tgoop.com/npzbvnkngchtn/10155
Last Update:
Про що книжка “Страшне добро”?
❌ НЕ про реальну трагедію в Аберфані, коли школу і будинки накрило зсувом терикону. Про це там буквально два десятки сторінок, як інформпривід. Не ведіться на анотацію.
✅ Про те, що найбільшу втрату таки можна пережити, і життя триває попри все. Про відчуття тривоги, страху, власності і водночас шаленої любові до своїх дітей (і навпаки - дітей до батьків також). Це основне, але загалом у книжці багато тем.
Отже, 19-річний хлопець, який тільки отримав диплом бальзамувальника тіл, справді їде в Аберфан відразу після трагедії. Там засипало школу і загинули понад сто дітей. Надивившись на дитячі тіла, маленькі труни та батьків у розпачі (це дуже важко читається, але повторюся - про це там лише 15-20 сторінок), він вирішує ніколи не мати дітей - надто боляче.
Але у самого героя теж є бекграунд на цю тему: батько рано й швидко помер, а з матір’ю він не розмовляє вже 5 років, хоча раніше був обожнюваним сином. А ще хлопець мріяв співати в хорі, але в останній момент пішов вчитися саме на бальзамувальника тіл.
Оце все, що я можу вам розказати про сюжет, не залізаючи в люті спойлери, але водночас щоб хоч приблизно окреслити, про що ж книжка. А ще в ній є ЛГБТ-лінія. І про самотність, про переживання травматичних досвідів і втрати, про чесність у стосунках і багато іншого.
💔 Роман пересипаний тригерами на тему батьківсько-дитинних стосунків, місцями від цього тепло, місцями - боляче. Інколи - хочеться обійняти свою дитину до хрусту кісток. Книжка повільно розбирає серце на шматочки, а в кінці обережно збирає назад. Мені дуже сильно сподобалося - настільки, що хочеться радити тепер всім.
Це неспішна, і водночас дуже цікава історія приблизно про 15 років життя героя, впродовж яких він переходить різні етапи, стани й періоди: і дуже світлі, і найтемніші, щось його окриляє, щось ламає, але врешті стає так тепло-тепло і зрозуміло, що все було не дарма, але поплакати все одно хочеться )
Не знаю, що ще можна написати, щоб не проспойлерити. Коротше, прочитайте цю книжку. Хороша. Дуже.
P.S. До речі, авторка, Джо Браунінг Ро - магістерка з художньої літератури в Університеті Східної Англії та керівниця програми з художньої літератури в Кембриджі. Тож писати вона вміє, і це відчувається )
#непозбувний_відгук.
BY 📚 Непозбувний книгочитун
Share with your friend now:
tgoop.com/npzbvnkngchtn/10155