншими словами, захисники піддають себе не тільки фізичній, а й сильній моральній, духовній небезпеці задля захисту ближніх. Тому молімось за всіх вас, що несуть цей тягар заради нас.

Дуже вдячний, що ведете ваш канал. Він дуже живий і людяний. Гадаю, варто подумати над тим, щоб свого часу перетворити його на книгу. Коли я його читаю, то враження, що це - роман Ремарка. Але відчуття загострюється, оскільки є розуміння, що це прямо в режимі реального часу відбувається. Бережіть себе і повертайтеся живим.

Чекаю Ваших запитань, роздумів і текстів на @lysty_vidguky

​Боже, суще Світло істинне, даруй мені світло Твоє, милосердя Твоє дай мені! Відкупителю мій, ізбав мене, бо я - Твій, я той, хто вийшов від Тебе. Розуме мій, виведи мене! Скарбе мій, відкрийся мені!Повното моя, до себе прийми мене! Мире мій, досконалість даруй мені, яку сам осягнути не в силі!
До Тебе взиваю, Сущий, Пробуваючий, споконвіку сущий, в ім'я, піднесене понад усяке ім'я, через Ісуса Христа, Господа Владик, Царя віків, даруй мені дари Свої, про які не шкодуєш, через Сина Людського, Утішителя, Духа істини. Даруй мені силу, коли в Тебе попрошу; коли звернусь, зцілення даруй тілові моєму, і ізбав душу - частку світла вічного і дух мій. А Первородного, з Повноти благодаті відкрий його уму моєму!
Даруй те, чого жодне око Ангелів не бачило і чого жодне вухо Начал не чуло, і що не ввійшло в серце людське рівноангельське, за образом Бога на початку сформоване, віру бо маю і надію. І зодягни мене у велич улюблену, обрану і благословенну, у велич Певородного, Присносущого і в дивовижне таїнство дому Твого введи, Твоя бо єсть сила, і слава, і хвала, і велич навіки віків. Амінь.

Молитва апостола Павла

Людина скрізь залишається людиною. Що може вилікувати людські пристрасті й пороки? Тільки каяття й щира жага до іншого в своєму житті, що можливо тільки через зцілюючого Христа. Часто навіть смертельна небезпека не заважає людині оскотинюватися й далі. Тупа посмішка і вдавана байдужість, за якою читається страх, який старанно ховають в собі. Але є одне місце звідки він проривається. Це очі. В них безпомилково можна прочитати багато. Звичайно на війні страх є в усіх. Проте я не про страх не повернутись з бою, а про страх залишитись сам на сам з собою, із своєю душею, яка голосами совісті розриває людину сильніше ніж яка бомба. А таких людей тут не мало. Звичайно таких людей повно було і є на гражданці, але тут це помітно сильніше ніж там.
Як це працює? Лікар Христос чекає коли хвора душею й тілом людина до нього звернеться. Він не бігає і не ловить людей як це робить ТЦК. Він чекає звернення. В Нього є лікарня Церква, є таїнства Церковні зцілюючі ліки, є лікарі священики, головне щоб у тебе було бажання. Христос бігати за тобою не буде по вулицях і насильно приводити до Себе. Тут добра воля і перший крок людини до Христа, а Він тоді робить тобі десять кроків на зустріч. Але... Перший крок... Повинен бути твій. Це основна умова.

Такі ранкові роздуми.

Зима і колючки. Природа прекрасно передає стан душі

Прошу молитов:

за безвісти зниклого воїна Андрія
І батька його воїна Віктора

Пораненого воїна Іоанна
І батька його воїна Іоанна.

З їхніми батьками я служу в одній роті. Просили молитов за своїх синів.
Думаю якщо ми разом помолимося гірше від цього не буде😇

Сіре небо, яке настільки низьке що зачіпає електроопори. Вітер, сніг, зима. Дерево з колючками росте посеред великого лугу. Ні листочків, нічого, тільки гілки й колючки розміром з палець.
Крижана душа, в яку впилися колючки злості, безпорадності, безвиході, відчаю, нерозуміння. Окрім цих інші рани душі, які як думав загоїлися, починають знову сочитися. Дивишся на це дерево і розумієш, що ментально ти ним зв'язаний по руках і ногах. Воно все тебе дере, здирає шкіру твоєї душі при спробах якось вирватися. Пута, пута, пута якими оповита, знерухомлена душа, голова і почуття.
Прекрасний день був щоб померти і більше щодня не мучитися від колючок цього дерева. Але цей день прийде не тоді коли ти його чекаєш. Не тоді коли ти кричиш в небо Господь! Забери мене звідси до Себе!!! Туди де Твій спокій, де Твої тепло, ласка, радість і погляд повний Любові.
Ні! Це буде тільки тоді, коли ти запланував і хотів працювати для Бога, підтягувати інших служити Йому, вкладувався в парафії, жив ними...
А тепер ти містер лох, який попав ногами в маргарин.
Огидний сам собі...

"Щоб ти жив під час перемін"
одне з проклять поширене в Японії. Ось переміни, і вся "краса" вихлопів від них.
Замучені безвихіддю війни люди, озвірілі табуни людоловів на вулицях і скрізь брехня. З кожного чайника говорящі голови брешуть, брешуть і брешуть ніби змагаючись в ницості, жовчі й лукавстві. Брехня їде на брехні, брехнею поганяє. Щоб ти жив під час перемін не актуальне вже. Що станеться з тобою коли ти виживеш? Чи зможеш сприйняти навколишню реальність після цього?

Я дуже радий, що весь треш земного життя лишається за кришкою гробу. Вся несправедливість, недолугість, недоліки лишаються у фізичному світі. Який я радий що в Божому Царстві немає блатів, не царює корупція, немає примазанних і т.д.
Якби це все було ТАМ то який тоді сенс буття цього світу? Який сенс Царства Божого? Тому я знаю і впевнений що варто зібрати всі зусилля і всіми силами свого єства бігти, йти, повзти туди збиваючи лікті, коліна, здираючи все лишнє з себе щоб оновитися. Стати новою людиною... Повністю новою

Підписниця каналу @savonitta
ділиться з нами своїми роздумами:

Доброго вечора!)

Мої роздуми щодо війни, напевно, геть не популярна думка🥲
Але ось викладала якраз на днях у свій канал)

Мої роздуми з приводу християн на війні:

По-перше, на мої погляди найбільше вплинув приклад Паісія Святогорця, який був призваний служити радистом (радіо-оператором) під час громадянської війни в Греції. Ще з самих юних літ він мріяв стати монахом (тобто присвятити все своє життя служінню Богу), але старші йому порадили спершу виконати обовʼязок перед Вітчизною.

Так от, на війні він настільки проявив свої християнські риси, що безліч разів жертвував своїм життям заради побратимів, рив собі окопи, які потім під час обстрілу віддавав іншим, ризикував собою і
відправлявся на найнебезпечніші завдання. Це все він робив від любові до інших, і знаєте, щоразу дивом Бог його беріг і рятував (і всіх хто був з ним!), бачучи, що наміри його благородні і чисті.

Це прекрасний приклад того, як має служити на війні християнин (бажано не беручи в руки зброю і не вчиняючи гріху вбивства), а не боятися служби як вогню - даючи хабарі в тисячах доларів щоб їх «витягли» з учебки чи купували інвалідність🫠

Якщо вже Бог призвав людину, якщо склалися обставини, що попри всі закони/права/бажання і плани людина потрапила на фронт - потрібно прийняти волю Бога, що можливо саме там має наразі бути, саме там має послужити Богові, і можливо таким чином врятувати свою душу або ще чиюсь - проповідуючи любов, змирення і відвагу.

«Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх.»
Івана 15:13

Я вірю і сподіваюсь, що Бог воздасть кожному полеглому воїну, який свідомо і не свідомо віддав своє життя за інших. Я впевнена, на них чекає величезна нагорода на небесах.

Але! Я не хочу сказати, що потрібно всім йти на фронт і там помирати. Я взагалі не вірю в «обовʼязкову» смерть на фронті (бо ті що не хочуть воювати думають, що вони обовʼязково помруть). Взагалі-то, наше життя в руках Бога, він не моргає і не помиляється! І можна йти по мінному полю з завʼязаними очима і лишитися живим, якщо Богу так буде угодно, ну ви ж розумієте.

Тому, потрібно відкинути малодущщя (малодушие), і почати дивитися на приклад багатьох святих(!), які служили на війнах, йшли туди, щоб служити людям, Богу і народу.
Також хороший приклад цієї ідеї - фільм - «З міркувань совісті» (2016) з Ендрю Гарфілдом.

Чекаю Ваші побажання, питання і тексти: @lysty_vidguky

В мене є ⬆️⬆️⬆️ одне зауваження по одному реченню, як буде час напишу. А так цікава думка.

Читаючи такі новини знайте, що десь в армії з них голосно ржуть мобілізовані священики з УПЦ.😂😂😂😂
В перервах між усвідомленням реальності й особистого трешу істєрічно сміємося, деколи навіть похрюківая😂😂😂😂

⬆️⬆️⬆️⬆️⬆️⬆️⬆️⬆️
Ну ось дивіться. Якщо серйозно і без цієї іронії. Ви нас бусифікували. Навіть не по тій процедурі як годиться на капеланство. Бог з ним уже. Давайте будувати вже на тому фундаменті який залили. Так ні. Нізя. Ну а говорити що давайте всі конфесії будемо капеланити?! Добре! Всі так всі... Чи не всі?
Ах да! Треба ж комусь і НЕ капеланити.
Во ім'я баланса всєлєнной як каже мій син😁

Доброго ранку всім😇
Ще декілька роздумів про роздуми. Не так давно на одному медіаресурсі підписниками розбирався мій канал і публікації в ньому. Зокрема стояло питання капеланства для УПЦ.

Позиція коментаторів приблизно зводилась до такого знаменника: Ви можливо й нормальний, з нормальним світоглядом, але оскільки Ви в УПЦ, то будьте добрі несіть колективну відповідальність. Тобто страждайте за гріхи керівників.

Моя позиція відповідала так: Є конкретна людина, тобто я, в якої є конкретна ситуація, тобто попав у армію, навколо якої є конкретні люди, які в ті чи інші моменти нашої зустрічі мають конкретні питання. Ці питання здебільшого від душевної болі в т.ч. спричиненої наслідками війни.

А тепер питання! Якщо мене Господь привів так по моїй життєвій дорозі, мені сидіти склавши руки, чи бігти за трендом переходу щоб бути в доску своїм?
Ще питання! Я підходжу до кожного, як до конкретної живої людини і я жодного поки разу не чув закиду в свою адресу про те що я піп країни агресора. В ТЦК чув багато коли потрапив, в учебці був всього один такий типаж який мене діставав, тут немає жодного. Життя і його поняття переоцінюються, бо люди шукають людину.

Не вірите, ось приклад. Вчора спілкувався з військовим якому люди нашого ватяного собрата спалили машину. Знаєте ж цих дебілів, які шукають легких грошей. Так ось. Є конкретна людина і її справи, її відношення до світу, або України, або армії і далі по зменшуваній. Я сказав свою думку що засуджую це і за це повинна бути не тільки кримінальна, але й церковна відповідальність. Він мене почув і зрозумів. Чи вірно було б, щоб він почав мене запитувати за справи того священика з яким я навіть не знайомий, тобто в моєму лиці згідно колективної відповідальності жадав від мене відповіді і щоб я ніс покарання. Звичайно ні, бо ні...

А тепер в мене питання про колективну відповідальність. Буде розумно, якщо я з рандомного вірянина чи священика ПЦУ буду жадати колективної відповідальності наприклад за Черкаський собор? Ось мені боліло те, якими способами переводили собор у Черкасах. Мій рідний собор, в якому я прослужив 13 років свого життя піддався нарузі. В мене було враження, наче з нього познущались. Така паралель, наче він живий і його роздягнули, як можна роздягнути людину і поставити посеред площі на позорище. Чи правильно, чи розумно буде звинувачувати всіх підряд в тому що сталося? Звичайно ні! Є конкретні люди, які роблять конкретні вчинки і за це повинні нести тягар відповідальності. Я так це розумію. Якщо є священик-вата, який одобрює ганьбу палити машини військовим і допомагає в цьому. От він потрапивши у військо захоче бути капеланом? Впевнений що ні. А навіть, якщо для того щоб вести свою ганебну діяльність будучи у війську і захоче, то ці лукаві справи досить швидко вилізуть наверх. Зараз на дворі ХХІ ст. В армії ти не скриєш своє нутро, воно з тебе вилізе і все буде видно. Хто ти, який ти, що ти за людина. Військових життя навчило бачити й читати людей між рядків. В цьому я пересвідчуюсь щодня особистим досвідом

В день волонтера, хочу привітати всіх хто допомагає армії. Від самих маленьких які шлють тепло свого серця нам в малюнках, до тих хто донатить на серйозні речі для перемоги.
Без вас військовим було б дуже важко.
Ви новітні герої нашого часу!
Ви ведете свій фронт і дуже успішно. Ви справжні Люди з великої букви.
Нехай Господь благословляє Вас і Ваші родини любов'ю!!!

Про мїръ і мир, ну й світ😊
Декілька людей трохи різанула по вухам фраза про корупцію, наче виглядало так, що я сказав що це основа життя фізичного світу. Писав трохи на емоціях і був втомлений, можливо десь воно так трошки й звучало. Поясню! Я хотів цим постом зосередити увагу на сукупності гріхів і пристрастей, яке в слов'янському викладі звучить як мїръ, не плутати з миром і світом. Нажаль читаючи слова про найменування диявола Христом як князя світу цього в Євангелії часто дивуємося чому ж так?! Бог, який створив світ і дав життя всьому живому віддав ось так все на поталу дияволу? Звичайно ні! Інакше б не приходив Христос і руйнуюча сила вже б знищила все створене Богом. Тут зовсім інша трагедія. На жаль, на превеликий жаль, світ сам вибрав стати мїромъ і віддатися тому князю. Саме це я мав на увазі. Проте останнє слово, як каже один із святих буде за Богом.
Спочатку було Слово і в кінці буде Слово - Син Божий, друга іпостась Св. Трійці судити світ.

Іду по своїх справах. Дивлюся погляд зацікавлений, видно людина ще мене тут не бачила.
- Бажаю здоров'я панотче! Капелан?
- Не капелан.
Дивиться. Кажу ТЦК загребли як всіх, тільки ось прямо отак в чому бачите😁😁😁

Недільне Євангельське читання:

«В одній із синагог Він учив у суботу.
Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випрямитись.
Іісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко! ти визволена від твоєї недуги.
І поклав на неї руки; і вона зараз же випрямилась і почала славити Бога.
При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Іісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
Господь сказав йому у відповідь: лицеміре! чи не відв'язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати?
А цю дочку Авраамову, яку зв'язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
І коли Він говорив це, усі, хто противився Йому, засоромились; і весь народ радів за всі славні діла Його»

Нехай Господь благословляє Вас і Ваші Родини!!!

Ранок понеділка розпочався з освячення декількох особистих натільних хрестиків хлопців й роздачі декільком бійцям в кого не було тих що в мене придбані. А вчора було облаштовано молитовний куток з іконами і навіть лампадою.
Коли буде облаштовано так як задумано поділюся фото!

Збережи Господи наших 🇺🇦 воїнів!!!

Працівників ТЦК почали вже по-трохи направляти сюди😁
Далі без слів. Я подумав, а ви зрозуміли😇
Життя воно таке... бентежне.

Як шукати і знайти смисл всього, що з тобою робиться, при тому що ти чітко бачиш наскільки воно все якось відбувається сюрреалістично. Як знайти смисл коли воно здається без смислу? Але ж має бути в цьому якийсь смисл. Який? Протелембати кусок життя на те, що ти знаходишся не пойми де і не пойми навіщо? Я щоранку думаю про це, щоранку питаю і не знаходжу відповіді. Чому, там де я потрібен і маю бути на думку Бога я не потрібен зараз і не маю там бути?
Я втомився від цих пошуків здравого смислу