#НАрх_ідея
Світ народжується і помирає раз на мільярди років.
Світ народжується і помирає кожного року.
Світ народжується і помирає щомиті.
Ці три твердження видаються несумісними і безпідставними, адже навіть перше неможливо довести з усією строгістю. Але в цьому немає жодної потреби, адже всі три переживання емпірично доступні Божеству всередині нас.
Зимовий Сонцеворот - мить зупинки "жовтої стріли" сущого. Час, коли друге і третє твердження співпадають, а значить - сприятливий для їхнього містичного осягнення.
Образ іскри, що спалахує у товщі криги, - надійний дороговказ, мушка прицілу для медитації у найдовшу ніч року.
Ти пам'ятаєш, як викресати цю іскру?
Світ народжується і помирає раз на мільярди років.
Світ народжується і помирає кожного року.
Світ народжується і помирає щомиті.
Ці три твердження видаються несумісними і безпідставними, адже навіть перше неможливо довести з усією строгістю. Але в цьому немає жодної потреби, адже всі три переживання емпірично доступні Божеству всередині нас.
Зимовий Сонцеворот - мить зупинки "жовтої стріли" сущого. Час, коли друге і третє твердження співпадають, а значить - сприятливий для їхнього містичного осягнення.
Образ іскри, що спалахує у товщі криги, - надійний дороговказ, мушка прицілу для медитації у найдовшу ніч року.
Ти пам'ятаєш, як викресати цю іскру?
Forwarded from Ліс на Руїнах
В середньовіччі у людей була зовсім інша хода. Зараз ми ступаємо з п'ятки на носок і зовсім не дивимося під ноги. Я, наприклад, взагалі ходжу як солдафон по плацу, що в мене на взутті всі п'ятки стерті. Все це стало можливим завдяки технічному прогресу, бо тепер можна робити товсті гумові підошви та рівні дороги. В середньовіччі рівних доріг не було, на них валялося гостре каміння чи сміття. Взуття було по суті шкіряними шкарпетками. Тому предки ходили плавно, ніжно та окуратно з носка на п'ятку, витягуючи ногу наче в балетному па. Корпус при цьому трохи завалювався вперед, що допомогало краще дивитися куди ступаєш. Так доречі ходили ще наші прадіди, які влітку у селах взагалі не носили взуття. І хто би міг подумати, така хода корисніша для людського організму ніж цивілізаційна. По-перше, вона зміцнюює м'язи ніг, а по-друге, тиск на суглоби менший. При постійних ударах на п'ятку при нашій ході суглоби в старості у всіх будуть роздовбані
#анархопримітивізм
#анархопримітивізм
#НАрх_практика
Відроджуємо в одеському "Підпіллі" клуб ЛІБЕРТАРІЙ, на зібраннях якого обговорюємо тексти, ідеї та концепції, важливі для лібертарної інтелектуальної традиції. Цієї суботи розглянемо, чи підтверджує сучасна біологія та антропологія висновки нащадка київських князів і запорозьких отаманів Петра Кропоткіна щодо взаємодопомоги у світі тварин і так званих "первісних" народів.
Скачати опорну статтю можна за посиланням: http://surl.li/zutuwn (Google-диск)
Сама робота П.О.Кропоткіна про взаємодопомогу: http://surl.li/luejgi (Вікітека)
Час: 28 грудня (субота), 17:00
Місце: антикафе "Підпілля" (вул. Канатна, 79)
Можна приєднатися онлайн через Zoom; посилання буде опубліковано перед заходом.
Перше правило клубу...
Відроджуємо в одеському "Підпіллі" клуб ЛІБЕРТАРІЙ, на зібраннях якого обговорюємо тексти, ідеї та концепції, важливі для лібертарної інтелектуальної традиції. Цієї суботи розглянемо, чи підтверджує сучасна біологія та антропологія висновки нащадка київських князів і запорозьких отаманів Петра Кропоткіна щодо взаємодопомоги у світі тварин і так званих "первісних" народів.
Скачати опорну статтю можна за посиланням: http://surl.li/zutuwn (Google-диск)
Сама робота П.О.Кропоткіна про взаємодопомогу: http://surl.li/luejgi (Вікітека)
Час: 28 грудня (субота), 17:00
Місце: антикафе "Підпілля" (вул. Канатна, 79)
Можна приєднатися онлайн через Zoom; посилання буде опубліковано перед заходом.
Перше правило клубу...
#НАрх_штудії
#радикальна_етнографія
Декілька днів тому віртуальним павутинням почали ширитися світлини, зроблені на автоматичну камеру посеред амазонської сельви у лютому 2024 року. Приводом, імовірно, є декілька статей на The Guardian, які чомусь називали ці світлини "новими" й ідентифікували зображених на них людей як неконтактне плем'я массако (Massaco), яке мешкає на півдні штату Рондонія, на кордоні з Болівією.
Третя зі світлин, зроблена у 2019 році, показує, як массако оглядають "подарунки", що залишили для них представники організації FUNAI (Національний індіанський фонд). На каналі Imara Notia не раз ішлося про цей фонд і його далеко не райдужну роль у житті амазонських племен.
Массако дбайливо облаштовують пастки стежках, аби стримати непроханих гостей, але вони все одно навідуються з сумнівними прометеєвими "дарунками".
Утім, тільки уявіть: ці люди не знають про гроші, "чорні дзеркала", які висмоктують душі, атомні бомби та інтернет.
#радикальна_етнографія
Декілька днів тому віртуальним павутинням почали ширитися світлини, зроблені на автоматичну камеру посеред амазонської сельви у лютому 2024 року. Приводом, імовірно, є декілька статей на The Guardian, які чомусь називали ці світлини "новими" й ідентифікували зображених на них людей як неконтактне плем'я массако (Massaco), яке мешкає на півдні штату Рондонія, на кордоні з Болівією.
Третя зі світлин, зроблена у 2019 році, показує, як массако оглядають "подарунки", що залишили для них представники організації FUNAI (Національний індіанський фонд). На каналі Imara Notia не раз ішлося про цей фонд і його далеко не райдужну роль у житті амазонських племен.
Массако дбайливо облаштовують пастки стежках, аби стримати непроханих гостей, але вони все одно навідуються з сумнівними прометеєвими "дарунками".
Утім, тільки уявіть: ці люди не знають про гроші, "чорні дзеркала", які висмоктують душі, атомні бомби та інтернет.
НеоАрхаїка 🐾
#НАрх_штудії #радикальна_етнографія Декілька днів тому віртуальним павутинням почали ширитися світлини, зроблені на автоматичну камеру посеред амазонської сельви у лютому 2024 року. Приводом, імовірно, є декілька статей на The Guardian, які чомусь називали…
Можливо, це одні з останніх людей на планеті, які живуть справжнім, зануреним у живу реальність Священного, життям. Автори The Guardian підкреслюють, що массако "процвітають", вони не схожі на гоббсіанських дикунів, чиє життя "самотнє, бідне, безпросвітне, тупе і короткочасне" (цит. "Левіафан", 1651). Скоріше таким можна назвати життя сучасних Homo Consumericus, урабнізованих індивідів, яким відомим єдиний modus vivendi - "підключеність", не-буття on-line.
#НАрх_ідея
Чудовий текст від Максима Залевського, написаний 4 роки тому:
Один день з доіндустріальної епохи 🪓 🪵
А ви хотіли б пожити трохи без електрики і інформаційного шуму? Кажуть хороша профілактика від емоційного вигорання. День стає таким інакшим, життя таким простим.
Зовсім інші процеси. Стільки всього треба встигнути поки світло. Цінний кожен промінчик. Дрова в лісі. Вода в річці. Її треба набирати черпаком у відро і носити разом із колодами сухостою. Напиляти, наколоти. Розпалити піч. Не забувати підкидати. Щоб до темна було тепло.
Найближчий сусід на горбі навпроти, трохи розбавляє відчуття повного відчудження. Вівці, кози. Можна сходити по сир-молоко. Поки туди-сюди вже й смеркло. Запалив свічку. Готуєш щось в баняках. Вода вже нагріта. Щастя. Можна щось помити-випрати.
Добре, як заздалегідь замочив бобові чи крупи. Тепер зваряться швидше. В клуні яблука. Їх можна запекти до каші на сніданок.
Сьома вечора вже все більше-менш зроблено. Руки ноги відігрілися. Їжа готова. Така проста і в одночасно ситна. Їсти виходить зранку і ввечері. В обід швидкий перекус. Бо світло цінніше під інші справи.
Тіло релаксує від активного ходіння та фізичної праці. Тут головне не спішити. Кроки-рухи виважені. Без травм, без надривів. Планувати маршрути. Подальші дії. Думки течуть повільно.
Завтра сходити на річку, взяти камінь. Підкласти під сарай. Законопатити щілини між колодами, щоб не дуло.
Ось і все. Тягне дрімати. Треба берегти свічки. О дев’ятий вечора вже глибокий сон.
За день два такого життя мозок так відходить. Що енергії просто вагон. На ранок сили, готовий гори звернути.
Так і хочеться крикнути: «Еге гей!», зірвати ту тишу.
Пожити без цивілізації. В радіусі тридцяти кілометрів. Відніс-приніс, нарубав-натесав. Сходив в долину за продуктами. І знову тиша. Аж дзвенить.
Що скажете? Хотіли б так пожити?
——————————————————
Мій коментар:
Кацапські реконструктори колись давно зняли фільм "Один в прошлом", з матеріального і технічного боку ніби гарний, однак людина, яка брала участь в експерименті, не була надто мотивована й позитивно налаштована до "простого життя", крім того, абсолютно не надала уваги духовній культурі - співу, медитаціям, молитві - які насправді сповнювали доіндустріальне життя. Тому під кінець експерименту й заявила про те, що подібне життя веде до "деградації особистості". Тому до всього описаного в цьому чудовому пості варто було б додати "духовно-творчу" складову.
Чудовий текст від Максима Залевського, написаний 4 роки тому:
Один день з доіндустріальної епохи 🪓 🪵
А ви хотіли б пожити трохи без електрики і інформаційного шуму? Кажуть хороша профілактика від емоційного вигорання. День стає таким інакшим, життя таким простим.
Зовсім інші процеси. Стільки всього треба встигнути поки світло. Цінний кожен промінчик. Дрова в лісі. Вода в річці. Її треба набирати черпаком у відро і носити разом із колодами сухостою. Напиляти, наколоти. Розпалити піч. Не забувати підкидати. Щоб до темна було тепло.
Найближчий сусід на горбі навпроти, трохи розбавляє відчуття повного відчудження. Вівці, кози. Можна сходити по сир-молоко. Поки туди-сюди вже й смеркло. Запалив свічку. Готуєш щось в баняках. Вода вже нагріта. Щастя. Можна щось помити-випрати.
Добре, як заздалегідь замочив бобові чи крупи. Тепер зваряться швидше. В клуні яблука. Їх можна запекти до каші на сніданок.
Сьома вечора вже все більше-менш зроблено. Руки ноги відігрілися. Їжа готова. Така проста і в одночасно ситна. Їсти виходить зранку і ввечері. В обід швидкий перекус. Бо світло цінніше під інші справи.
Тіло релаксує від активного ходіння та фізичної праці. Тут головне не спішити. Кроки-рухи виважені. Без травм, без надривів. Планувати маршрути. Подальші дії. Думки течуть повільно.
Завтра сходити на річку, взяти камінь. Підкласти під сарай. Законопатити щілини між колодами, щоб не дуло.
Ось і все. Тягне дрімати. Треба берегти свічки. О дев’ятий вечора вже глибокий сон.
За день два такого життя мозок так відходить. Що енергії просто вагон. На ранок сили, готовий гори звернути.
Так і хочеться крикнути: «Еге гей!», зірвати ту тишу.
Пожити без цивілізації. В радіусі тридцяти кілометрів. Відніс-приніс, нарубав-натесав. Сходив в долину за продуктами. І знову тиша. Аж дзвенить.
Що скажете? Хотіли б так пожити?
——————————————————
Мій коментар:
Кацапські реконструктори колись давно зняли фільм "Один в прошлом", з матеріального і технічного боку ніби гарний, однак людина, яка брала участь в експерименті, не була надто мотивована й позитивно налаштована до "простого життя", крім того, абсолютно не надала уваги духовній культурі - співу, медитаціям, молитві - які насправді сповнювали доіндустріальне життя. Тому під кінець експерименту й заявила про те, що подібне життя веде до "деградації особистості". Тому до всього описаного в цьому чудовому пості варто було б додати "духовно-творчу" складову.
#НАрх_практика
Якщо ви бажаєте приєднатися до засідання "Лібертарія" онлайн, о 17:00 переходьте за посиланням:
https://us04web.zoom.us/j/72836120805?pwd=cRHW7WWICQ4ka1wpdaVRJIDV5u3MVI.1
Meeting ID: 728 3612 0805
Passcode: 0azHU9
Якщо ви бажаєте приєднатися до засідання "Лібертарія" онлайн, о 17:00 переходьте за посиланням:
https://us04web.zoom.us/j/72836120805?pwd=cRHW7WWICQ4ka1wpdaVRJIDV5u3MVI.1
Meeting ID: 728 3612 0805
Passcode: 0azHU9
#НАрх_витяги
#радикальна_етнографія
#екстремальна_філософія
Маркс був правий, кажучи, що "людство завжди ставить перед собою тільки ті завдання, які воно може вирішити". При цьому варто уточнити, що окремі завдання та їхні рішення виникають не завдяки історичному розвитку матеріального життя та його протиріч, а завдяки тому, що різні частини людства ставлять перед собою різні питання або принаймні формулюють їх по-різному, і при цьому інші частини того ж людства заледве впізнають у них ті самі питання, що ставлять самі. Але ж більшість цих питань можуть входити у ті проблеми, чиє вираження набуває зовсім інших форм в залежності від онтологічного, космологічного й соціологічного контексту, в якому вони зароджуються...
Леві-Строс дає нам такий приклад, коли порівнює дослідницькі методи іспанців та індіанців, перед якими постає питання про людство: якщо [християнські] священники задавалися питанням, чи є душа у дикунів Америки, індіанці Пуерто-Ріко на кілька тижнів опускали захоплених в полон білих у воду, щоб подивитися, чи піддаються вони гниттю. Перші ставили перед собою питання про природу людини у вигляді моральних атрибутів, а другі - у вигляді атрибутів фізичних.
Філіп ДЕСКОЛА, "Потойбіч Природи та культури" (2005)
#радикальна_етнографія
#екстремальна_філософія
Маркс був правий, кажучи, що "людство завжди ставить перед собою тільки ті завдання, які воно може вирішити". При цьому варто уточнити, що окремі завдання та їхні рішення виникають не завдяки історичному розвитку матеріального життя та його протиріч, а завдяки тому, що різні частини людства ставлять перед собою різні питання або принаймні формулюють їх по-різному, і при цьому інші частини того ж людства заледве впізнають у них ті самі питання, що ставлять самі. Але ж більшість цих питань можуть входити у ті проблеми, чиє вираження набуває зовсім інших форм в залежності від онтологічного, космологічного й соціологічного контексту, в якому вони зароджуються...
Леві-Строс дає нам такий приклад, коли порівнює дослідницькі методи іспанців та індіанців, перед якими постає питання про людство: якщо [християнські] священники задавалися питанням, чи є душа у дикунів Америки, індіанці Пуерто-Ріко на кілька тижнів опускали захоплених в полон білих у воду, щоб подивитися, чи піддаються вони гниттю. Перші ставили перед собою питання про природу людини у вигляді моральних атрибутів, а другі - у вигляді атрибутів фізичних.
Філіп ДЕСКОЛА, "Потойбіч Природи та культури" (2005)
#НАрх_штудії
#НАрх_ідея
Немає ніякого сенсу святкувати штучну дату "нового року", відірвану від будь-яких природних циклів, модерну за своїм походженням, "освячену" хіба що культом споживацтва і грошей.
Натомість хочу поділитися з вами блискучою ідеєю, якої дійшли учасники клубу "Лібертарій" під час суботнього обговорення. В опорній статті Святослава Сідорова містилася дуже цікава думка: деякі сучасні біологи замість фікції "автономного організму" віддають перевагу вивченню симбіотичних суперсистем, якими є кожна жива істота.
Уявлення про "автономний організм", схоже, з'явилося в добу Просвітництва, в Європі XVII-XVIII століть, просто поруч із ідеєю "автономного індивіда (суб'єкта)" - однією з головних інтелектуальних облуд цієї доби. Власне, цей процес досліджував Мішель Фуко в "Словах і речах".
Однак так само, як наші тіла є симбіозом різних організмів, усе наше єство також є сим-біозом, сим-фонією, син-ергією Богів, Предків, оточуючих людей і нашого "я". Будучи наділені свободою волі, ми, тим не менше, міцно вплетені у Візерунок Всесвіту.
Як будь-яка річ насправді є результатом праці багатьох, а тому не може безумовно належати комусь одному [і в цьому сенсі власність є крадіжкою], наші думки, слова і вчинки також вільно продовжуються в інших людях і самі є продовженням свободи інших.
Якщо ви хочете підсумок профанного "року", то хай це буде він.
#НАрх_ідея
Немає ніякого сенсу святкувати штучну дату "нового року", відірвану від будь-яких природних циклів, модерну за своїм походженням, "освячену" хіба що культом споживацтва і грошей.
Натомість хочу поділитися з вами блискучою ідеєю, якої дійшли учасники клубу "Лібертарій" під час суботнього обговорення. В опорній статті Святослава Сідорова містилася дуже цікава думка: деякі сучасні біологи замість фікції "автономного організму" віддають перевагу вивченню симбіотичних суперсистем, якими є кожна жива істота.
Уявлення про "автономний організм", схоже, з'явилося в добу Просвітництва, в Європі XVII-XVIII століть, просто поруч із ідеєю "автономного індивіда (суб'єкта)" - однією з головних інтелектуальних облуд цієї доби. Власне, цей процес досліджував Мішель Фуко в "Словах і речах".
Однак так само, як наші тіла є симбіозом різних організмів, усе наше єство також є сим-біозом, сим-фонією, син-ергією Богів, Предків, оточуючих людей і нашого "я". Будучи наділені свободою волі, ми, тим не менше, міцно вплетені у Візерунок Всесвіту.
Як будь-яка річ насправді є результатом праці багатьох, а тому не може безумовно належати комусь одному [і в цьому сенсі власність є крадіжкою], наші думки, слова і вчинки також вільно продовжуються в інших людях і самі є продовженням свободи інших.
Якщо ви хочете підсумок профанного "року", то хай це буде він.