Соціальний відділ Ніжинської єпархії продовжує надавати допомогу нужденним
З благословення митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента Голова єпархіального відділу з благодійності та соціального служіння протоієрей Олександр Гладиш відвідав малозабезпечені та багатодітні родини містян, передавши їм благодійну допомогу від Ніжинської єпархії.
Пресслужба Ніжинської єпархії УПЦ
З благословення митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента Голова єпархіального відділу з благодійності та соціального служіння протоієрей Олександр Гладиш відвідав малозабезпечені та багатодітні родини містян, передавши їм благодійну допомогу від Ніжинської єпархії.
Пресслужба Ніжинської єпархії УПЦ
26 листопада – пам’ять святителя Iоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського
☘Святитель Христовий народився в сирійському місті Антіохія у середині ІV століття і походив із сім’ї воєначальника. Благочестива матір його – свята Анфуса, залишившись рано вдовою, виховала сина за євангельськими заповідями.
Юний Іоанн навчався у найвідоміших філософів і риторів та в ранньому віці почав вивчати Священне Писання.
☘Після смерті матері угодник Божий роздав усе своє майно нужденним і прийняв постриг у чернецтво, яке називав «істинною філософією». Зі смиренням уникаючи висвячення у єпископський сан, він на чотири роки відправляється у пустелю, де виконує суворе монашеське правило. Потім ще на два роки оселяється в печері, щоб там у повній самоті віддатися молитовному богоспілкуванню.
☘Надмірні духовні подвиги пустинножителя порушили його здоров’я, що й змусило самітника повернутися на батьківщину. У 386 році блаженний Іоанн прийняв священний сан пресвітера. Його призначили проповідником, і за рідкісний дар богонатхненного слова він отримав від багаточисельної пастви найменування – «Златоуст». Словом Божим отець навернув до Спасителя чимало язичників.
☘Слава красномовного священника зростала і у віці 50 років його звели в архієпископа Константинопольського. Святитель ревно піклуючись про вірян, звертав особливу увагу на духовне вдосконалення священнослужителів. На кошти святого владики утримувалися богадільні і декілька лікарень.
☘У своїх проповідях він викривав гріховність можновладців, чим нажив собі чимало ворогів. Злоумисники зібрали собор та домоглися усунення архіпастиря із кафедри і вигнання його спершу до Вірменії, а потім до Абхазії.
☘Виснажений хворобами святитель Іоанн, в суповоді конвою, йшов у заслання. У Команах сили залишили його і блаженний, причастившись Христових Таїн зі словами «Слава Богу за все», відійшов до Всежержителя восени 407 року.
☘Він лишив християнам об’ємну літературну спадщину: тлумачення книг Святого Письма, багато богословських трактатів. Також подвижник упорядкував чин Божественної літургії, яка практично щоденно звершується по всьому світу вже впродовж шістнадцяти століть.
☘«Святителю отче Іоанне, моли Бога за нас грішних!».
☘Святитель Христовий народився в сирійському місті Антіохія у середині ІV століття і походив із сім’ї воєначальника. Благочестива матір його – свята Анфуса, залишившись рано вдовою, виховала сина за євангельськими заповідями.
Юний Іоанн навчався у найвідоміших філософів і риторів та в ранньому віці почав вивчати Священне Писання.
☘Після смерті матері угодник Божий роздав усе своє майно нужденним і прийняв постриг у чернецтво, яке називав «істинною філософією». Зі смиренням уникаючи висвячення у єпископський сан, він на чотири роки відправляється у пустелю, де виконує суворе монашеське правило. Потім ще на два роки оселяється в печері, щоб там у повній самоті віддатися молитовному богоспілкуванню.
☘Надмірні духовні подвиги пустинножителя порушили його здоров’я, що й змусило самітника повернутися на батьківщину. У 386 році блаженний Іоанн прийняв священний сан пресвітера. Його призначили проповідником, і за рідкісний дар богонатхненного слова він отримав від багаточисельної пастви найменування – «Златоуст». Словом Божим отець навернув до Спасителя чимало язичників.
☘Слава красномовного священника зростала і у віці 50 років його звели в архієпископа Константинопольського. Святитель ревно піклуючись про вірян, звертав особливу увагу на духовне вдосконалення священнослужителів. На кошти святого владики утримувалися богадільні і декілька лікарень.
☘У своїх проповідях він викривав гріховність можновладців, чим нажив собі чимало ворогів. Злоумисники зібрали собор та домоглися усунення архіпастиря із кафедри і вигнання його спершу до Вірменії, а потім до Абхазії.
☘Виснажений хворобами святитель Іоанн, в суповоді конвою, йшов у заслання. У Команах сили залишили його і блаженний, причастившись Христових Таїн зі словами «Слава Богу за все», відійшов до Всежержителя восени 407 року.
☘Він лишив християнам об’ємну літературну спадщину: тлумачення книг Святого Письма, багато богословських трактатів. Також подвижник упорядкував чин Божественної літургії, яка практично щоденно звершується по всьому світу вже впродовж шістнадцяти століть.
☘«Святителю отче Іоанне, моли Бога за нас грішних!».
27 листопада – пам’ять небесного покровителя Ніжина - новомученика Михаїла пресвітера
☘️Сповідник Христовий народився в 1878 році у Ніжині й походив зі священицької родини. Він прийняв Таїнство Хрещення в Богоявленському храмі рідного міста, де служив його батько. Будучи вихованим за євангельськими заповідями, праведний хлопчик змалку всією душею прагнув до Вседержителя і тому дуже полюбив молитву, богослужіння та читання Священного Писання.
☘️Святий Михаїл здобув богословську освіту в Чернігівському духовному училищі. По закінченні навчання він звершував служіння на Ніжинщині в якості псаломщика, а згодом у сані диякона.
☘️Однак після революції 1917 року настав зловісний час. Випробування Церкви Господньої супроводжувалося не лише моральним цькуванням і гнобленням духовенства, а й реальним гонінням і смертною карою священнослужителів. Саме в цей непростий час блаженний Михаїл відчув у собі поклик стати ревним священником, котрий веде до спасіння свою паству.
☘️У 1925 році він прийняв сан ієрея і був направлений на Прилуцьке благочиння. Через п’ять років святого отця вперше безпідставно арештували, але після допитів невдовзі відпустили. Останнім місцем його пастирського служіння і сповідницького подвигу стало село Зазим’я на Київщині, куди його згодом перевели.
☘️Навіть після закриття богоборчою радянською владою приходського храму, угодник Божий звершував таїнства і богослужіння по домівках прочан. Також він духовно окормлював вірян із сусідніх сіл.
☘️Восени 1937 року вкотре заключили подвижника під варту. Нехристі обмовивши його, звинуватили сповідника Христового в «контрреволюційній агітації». Під час допитів, які супроводжувалися тортурами, страждалець відповідав по-християнські, оберігаючи прихожан від можливих переслідувань.
☘️Невдовзі священномученика Михаїла присудили до розстрілу. Смертний вирок здійснили в Биківнянському лісі, що слугував братською могилою десяткам тисяч жертв репресій безбожної влади.
☘️«О, священномучениче Михаиле клевету, узы и страдания от безбожных мучителей мужественно претерпел еси. Сего ради и Небеснаго Царствия достигнув, ныне молишися о душах наших».
☘️Сповідник Христовий народився в 1878 році у Ніжині й походив зі священицької родини. Він прийняв Таїнство Хрещення в Богоявленському храмі рідного міста, де служив його батько. Будучи вихованим за євангельськими заповідями, праведний хлопчик змалку всією душею прагнув до Вседержителя і тому дуже полюбив молитву, богослужіння та читання Священного Писання.
☘️Святий Михаїл здобув богословську освіту в Чернігівському духовному училищі. По закінченні навчання він звершував служіння на Ніжинщині в якості псаломщика, а згодом у сані диякона.
☘️Однак після революції 1917 року настав зловісний час. Випробування Церкви Господньої супроводжувалося не лише моральним цькуванням і гнобленням духовенства, а й реальним гонінням і смертною карою священнослужителів. Саме в цей непростий час блаженний Михаїл відчув у собі поклик стати ревним священником, котрий веде до спасіння свою паству.
☘️У 1925 році він прийняв сан ієрея і був направлений на Прилуцьке благочиння. Через п’ять років святого отця вперше безпідставно арештували, але після допитів невдовзі відпустили. Останнім місцем його пастирського служіння і сповідницького подвигу стало село Зазим’я на Київщині, куди його згодом перевели.
☘️Навіть після закриття богоборчою радянською владою приходського храму, угодник Божий звершував таїнства і богослужіння по домівках прочан. Також він духовно окормлював вірян із сусідніх сіл.
☘️Восени 1937 року вкотре заключили подвижника під варту. Нехристі обмовивши його, звинуватили сповідника Христового в «контрреволюційній агітації». Під час допитів, які супроводжувалися тортурами, страждалець відповідав по-християнські, оберігаючи прихожан від можливих переслідувань.
☘️Невдовзі священномученика Михаїла присудили до розстрілу. Смертний вирок здійснили в Биківнянському лісі, що слугував братською могилою десяткам тисяч жертв репресій безбожної влади.
☘️«О, священномучениче Михаиле клевету, узы и страдания от безбожных мучителей мужественно претерпел еси. Сего ради и Небеснаго Царствия достигнув, ныне молишися о душах наших».
Forwarded from Українська Православна Церква
❄️🙏Різдвяний піст 2024 року.
28 листопада розпочинається Різдвяний піст, який триватиме до 7 січня – Різдва Христового.
Історія «Малої» Чотиридесятниці
Встановлення Різдвяного посту має корені з давніх часів християнства. Перші згадки про нього ми можемо знайти у творах святого Амвросія Медіоланського, Філастрія, блаженного Августина, датованих четвертим століттям. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.
Спочатку він тривав всього лиш сім днів (у деяких християн – більше), але в 1166 році Константинопольський патріарх Лука Хрисоверг встановив дотримуватися Різдвяного посту сорок днів. На те була причина: свято Різдва Христового за своїм значенням у справі нашого спасіння не поступається святу Воскресіння Христового, тож шлях підготовки до нього має нести певне символічне значення.
Про історію встановлення одного з чотирьох багатоденних постів календарного року, його сенс і правила, а також про те, як у цей період бути з нецерковними святами, читайте докладніше.
28 листопада розпочинається Різдвяний піст, який триватиме до 7 січня – Різдва Христового.
Історія «Малої» Чотиридесятниці
Встановлення Різдвяного посту має корені з давніх часів християнства. Перші згадки про нього ми можемо знайти у творах святого Амвросія Медіоланського, Філастрія, блаженного Августина, датованих четвертим століттям. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.
Спочатку він тривав всього лиш сім днів (у деяких християн – більше), але в 1166 році Константинопольський патріарх Лука Хрисоверг встановив дотримуватися Різдвяного посту сорок днів. На те була причина: свято Різдва Христового за своїм значенням у справі нашого спасіння не поступається святу Воскресіння Христового, тож шлях підготовки до нього має нести певне символічне значення.
Про історію встановлення одного з чотирьох багатоденних постів календарного року, його сенс і правила, а також про те, як у цей період бути з нецерковними святами, читайте докладніше.
29 листопада – пам’ять апостола і євангеліста Матфея
☘️Святий євангеліст, іменований також Левієм (Лк. 5:29), входив до числа дванадцяти найближчих учнів Христових. Його братом був апостол Яків Алфеєв.
☘️Праведний Матфей жив у галілейському місті Капернаум, де служив митарем, тобто збирав зі своїх співгромадян данину для Риму, який поневолив на той час Іудею. Звісно, серед народу таких людей не любили і зневажали, вважаючи їх зрадниками.
☘️Блаженний, почувши слова Спасителя: «Іди за Мною» (Мф. 9:9), залишив свою посаду і пішов «услід за Ним» (Лк. 5:28). Зібравши інших митарів, він влаштував у своєму будинку для Вчителя та Його учнів обід. Коли ж горді фарисеї запитали: «Як це Він їсть і п'є з митарями і грішниками?». Ісус відповів їм: «Не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння» (Мк. 2:16-17).
☘️Усвідомивши свої гріхи, Матфей відшкодував вчетверо більше тим, кого раніше несправедливо обібрав і роздав решту свого майна нужденним.
☘️Праведний Матфей слухав настанови Господа, бачив незліченні Його чудеса, ходив разом із 12 апостолами з проповіддю до «загиблих овець дому Ізраїлевого» (Мф. 15:24), був свідком страждань і смерті Спасителя, Його славного Воскресіння і Вознесіння на Небо.
☘️Сприйнявши благодатні дари Духа Святого, що зійшов на апостолів в день П'ятидесятниці, блаженний спочатку 8 років проповідував в Палестині. На прохання християн-іудеїв, що залишалися в Єрусалимі, святий відобразив в Євангелії земне життя Спасителя світу – Боголюдини Ісуса Христа і Його вчення.
☘️Учень Христовий благовіствував Воскреслого Господа серед язичницьких народів Сирії, Мідії, Персії, Парфії, закінчивши свої апостольські подвиги мученицькою кончиною в Ефіопії в 60 році.
☘️Святий євангеліст, іменований також Левієм (Лк. 5:29), входив до числа дванадцяти найближчих учнів Христових. Його братом був апостол Яків Алфеєв.
☘️Праведний Матфей жив у галілейському місті Капернаум, де служив митарем, тобто збирав зі своїх співгромадян данину для Риму, який поневолив на той час Іудею. Звісно, серед народу таких людей не любили і зневажали, вважаючи їх зрадниками.
☘️Блаженний, почувши слова Спасителя: «Іди за Мною» (Мф. 9:9), залишив свою посаду і пішов «услід за Ним» (Лк. 5:28). Зібравши інших митарів, він влаштував у своєму будинку для Вчителя та Його учнів обід. Коли ж горді фарисеї запитали: «Як це Він їсть і п'є з митарями і грішниками?». Ісус відповів їм: «Не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння» (Мк. 2:16-17).
☘️Усвідомивши свої гріхи, Матфей відшкодував вчетверо більше тим, кого раніше несправедливо обібрав і роздав решту свого майна нужденним.
☘️Праведний Матфей слухав настанови Господа, бачив незліченні Його чудеса, ходив разом із 12 апостолами з проповіддю до «загиблих овець дому Ізраїлевого» (Мф. 15:24), був свідком страждань і смерті Спасителя, Його славного Воскресіння і Вознесіння на Небо.
☘️Сприйнявши благодатні дари Духа Святого, що зійшов на апостолів в день П'ятидесятниці, блаженний спочатку 8 років проповідував в Палестині. На прохання християн-іудеїв, що залишалися в Єрусалимі, святий відобразив в Євангелії земне життя Спасителя світу – Боголюдини Ісуса Христа і Його вчення.
☘️Учень Христовий благовіствував Воскреслого Господа серед язичницьких народів Сирії, Мідії, Персії, Парфії, закінчивши свої апостольські подвиги мученицькою кончиною в Ефіопії в 60 році.
1 грудня – пам’ять святих мучеників Романа диякона та отрока Варула
☘️Богоугодний диякон жив у ІІІ столітті та звершував священне служіння Господу в одному із палестинських храмів Кесарії. У 303 році розпочалися великі гоніння на вірних Церкві Христовій. У ті непрості часи святий Роман переселився в Антіохію, щоб проповіддю Євангелія, духовно укріпляти християн у вірі своїм прикладом.
☘️Якось злочестивий правитель хотів зруйнувати тамтешній християнський храм. Блаженний Роман закликав парафіян не допустити наруги над домом Божим, переконавши їх у тому, що якщо вони збережуть церкву, то будуть радіти тут, на землі, а якщо загинуть при захисті храму, то «матимуть велику нагороду на небесах» (Мф. 5:12). Побачивши таку рішучість богообраного народу, можновладець не посмів виконати свого лихого наміру.
☘️Через деякий час в місті почалося язичницькі урочистості і зібралося багато людей з усієї округи. Ревний священнослужитель почав привселюдно викривати ідолопоклонство і закликати усіх слідувати за Христом. Тоді його схопили і піддали жорстоким мукам.
☘️Серед натовпу, спостерігаючи за тортурами, стояв благочестивий отрок Варул. Він вийшов вперед і хоробро сповідав істинну віру в Єдиного Бога, за що його безжалісно побили, а потім усікли мечем.
☘️Після нелюдських страждань праведний Роман також удостоївся від Царя Небесного отримати переможний вінець мучеництва.
☘️Богоугодний диякон жив у ІІІ столітті та звершував священне служіння Господу в одному із палестинських храмів Кесарії. У 303 році розпочалися великі гоніння на вірних Церкві Христовій. У ті непрості часи святий Роман переселився в Антіохію, щоб проповіддю Євангелія, духовно укріпляти християн у вірі своїм прикладом.
☘️Якось злочестивий правитель хотів зруйнувати тамтешній християнський храм. Блаженний Роман закликав парафіян не допустити наруги над домом Божим, переконавши їх у тому, що якщо вони збережуть церкву, то будуть радіти тут, на землі, а якщо загинуть при захисті храму, то «матимуть велику нагороду на небесах» (Мф. 5:12). Побачивши таку рішучість богообраного народу, можновладець не посмів виконати свого лихого наміру.
☘️Через деякий час в місті почалося язичницькі урочистості і зібралося багато людей з усієї округи. Ревний священнослужитель почав привселюдно викривати ідолопоклонство і закликати усіх слідувати за Христом. Тоді його схопили і піддали жорстоким мукам.
☘️Серед натовпу, спостерігаючи за тортурами, стояв благочестивий отрок Варул. Він вийшов вперед і хоробро сповідав істинну віру в Єдиного Бога, за що його безжалісно побили, а потім усікли мечем.
☘️Після нелюдських страждань праведний Роман також удостоївся від Царя Небесного отримати переможний вінець мучеництва.
Паломники з Борзни відвідали Покровський Голосіївський монастир та Київську духовну академію
30 листопада 2024 року, з благословення митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента, паломники з міста Борзни відвідали столичний Свято-Покровський Голосіївський монастир та Київську духовну академію і семінарію.
Паломницьку групу супроводжував благочинний Борзнянського церковного округу та настоятель Свято-Миколаївського собору м. Борзни протоієрей Іоанн Олинчук.
Прочани відвідали храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», де помолились біля мощей преподобного Олексія Голосієвського, усипальницю монахині Аліпії (Авдєєвої) – подвижниці, особливо шанованої православними християнами в Україні, Академічний храм на честь прп. Іоана Дамаскина та центральний адміністративний корпус КДАіС.
Під час екскурсії гості ознайомилися із особливостями навчального та виховного процесів та діяльністю Київських духовних шкіл.
Також віряни мали змогу відвідати виставку, приурочену 10-річчю інтронізації Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія та 80-річчю з Дня його народження, яка розташована у Церковно-археологічному музеї КДАіС.
Пресслужба
30 листопада 2024 року, з благословення митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента, паломники з міста Борзни відвідали столичний Свято-Покровський Голосіївський монастир та Київську духовну академію і семінарію.
Паломницьку групу супроводжував благочинний Борзнянського церковного округу та настоятель Свято-Миколаївського собору м. Борзни протоієрей Іоанн Олинчук.
Прочани відвідали храм на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», де помолились біля мощей преподобного Олексія Голосієвського, усипальницю монахині Аліпії (Авдєєвої) – подвижниці, особливо шанованої православними християнами в Україні, Академічний храм на честь прп. Іоана Дамаскина та центральний адміністративний корпус КДАіС.
Під час екскурсії гості ознайомилися із особливостями навчального та виховного процесів та діяльністю Київських духовних шкіл.
Також віряни мали змогу відвідати виставку, приурочену 10-річчю інтронізації Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія та 80-річчю з Дня його народження, яка розташована у Церковно-археологічному музеї КДАіС.
Пресслужба
2 грудня – пам’ять преподобного Варлаама — першого ігумена Києво-Печерського
☘️Праведник жив у XI столітті в Києві і був сином знатного боярина. Змолоду він вирізнявся душевною чистотою і прагнув присвятити себе служінню Вседержителю.
☘️Потай полишивши батьківський будинок, угодник Божий прийшов до духовного отця – преподобного Антонія Печерського. Старець прийняв благочестивого хлопця, що твердо вирішив стати ченцем, і благословив преподобному Никону здійснити над ним чернечий постриг.
☘️Обурений батько святого Варлаама намагався силоміць повернути його додому, але переконавшись, що син ніколи не зречеться рівноангельского життя заради земних благ, відпустив його. З посиленим завзяттям і енергією віддався юнак чернечим подвигам і молитві, ставши взірцем євангельських чеснот, для братії у Христі.
☘️Коли число монахів у печерах стало зростати, преподобний Антоній поставив святого ігуменом, а сам переселився в іншу печеру, щоб знову у повній самоті віддатися молитовному богоспілкуванню.
☘️У 1058 році, з благословення духовного отця, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Згодом на прохання сина благовірного Ярослава Мудрого — великого князя Київської Русі, блаженний також трудився настоятелем у щойно побудованій князівській обителі.
☘️Двічі подвижник здійснював паломництво до святих місць Єрусалиму та Константинополя. Повертаючись на Батьківщину, він занедужав. Святий відійшов до Господа у Володимирському Святогірському монастирі на Волині в 1065 році. Він заповідав поховати його у Печерській обителі, в Ближніх печерах.
☘️«Преподобний Варлааме, моли Бога за нас грішних!»
☘️Праведник жив у XI столітті в Києві і був сином знатного боярина. Змолоду він вирізнявся душевною чистотою і прагнув присвятити себе служінню Вседержителю.
☘️Потай полишивши батьківський будинок, угодник Божий прийшов до духовного отця – преподобного Антонія Печерського. Старець прийняв благочестивого хлопця, що твердо вирішив стати ченцем, і благословив преподобному Никону здійснити над ним чернечий постриг.
☘️Обурений батько святого Варлаама намагався силоміць повернути його додому, але переконавшись, що син ніколи не зречеться рівноангельского життя заради земних благ, відпустив його. З посиленим завзяттям і енергією віддався юнак чернечим подвигам і молитві, ставши взірцем євангельських чеснот, для братії у Христі.
☘️Коли число монахів у печерах стало зростати, преподобний Антоній поставив святого ігуменом, а сам переселився в іншу печеру, щоб знову у повній самоті віддатися молитовному богоспілкуванню.
☘️У 1058 році, з благословення духовного отця, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Згодом на прохання сина благовірного Ярослава Мудрого — великого князя Київської Русі, блаженний також трудився настоятелем у щойно побудованій князівській обителі.
☘️Двічі подвижник здійснював паломництво до святих місць Єрусалиму та Константинополя. Повертаючись на Батьківщину, він занедужав. Святий відійшов до Господа у Володимирському Святогірському монастирі на Волині в 1065 році. Він заповідав поховати його у Печерській обителі, в Ближніх печерах.
☘️«Преподобний Варлааме, моли Бога за нас грішних!»
4 грудня – ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
🌿Сьогодні православні християни молитовно згадують урочисте Введення Пресвятої Владичиці в храм Господній, де Вона готувала Свою душу для того, щоб стати Тією, через кого Бог звершив велику тайну спасіння роду людського.
🌿Богоматір народилася від благочестивих батьків Іоакима та Анни в галілейському місті Назарет. Не маючи дітей, вони дали обітницю: якщо у них народиться довгоочікуване немовля, то присвятять його служінню Богу.
🌿 Вседержитель почув молитви блаженного сімейства. Коли вони прожили разом близько 50 років, Він дарував їм Доньку — Заступницю роду християнського. Благочестиві батьки привели трирічну Діву Марію до Єрусалимського храму, виконавши богоугодну обіцянку.
🌿«Храм є джерелом Господньої благодаті, де людина отримує всі ті дари, які необхідні для спасіння і для того, аби провести своє земне життя так, щоб його кінець став початком вічного життя на небесах» — повчає нас Блаженніший митрополит Онуфрій.
🌿Богородиця легко піднялася по «крутих» сходинках, незважаючи на те, що була зовсім маленькою. Зверху Її благословив праведний батько святого Іоанна Предтечі, Хрестителя Господнього — первосвященик Захарія. Йому було одкровення від Творця, і він ввів богообрану Дитину у Святая Святих – місце, куди дозволялося входити тільки первосвященику, та й то всього лиш один раз на рік.
🌿Святі Іоаким і Анна, вручивши Доньку волі Отця Небесного, повернулися додому. Приснодіва Марія весь час до заручин праведному Іосифу жила і служила при домі Божому, проводила свої дні в молитві, вивчала Священне Писання.
🌿Пресвята Владичиця завжди чує молитви тих, хто до неї звертається, і поспішає до них на допомогу. Вона постійно з тими людьми, які в скорботі і хворобі. Ми повинні прагнути до тієї святості Богородиці.
🌿Тож попросимо в цей святковий день Царицю Небесну, щоб Вона допомагала нам жити духовно, аби ми не забували, що дім Божий – це храм молитви.
🌿Сьогодні православні християни молитовно згадують урочисте Введення Пресвятої Владичиці в храм Господній, де Вона готувала Свою душу для того, щоб стати Тією, через кого Бог звершив велику тайну спасіння роду людського.
🌿Богоматір народилася від благочестивих батьків Іоакима та Анни в галілейському місті Назарет. Не маючи дітей, вони дали обітницю: якщо у них народиться довгоочікуване немовля, то присвятять його служінню Богу.
🌿 Вседержитель почув молитви блаженного сімейства. Коли вони прожили разом близько 50 років, Він дарував їм Доньку — Заступницю роду християнського. Благочестиві батьки привели трирічну Діву Марію до Єрусалимського храму, виконавши богоугодну обіцянку.
🌿«Храм є джерелом Господньої благодаті, де людина отримує всі ті дари, які необхідні для спасіння і для того, аби провести своє земне життя так, щоб його кінець став початком вічного життя на небесах» — повчає нас Блаженніший митрополит Онуфрій.
🌿Богородиця легко піднялася по «крутих» сходинках, незважаючи на те, що була зовсім маленькою. Зверху Її благословив праведний батько святого Іоанна Предтечі, Хрестителя Господнього — первосвященик Захарія. Йому було одкровення від Творця, і він ввів богообрану Дитину у Святая Святих – місце, куди дозволялося входити тільки первосвященику, та й то всього лиш один раз на рік.
🌿Святі Іоаким і Анна, вручивши Доньку волі Отця Небесного, повернулися додому. Приснодіва Марія весь час до заручин праведному Іосифу жила і служила при домі Божому, проводила свої дні в молитві, вивчала Священне Писання.
🌿Пресвята Владичиця завжди чує молитви тих, хто до неї звертається, і поспішає до них на допомогу. Вона постійно з тими людьми, які в скорботі і хворобі. Ми повинні прагнути до тієї святості Богородиці.
🌿Тож попросимо в цей святковий день Царицю Небесну, щоб Вона допомагала нам жити духовно, аби ми не забували, що дім Божий – це храм молитви.
5 грудня – пам’ять священномученика Іоасафа, єпископа Могильовського
☘️Сповідник Христовий народився у 1874 році у селі Линовиця на Чернігівщині і походив із княжого роду. Насіння благочестя в душі хлопчика посіяла його набожна матір – нащадок святителя і чудотворця Іоасафа Білгородського.
☘️Праведник, здобувши юридичну освіту, був забезпечений чудовою кар’єрою – займав високу посаду при міській адміністрації. Він брав активну участь у духовно-просвітницькій та місіонерській діяльності.
☘️Вирізняючись сильною вірою у Спасителя, богоугодний князь у 1911 році організував розкопки прадавніх чернечих печер поблизу Києва. Його зусиллями там було засновано Звіринецький скит і побудовано храм. Добродійність була однією з основних його рис. Навіть після жовтневого перевороту, попри небезпеку для себе, святий не переставав усіляко допомагати монастирям, із яких більшовики вивозили останнє.
☘️У віці 50 років його вперше арештували і протримали у в’язниці 7 місяців за «знатне походження». Незважаючи на постійні переслідування, угодник Божий вирішує не дивитися спокійно на те, як антихрист намагається знищити Церкву Господню. Поклавши всі сподівання на Вседержителя і Йому Одному доручивши своє життя, того ж року він приймає постриг у ченці із іменем на честь свого благодатного предка.
☘️Через два роки чернечих подвигів блаженного звели у єпископський сан. Він хоробро викривав свавілля безбожної влади, за що його невдовзі знову піддали арешту. Святитель Іоасаф відбував шестирічне ув’язнення в Соловецькому таборі, а потім у Східносибірському краю, розділивши долю десятків тисяч вірних чад Православної Церкви.
☘️Замучений поневіряннями заслання, святий владика остаточно підірвав здоров’я. Його, як інваліда, у 1934 році переводять під постійним наглядом керувати Могилівською єпархією. Через слабке здоров'я архіпастир вимушений був згодом піти на спочинок. Він оселився в Бєлгороді, де в 1936 році його звинуватили в «контрреволюційній діяльності».
☘️У в’язниці допити сповідника супроводжувалися безжалісними тортурами богоборців. Так тривало більше року, після чого священномученику Іоасафу присудили смертну кару – розстріл.
☘️З одинадцяти років єпископства він пробув на волі всього близько двох, і жодного разу ні на крок не ухилився в розколи, що виникли в той нелегкий час, але був відданим єдиній істинній Православній Церкві.
☘️Сповідник Христовий народився у 1874 році у селі Линовиця на Чернігівщині і походив із княжого роду. Насіння благочестя в душі хлопчика посіяла його набожна матір – нащадок святителя і чудотворця Іоасафа Білгородського.
☘️Праведник, здобувши юридичну освіту, був забезпечений чудовою кар’єрою – займав високу посаду при міській адміністрації. Він брав активну участь у духовно-просвітницькій та місіонерській діяльності.
☘️Вирізняючись сильною вірою у Спасителя, богоугодний князь у 1911 році організував розкопки прадавніх чернечих печер поблизу Києва. Його зусиллями там було засновано Звіринецький скит і побудовано храм. Добродійність була однією з основних його рис. Навіть після жовтневого перевороту, попри небезпеку для себе, святий не переставав усіляко допомагати монастирям, із яких більшовики вивозили останнє.
☘️У віці 50 років його вперше арештували і протримали у в’язниці 7 місяців за «знатне походження». Незважаючи на постійні переслідування, угодник Божий вирішує не дивитися спокійно на те, як антихрист намагається знищити Церкву Господню. Поклавши всі сподівання на Вседержителя і Йому Одному доручивши своє життя, того ж року він приймає постриг у ченці із іменем на честь свого благодатного предка.
☘️Через два роки чернечих подвигів блаженного звели у єпископський сан. Він хоробро викривав свавілля безбожної влади, за що його невдовзі знову піддали арешту. Святитель Іоасаф відбував шестирічне ув’язнення в Соловецькому таборі, а потім у Східносибірському краю, розділивши долю десятків тисяч вірних чад Православної Церкви.
☘️Замучений поневіряннями заслання, святий владика остаточно підірвав здоров’я. Його, як інваліда, у 1934 році переводять під постійним наглядом керувати Могилівською єпархією. Через слабке здоров'я архіпастир вимушений був згодом піти на спочинок. Він оселився в Бєлгороді, де в 1936 році його звинуватили в «контрреволюційній діяльності».
☘️У в’язниці допити сповідника супроводжувалися безжалісними тортурами богоборців. Так тривало більше року, після чого священномученику Іоасафу присудили смертну кару – розстріл.
☘️З одинадцяти років єпископства він пробув на волі всього близько двох, і жодного разу ні на крок не ухилився в розколи, що виникли в той нелегкий час, але був відданим єдиній істинній Православній Церкві.