#НАрх_ідея

Роби більше речей, які змусять тебе рідше позирати на свій телефон.

#етнографічний_тріп
#канібальські_штудії

Гробниці та загалом поховання... що ж вони з себе представляють? Особисто я, навчаючись будь то в школі, або читаючи літературу вже в вузі, неодноразово натикався на тлумачення, мовляв, вони напряму пов'язані зі спадковою аристократією. Утім, читаючи книгу Ґребера та Венґрова запевнився в протилежній точці зору: ідея про те, що верхньопалеолітичні поховання знаменують появу якоїсь спадкової аристократії виявляється найменш імовірною з усіх. Та й здається малоймовірним, що палеолітична Європа породила стратифіковану еліту яка просто складалася здебільшого з горбанів, велетнів і карликів. Заглибимось же в цю тему разом, де головним чинником подібним поховань, схоже, була сезонність.

Українська письменниця й телеведуча Ольга Фанагей-Баранова про позитивний досвід хоумскулінгу і анскулінгу, який вона практикує разом зі своїми молодшими синами:

#НАрх_ідея
#блаженні_маргінали

/// Почну з того, що і я і діти живемо своє найкраще життя, ідеальне. Ага, в Запоріжжі. Ага, ризикуючи цим самим життям щомиті, як і кожен українець, котрий залишається в країні. Але у всьому іншому, ви не повірите, я задоволена своїм життя рівно на 100%. Тому що роблю тільки те, що особисто я вважаю за потрібне. І у дітей - те саме. Для мене "роблю те, що хочу" тотожне "роблю те, що вважаю за потрібне".

Ну ви пам'ятаєте, що діти мої - на сімейній формі освіти, хоумскулери (числяться в школі і здають атестації раз на рік). Більше того, ми - анскулери. Це означає, що ми не йдемо за міністерською програмою, а будуємо освітні процеси, виходячи з власних інтересів і потреб. Це ще називається самопрямована освіта.

Іноді воно випадково дотичне до того, що вивчають в школі. Якимось боком можу примазати те, що діти досліджують, до шкільних дисциплін - історія, література (зараз Енеїду Котляревського читаємо, покатить?), географія, фізика, біологія, соціологія, політологія... Не знаю, є такі предмети у 2 і 5 класі? Все це залітає з книг, подкастів, ютуб-каналів, відвідувань дорослих культурних івентів, музеїв, подорожей і безкінечних розмов-обговорень. Ще Степан зараз пише книгу - це мабуть, можна віднести до "мови". Зранку кожен з них хвилин 20 читає мені вголос - це моя вимога, а не їхнє бажання. Що ще?... Задачи з "Календатики" - це до математики піде.

Все інше, на що діти витрачають свій час, - моделізм, стрибки у воду, пінг-понг, малювання, кулінарія, стритарт, столярка... та інше будування халабуд у лісі і гасання з друзями на вєлах - не вважається освітою в загальноприйнятій системі. Але для мене - не менш важливе, ніж вивчення Першої Світової війни, яким зараз захоплений Степан, і давньогрецьких міфів, в які занурилися всі.

От якось так воно у нас влаштоване. ///

Принцеса Мононоке, звісно, "топ", але ж усі знають, хто насправді є універсальною environmentalist role model:

#НАрх_витяги

Ми можемо пожаліти бідолашних модерних чоловіків і жінок, які сприймають світ яко машину, або кібернетичну систему, або ж нереальну конвенцію; які сприймають свою думку й мозок яко машину. Людську особистість таки можна звести до механічної або матеріальної основи, але при цьому доведеться відкинути чи стерти все, що є найбільш людського в людях [і не в тому напрямку "подолання людського, лише людського", який заповідав Ніцше]. Ми можемо пожаліти бідолашну постмодерну особистість, яка вміє в кращому разі уявляти себе як поламану машину, або "текст", або електронний компонент "віртуальної реальності".

Юджин ҐЕЛТОН, Модерний заблуд, або Нестерпне просвітлення буття // Глобальні модерності (1995)

Безмежно глибока прірва розділяє два досвіди — священний і світський. Досить лише нагадати, яким змістом наповнені поняття «місце проживання» і «житло», «природа», «інструменти» або «праця» для сучасної нерелігійної людини, щоб зрозуміти, чим вона відрізняється від людини традиційного суспільства. Для сучасної свідомості фізіологічний акт (харчування, статевий акт тощо) — це звичайний органічний процес, навіть якщо число пов'язаних з ним табу (правила поведінки за столом, обмеження, накладені на сексуальну поведінку моральними нормами) досить великі. Але для традиційної людини подібний досвід ніколи не оцінювався як лише фізіологічний. Він був або міг стати для неї певним «таїнством», причетністю до священного.
Простір, час, кожна дія, що здійснюється нами у створеному Богами світі є частиною священного світотворення. Їжа, сон, секс, дітонародження, праця здатні наблизити і воз'єднати людину зі Священним через ритуал, міф і Рідну Віру.

ЯВ #Теологія

🏝 Десь посеред українських Карпат існує острів солідарності і волелюбства. Там влаштувався кооператив робітничого самоврядування «Лонгомай», який функціонує на принципах взаємодопомоги і солідарності.

Лонгомайці займаються сільським господарством і роблять найсмачніший у світі сік із вирощених місцевими яблук. А ще тут є готель, де ви завжди можете безкоштовно пожити, допомогти з роботою і спробувати альтернативний стиль життя та суспільної взаємодії.

На пошуки цього острова нещодавно вирушила команда проєкту «Ось бачиш!». Тизер їхньої подорожі вже чекає вас на нашому YouTube-каналі.

А повний репортаж про лонгомайців і лонгомайок ми опублікуємо наступного тижня. Слідкуйте за стрічкою! 🍎

💀 Як Coca-Cola вбиває корінних Мексики

🏭 Це історія про те, як Система привласнює твої ресурси, робить із них отруту та, промивши твої мізки, продає її тобі.

🇲🇽 Жителі мексиканського міста
Сан-Крістобаль-де-лас-Касас мають проблеми з доступом до питної води. Місто розташоване в штаті Чіапас (до речі, самому серці сапатистського руху), територія якого зветься Землею Джерел. Проте, через колонізацію і подальшу урбанізацію (яку звуть «rapid urbanization» — протиставляючи "повільній" європейській урбанізації, наче та екологічного колапсу не створювала) ці джерела стали занадто брудними, щоб з них пити. Тож єдиним джерелом питної води лишилися підземні резервуари.

💧 Але вода з колодязів теж зникає. Все тому, що останні 30 років біля Сан-Крістобаль-де-лас-Касас працює завод із розливу Coca-Cola. Він видобуває з місцевого підземного резервуару мільйон літрів води в день. Це при тому, що у жителів міста вода в крані буває, в кращому випадку, раз на тиждень.

🧑🏽‍🌾 Тамошні корінні — народи мая — вживають найбільшу кількість газованих напоїв на душу населення у світі — трохи більше двох літрів на день. Така кількість солодкої води призводить до жахливих наслідків для здоров'я. Особливо для здоров'я корінних, чиї організми не мали часу на адаптацію до такої кількості цукру. Серцева та ниркова недостатності, діабет, цироз печінки — найпоширеніші причини смерті в штаті Чіапас. І всі ці хвороби пов'язані з надмірним вживанням цукру. На жаль, кількість смертей від цих хвороб тільки зростає. Чудовий фоторепортаж про життя корінних людей в умовах сучасності — тут.

🥤 Але чому корінні п'ють колу?
Корпорації при правильному підході можуть продати людям що завгодно. Тож кілька десятків років маркетингу — білборди з місцевою мовою та вбранням, яскрава реклама про дружбу всіх народів завдяки колі; а також відсутність чистої небутильованої води (ціни на воду у пляшках співпадають з цінами на колу) — і люди підсіли на цю солодку голку. Підсіли так, що тепер колу використовують навіть у традиційних ритуалах із повернення здоров'я (тут Колі ще зіграла на руку заборона традиційних алкогольних напоїв католицькою церквою). Було б смішно, якби не так сумно.

🗣 Місцеві активісти намагаються щось змінити і досі виходять на протести проти промислового видобутку води. Та поки, на жаль, це не приносить результату. Люди Коли мають тісні зв'язки з мексиканською владою: президент Мексики у 2000-2006 роках Вінсенте Фокс до обрання працював CEO Coca-Cola México, а гроші, які компанія сплачує за викачку води, йдуть не місцевій владі, а напряму державі.
Більш докладно про ці корупційні зв'язки можна дізнатися у відео.

📍 Та до чого це ми?
Міжнародні корпорації, що виростили на своїх продуктах не одне покоління людей, можуть здаватись непорушними. Наче якщо Кола існувала до твого народження, то існуватиме і після смерті твоїх праонуків.
🎯 Але насправді Coca-Cola має ті самі слабкі місця, що й IKEA чи Shell — це місця видобутку та обробки ресурсів. Заводи Коли стоять не на Марсі, й воду компанія видобуває не з галактичних туманностей. І спроби корпорацій віджати ресурси, які належали місцевим спільнотам, часто призводять до гуртування людей перед спільною проблемою. А наскільки ефективним вийде це протистояння — залежить вже від його учасників. Боротьба триває.

🍭 Ну і, очевидно, цукрова залежність — це не дуже добре. Ми еволюціонували так, що вода нам життєво необхідна, а солоденьке робить приємно та підвищує настрій. Тож промисловість легко ловить людинку на гачок цукрової залежності.
😋 Але альтернативи є!
Як "місцеві" — узвар, трав'яні чаї та кваси, так і більш екзотичні: комбуча, тібікос, імбирний ель (у яких цукор розкладається під час ферментації).
🍍 І як в контексті Мексики не згадати традиційний ферментовани напій — тапаче. Для приготування якого треба лише шкірка ананасу, цукор, вода, спеції на смак і декілька днів терпіння. Ще один традиційний напій, pozol, взагалі не потребує зовнішнього цукру, бо готується з кукурудзи! 🌽

✊ Тож чини опір споживацтву — задовільняй свої потреби смачненьких напоїв самостійно 😋

ПЛЕМ’Я 🔥🐒

#НАрх_штудії

Написав невеликий огляд на зін "Екологічної платформи" для журналу соціальної критики "Спільне".

#НАрх_ідея

Сучасна війна високотехнологічна й максимально людожерська. Ракета, пущена над Каспійським морем, пролітає над Степом і цілить точно в якийсь одеський будинок. Літак спокійно сідає, де злетів, і пілот іде пити каву.

Я сам не раз відчував це на війні. Досвід стрілецького бою, коли навколо свистять кулі й ти відчайдушно гатиш в силуети за кущами, - мотивує і надихає продовжувати (якщо залишився цілим). Коли ти щодня сидиш за монітором і наказуєш дронам або мінометам "відпрацювати" по наляканій фігурці серед випаленої землі (хай це навіть обдовбаний русскій zек) - це спонукає хіба що задуматися про звільнення на законних підставах.

Сучасна війна дистанціює, опосередковує, а разом з тим, проникає глибоко в тил, скасовує тил взагалі. Вона озивається до централізованих мереж поставок, і ті злагоджено відповідають, занурюючи мешканців міст у "кам'яний вік".

Нейтральної техніки не буває.

#НАрх_штудії

Переглянув випуск подкасту "товаріща анкома", в якому він спілкується з українським лібертарним публіцистом Денисом Хромим. Вище на каналі можна знайти посилання на важливу статтю Дениса про ідею лівого аристократизму духу.

Загалом, у випуску ясно і послідовно просувається позиція класичного анархізму: Денис розповідає про літературу, яка вплинула на нього, розмірковує про лібертарну педагогіку, індивідуалізм і колективізм, критикує "постлефтистів", правих лібертаріанців і капіталізм як такий. Усе це цілком зрозуміло і потрібно слухачам, які, скажімо, недавно зацікавились анархізмом. Тому зупинюсь на кількох моментах, які радше є відгалуженнями основних тем подкасту, однак якраз-таки і викликають певні питання.

Читати далі:

https://telegra.ph/Dek%D1%96lka-rozmisl%D1%96v-z-privodu-ef%D1%96ru-Denisa-Hromogo-%D1%96-tovarisha-ankoma-11-20

💯 «Щоб зрозуміти, що таке кооператив “Лонго Май”, — треба поїхати в кооператив “Лонго Май”!»

Повністю погоджуємося! Адже ідею колективного життя і кооперативної праці, побудованих на принципах взаємодопомоги таі солідарності, можна осягнути лише на практиці.

Та ми усе ж спробували організувати вам дистанційну екскурсію до українського «Лонго Маю». Тому, аби зафільмувати життя лонгомайців, команда проєкту «Ось бачиш!» відправилася до села Нижнє Селище на Закарпатті.

Дивіться їхній репортаж, який — як ми сподіваємося — надихне вас приїхати в гості і спробувати вироблений там яблучний сік 🍎

#НАрх_штудії

Мішель ФУКО у третьому томі "Інтелектуалів і влади" пояснює, чому з початком Модерну замість опришків, робінгудів та інших народних героїв з'являється бидлуватий криміналітет:

"М.Фуко: До кінця XVIII століття могла існувати певна невизначеність, перехід від правопорушення до політичного виступу не був таким різким. Крадіжки, підпали, вбивства - все це були способи нападу на можновладців. З початку ХІХ століття нова система кримінального права могла - серед іншого - означати ще й те, що була організована ціла система, яка зовнішньо мала за мету "виправлення індивідів". Але реальна мета полягала в тому, щоб виокремити особливе криміналізоване середовище, прошарок, який слід було ізолювати від іншого населення. Тому цей прошарок втратив значну частину своїх критичних політичних функцій. І цей прошарок, ця ізольована меншина використовувалась владою, щоб вселити страх іншому населенню, щоб контролювати революційні рухи й саботувати їх. Візьмемо, наприклад, робітничі профспілки. Влада наймала з їхнього середовища провокаторів і найманих вбивць, щоб нав`язувати свої політичні цілі. Крім того, влада використовувала правопорушників для проституції, незаконної торгівлі жінками та зброєю, а сьогодні за допомогою злочинців має вигоду з наркоторгівлі. У сучасний період, починаючи з ХІХ століття, злочинці втратили все, що хоч якось нагадувало революційний динамізм... Влада наділила їх [кримінальною] самосвідомістю...

К.Бьозерс: Тюрма плодить злочинців, психіатрична лікарня - божевільних і душевнохворих, клініка - хворих, і все це в інтересах влади?

М.Фуко: Саме так".

Трохи раніше у тому ж томі ФУКО обґрунтовує те, що в другій половині ХХ століття тероризм почав використовуватися повстанцями усіх мастей проти "мирного населення" (на відміну від первинних форм "низового" терору, спрямованого проти конкретних можновладців - на наших теренах таким займалися народовольці та ОУНівці), тим, що держава в цей самий час взялася не просто карати "правопорушників", але й "гарантувати безпеку" населення. Відтак для того, щоб відчутно вразити владу, сучасні терористи б'ють по цих самих гарантіях - гарантіях громадської безпеки.

P.S. Неможливо не згадати тут той факт, що людожерська логіка Кремля знайшла у zеках ідеальний мобілізаційний ресурс - дешевий витратний матеріал, якому нічого втрачати і який не шкода щодня гнати на м'ясні штурми.